Вплив жовтневого перевороту в росії на діяльність цр.

Після жовтневих подій в Росії ЦР прагнула зміцнити свої позиції як єдиної влади в Україні. 07.11.1917р. ЦР прийняла ІІІ Універсал, який проголошував – Україна стає Української Народною Республік-кою. Також скасування приватної власності на землю, 8-годинний робочий день, контроль за виробництвом, скасування смертною кари, реформа суду та національно-персональна автономія для не українців. Проголо-шувалася свобода слова, друку, зборів профспілок. Формально влада в Україні належала ЦР та вона не зробила ніяких змін у державному ладі України, чим дискредитувала себе в очах трудящих мас. 04.12.1917р. відбувся І Всеукраїнський з’їзд рад, який оголосив ЦР поза законом і скасував всі її поста-нови. Керівництво ЦР не визнало рішень з’їзду і утворених ним органів. Після з’їзду процес встановлення радянської влади на місцях прискорився. По всій Україні розгорнулася боротьба трудящих мас. Спалахнули збройні повстання.09.01.1918р. ЦР прийняла свій ІV Універсал, в якому підкреслювалося, що Українська Народна Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, суверенною Державою Українського Народу. В проголошенні самостійності та державної незалежності України і полягає основне історичне і політичне значення. В Україні почалася жорстока боротьба за встановлення радянської влади в Україні. 27.01.1918р. був підписан договір між Укр.Народ.Респуб. та чотирма державами німецького блоку в Брест-Литовську. Це був перший мирний договір на шляху до завершення світової війни. Та миру в Україну цей договір не приніс. Німці з австрійцями ввели на територію України понад 450 тис. осіб. Проти німецько-австрійських окупантів розгорнувся масовий революційний рух. ЦР немала адміністративного апарату для збору мільйонів тонн продуктів, які обіцяла при підписанні договору. Кризи, сутички й дебати між партіями в ЦР переконали німецьке командування в тому, що вона неспроможна правити. 16.04.1918р.під час засідання ЦР була розігнана невеликим німецьким загоном. ЦР проіснувала 13 місяців – з 07.03.1917р. до 29.04.1918р. діяльність ЦР сприяла національному відродженню України, становленню її державності. Саме в цьому і полягає її основне значення.Події жовтня 1917р. були справжньою великою революцією. Революція запалена в Петрограді перекинулась на всю Росію і на вели-чейній території було встановлено владу рад. Росія вийшла з участі в війні з-за внутрішніх обставин у країні. У вересні 1918р. під натиском військ Антанти німецький блок почав розвалюватись. Припинили опір і вийшли з війни Болгарія, Туреччина, Австро-Угорщина. Згодом Німеччина запросила миру. 08.11.1918р. німецькій делегацій були вручені умови перемир’яя, а11.11.1917р. Німеччина підписала акт перемир’яя. Перша світова війна завер-шилась. 28.06.1919р. у Версалі (Франція) - США, Великобританія, Франція, Італія, Японія та інші країни-переможниці і Німеччина(що капітулювала) під-писали Версальський мирний договір. Цей договір був доповнений рішеннями Вашингтонської конференції, що проходила 12.11.1921р.– 06.02.1922р. Версальский мирний договір та рішення Вашингтонської конференції стали однією з основ Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнних міжнародних відносин.

