Основні етапи життєвого циклу венчурного підприємства

 

 

Загалом, виходячи із суті організації венчурного бізнесу, стає очевидним те, що для успішного створення та функціонування венчурних підприємств необхідною є наявність таких основних складових, як:

- інноваційна ідея;

- венчурний підприємець, який на основі запропонованої (розробленої) ідеї здатний організувати венчурне підприємство (наявність потужностей, потенціалу, ресурсів тощо);

- венчурний інвестор, готовий фінансувати венчурне підприємство;

- готовність ринку до споживання запропонованого інноваційного продукту.

В інноваційній економіці використовується поняття «життєвий цикл», що означає поетапність процесу інноваційних розробок, єдність його початку і кінця. Загалом, життєвий цикл інноваційної розробки - це період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації продукту.

Інноваційний процес у ході своєї повної реалізації, як правило, проходить дві стадії: перша - створення нововведення (інно­ваційного продукту), друга - його розповсюдження [79].

Щодо першої стадії, то вона передбачає реалізацію низки таких послідовних етапів: а) наукові дослідження, б) дослідно-конструкторські роботи, в) організування дослідного виробництва продукту, г) запуск його у кінцеве виробництво і д) збут. До цієї стадії належить також розповсюдження інформації про продукт-новинку через інформаційно-комунікаційні канали.

На другій стадії відбувається розповсюдження інновації уже в нових місцях використання, її адаптація до нових умов, налагодження масового збуту, розширення ринків тощо. В результаті цієї фази зростає кіль­кість як виробників нового інноваційного продукту, так і його споживачів.

Аналіз міжнародного та вітчизняного досвіду функціонування інноваційних підприємства загалом, та венчурного бізнесу, зокрема, дає змогу виокремити поняття «життєвого циклу венчурного підприємства» у самостійну категорію та охарактеризувати його основні етапи. Так, доцільно розглядати під життєвим циклом (ЖЦ) венчурного підприємства послідовну сукупність етапів створення та розвитку венчурного інноваційного підприємства, що носить циклічний характер.

Загалом, життєвий цикл венчурної фірми містить такі основні етапи:

1. НДВКР;

2. Залучення інвестора;

3. Запуск;

4. Зростання;

5. Зрілість;

6. Вихід інвестора.

Ці етапи, у свою чергу, можуть містити окремі підетапи, завдання та роботи, покликані забезпечити загальну місію творення та функціонування венчурного підприємства [92]. Циклічність даної послідовності полягає у закритті «відпрацьованих» та створенні нових венчурних підприємств, що часто також супроводжується подальшим рефінансуванням коштів інвестора. Як правило, саме циклічність є відмінною рисою створення венчурних підприємств від звичайних компаній, адже основне завдання науково-дослідних компаній та окремих дослідників – постійна генерація інноваційних ідей та їх втілення у життя.

Розглянемо докладніше основні етапи ЖЦ венчурного підприємства (проекту).

Перший етап – «НДВКР» – передбачає формування ідеї, первинну підготовку документації, а також здійснення досліджень і розробок щодо продукту-новинки, яка буде об’єктом інноваційної ідеї. Слід зазначити, що ця фаза не завжди закінчується успішно. Існує велика ймовірність невдач, ризиків і відстрочки одержання результатів, що часто пов’язано з великими вкладеннями та низькою ймовірністю життєздатності ідеї, проекту.

Другий етап – «залучення венчурного інвестора» – без перебільшення євизначальним та найскладнішим етапом життєвого циклу. Саме на цьому етапі існує найбільша ймовірність невдач та помилок з боку венчурного підприємця. Часто відмови трапляються не з причин погано продуманої чи нежиттєздатної ідеї, а через помилки у стратегії її презентування та вибір шляхів пошуку інвестора. Іншими найбільш поширеними відмовами інвесторів від фінансування є відсутність застави та тривалий термін окупності проекту. Саме тому, особливу увагу слід приділяти складанню та представленню бізнес-плану потенційному інвестору, про що йтиметься нижче.

Третій етап – «запуск» – передбачає підготовку та реалізацію процесу формування венчурного підприємства. На цьому етапі важливим є виконання наступних основних завдань:

- вибір структури компанії;

- формування статуту компанії;

- організування штату службовців та керівників (за необхідності – формування ради запрошених директорів), набір працівників;

- підготовка компанії до реєстрації;

- випуск засновницьких акцій та їх реєстрація тощо.

