Показники якості води поверхневих джерел водопостачання

Характеристика	Показники якості води джерел за класами
1	2	3
Сухий залишок, мг/дм^3, не більше Хлориди, мг/дм^3 Сульфати, мг/дм^3, не більше Твердість загальна, мг-екв/дм^3, не більше Каламутність, мг/дм^3, не більше Кольоровість, градуси, не більше Запах при температурі 20°С, бали, не більше Водневий показник, рН Залізо, мг/дм^3, не більше Марганець, мг/дм^3, не більше Фітопланктон, мг/дм^3, не більше Фітопланктон, кліт/см^3, не більше Окислюваність перманганатна, мг/дм^3О2, не більше Біохімічна потреба у кисні, повна, мг/дм^3О2, не більше Число лактозопозитивних кишкових паличок в 1 дм^3 води, не більше	1000 (1500) 7 (10) 6,5—8,5 0,1	1000 (1500) 7 (10) 6,5—8,5	1000 (1500) 7 (10) 6,5—8,5

Гігієнічні вимоги до якості питної води місцевих джерел водопостачання регламентуються “Санітарними правилами влаштування та утримання колодязів і каптажів джерел, використовуваних для централізованого господарсько-питного водопостачання” (1975)

Показники	Нормативи
Прозорість Колірність Смак (при температурі 20°) Запах (при температурі 20°) Нітрати (NO3) Колі-титр (кількість,1 E. coli) Відстань до можливих джерел забруднення	не менше 30 см не більше 30° не більше 2-3 балів не більше 2–3 балів не більше 10 мг/л не менше 100 мл не менше 50 м

 