Галицько-волинська держава.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:а) вдале географічне положення;б) необхідність спільної боротьби двох князівств (Галицького і Волинського) проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом і проти монголо-татарської навали на Русь;в) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205 рр.) та Данила Романовича Галицького (1238-1264 рр.);г) існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному росту та інтенсифікації торгівлі. Державний розвиток Галицько-Волинського князівства відбувався в декілька етапів: I етап (1199-1205 рр.) - утворення і становлення Галицько-Волинського князівства. 3 ослабленням Київської Русі в 1141 р. виникло Галицьке, а в 1146 р. - Волинське князівство. Першими в Галицькій землі правили Ростиславичі - нащадки онука Ярослава Мудрого. Тим часом на Волині до влади прийшли Мстиславичі, що вели свою родовід від Володимира МономахаОсобливістю політичного життя Галицького князівства був великий вплив на управління ним свавільних, багатих, могутніх бояр. На відміну від бояр в інших князівствах, що у більшості походили з княжої дружини, галицьке боярство вело свій початок, насамперед, від місцевої родоплемінної знаті. Свої маєтки вони одержали не від київського князя, а завдяки захопленню общинних земель. Тому їхня влада в Галицькому князівстві була дуже велика. Прийшовши сюди, перші Рюриковичі наштовхнулися на відсіч місцевої знаті, готової у будь-який спосіб відстоювати власні інтереси.II етап (1205-1233рр.) - тимчасовий розпад єдиної держави. Після смерті Романа Мстиславича єдність Галицько-Волинського князівства була тимчасово порушена. Розпочався майже сорокарічний період міжусобних воєн та іноземного втручання у справи галицьких і волинських земель. Не допустити відновлення єдності Галицько-Волинського князівства прагнули верхівка галицького боярства, окремі удільні князі та правлячі кола Угорщини і Польщі.III етап (1238-1264 рр.) - об'єднання та піднесення князівства, активна боротьба із золотоординським ярмом. Тільки в 1238 р. волинський князь Данило, син Романа Мстиславовича, остаточно оволодів Галичем, став князем галицьким і відновив єдність Галицько-Волинського князівства. IV етап (1264-1323 рр.) - початок поступового занепаду держави. Після смерті Данила Романовича галицькі і волинські землі формально лишились однією державою, але всередині її відбувалося суперництво між Волинню, яку очолювали Василько Романович (до 1269 р., а згодом його син Володимир 1269-1289 рр.) та Галичиною, де князював Лев Данилович (1264-1301 рр.). Розпочався поступовий занепад Галицько-волинської держави. Від неї відходили окремі землі.V етап (1323-1349 рр.) - занепад. Після смерті Андрія Юрійовича і Лева Юрійовича (Лева II) останнім галицько-волинським князем був Юрій II Болеслав, син дочки Юрія I Марії та мазовецького князя Тройдена. Правив він у 1323-1340 рр. і продовжував політику своїх попередників. Юрій ІІ Болеслав зумів врегулювати відносини із Золотою Ордою, Литвою, Тевтонським орденом. Однак напруженими залишилися стосунки і Польщею та Угорщиною. У внутрішній політиці Юрій II сприяв розвитку міст, надаючи їм магдебурзьке право, прагнув обмежити владу боярської верхівки. Ці заходи князя викликали невдоволення його політикою, і у квітні 1340 р. його було отруєно у Володимирі-Волинському. Значення галицько-волинської державності в українській історії важко переоцінити.

- Галицько-Волинська держава стала новим після занепаду Києва центром економічного та політичного життя.

- Вона модернізувала давньоруську державну організацію.

- Галицько-Волинська держава врятувала Україну від поневолення її Польщею,

- Галицько-Волинська держава продовжила славні дипломатичні традиції Київської Русі і ще 100 років після встановлення золотоординського ярма представляла східнослов'янську державність на міжнародній арені.

- Водночас, відкриваючи західноєвропейській культурі шлях на українські землі, ця державність допомогла уникнути однобічної орієнтації на Візантію, запобігти утвердженню монгольського впливу.

- Галицько-Волинська держава стала також важливою культурною межею. Вона виступала або як східний форпост католицького Заходу, або як західний - православного Сходу.

- Галицько-Волинська держава стала головним політичним осередком майбутньої України.

Історичне значення УЦР.

Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня 1918, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом. Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Головним законодавчим органом стверджувались Всенародні Збори України, які обирали Голову Всенародних Зборів.
Після підписання Берестейського миру 9 лютого 1918 німецькі війська звільнили окуповані більшовиками українські землі, але одночасно почався конфлікт між ними і УНР через втручання німців у внутрішні справи української держави.
Німецький озброєний відділ навіть вдерся 28 квітня 1918 на засідання УЦР і заарештував двох міністрів УНР.