Відшкодування шкоди робітникові у разі ушкодження його здоров’я або у разі його смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається

трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п'ятдесят процентів.

Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в т. ч. санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; подає інвалідам праці, включаючи не працюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

 

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці Відповідно до Закону України «Про охорону праці» існують позавідомчі органи нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю і правил охорони праці, до яких належать державні органи та інспекції, які у своїй діяльності не залежать від адміністрації піднаглядних підприємств та їх вищестоящих органів. Державний нагляд здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, Органи Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони,Органи і установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням закону про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому службами. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від яких би то не було господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевої державної адміністрації і Рад, і діють відповідно до положень, затверджених кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань, направляти керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, Відповідно до Закону України «Про охорону праці» існують позавідомчі органи нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю і правил охорони праці, до яких належать державні органи та інспекції, які у своїй діяльності не залежать від адміністрації піднаглядних підприємств та їх вищестоящих органів. Державний нагляд здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, Органи Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони, Органи і установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням закону про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому службами. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від яких би то не було господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевої державної адміністрації і Рад, і діють відповідно до положень, затверджених кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань, направляти керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, призупинити експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць та обладнання до усунення порушень вимог з охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих, притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих або нормативних актів з ОП, направляти власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності. Органи державного нагляду за ВІД встановлюють порядок розробки і затвердження власником положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань. Власники повинні безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за ОП. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків відповідно до законодавства. Відомчий контроль за станом охорони праці здійснюють насамперед господарські керівники всіх рівнів: працівники центрального апарату комітету рибного господарства України, керівники виробничих об'єднань, підприємств, начальники цехів, змін, дільниць, майстри. Крім того, відомчий контроль і нагляд за охороною праці на всіх рівнях здійснюють працівники служб ОТТБ. Громадський контроль за дотриманням законодавства про ВІД здійснюють: трудові колективи через обраних ними представників, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог з охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником підприємства пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці. Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань ВІД від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку. Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілкою. Уповноважені з питань ВІД з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за: а) відповідністю законодавству про охорону праці: умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуального захисту, використовуваних працівниками, проходів, шляхів евакуації та запасних виходів, а також санітарно-побутових умов, діючих режиму праці та відпочинку, використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів, забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, організації питного режиму; пільг і компенсацій, що подаються працівникам за роботу з важкими і шкідливими умовами праці; відшкодування власником шкоди у разі ушкодження їх здоров'я або застосування моральної шкоди; проведення навчання, інструктажів та перевірки знань працівників з ОП, проходження працівниками попереднього та періодичного медичного оглядів; б) забезпечення працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, що діють в межах підприємства, та дотримання працівниками в процесі роботи вимог цих нормативних актів; в) своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань; г) виконанням наказів, розпоряджень, заходів з питань охорони праці, в тому числі заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, визначених в актах розслідування; д) використанням фонду охорони праці підприємством за його призначенням, е) наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з питань охорони праці на підприємстві. Уповноважені з питань охорони праці мають право: безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колективом якого вони обрані; вносити в спеціально для цього заведену книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником підрозділу, підприємства) пропозицій щодо усунення виявлених порушень нормативних актів про охорону праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій; вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу підприємства припинення роботи на робочому місці в разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих; вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушили нормативні акти про охорону праці; брати участь у перевірках стану безпеки і умов праці, проведення посадовими особами органів державного нагляду і громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади; бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства; бути представником трудових колективів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) та товариських судахПрофесійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих та інших актів про охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників та забезпечення їх засобами колективного та індивідуального захисту. Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів, вносити власникам; державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.