ТОП 10:

Функції державних фінансових органів в системі управління фінансами.



Розподіл функцій в управлінні фінансами між органами державної влади і управління:

Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, приймає закони, в тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики.

Верховна Рада України утворює постійно діючий орган контролю Рахункову палату, яка підпорядковується і є підзвітною Верховній Раді.

Рахункова палата: здійснює контроль за виконанням законів України та постанов Верховної Ради, виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується використання коштів Державного бюджету України; здійснює за дорученням Верховної Ради та її комітетів контрольні функції в межах своєї компетенції; контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством України; контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади; контролює виконання рішень Верховної Ради про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; контролює касове виконання Державного бюджету України Національним банком України та уповноваженими банками; перевіряє кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України та ін.

Президент України, як глава держави, створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, надає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Міністерство фінансів України, як центральний орган державної виконавчої влади, підпорядкований Кабінету Міністрів України, забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики. Спрямованої на реалізаціє визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Основні функції Міністерства фінансів полягають у таких діях:

— розробленні та реалізації основних напрямів фінансової політики держави, забезпеченні її втілення в життя;

— забезпеченні стабільності державних фінансів, їх активного впливу на соціально-економічний розвиток країни;

— організації бюджетного процесу, складанні проекту та забезпеченні виконання Державного бюджету України;

— концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України та її регіонів;

— аналізі підсумків виконання бюджетів усіх рівнів;

— удосконаленні методів фінансово-бюджетного планування;

— проведення роботи з розвитку фінансового ринку (ринку цінних паперів, кредитного ринку, ринку фінансових послуг);

— здійсненні фінансового контролю за раціональним та цільовим використанням бюджетних коштів, коштів державних цільових фондів;

— регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання шляхом установлення правил виконання фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

 

Головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підпрємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державне казначейство створене з метою ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті. І тому основними завданнями казначейства є:

- організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;

- управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;

- фінансування видатків Державного бюджету України;— ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;

— здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

— розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

— здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;

— розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

Державна податкова служба в Україні має статус міністерства і є центральним органом виконавчої влади, створена з метою посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зміцнення виконавської дисципліни. Головними завданнями служби є:

· здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

· розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

· формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб проведення роз'яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;

· запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі бюджету і фінансів:

— самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;

— самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання;

— використовують вільні бюджетні кошти, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів;

— органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові (у тому числі валютні) кошти, які використовуються ними самостійно і знаходяться на спеціальних рахунках в установах банків;

— мають право встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян можуть запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування;

— запроваджують відповідно до законодавства місцеві податки і збори та обов'язкові платежі;

— можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах;

— можуть створювати у межах законодавства комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів і зараховувати їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету. У системі органів державної влади, які здійснюють управління фінансами, центральне місце належить Міністерству фінансів України. В сучасних умовах створення основ ринкового господарства змінюється роль Міністерства фінансів у системі управління державою, а також розширюються і доповнюються його завдання і функції.

22.Необхідність, суть і принципи фінансового планування. Види фінансових планів.

Фінансове планування - процес розроблення систе­ми фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності з формування, використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, призначе­них для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Принципи фінансового планування:

Принцип науковості передбачає розрахунок планових показників на основі аналізу звітних даних та визначенні перспектив розвитку фінансових показників з дотриманням вимог економічних законів розвитку суспільства

Принцип комплексності передбачає, що показники фінансового плану повинні бути взаємопов’язаними між собою

Принцип оптимальності передбачає найбільш раціональне використання капіталу і всіх фінансових ресурсів

Предметно-цільовий принцип спрямований на конкретне формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення певної економічної, соціальної, екологічної, культурної та інших програм, незалежно від джерел походження ресурсів

Принцип територіального планування передбачає визначення фінансових ресурсів окремих адміністративно-територіальних одиниць залежно від результатів господарської діяльності та перерозподіл ресурсів через централізовані фонди для забезпечення соціального розвитку регіону

Принцип обґрунтованостіпередбачає відображення планових показників в ув’язці з реальними макроекономічними процесами

Основна мета фінансового планування — найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур.

