Види систем оперативного управління

Система оперативного управління виробництвом - це складна організаційно-планова система, яка охоплює три підсистеми: функціональну, елементну та організаційну.

Функціональнахарактеризує коло функцій, які повинна вико­нувати система управління, поелементна - основні елементи, з яких вона складається, та організаційна - побудову системи управління.

Функціонально оперативне управління виробництвом змінюється так: на рівні підприємства воно полягає в організації руху предметів у межах року, кварталу, місяця; на рівні цеху такий рух забезпечується в межах кварталу, місяця, тижня (п'ятиденка); на рівні дільниці - в межах місяця, тижня, доби та по годинах.

Поелементно залежно від рівня оперативне управління виробництвом змінюється за: складом і кваліфікацією управлінського персоналу; математичним забезпеченням завдань планування виробництва; складом і кількістю використовуваних комплексів технічних засобів; складом календарно-планових нормативів;

використовуваними планово-розрахунковими одиницями; складом і змістом плановової та облікової документації; характером і напруженістю інформаційних потоків.

Організаційно система оперативного управління виробництвом здійснює свої функції через: планово-диспетчерський відділ на рівні підприємства, планово-диспетчерське бюро на цеховому рівні, планово-управлінський персонал дільниці на низовому рівні.

Система оперативного управління виробництвом охоплює об'ємне та оперативно-календарне планування, облік та диспетчерування.

Під час об'ємного планування здійснюється розподіл річної виробничої програми підприємства в об'ємному (трудовому) та натуральному виразі між цехами та дільницями (на квартал або місяць). У результаті реалізації завдання оптимального розподілу річної виробничої програми за номенклатурою та за обсягом по планових періодах року (кварталу) визначаються показники завантаження обладнання. Для вирішення завдань об'ємного планування широко використовуються методи математичного програмування. Значна специфіка у підходах до завдань розподілу річної програми по планових періодах зумовлена типом виробництва.

Оперативно-календарне планування - це логічне продовження та розвиток об'ємного планування. На цьому етапі об'єктом планування є окремі вироби, складальні одиниці, деталі та деталеоперації. Воно базується на певних нормативах, які дозволяють здійснювати зв'язок календарних планів та узгоджувати роботу взаємозв'язаних робочих місць, дільниць і цехів, а також забезпечувати найбільш ефективне використання ресурсів підприємства. До таких нормативів належать: заділ незавершеного виробництва, виперед­ження запуску та випуску партій деталей і складальних одиниць, розміри та ритми партій деталей тощо.

Оперативний облік є важливою частиною оперативного управління виробництвом. Він повинен відповідати таким вимогам: єдність показників планування та обліку, достовірність, своєчасність, багатократність використання інформації.

14.Динамічна модель виробничої системи
Відповідно до концепції: «операційна функція містить у собі ті дії, в результаті яких виробляються товари і послуги, що поставляються організацією в зовнішнє середовище". Функцію операцій мають всі організації, інакше вони просто не можуть існувати. Якщо в даному судженні термін "операція" замінити словом "виробництво", що відповідає думці самих авторів даної концепції, то все стає абсолютно вірним і ніяким чином не вступає в протиріччя із суттю рис. 1

Наведена модель (у прив'язці до конкретного продукту) відображає найважливіші операції виробничого процесу в їхній технологічній послідовності за допомогою стандартних символів і широко застосовується в країнах СНД і Східної Європи. "Модель дозволяє наочно показати динаміку виробничого процесу, перетворення матеріалів і напівфабрикатів на окремих технологічних операціях, основну поопераційну структуру виробничого процесу, відстань між робочими місцями і їхнє просторове розміщення".
Варто мати на увазі, що часто функція, що вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою величиною чи цілком переробною підсистемою в іншій системі. Так, наприклад, проектна організація розробляє будівництвам необхідну проектно-кошторисну документацію (ПКД) і відіграє роль підсистеми, що забезпечує. У той же час усередині фірми-проектувальника підрозділи, що розробляють ПКД, відіграють роль переробної підсистеми. Те ж саме можна сказати про транспорт, банки, підприємства оптової торгівлі, субпідрядні організації і т.д.
Як видно з вищевикладеного, керуючому операціями (виробництвом) приходиться мати справу з великими обсягами інформації. Він повинен мислити аналітично, мати здатність до сприйняття й оцінки нових технологій, уміти швидко і вчасно приймати необхідні управлінські рішення.
У виконанні управлінських функцій звичайно зайнято більше людей, ніж у будь-якій іншій галузі, тому що саме люди, в кінцевому рахунку, визначають успіх чи невдачу будь-якої виробничої системи. Таким чином, керуючий операціями повинен володіти і вміти користуватися широким арсеналом знань і навичок в галузі аналізу, системотехніки, технології, а також поведінкових і соціальних наук.