Четвертий та п’ятий етапи – «зростання» та «зрілість» передбачають виконання основних робіт та завдань з досягнення цілей та мети проектом, або ж виконання завдань, що щодо забезпечення першопочаткової місії новоствореного венчурного підприємства.

Сутність даних етапів може варіюватися в залежності від типу та виду підприємства, способу взаємодії його учасників тощо. Загалом, на даних етапах відбувається технологічне освоєння масштабного виробництва вже розробленої нової продукції. При цьому обсяги виробництва мають досягнути рівня, який забезпечує беззбитковість роботи. Результати даних етапів, як правило, передбачають зростання виробництва та прибутків. Особливістю цих етапів є стабілізація обсягів виробництва з їх наступним поступовим зниженням і виведенням продукції із сфери реалізації.

Як правило, за умов створення нового підприємства чи самостійного підрозділу, у процесі реалізації даних етапів власники та керівники підприємства вирішують низку таких поточних питань, як:

- укладання договорів купівлі-продажу;

- організація та ведення бухгалтерського обліку і фінансів підприємства з урахуванням особливостей його функціонування;

- забезпечення реклами та маркетингу для інноваційної продукції;

- корпоративне страхування ризиків, що виникають у процесі реалізації господарської діяльності тощо.

Останнім етапом життєвого циклу венчурного підприємства вважається етап «вихід інвестора», який кардинально відрізняє життєвий цикл венчурних організацій від інших. Як правило, вихід інвестора здійснюється через 3-5, частіше 5-7 років функціонування підприємства. Існують такі основні варіанти виходу – IPO (Initial Public offering – пропозиція акцій на публічному ринку), Strategic Sale (продаж стратегічному інвестору), MBO (Management Buyout – викуп менеджерами) [41]. Після виходу інвестор отримує всю суму прибутку, накопиченого за період функціонування підприємства.

Слід розкрити сутність кожного зі способів виходу інвестора більш докладно.

IPO (Initial Public Offering) – пропозиція акцій на публічному ринку – ситуація, за якої на фондовому ринку продаються частина або всі акції підприємства. Важливим при цьому є аналізування цін, динамікиа цін акцій і їх ліквідності, фінансових коефіцієнтів тощо.

Продаж стратегічному інвестору (Strategic sale): оцінюється пріоритетність продажу всіх або частини акцій, достатньої для контролю, стратегічному інвестору. Здійснюється аналіз основних потенційних стратегічних інвесторів і причини, через які вони можуть бути зацікавлені в отриманні контролю над компанією за цінами, що забезпечать очікувану винагороду учасникам венчурного проекту. На даному етапі аналізується можливість продажу компанії стратегічному інвестору на прикладі угод злиття M&A (злиття та поглинання) з іншими компаніями аналогічного розміру цієї ж або суміжної галузі, аналіз цін за угодами M&A, розмір отриманих пакетів акцій, фінансові коефіцієнти тощо.

Викуп / MBO (buyback, buyout, management buyout) передбачає можливість пропозиції опціонів на викуп акцій венчурному капіталісту або менеджерам компанії (MBO) у певний момент часу в майбутньому. Проводиться аналіз повернення інвестицій (IRR і ROI) на основі порівняння публічних і не публічних компаній аналогічної або суміжної галузі залежно від основних показників.

Однією з особливостей функціонування венчурного підприємства є те, що протягом життєвого циклу функціонування інноваційної фірми, як правило, змінюється її правовий статус. На початковому етапі венчурне підприємство в більшості випадків реєструється як господарське товариство (ТзОВ, ТзПВ, командитне) або приватне підприємство, засноване ініціатором чи замовником. Умови участі інвестора у статутному фонді при залученні додаткового капіталу та його виходу вимагатимуть реорганізації підприємства в приватне акціонерне товариство. У цьому випадку для подальшого отримання інвестором прибутку необхідною буде реалізація частки, що йому належить, на фондовому ринку або її продаж стратегічному чи фінансовому партнеру.

Розглядаючи весь життєвий цикл у сукупності його етапів слід зауважити, що найбільш критичним моментом при створенні інноваційної фірми є отримання інвестицій ризикового капіталу від венчурного інвестора.

Зміна стадій життєвого циклу венчурного підприємства загалом зумовлена певною закономірністю: завжди максимальне зростання прибутку досягається на стадії початку виробництва за рахунок монопольно високої ціни на ринку та унікальності продукту.