Санітарна очистка населених місць та здоровя населення. Гігієнічні принципи проведення та показники якості санітарної очистки

Щорічно у міську каналізаційну мережу надходить в середньому 80—85 тис.м³ стічної води. Станція біологічної очистки стічних вод м. Вінниці може щоденно очистити 55 тис. м³. У зв’язку з цим, в теперішній час будується нова черга станції потужністю 35 тис. м³. Технологічний процес покращання якості стічних вод на станції передбачає:1) Приймання стічних вод (1 етап);2) Механічну очистку (2 етап);3) Біологічну очистку (3 етап);4)Знезараження (4 етап).Для приймання стічної води споруджені приймальний колодязь та гасник швидкості. Далі стічні води поступають на станцію решіток, обладнану залізними решітчастими фільтрами, які дозволяють очистити воду від великих завислих та зважених предметів (гілля, листя, папір та ін.) та пісколовки, тобто бетонні резервуари в яких різко уповільнюється швидкість переливання стічних вод, в результаті чого великі та мілкодисперсні речовини адсорбуються та осідають на дно. Первинні радіальні відстійники, являють собою великі бетонні ємності, в які вноситься певна кількість мулу для здійснення відповідних біологічних реакцій. Стічна вода, повільно проходячи через ємності, вивільняється від завислих та зважених частинок, що осідають на дно резервуара і внаслідок вплив живих організмів, перетворюються на мул, який періодично забирають та вивозять на спеціальні мулові майданчики. Потім стічна вода надходить в аеротенки, де змішується з повітрям, що нагнітається насосною станцією. Кисень повітря окислює органічні речовини, що знаходяться у воді. Наступний етап очистки — відстоювання стічних вод у вторинних радіальних відстійниках. Принцип їх улаштування такий, як і первинних радіальних відстійників. Після проходження вторинних відстійників стічна вода поступає в хлораторну, де знезаражується з використанням газоподібного хлору з розрахунку 4—10 мг/л. Колі-титр стічної води після проведення хлорування повинен дорівнювати 1 мл. Після здійснення санітарної очистки знезараження стічна вода поступає у спеціальний тунель і стікає у річку Південний Буг. Санітарний контроль за якістю водогінної води. Лабораторному контролю підлягає вода, яка надходить у водогінну мережу (воно характеризує якість води в джерелі водопостачання та ефективність оброблення води в очисних спорудах та вода з розподільної мережі, які характеризує її санітарний стан і вплив на воду, що подається у мережу. МСПВ регулює мінімальну частоту відбирання проб води, яка надходить у мережу. Вона залежить від виду джерела водопостачання (підземного чи поверхневого), заходів щодо її очищення та знезаражування, характеру бактеріологічних, хімічних і органолептичних показників, які контролюються (вони відзначаються місцевими органами санітарного нагляду), і від кількості населення, яке обслуговує водогін (потужності водогону). Що більше населення обслуговує водогін, то частіше проводять забір води. З метою контролю водорозподільної мережі відбирають проби вод и з вуличних водорозбірних колонок(почергово), а також із кранів внутрішньобудинкової мережі, у місцях, ближчих до головних споруд і найвіддаленіших від них, на головних магістральних водогінних лініях, а також із найпідвищеніших і тупикових ділянок. Якщо вода з джерела подається у розподільчу мережу без оброблення, а водогін обслуговує менш ніж 20 тис. мешканців її досліджують раз на місяць, а якщо 100 тис, то раз на день. Під час планового аналізу визначають органолептичні властивості води, колі-титри, мікробне число в 1 мл. Якщо є які-небудь сигнали про зміну санітарної ситуації, то аналіз може бути доповнений дослідженням хімічних показників забруднення води тощо. Якщо вода, що подається у розподільчу систему хлорується навіть на невеликих водогонах не рідше чим раз на день у ній визначають кількість вільного та залишкового хлору і проводять бактеріологічний аналіз. У тих випадках, коди на невеликих сільських водогонах немає можливості щодня проводити бактеріологічні