Історія становлення парламентів і парламентаризму

План

1. Періодизація світового парламентаризму.

2. Представницькі інститути в античному світі.

3. Станово-представницькі установи Середньовіччя та Нового часу.

4. Формування основних ознак сучасного парламентаризму.

5. Розвиток представницьких інституцій в Україні.

 

Методичні рекомендації

Основою розгляду запропонованих питань на семінарському занятті має стати теза про те, що парламентаризм – історично зумовлений наслідок суспільно політичного розвитку суспільства впродовж кількох століть. Періодизація світового парламентаризму обумовлена політичним, соціально-економічним та культурним розвитком людства. Готуючись до заняття варто розглянути історію установ представницького характеру в різні історичні періоди існування та розвитку суспільства: представницькі інституції в Давніх Греції та Римі, станово-представницькі установи Середньовіччя та Нового часу: іспанські кортеси, органи комунального самоврядування у Франції, французькі Генеральні штати, Велика рада Англії. Разом із тим варто розглянути процес формування основних ознак сучасного парламентаризму впродовж ХІХ – початку ХХІ ст.

Історичні передумови формування парламентаризму в Україні. Становлення парламентаризму на сучасних українських територіях: Віча Київської Русі. Представницькі органи литовсько-руської доби. Козацька Генеральна Рада. Центральна Рада та Генеральний Секретаріат. Українська Народна Республіка. Верховна Рада УРСР. Верховна Рада України.

 

Список рекомендованої літератури

1. Бандурка О., Древаль Ю. Парламентаризм в країні: становлення і розвиток: Монографія. — Харків, 1999. — 288 с.
2. Влада народу: Український парламентаризм від віча Київської Русі до Верховної Ради України // Україна. — 1997.— № 1 – 2. — С. 3 – 12.
3. Власенко О. Парламентаризм у програмах перших українських політичних партій: 1885 – 1914 рр. // Хроніка 2000. – 1998. – № 23 – 24. – С. 210 – 218.
4. Денисов В. Еволюція управління суспільством і парламентаризм // Віче. – 2001. – № 9. – С. 45 – 55.
5. Денисов В. Парламентаризм і ліберальна традиція індивідуальної свободи // Віче. – 2001. – № 1. – С. 65 – 84.
6. Доморослий В. Біля витоків українського парламентаризму // Віче. — 1999. — № 4. — С. 131 – 137.
7. Древаль Ю. Парламенти і парламентаризм: уроки і перспективи // Віче. — 1999. — № 11. — С. 35 – 42.
8. Журавльова Г. Витоки українського парламентаризму // Віче. — 1998. — № 6. — С. 135 – 140.
9. Журавський В. Розвиток доктрини українського парламентаризму в ХІХ – на початку ХХ ст. // Право України. – 2001. – № 5. – С. 37 – 41.
10. Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму. – К., 2002. – 342 с.
11. Коваль В. Проблема вдосконалення парламентаризму в Європейському Союзі // Право України. – 2002. – № 7. – С. 110 – 114.
12. Коваль В. Становлення парламентаризму в Європейському Союзі // Право України. – 2002. – № 2. – С. 143 – 147.
13. Марисюк К. Зародження канадського парламентаризму і створення єдиного Парламенту Канади (1840 – 1876) // Право України. – 1999. – № 3. – С. 96 – 98.
14. Медовар Н. Парламентаризм, який збудував країну // Сучасність. – 2008. – №. 2 – 4. – С. 81 – 90.
15. Мироненко О. Представницькі органи литовсько-руської держави в контексті еволюції українського парламентаризму // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №. 2. – С. 38 – 39.
16. Нагорняк М.М. Концепція парламентської демократії Томаша Масарика // Віче. – 2007. – № 18. – С. 9 – 11.
17. Опанасенко Д. Особливості грецького парламентаризму // Парламент. – 2005. – № 4. – С. 44 – 48.
18. Томенко М. Український парламентаризм у контексті історичного досвіду та сучасної практики // Хроніка 2000. – 1998. – № 27 – 28. – С. 232 – 242
19. Федоренко Г. Український парламентаризм: історичні паралелі // Віче. – 1998. – № 4. – С. 49 – 55.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3

(2 год)

ФОРМУВАННЯ КЛАСИЧНИХ ТЕОРІЙ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

План

1. Британські концепції парламентаризму.

2. Американські концепції парламентаризму.

3. Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії.

4. Сучасні теорії парламентаризму.

 

Методичні рекомендації

Теорії парламентаризму є закономірним продуктом розвитку політико-правової думки. Британські концепції парламентаризму: Дж. Локк “Два трактати про державне правління”, Е. Берк та концепція парламентського представництва, І.Бентам і концепція утилітаризму, Дж. Мільта есе “Представницьке правління”, Г. Спенсер, Т. Г. Грін, Дайсі. Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон та американська система стримувань і противаг. Ідеї бікамералізму. Ідеї парламентаризму в німецькій філософії: Кант і принцип народного суверенітету, Гегель і “Філософія права”. Сучасні теорії парламентаризму

