Ознаки систематизації країн світу за методиками організації об’єднаних націй і Світового банку

Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Об’єднаних Націй і Світового Банку

Вся сукуп-ть нац. ек-к у світі складає близько 200 держав. ООН, МВФ, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соц. і демограф. аспектам розвитку країн.

принцип аналізу її складових:

дохід на душу населення

а) країни, де на душу населення припадає більше 12 тис. дол. США на рік;

б) країни, де цей показник відповідно становить 10—12 тис. дол. США на рік;

в)країни, де зазначений показник становить до 7 тис. дол. США на рік;

г)країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. США на рік;

д)країни, де відмічений показник становить до 700 дол. США на рік;

ВВП на душу населення

Класифікація країн запропонована Групою Світового банку, зокрема, МБРР, визначає рівень доходу країни у розрахунку ВВП на душу населення:

а) економіки з низьким доходом (менше 580);

б) економіки з середнім доходом (580 - 6000 $);

в) країни з високим доходом (більше 6000 $).

) група країни з середніми доходами, але високою заборгованістю:

а) заборгованість щодо ВНП (50 %);

б) заборгованість щодо експорту товарів та інших послуг (275%);

в) приріст заборгованості щодо експорту (30 %);

г) приріст заборгованості за рахунок нарахування відсотків щодо експорту (20 %);

ще одним важливим критерієм є показники зовнішньої заборгованості:

а) країни з бездефіцитними економіками,

б) країни з низьким рівнем заборгованості;

в) країни з високим рівнем заборгованості.

 

Для Світового банку

Використовується також поділ країн на такі три групи, як: 1. Промислово розвинені країни — 24 високорозв-ні країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнар. торг-лі. Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та східної Європи та колишнього Радян. Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринк. Ек-ки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних г-в. До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. 3. Країни, що розв-ся — 132 країни Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику к-ть і особл-ті соціально-економічного розв-ку нац-их ек-к ці країни здебільшого с-матизують за регіонами з урахуванням їх географ. положення.

 

Характеристика суб’єктів міжнародних економічних відносин та рівні їх взаємодії

 

Характеристика суб’єктів МЕВ.

Суб’єкти МЕВ-це учасники міжн. ек. явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх ек. інтересів.

Суб'єктами МЕВ виступають:

1) фіз. особи (дієздат-ть, правоздат-ть)

2) юридичні особи – найпошириніші організаційно-правові форми:

- товариства (повні, командитні, з обмеженою відповідальнісю, акціонерні товариства)

- різного типу об'єднання фіз. та юрид. осіб;

- держави, які, з одного боку, можуть бути безпосередними учасниками МЕВ, а іншого боку – створювати умови для МЕВ всіх інших суб'єктів;

міжнародні організації, які беруть участь у МЕВ у відповідності зі своїми завданнями і метою.

Основними суб'єктами сучасної міжнародної економіки є так звані міжнародні підпр-ва, які бувають двох типів:

1) багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом,управлінням і сферою діяльності)

2) транснаціональні корпорації (національні по капіталу, як правило, управлінню і міжнародні за сферою діяльності).

РІВНІ взаємодії МЕВ

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів, метарівень-це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення, мікрорівень-це, відповідно, рівень звязків між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.

При цьому виділяють такі 4 рівні:

1) Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.

2) Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу.

3) Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.

4) Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами.

Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.

 

 

Особливості та структуризація середовища міжнародних економічних відносин.

 

Середовище міжнародної економічної діяльності, його особливості і структуризація. Учасники міжнар-их ек-них ві-н, діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом середовища МЕВ, тобто різноманітних факторів (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного оточення і т. ін.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій. Кожний з суб’єктів МЕВ є “відкритою системою”, яка залежить від зовнішнього світу. Дія факторів може мати для різних суб’єктів різний характер впливу: прямий або побічний. Фактори прямого впливу — безпосередньо впливають на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, законі та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.). різноманітність зовнішніх факторів вимагає їх структуризації, підходи до якої можуть бути різними. Але найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками — політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні. Таким чином, під середовищем МЕВ розуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.Особливостями середовища МЕВ є:-Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;-Відносна невизначеність середовища, що потребує інформованості, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;-Динамічне протиріччя — з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економічною, політико-правовою, та соціально-культурною стабільністю країн, а з іншого — динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).