Зміст фінансового планування реалізується через розробку системи заходів щодо забезпечення розвитку суб'єктів економіки необхідними фінансовими ресурсами.

Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї фірми та кожного підрозділу окремо на певний період; визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які необхідні для вирішення поставлених завдань.

Таким чином, призначення планування як функції управління полягає в намаганні завчасно врахувати за можливістю всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств. Воно передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найефективнішого використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всією фірмою.

Фінансовий план – це документ, що відображає механізм формування і використання грошових коштів господарюючих суб’єктів, галузей, регіонів і держави взагалі

Види фінансових планів

по терміну дії:

· Довгострокові фінансові плани розробляються на строк більш, ніж на 3 роки з визначенням оцінки існуючих і очікуваних у майбутньому умов для діяльності з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів

· Середньострокові фінансові плани розробляються на строк від 1 до 3 років з визначенням укрупнених показників, які визначають розміри і джерела формування фінансових ресурсів

· Короткострокові фінансові плани розробляються на строк менше 1 року на основі показників перспективних планів з деталізацією фінансових показників

залежно від завдань:

· Стратегічний (перспективний) фінансовий план визначає концепцію фінансового розвитку держави або організації

· Поточні фінансові плані конкретизують перспективний фінансовий план виходячи із завдань фінансового планування на майбутній рік

· Оперативне фінансове планування полягає в деталізації планових показників на квартал або місяць

залежно від охоплення відносин:

- Первинні фінансові плани:

- фінансові плани (баланс доходів і витрат) господарюючих суб'єктів сфери матеріального виробництва;

- фінансові плани комерційних і некомерційних організацій невиробничої сфери;

- фінансовий план страхувальника;

- кошториси державних установ та організацій, витрати яких фінансуються за рахунок бюджетних коштів

- Зведені фінансові плани:

- загальнодержавні: основні показники соціально-економічного розвитку України; зведений бюджет України; державний бюджет; державні цільові фонди

- галузеві: баланси доходів і витрат міністерств (відомств), галузей матеріального виробництва; зведені кошториси витрат міністерств (відомств) невиробничих галузей

- територіальні: програми соціально-економічного розвитку регіонів, місцеві бюджети, плани громадських організацій на відповідній території і т.д.

 

 

23.Методи та етапи фінансового планування.

Фінансове планування - процес розроблення систе­ми фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності з формування, використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, призначе­них для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Методи фінансового планування:

Метод коефіцієнтів або екстраполяції - передбачає зміну планованих показників на визначену частку (коефіцієнт) виходячи з рівня їх виконання в попередньому звітному періоді

Нормативний метод - припускає розрахунок планових фінансових показників на основі встановлених норм, нормативів

Балансовий метод - передбачає складання балансу доходів і видатків з узгодження всіх витрат з джерелами їх фінансування

Розрахунково-аналітичний метод - спирається на аналіз динаміки ретроспективних даних та експертну оцінку прогнозованої зміни планованого показника

Метод економіко-математичного моделювання - дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають на величину цього показника

Програмно-цільовий метод - передбачає розрахунок показників в розрізі бюджетних програм на середньострокову перспективу з визначенням цілей і засобів їх досягнення

 

Етапи фінансового планування:

1. прогнозування фінансової діяльності, що ви­значає завдання поточного планування, тобто формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір най­ефективніших шляхів їхнього досягнення

2. поточне планування фінансової діяльності, що полягає в розробці системи фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності на майбутній рік із розбив­кою за кварталами для визначення на май­бутній період усіх джерел фінансування, формування системи доходів і витрат

3. оперативне планування фінансової діяльності полягає в розробці системи бюджетів - короткостроко­вих оперативних фінансових планів (до одного року), що від­ображають надходження і витрати коштів з окремих аспектів фінансової діяльності, фінансування програм, ін­вестиційних проектів, окремих господарських операцій

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.214.113 (0.012 с.)