Побудова графіків ремонту обладнання

Графік ППР - документ, який засвідчує розподіл усіх видів ремонтів всього виробничого обладнання підприємства у часі. Графік ППР враховує тривалість ремонтного циклу і його структуру.

Для побудови графіку ППР необхідно розрахувати:

- кількість капітальних ремонтів:

- кількість середніх ремонтів:

- кількість поточних ремонтів:

За результатами розрахунків графіку ППР оцінюють тривалість простою підприємства у ремонтах протягом року і ефективний час роботи підприємства протягом року:

Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно з графіком планово-попереджувального ремонту. Річний графік ППР складається відділом головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного і міжо-
глядового періодів із урахуванням структури міжремонтного циклу.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.

На графіку щодо кожного верстата зазначаються види чергових ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річних графіків із урахуванням вимог рів­номірності завантаження ремонтних підрозділів розробляються місячні графіки.

Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробництва потрібно по змозі рівномірно розподіляти простої в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування та забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників.

При побудові графіків огляду та перевірок ураховується періо­дичність профілактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.

У разі великої кількості однотипного й одномодельного устаткування в цеху кількість капітальних, середніх та малих ремонтів і оглядів доцільно обчислювати за наведеними далі формулами, скориставшись позначеннями: N — число одиниць верстатів; ік, іс, ім, іог — періодичність відповідно капітального, середнього та малого ремонту й огляду, місяців.
Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добуток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що підлягають ремонту, на трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При цьому спираються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонт­ної складності.

Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобудівної галузі задаються системою ППР, а для поліграфічної, легкої та інших галузей промисловості «Положенням про технічне обслуговування і ремонт устаткування».

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Qр можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремонтного циклу та міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою:
,
де qк, qc, qм, qo — трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год;
nк, nc, nм, no — число відповідно капітальних, середніх та малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі;
Тц — тривалість міжремонтного циклу, років;
∑R — загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.
66. Організація транспортного обслуговування

Основним завданням транспортного господарства підприємства є безперебійне переміщення різних вантажів з метою забезпечення ритмічності протікання виробничих процесів в усіх підрозділах підприємства.

Організація транспортного господарства підприємства включає виконання наступних робіт:

– стратегічне планування оновлення парку транспортних засобів;

– аналіз ефективності використання транспортних засобів в часі і по продуктивності;

– вибір і оновлення транспортних засобів;

– розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на ремонтно-експлуатаційні потреби транспортного господарства;

– складання балансів вантажообігу;

– проектування схем вантажопотоків;

– оперативно-календарне планування транспортних операцій;

– диспетчирование роботи транспорту підприємства;

– облік, контроль і мотивація ефективної роботи транспортного господарства.

Структура внутрішньовиробничого транспорту залежить від об'єму і типу виробництва, характеру продукції, що випускається, технологічних процесів, складу цехів і їх територіального розташування.

Розрізняють внутрішньоцеховий і міжцеховий транспорт.

Вибирання транспортних засобів має бути економічно обгрунтоване.

Структура транспортного господарства залежить від багатьох факторів, основними з яких є наступні: обсяг внутрішньозаводських і зовнішніх перевезень, тип виробництва, маса і габарити продукції, що виготовляється, рівень кооперованих зв'язків. Ці фактори впливають на склад підрозділів служби транспортного господарства підприємства. Якщо, наприклад, в ході виробництва виникає необхідність частого використання в якості позавиробничі транспорту залізничних або автомобільних засобів, то слід окремо сформувати відповідні цеху, крім того, доцільно створити цеху або ділянки безрейкового транспорту та електротранспорту з відповідною ремонтною базою, технічним обслуговуванням і заправкою.

До транспортним засобам безперервної дії відносяться конвеєри, які знайшли широке поширення на підприємствах, що відносяться до масового та великосерійного виробництва. Транспортне господарство підпорядковане головному інженеру, і крім вищеназваних цехів у нього входять диспетчерське бюро і група обліку.