Принципи організації валютних відносин в умовах золотомонетного стандарту

Золотий стандарт. -Встановлено тверде співвідношення між паперовими грошима і золотом. Вартість однієї грошової одиниці визначається у чистому золоті, наприклад 1RM (рейхсмарка)=0.3584229 г чистого золота. Емісійні банки зобов’язуються в будь який час обмінювати паперові гроші на золото. Увесь грошовий обіг забезпечений золотом, інфляція неможлива.

Система золотого стандарту функціонувала до 30-х років XX ст. її найважливішими рисами були: 1) фіксація золотого вмісту національних валют і їх безпосередня конвертованість у золото; 2) функціонування золота як світових грошей; 3) наявність фіксованих валютних курсів.
Після Першої світової війни починається криза золотого стандарту. Із значним розширенням обсягів внутрішнього ринку, зростанням масштабів товарного виробництва золота було вже недостатньо для виконання ним функції засобу обігу. Водночас у передкризові 20-ті роки XX ст. до золотих резервів капіталістичних країн надходило в середньому на 25% золота менше, ніж до війни. Тому зростаючу потребу в золоті для обслуговування внутрішнього ринку і міжнародного обігу не могли задовольнити наявні золоті запаси. Крім того, обіг повноцінних золотих монет спричинив значне зростання витрат обігу. Отже, загострення суперечності між речовим змістом та суспільною формою фошей зумовило перехід до більш розвинутих форм загального еквівалента. Панування золотого стандарту також унеможливлювало проведення окремою країною своєї валютно-грошової політики, оскільки збільшення обсягів емісії, а отже й інфляційне знецінення національних грошей, призводило до відпливу золота за кордон і зменшення золотих запасів країни.

Основні характеристики та структурні принципи організації Генуезької валютної системи.

Генуезька світова валютна система (1922р.)

Друга світова валютна система

Юридично оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції у1922р.

Принципи:

Основа – золото і девізи (іноземні валюти для міжнародних розрахунків) (Грошові системи 30 країн базувались на золотодевізному стандарті. Національні кредитні гроші стали використовуватись як міжнародні платіжно-резервні кошти. Однак у міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою. Фунт стерлінгів і долар США сперечалися за лідерство в цій сфері.

Збережені золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійснюватись не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й побічно, через іноземні валюти (Німеччина та ще 30 країн)

Відновлений режим валютних курсів, що вільно коливаються. Вільне коливання курсів без золотих точок (в 30-х роках)

Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.

На відміну від попередньої системи золото служить тільки для часткового забезпечення грошового обігу, обмін паперових грошей на золото для приватних осіб не проводиться.

 

 

Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи

Бреттон-Вудська ВС: Базою цієї системи був золотовалютний стандарт на основі золота і двох валют - долара США і фунта стерлінгів (ці валюти розглядалися як еквіваленти Au і могли бути офіц. резервами). Проте, на практиці, під тиском США утворився золотодоларовий стандарт. Залишались фіксовані паритети і гарантія обміну валюти на Au (на практиці тільки через долар, бо USD був єдиною валютою, що зберігала зовн конвертованість у Au). Було заборонено вільно купляти і продавати Au (можна тільки на рівні ЦБ). Режим фіксованих вал. Курсів (могли коливатися в межах 1%). Створено орган міждержавного вал рег-ня – МВФ та МБРР (зараз СБ), який повинен був слідкувати за нормальним функціонуванням світової валютної системи. В кінці 60 у зв’язку із зростанням фін потоків непов’язаних з реальними потоками, відпливом кап-лу зі США та перевищенням маси USD над Au запасами США, США розірвала зв’язки USD з AU, а в 1971 встановила плаваючий ВК. Після наради в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. організовано

Принципи бреттонвудської валютної системи

1. Введений золото-девізний стандарт, заснований на золоті та двох резервних валютах - доларі 13США та фунті стерлінгів.

2. Бреттонвудське погодження передбачало чотири форми використовування золота як основи світової валютної системи:

а) збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація у СВФ;

б) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний та резервний засіб;

в) спираючись на свій зрослий валютно-економічний потенціал та золотий запас, США зрівняли долар із золотом, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти;

г) з цією метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам та урядовим закладам по офіційній ціні, встановлений у 1934 р., виходячи із золото складання своєї валюти (35 дол. за 1 тройну унцію, рівну 31.1035 р.)

Передбачалося введення взаємної зворотності валют. Валютні обмеження постійної відміни, та для їх введення треба було погодження СВФ.

3. Курсове відношення валют та їх конвертуемість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більш 10 % допускалася лише з дозволу фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів: ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах. Для виконання меж коливання курсів валют центральні банки були зобов’язані проводити валютну інтервенцію в доларах.

4. Вперше в історії здійснені міжнародні валютно-кредитні організації СВФ і СБРР.

Причини кризи бреттонвудської валютної системи

1. Нестійкість та протиріччя економіки.

2. Посилення інфляції негативно впливало на світові ціни та конкуренто-здібність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення «гарячих» грошей.

3. Непостійність платіжних балансів.

4. Неспіввідносність принципів Бреттонвудської системи змінному співвідношенню їх на світовій арені.

 

Основні характеристики та структурні принципи функціонування Ямайської валютної системи

Виникла на основі угоди країн-членів МВФ в у квітні 1978 р.

Принципи системи:

1. Базою валютної системи було проголошено міжнародну розрахункову одиницю – СДР (безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ), яка в перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют і основним платіжно-розрахунковим засобом.

2. Окрім СДР країнам дозволялось встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, крім золота.

3. Юридично було завершено демонетизацію золота: відмінено офіційну ціну золота та золоті паритети, золото перестало бути мірою вартості та базою золотих паритетів. Але золото й далі використовувалося для формування фонду ліквідних активів з метою придбання резервних валют.

4. Було знято обов’язковість обмежень щодо офіційних валютних резервів.

5. Поняття “оборотна валюта” замінено терміном “валюта, що вільно використовується”.

6. Країни отримали право вибору будь-якого режиму валютного курсу.

7. Узаконювався режим плаваючих валютних курсів замість фіксованих.

8. МВФ закликав посилити міждержавне валютне регулювання

Проблеми Ямайської валютної системи:

1. Втрата доларом монопольної ролі (поява СДР).

2. Проблема багатовалютного стандарту (ні один з трьох центрів не має переваги над іншими у валютно-економічній сфері, щоб становити панування своєї валюти у світі)

3. Проблема зацікавленості країн Західної Європи в збереженні золота як реальних резервних запасів.
4. Режим плаваючих валютних курсів (вони не забезпечили вирівнювання платіжних балансів, не перешкодили валютній спекуляції, не вирішили проблему безробіття).

Проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно–економічної політики провідних країн