 

 

Базисні умови постачання (incoterms) у міжнародній торгівлі

Базисні умови постачання- це умови обміну товару, які найбільш часто зустрічаються, і відповідні до цих рівнів обов*язки сторін здійснювати певні дії.

Всі умови Інкотермс поділяються на 4 групи:

І«відправлення»

1) EXW франко-підприємство – ознанчає, що продавець виконав свої зобов*язання по поставці товору тоді, коли він надав товар у розпорядження покупця безпосередньо на своїй території (завод, фабрика, склад). Витрати по поставці товару несе покупець

IV Група «Прибуття»

9) DAF поставка до кордону – означає, що продавець виконав свої зобов*язання тоді, коли товар доставлений у зазначене місце на кордоні

10) DES – означає, що продавець виконав свої зобов8язання по поставці товару з моменту надання «неочищеного» від мита товарів у розпорядженні споживача на борту судна у порту призначення

11) DEQ – означає, що продавець виконав свої зобов*язання тоді, коли він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) в погодженому порту призначення і очищений від мита імпорт;

12) DDU- означає, що продавець виконав свої зобов*язання тоді, коли він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці в країні імпорту;

13) DDP – означає, що продавець виконав свої обов*язки тоді, коли він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці в країні імпорту.

 

Види валютних курсів

· Фіксований – в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях)

1) реально фіксований (золотомонетний стандарт)

2) договірно-фіксований – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют); кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.

· Плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів

1) незалежне плавання (на девізних ринках)

2) кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків)

3)змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) – всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати)

4)спільне плавання (валютне угрупування ЄС використовують)

Номінальний валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

Реальний валютний курс:

1) - це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;

2) - розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів)

Спот курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.

Форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг.

Види і форма конвертованості: *вільно конвертовані(не існує ніяких обмежень на поточні операцїї ($, DM)); *частково конвертовані (існують валютні обмеження на певні валютні операції або тільки для нерезидентів (більшість валют західноєвропейських країн); *неконвертовані (повінстю зберігаються валютні обмеження на всі валютні операції). 2.режим: *фіксований (передбачає наявність певного зареєстрованого паритету, який підтримують органи державного валютного контролю); *плаваючий; *змішаний.

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют. Під купівельною спроможністю розуміється вартість певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом. Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах.

68. Етапи еволюції світової валютної системи: базові принципи та ключові характеристики.

Валютна с-ма (ВС) – форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена нац чи міжнародним законодавством. Вирізняють нац, міжнародну регіональну і світову ВС (,,СВС)

Сучасна СВС виникла не зразу, а пройшла в своєму розвиткові ряд етапів: *С-ма золотого стандарту (Паризька) (1870-1914, 1925-1931)*С-ма золотовалютного стандарту (Генуезька) (між І та ІІ св в)*Бреттон-Вудська (1944-1971, офіційно до 1976) *Ямайська (1976-до тепер)

Перші 2 часто об’єднують в с-му золотого стандарту: кожна національна грошова одиниця мала певний золотий (Au) вміст, тобто була забезпечена певною фіксованою ваговою кількістю Au. Курс НВ визначався на основі Au пари­тету. (Так, якщо золотий вміст англійського фунта стерлін­га складав 1/4 унції золота, а долара США — 1/20, то це значить, що 1 фунт стерлінг = 5 доларам США). Існував порядок вільного продажу та купівлі Au. Банки були зобов'язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість Au. Позитивне: досить жорстка, але раціональна с-ма, що забезпечувало фін стабільність нац е-к, не дозволяла д-вам фінансувати свої витрати шляхом емісії та інфляції, обмежувала вал спекуляції. Недоліки: її могла використовувати тільки д-ва, що мала Au запаси в якості офіційних резервів; д-ви не могли проводити незалежну грош і вал політику; не забезпечувала зростаючого торговельного оборту.

