Права працівника на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Закон України "Про охорону праці" визначає: "Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організацій­но-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактич­них заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та пра­цездатності людини в процесі праці". Завдання охорони праці – забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих за­вдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культу­ри та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

 

Права працівників на охорону праці.

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

 

Нормування мікроклімату виробничих приміщень

Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робо-чому місці, у роб зоні.
Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці.
Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги.
Параметри мікроклімату:
1) температура повітря Т, 0С;
2) відносна вологість Y, %;
3) швидкість руху повітря V, м\с.
Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п.
Нормування параметрів мікроклімату
здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату.
Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги.
Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.
Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів:
1) періоду року; 2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню; 3) виду робочого місця.
1. Період року:
а) теплий (середньодобова температура навколишнього повітря більше +10 0С);
б) холодний (середньодобова температура навколишнього повітря менше +10 0С).
Категорії важкості робіт по фізичним навантаженням та їх характеристика показані у таблиці 2.1. 3. Вид робочого місця:
а) постійне; б) непостійне..

Види вентиляції. Переваги та недоліки

• З природною циркуляцією повітря. Такі системи встановлені в більшості старих міських квартир і заміських будинків. У даному випадку відбувається природний повітрообмін між приміщенням і вулицею. Приплив повітря йде через щілини в дверях і рамах вікон. Відпрацьовані забруднені потоки видаляються через спеціально встановлений витяжний стояк.
• Економна вентиляція. У цьому випадку на горищі встановлюється витяжні канали. У них вставляється вентилятор. Під вікнами при цьому в стінах просверливаются отвори, в які монтують клапани. Останні відкриваються одночасно з початком роботи вентилятора.
• Припливна технічна вентиляція. У цьому випадку в стіни будинку в стінах встановлюються вентилятори. Ці пристрої забирають повітря з вулиці і заганяють його взимку в нагрівач, а далі - в повітроводи, провідні в приміщення. Управління вентиляторами здійснює система автоматики через датчики температури або через таймер з встановленим часом включення / вимикання.

Примусова вентиляція. У цьому випадку потоками управляє (забезпечує їх подачу з вулиці, розподіл по кімнатах і видалення) особливий пристрій. По кімнатах при цьому простягаються повітроводи. У вентиляції природного типу можна виявити один істотний недолік: при рівнозначної температурі внутрішнього і зовнішнього повітря і при гранично низькій швидкості вітру така вентиляція не функціонує. У такому випадку можуть допомогти лише вентилятори. Ступінь інтенсивності вентиляції природного типу залежить від різниці температурного рівня, і саме тому не піддається регулюванню. Проте, на відміну від інших систем, така вентиляція має нехитре пристрій і не вимагає дорогого устаткування і не припускає витрат електричної енергії. Всі припливно-витяжні системи вимагають наявності електрики. Вентиляція природного типу може бути представлена ​​декількома видами, які, як правило, залежать від місця її застосування. Серед найвідоміших видів — аерація, тиск вітру і конвекція — доцільність застосування того чи іншого типу вентиляції визначається окремо в кожному конкретному випадку, виходячи з функціональності приміщення та обсягу повітряних мас.