дослідження води, їх проводять раз на тиждень і рідше, але частіше визначають залишковий хлор. На великих водогонах визначення залишкового хлору проводять щогодинно. Більше ефективно працюють автоматичні аналізатори, які безперервно записують вміст залишкового хлору у воді. Проби хлорованої води для бактеріологічного аналізу відбирають у пляшки, в які додано 0.3 мл 3%стерильного розчину гіпосульфату натрію на кожні 0.5 л об’єму для зясування активного хлору. Із водорозподільної мережі незалежно від характеру оброблення води відбирають не менше 1 проби на місяць на 5 тис населення. Під час обстеження водогону, які повинні виконувати санітарні лікарі не рідше ніж 2 на рік, відбирають проби води згідно з технологічним процесом: із водойм на місці відбирання після очищення на водоочисних спорудах, з резервуарів із мереж. Порівняння цих аналізів дає змогу оцінювати якість очищення води, санітарний стан елементів водогону і виявляти місця забруднення. Очищення населених місць передбачає комплекс науково обґрунтованих і планових заходів щодо збирання, видалення, знезаражування й утилізації відходів. Кожний захід з очищення населених місць слід проводити таким чином, щоб можливість контакту людини та об’єктів навколишнього середовища з відходами до їхнього знезаражування була зведена до мінімуму. Відходи ділять на 2 групи: 1) рідкі – нечистоти, помиї, промислові стічні води, атмосферні опади; 2) тверді – хатнє сміття, кухонні відходи, гній, виробничі відходи, трупи тварин, відходи боєнь тощо.Очищення від рідких відходів включає такі 3 етапи: 1) збирання і тимчасове зберігання; 2) якщо потрібне, транспортування; 3) знезаражування й утилізація. Першою ланкою в системі очищення від рідких відходів є вбиральні та помийні. Кожний житловий, громадський або виробничий будинок, а також кожне місце тимчасового перебування або роботи людей повинні бути обов’язково забезпечені вбиральнями. Сільська вбиральня має відповідати таким вимогам: 1) бути доступною, зручною, освітленою, нескладної конструкції; 2) без неприємного запаху; 3) в експлуатації вбиральні не повинні забруднюватися грунт і підземні води; 4) фекальні маси повинні бути недоступні мухам та іншим комахам. Найбільше відповідають гігієнічним вимогам промивні вбиральні – ватерклозети, які містяться всередині житлових приміщень. Знезаражування нечистот в сільській місцевості ліпше проводити за допомогою компостування або іншими біотермічними методами. Якщо їх неможливо застосувати в місцевих умовах, то можна знешкоджувати нечистоти шляхом витримування їх протягом року у вигребі вбиральні.Відомо багато методів знешкодження сміття: удосконалені звалища, біотермічні методи, спалювання сміття тощо. Одним із найпоширеніших методів знешкодження сміття є звалища. Для звалищ вибирають поза населеним пунктом землі або яри, які не використовуються, кар’єри, колишні шахти. Місце для звалищ вибирають не ближче ніж за 1 км від житла, водойм або інших джерел водопостачання. Привезене сміття розкидають шаром завтовшки не більше ніж 1,5 – 2 м, і в той самий день засипають шаром землі у 20 – 25 см, утрамбовують її за допомогою котків. Біотермічні методи ґрунтуються на створенні умов, за яких у смітті розвиваються термофільні організми, що є майже винятково споро утворювальними грам позитивними бактеріями й актиноміцетами. Спалення великої кількості сміття здійснюють у спеціально збудованих печах за температури 650…1200 С.

Органолептичні показники

Органолептичні показники	Стандарти
Україна	Міжнародний
Прозорість	не менш, ніж 30 см
Запах	до 2 балів	не викликає заперечень
Смак	до 2 балів	не викликає заперечень
Колірність	до 20°	5–50°
Мутність	до 1,5 мг/л	до 2,0 мг/л

Бактеріологічні показники	Стандарти
Україна	Міжнародний
Мікробне число (число мікроорганізмів, що міститься в 1 мл води)	не більше, ніж 100	Не нормується
Колі-індекс (число бактерій групи Е.соli в 1 л води)	не більше, ніж 3	Не більше, ніж 10–30
Колі-титр (кількість води, в якій знаходиться 1 E.coli)	не менше, ніж 300 мл

Бактеріологічні показники