Особливості становлення та розвитку Азійсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АТЕС).

Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) об'єднує 21 країну. Наприкінці минулого століття в неї прийняті Росія, В'єтнам і Перу. Тоді ж було вирішено "заморозити" прийом нових членів на найближчі 10 років. Появі АТЕС у 1989 році передувало створення в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) ряду об'єднань економічного характеру. Їх мета полягала в тому, щоб налагодити ділові зв'язки та сприяти осмислення величезного господарського потенціалу входять до нього країн.

Перша зустріч керівників країн АТЕС відбулася в 1993 році в американському місті Сіетлі. У спеціальній заяві вони наголосили на необхідності підтримки багатосторонньої торгової системи і свою готовність продовжувати знижувати торговельні та інвестиційні бар'єри.

Але особливо важливим виявилося наступне нарада лідерів країн АТЕС, що відбулося в листопаді 1994 року в Богорі (Індонезія). Вони взяли від імені своїх держав зобов'язання встановити вільний торгово-інвестиційний режим не пізніше 2020 року, тобто скасувати будь-які обмеження в цій області. Що стосується індустріалізації країн АТЕС, то вони обіцяли виконати це завдання ще раніше - до 2010 році. Це і слід розглядати нині як кінцеву мету діяльності АТЕС.

До теперішнього часу учасниками АТЕС є 21 країна і територія - Австралія, Бруней, Гонконг, Канада. Чилі, Китай, Індонезія, Японія, Південна Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа - Нова Гвінея, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань, Таїланд, США, Росія, В'єтнам, Перу. Деякі з цих країн і територій не були ініціаторами створення АТЕС, а вступили в організацію трохи пізніше, в зокрема Китай, Гонконг і Тайвань в 1991 році, Мексика і Папуа - Нова Гвінея - В 1993 році, Чилі - у 1994 році, Росія, В'єтнам і Перу - в 1997 році.

Вага країн АТЕС у світовій економіці і народонаселення вельми вражає. На них припадає майже 40 відсотків населення нашої планети. Але ще більш значуща роль країн АТЕС в світовому господарстві. Діяльність АТЕС здійснюється за посередництвом ряду створених для координації її діяльності органів. Так, у січні 1993 року в Сінгапурі був утворений секретаріат, який формує робочі програми, полегшує зв'язок між членами організації та забезпечує контакти державних, підприємницьких і інших установ. У тому ж році було створено Комітет з торгівлі та інвестицій. Заснований в 1994 Економічний комітет АТЕС є форумом для обміну економічної інформацією та думками з питань господарського розвитку в регіоні.

 

 

96. Сучасні тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції.

Становлення і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин зумовлені появою низки передумов як на національному, так і на міжнародному рівнях.

До передумов національного рівня варто віднести:

• підвищення рівня інтернаціоналізації розвитку виробничих сил окремої країни;

• зростання національного виробництва товарів, що перевищує внутрішні потреби;

• прискорення впровадження в економічний процес досягнень науково-технічного прогресу.

До передумов міжнародного рівня належать:

• нерівномірність розподілу факторів виробництва;

• усвідомленість нації в розвитку і удосконаленні економічних переваг і їх місця в формуванні міжнародних економічних відносин;

• створення розвинутої інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків.

Як складова частина світового господарства сучасні міжнародні економічні відносини являють собою систему відносин економічного взаємозв'язку і взаємозалежності національних господарств.

У цій своїй якості міжнародні економічні відносини відображають ринковий характер національних економік.

Об'єктами сучасних міжнародних економічних відносин є:

• товари в матеріальній формі (сировинні й продовольчі, готові вироби, продукція обробної промисловості, машинотехнічна продукція);

• послуги (міжнародні інжиніринг, консалтинг, аудит, лізинг, туризм, транспортування, розрахунки тощо);

• технології (патентні й безпатентні ліцензії, товарні знаки);

• капітал (прямі й портфельні закордонні інвестиції, міжнародний кредит);

• робоча сила.

Однією з особливостей сучасних міжнародних економічних відносин є інтернаціоналізація господарського життя. Вона має два рівні; мікрорівень і макрорівень.

На мікрорівні інтернаціоналізація являє собою процес залучення фірми до міжнародних операцій, якому притаманний переважно стадійний характер. Зазвичай видрізняють три основні етапи: 1) початковий; 2) локальної ринкової експансії, 3) транснаціональний. Для кожного етапу характерними є не лише специфіка завдань і значущість зарубіжної діяльності, а й відмінності в орієнтації вищого менеджменту.

На макрорівні інтернаціоналізація полягає в розширенні та поглибленні світогосподарських зв'язків за рахунок підвищення міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва.

На макрорівні суб'єктами сучасних міжнародних економічних відносин є національні уряди й інші державні органи (наприклад Центральний банк), а також міжнародні економічні організації. Головна мета перших — регулювання міжнародних економічних відносин країни за допомогою відповідної зовнішньоторговельної, науково-технічної, валютної, податкової, інвестиційної політики. Мета міжнародних організацій — розробити загальну для всіх учасників нормативно-правову базу здійснення міжнародних економічних відносин.

 

 

Сутність, причини та наслідки глобалізації світової економіки

Глобаліза́ція (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, земної кулі.

Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є розподіл праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і більш залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів суб'єктів, що інтегруються.

Глобалізація поки що не є інструментом формування дійсно єдиного світу, де панує етнічна толерантність, співпраця й співіснування різноманітних етносів та культур, про що заявляють її адепти. Вона уособлює експансію і зовсім не прагне бути засобом взаємодії різних культур і традицій. Здійснюється агресивне насаджування методів ринкового фундамен-талізму «відсталим» суспільствам

98. Фінансова глобалізація: сутність, характеристики та основні форми її прояву.

Фінансова глобалізація

Фінансова глобалізація- це поглиблення інтернаціоналізації у фінансовій сфері, зміцнення зв’язків між основними фінансовими центрами світу.

Ключові елементи фінансовоїглобалізації:

- поглиблення міжнародної фінансової інтеграції,

- формування системи міжнародних фінансових інститутів.

- швидкий розвиток фінансових інновацій.

Форми прояву фінансової глобалізації:

- вибухоподібне зростання світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між різними суб’єктами світогосподарських зв’язків;

- лібералізація валютних ринків, валютного регулювання;

- до початку 1980 р. у світовій економічній системі сформувалася світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних країн через їх головні фінансові центри;

- поява світових фінансових та валютних криз;

- спостерігається гетерогенність, фрагментарність, мозаїчність світового фінансового ринку та одночасне зростання його масштабів;

- нерівномірним розвитком окремих сегментів світового фінансового ринку.

 

 

Сутність і класифікація глобальних проблем.