Характеристика географічної та функціональної структури світового фінансового ринку

 

Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів. Щодо функцій світового фінансового ринку то до них відносяться: Забезпечення міжнародної ліквідності, мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб у позичковий та інвестиційний капітал; реалізація вартості, втіленої у фінансових активах; перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання та інСтруктура міжнародного фінансового ринку Залежно від періоду закінчення операцій міжнародний фінансовий ринок поділяють на:ринок касових (поточних, «спот») операцій — передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійснюються не пізніше другого робочого дня після укладення угоди;ринок строкових угод — розрахунок здійснюється пізніше, ніж на другий робочий день після дати укладення угоди, тобто угода здійснюється більше трьох робочих днів.Міжнародний фінансовий ринок залежно від місця проведення операцій поділяють на:централізований — представлений біржами (біржовий ринок);децентралізований (позабіржовий) світовий ринок — торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, по телефону.Що стосується тісно пов’язаних між собою через систему міжнародних розрахунків сегментів, з яких складається міжнародний фінансовий ринок, то в економічній літературі їх класифікують по-різному. короткостроковий (валютний) ринок — складається з короткострокових банківських кредитів та короткострокових цінних паперів;середньо- і довгострокові євроринки (євроринки капіталів) — поділяються на ринок банківських кредитів та ринок міжнародних цінних паперів. Останній складається з фінансових активів у вигляді всіх цінних паперів — акцій, облігацій та похідних від них так званих деривативів.. Щодо географічних особливостей фінансового ринку, то можна виділити сформовані фінансові центри:

1. Нью-Йорк (США) – головний міжнародний центр, де діє найбільша в світі фондова біржа;

2. Лондон (Велика Британія)- основний європейський фінансовий центр. Він посідає перше місце у світі за обсягом валютних і кредитних операцій;

3. Цюріх(Швейцарія), Франкфурт-на-Майні(Німеччина), Люксембург – фінансові центри, що спеціалізуються на коротко- та середньостокових кредитних операціях;

4. Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн – спеціалізуються на кредитних операціях;

5. Латиноамериканські фінансові центри – Панама, Багами, Антіли та ін..

 

 

Характеристика світових фінансових центрів

Світовий ринок капіталів має певну географічну локалізацію. Він включає в себе цілу низку міжнародних фінансових центрів, які акумулюють по всьому світу величезні маси позичкових капіталів. У них сконцентровано багато чисельні кредитно-фінансові установи, які обслуговують світову торгівлю та міграцію. До основних фінансових центрів сьогодні відносяться:

1.Нью-Йорк (США) – головний міжнародний центр, де діє найбільша в світі фондова біржа;

2.Лондон (Велика Британія)- основний європейський фінансовий центр. Він посідає перше місце у світі за обсягом валютних і кредитних операцій;

3.Цюріх(Швейцарія), Франкфурт-на-Майні(Німеччина), Люксембург – фінансові центри, що спеціалізуються на коротко- та середньостокових кредитних операціях;

4.Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн – спеціалізуються на кредитних операціях;

5.Латиноамериканські фінансові центри – Панама, Багами, Антіли та ін..

 

Особливості розвитку світового ринку цінних паперів

 

Світова економіка не може існувати і ефективно розвиватися без постійного переміщення грошових капіталів, що формуються в окремих країнах в процесі розширеного відтворення. Без розвиненого фінансового ринку неможлива система ринкових відносин, яка забезпечує акумуляцію і перерозподіл світових фінансових потоків.

 

Глобалізація фінансових ринків полягає у посиленні їх ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням якісних змін в їх структурі управління. Процеси формування світових фінансових ринків, які почалися в 50-х рр. і досягли найвищої точки свого розвитку в 90-х, можна віднести до важливіших явищ громадського та економічного життя другої половини ХХ століття. Глобалізація фінансового середовища є однією з суттєвих рис сучасної світової економічної системи. Динамічний розвиток фінансових ринків, зокрема міжнародних ринків цінних паперів, спонукає по-новому оцінити взаємозалежність окремих країн, їх конкурентоспроможність та здатність адаптуватися до глобальної економіки. Інтеграція і глобалізація є однією з ключових тенденцій формування та розвитку світового ринку цінних паперів на сучасному етапі.

 

Особливості діяльності транснаціональних банків

 

Транснаціональні банки – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає їм змогу брати участь у розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ.

ТНБ характеризується такими основними рисами:

1) інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;

2) фінансовий потенціал;

3) притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах

Транснаціональні банки мобілізують величезні кошти в різних валютах, надають кредити на будь-який термін, здійснюють на міжнародному рівні операції з цінними паперами, застосовують самі різноманітні форми фінансування виробництва і зовнішньої торгівлі, розвивають небачені раніше по масштабах довірчі операції. Мобілізація капіталів, їхнє перекидання з країни в країну з метою одержання максимального прибутку, висока гнучкість у керуванні ресурсами - усе це відмітні риси операцій ТНБ від операцій національних банків. Потрібно відзначити, що ТНБ охоплюють усі види заощаджень, починаючи від урядових і кінчаючи дрібними вкладниками.Другий основний вид діяльності ТНБ - кредитні операції. Зараз найбільші банківські об'єднання надають до 40% всіх іноземних кредитів промисловим компаніям у світі. Число позичальників банку з посиленням міжнародного характеру їхньої діяльності росте в не меншому ступені, чим число вкладників. Серед позичальників і транснаціональні корпорації, і національні фірма, і інші банки, і уряду багатьох країн. Є серед них і приватні особи. Це в більшості випадків - найбільші промисловці і банкіри, якою без ризику можна надавати позички і кредити. Наприклад, головними одержувачами кредитів банків США є міжнародні промислові компанії. За транснаціональними гігантами випливають уряду - позичальники. Також у даний час уряд України планує в майбутньому фінансування житлового будівництва за рахунок кредитів найбільших транснаціональних банків. Ще одна група позичальників ТНБ - іноземні банки. Кредити надаються практично на будь-який термін і в будь-якій валюті. Раніше, наприклад, банки США видавали міжнародні кредити, головним чином по зовнішньоторговельних операціях. Тепер транснаціональні банки кредитують різноманітні операції своїх клієнтів. Банки видають кредити на будівництво, покупку устаткування і т.п. Часто боргові зобов'язання іноземних позичальників перетворюються в акції, і тоді транснаціональні банки стають прямими співвласниками заводів, фабрик, компаній у багатьох країнах.Транснаціональні банки реалізують таку можливість для ринкової економіки функцію, як вільний перелив капіталу між галузями різних країн.Випливаючи із загальної економічної ситуації в різних країнах, банки кредитують найбільш перспективні галузі економіки.