Список рекомендованої літератури

1. Бандурка О., Древаль Ю. Парламентаризм в країні: становлення і розвиток: Монографія. — Харків, 1999. — 288 с.
2. Гавриш С. Парламентаризм на чолі суспільного прогресу // Віче. – 2001. – № 7. – С. 3 – 17.
3. Галай Ю. Роль та значення політичних партій в парламентсько-президентській республіці // Юридична Україна. – 2007. – № 4. – С. 15 – 18.
4. Григорьев А. Партийный парламентаризм – немецкий вариант // Эхо планеты. – 2001. – № 4. – С. 20 – 23.
5. Денисов В. Методологія сучасного парламентаризму // Віче. – 1999. – № 11. – С. 35 – 42.
6. Денисов В. Парламентаризм і ліберальна традиція індивідуальної свободи // Віче. – 2001. – № 1. – С. 65 – 84.
7. Каутский К. Парламентаризм и народное законодательство. – Одесса, 1905. – 130 с.
8. Нагорняк М.М. Концепція парламентської демократії Томаша Масарика // Віче. – 2007. – № 18. – С. 9 – 11.
9. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительских учреждений 55 стран мира / Подг. д-р М.Амеллер. – М., 1967. – 512 с.
10. Свєтова С. Практика парламентаризму: Посібник. — К.,1997. — 132 с.
11. Шемшученко Ю. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму // Право України. — 1998. — № 1.— С. 17 – 20; або Віче. – 1997. – № 12. – С. 23 – 29.
12. Шляхтун П.П. Парламентаризм: словник-довідник. – К., 2003. – 151 с.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

(2 год)

СТРУКТУРА СУЧАСНИХ ПАРЛАМЕНТІВ

План

1. Двопалатна структура парламенту. Повноваження верхньої та нижньої палат:

– в унітарних дежавах;

– у федеративних державах.

2. Однопалатні парламенти.

 

Методичні рекомендації

Структура сучасних парламентів. Двопалатна структура парламенту. Специфіка двопалатних парламентів в унітарних державах: парламент як орган регіонального (територіального) представництва, парламент як орган представництва інтересів місцевого управління та самоврядування. “Одно- двопалатна система”. Проблема рівності палат у законодавчій сфері в двопалатних парламентах. Однопалатні парламенти.

Порядок формування парламентів. Система парламентських виборів. Прямі вибори. Непрямі або багатоступінчасті вибори. “Реальне представництво”. Призначення до однопалатного парламенту. Принцип призначення при формуванні верхніх палат парламентів. Формування парламентів на змішаній основі. Член парламенту “за посадою”. Норма представництва. Кількісний склад парламентів: специфіка унітарних і федеративних держав.

Список рекомендованої літератури

1. Григорьев А. Партийный парламентаризм – немецкий вариант // Эхо планеты. – 2001. – № 4. – С. 20 – 23.
2. Древаль Ю. Парламенти і парламентаризм: уроки і перспективи // Віче. — 1999. — № 11. — С. 35 – 42.
3. Зазнаев О.И. Преимущества и недостатки президентской, парламентской и полупрезидентской систем // Социально-гуманитарные знанаия. – 2006. – №. 5. – С. 133 – 144.
4. Коваль В. Проблема вдосконалення парламентаризму в Європейському Союзі // Право України. – 2002. – № 7. – С. 110 – 114.
5. Парламенты зарубежных стран. Справочник. – М., 1968. – 285 с.
6. Парламенты мира: сборник. – М., 1991. – 622 с.
7. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительских учреждений 55 стран мира / Подг. д-р М.Амеллер. – М., 1967. – 512 с.
8. Політологічний енциклопедичний словник. — К., 1997. — 385 с.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5

(2 год)

ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ПАРЛАМЕНТІВ

План

1. Поняття “внутрішня організація парламенту”.

2. Керівні органи парламенту.

3. Парламентські фракції: підстави для формування, роль у роботі парламенту.

4. Комітети парламенту, постійні та тимчасові комісії, допоміжний апарат парламенту.

 

Методичні рекомендації

Внутрішня організація парламенту: офіційна та партійна структура парламенту, горизонтально-вертикальна структура парламенту. Парламентські фракції (групи, клуби). Підстави для формування парламентських фракцій. Поняття “парламентська партія”. Керівні органи парламенту.

Керівні органи палат у різних країнах: одноосібні голови палат, колегіальні керівні органи (президії, постійні комітети), голова парламенту й колегіальний орган. Спікер. Офіційна та неофіційна роль голови парламенту.

Постійні комітети (комісії) парламенту. Принципи формування та повноваження. Спеціалізовані комітети (комісії). Тимчасові комісії. Процедура формування складу постійних і спеціальних комітетів (комісій). Способи їх формування: призначення головою палати, обрання на пленарних засіданнях палат, призначення спеціально утвореним для цієї мети комітетом, принцип поєднання усіх трьох способів. Питання про порядок заміщення посади голови комітету (комісії). Допоміжний апарат парламенту.

Список рекомендованої літератури

1. Парламенты зарубежных стран. Справочник. – М., 1968. – 285 с.
2. Парламенты мира: сборник. – М., 1991. – 622 с.
3. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительских учреждений 55 стран мира / Подг. д-р М.Амеллер. – М., 1967. – 512 с.
4. Політологічний енциклопедичний словник. — К., 1997. — 385 с.
5. Свєтова С. Практика парламентаризму: Посібник. — К.,1997. — 132 с.
6. Шляхтун П.П. Парламентаризм: словник-довідник. – К., 2003. – 151 с.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 6

(2 год)