Бреттон-Вудська ВС: Базою цієї системи був золотовалютний стандарт на основі золота і двох валют - долара США і фунта стерлінгів (ці валюти розглядалися як еквіваленти Au і могли бути офіц. резервами). Проте, на практиці, під тиском США утворився золотодоларовий стандарт. Залишались фіксовані паритети і гарантія обміну валюти на Au (на практиці тільки через долар, бо USD був єдиною валютою, що зберігала зовн конвертованість у Au). Було заборонено вільно купляти і продавати Au (можна тільки на рівні ЦБ). Режим фіксованих вал. Курсів (могли коливатися в межах 1%). Створено орган міждержавного вал рег-ня – МВФ та МБРР (зараз СБ), який повинен був слідкувати за нормальним функціонуванням світової валютної системи. В кінці 60 у зв’язку із зростанням фін потоків непов’язаних з реальними потоками, відпливом кап-лу зі США та перевищенням маси USD над Au запасами США, США розірвала зв’язки USD з AU, а в 1971 встановила плаваючий ВК. Після наради в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. організовано Ямайська ВС. Введено стандарт СДР (мав стати осн. резервом), курс якого визначається на основі валютного кошика (к-сть валют, що до нього входять змінювалася кілька разів і зараз складає 5:$, DM, ₤, ¥, французький франк). Проголошено повну демонетизацію Au у сфері вал відносин. Припинено конвертованість вал в Au. Розширено повноваження МВФ. Дозволено як фіксовані так і плаваючі курси. Зруйновано держ та міждерж контроль над ринками Au.

 

 

Фінансова глобалізація

Енергетична,

Сировинна,

Продовольча,

Кліматична,

Боротьба з хворобами,

Проблема розвитку людини,

Злочинність,

Стихійні лиха,

Біженці,

Безробіття,

Бідність

4. Наукові проблеми:

Інформаційна проблема.

 

Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Об’єднаних Націй і Світового Банку

Вся сукуп-ть нац. ек-к у світі складає близько 200 держав. ООН, МВФ, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соц. і демограф. аспектам розвитку країн.

принцип аналізу її складових:

дохід на душу населення

а) країни, де на душу населення припадає більше 12 тис. дол. США на рік;

б) країни, де цей показник відповідно становить 10—12 тис. дол. США на рік;

в)країни, де зазначений показник становить до 7 тис. дол. США на рік;

г)країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. США на рік;

д)країни, де відмічений показник становить до 700 дол. США на рік;

ВВП на душу населення

Класифікація країн запропонована Групою Світового банку, зокрема, МБРР, визначає рівень доходу країни у розрахунку ВВП на душу населення:

а) економіки з низьким доходом (менше 580);

б) економіки з середнім доходом (580 - 6000 $);

в) країни з високим доходом (більше 6000 $).

) група країни з середніми доходами, але високою заборгованістю:

а) заборгованість щодо ВНП (50 %);

б) заборгованість щодо експорту товарів та інших послуг (275%);

в) приріст заборгованості щодо експорту (30 %);

г) приріст заборгованості за рахунок нарахування відсотків щодо експорту (20 %);

ще одним важливим критерієм є показники зовнішньої заборгованості:

а) країни з бездефіцитними економіками,

б) країни з низьким рівнем заборгованості;

в) країни з високим рівнем заборгованості.

 

Для Світового банку

Використовується також поділ країн на такі три групи, як: 1. Промислово розвинені країни — 24 високорозв-ні країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнар. торг-лі. Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та східної Європи та колишнього Радян. Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринк. Ек-ки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних г-в. До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. 3. Країни, що розв-ся — 132 країни Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику к-ть і особл-ті соціально-економічного розв-ку нац-их ек-к ці країни здебільшого с-матизують за регіонами з урахуванням їх географ. положення.