Гігієнічні основи водопостачання населених місць. Гігієнічні вимоги до улаштування шахтних криниць та основні етапи їх санації. Загальна схема санітарного обстеження джерел місцевого водопостачання Гігієнічна характеристика систем водопостачання населених місць. Розрізняють централізовану і децентралізовану системи водопостачання. Централізована система (водопровід) включає: джерело води (міжпластові напірні або безнапірні води, відкрита природна водойма чи штучне водосховище), водозабірну споруду (артезіанська свердловина, штучна затока з береговим водоприймальним колодязем з фільтруючими сітками), водопідйомну споруду (помпи або насоси першого підйому), головні споруди водопровідної станції, на яких проводяться освітлення, знебарвлення, знезараження, а інколи і спеціальні методи (фторування, дефторування, знезалізнення, тощо) покращення якості води, резервуари накопичення її запасів (резервуари чистої води), насосну станцію другого підйому і водопровідну мережу – систему водопровідних труб, які доставляють воду до споживачів.Децентралізоване (місцеве) водопостачання найчастіше здійснюється за рахунок шахтних або трубчастих колодязів, рідше каптажів джерел. В колодязях використовують ґрунтову воду, яка накопичується у водоносному шарі над першим водонепроникним горизонтом. Глибина залягання таких вод досягає кількох десятків метрів. Колодязь в умовах місцевого водопостачання одночасно виконує функції водозабірної, водопідйомної та водорозбірної споруди. Особливості будови та обладнання шахтної криниці Відстань від колодязя до споживача води не повинна перевищувати 150 м. Колодязі необхідно розташовувати за нахилом місцевості вище усіх джерел забруднення (вигребу, площадки підземної фільтрації, компосту і т. ін.) на відстані не менше за 30-50 м. Якщо потенційне джерело забруднення розташоване вище за рельєфом місцевості, ніж колодязь, то відстань між ними повинна бути не меншою ніж 80–100 м, а в деяких випадках навіть не меншою ніж 120–150 м. Колодязь являє собою вертикальну шахту квадратного або круглого перерізу, що доходить до водоносного шару. Бокові стінки шахти закріплюють водонепроникним матеріалом (бетон, залізобетон, цегла, дерево і ін.). На дно насипають шар гравію заввишки 30 см. Надземна частина зрубу колодязя повинна підніматися над поверхнею землі не менше ніж на 1,0 м. Довкола зрубу колодязя при його будівництві влаштовують глиняний замок завглибшки 2 метри, завширшки 1 метр і відмостку у радіусі 2 м з нахилом від колодязя. Для відводу зливових вод влаштовують водовідвідний рівчак. В радіусі 3-5 метрів навколо громадських колодязів повинна бути огорожа. Воду з колодязя піднімають за допомогою насосу, або обладнують коловорот з громадським відром. Цямриння щільно закривають кришкою і над нею та коловоротом роблять навіс. Важливе практичне значення має визначення кількості води у джерелі та його дебіт (потужність).Санація шахтного колодязя ― це комплекс заходів, який полягає у ремонті, очищенні та дезинфекції колодязя як споруди з метою запобігання забруднення води у ньому. З профілактичною метою санація колодязя проводиться перед введенням його в експлуатацію, а далі, за сприятливої епідемічної ситуації, періодично 1 раз на рік після очищення та поточного або капітального ремонту. Профілактична санація складається з двох етапів: 1) очищення та ремонту і 2) заключної дезинфекції. При заключній дезінфекції спочатку цямриння та внутрішню частини зрубу обробляють зрошувальним способом (зрошування з гідропульту 5% розчином хлорного вапна чи 3% розчином гідрохлориту кальцію). Потім вичікують, доки колодязь наповниться водою до звичайного рівня, після чого проводять дезинфекцію підводної частини колодязя об'ємним способом (кількість хлорного вапна чи гідрохлориту кальцію з розрахунку 100 ― 150 мг активного хлору на 1 дм³ води у колодязі розчиняють у невеликому об'ємі води, освітлюють відстоюванням, виливають отриманий розчин у колодязь, воду у колодязі добре перемішують протягом 15-20 хвилин, колодязь закривають кришкою і залишають на 6-8 годин, не дозволяючи забір води з нього). За несприятливої епідемічної ситуації (колодязь є фактором розповсюдження кишкових інфекцій), у разі лабораторно доведеного факту забруднення води у колодязі, або наочних ознак забруднення води фекаліями, трупами тварин, іншими сторонніми предметами, санацію проводять за епідпоказаннями. При цьому процес обробки колодязя включає три етапи: 1) попередню дезинфекцію підводної частини колодязя об'ємним способом, 2) очищення та ремонт і 3) заключну дезинфекцію спочатку зрошувальним, а потім об’ємним способом. Основні етапи санації (оздоровлення) джерела місцевого водопостачання (криниці): оздоровлення прилеглої території;покращання технічного стану криниці (видалення з дна мулу та насипання піску або гравію на дно криниці);обливання цибриння 3-5% розчином хлорного вапна;визначення необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води;знезараження води безпосередньо у криниці;видалення надлишкового хлору; відбір проб води для проведення лабораторного дослідження та контроль якості знезараження, що проведене.Схема санітарного обстеження джерел місцевого водопостачання1. Назва населеного пункту: область, район, місто, селище.2. Місце розташування криниці: а) за межами населеного пункту, у межах населеного пункту;б) на рівному місці, на підвищеному місці, на схилі, в яру;в) на березі водоймища;г) чи не заливає криницю під час паводку.3. Тип криниці (шахтний, трубчастий):а) матеріал, з якого вона виготовлена: дерево, бетон, цегла, вапняк, граніт тощо;б) діаметр, довжина, ширина, площа;в) глибина до поверхні води, глибина до дна, висота стовпа води;г) висота зрубу над рівнем землі;д) улаштування глиняного замку;е) стан внутрішньої поверхні стінок: наявність тріщин, щілин, плям, розростання грибків тощо.4. З якого водоносного горизонту здійснюється забір води.5. Рік побудови криниці, рік останнього ремонту, коли в останній раз проводилась санація.6. Стан поверхні ґрунту біля криниці, наявність замощення (на якій відстані), водовідвідної канави, огородження (на якій відстані).7. Спосіб підйому води з криниці: насосом (наявність перебоїв у його роботі), відром (воротом, ²журавлем²), наявність підставки для відра, стан пристроїв, що використовуються для підйому8. Наявність кришки, навісу або будки над криницею та їх технічний стан.9. На якій відстані знаходиться криниця від найближчих будинків, будівель, помийних ям та інших ймовірних джерел забруднення ґрунту та води.10. Число будинків та приблизна кількість мешканців, які використовують воду з криниці.11. Дані про наявність інфекційних та інших захворювань, що можуть бути пов’язанні з вживанням недоброякісної води.12. Дані щодо наявності епізоотій серед домашніх тварин у районі, де розташована криниця.13. Відомості про наявність санітарного паспорту та посадової особи, відповідальної за санітарний нагляд, дата останнього контролю.14. Загальний висновок щодо санітарного стану об’єкта обстеження.15. Заходи щодо покращання санітарного стану криниці та якості води в ньому.16. Дата обстеження, посада, підпис особи, яка проводила обстеження.