Кіровоградський державний педагогічний університет

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Кафедра історії України

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

З

КУРСУ

"ІСТОРІЯ І ТЕОРІЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ"

для студентів факультету історії та права,

які навчаються за спеціальністю

"Політологія"

 

Кіровоград – 2009

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

З ускладненням суспільно-політичного життя та високим рівнем диференціації соціальних інститутів підвищилась потреба колегіальності у процесах прийняття суспільно важливих рішень, тобто роль парламенту в системі органів державної влади як представницького органу загальнодержавних інтересів, що об’єктивно спричинило утвердження явища парламентаризму, характерною особливістю якого є верховенство парламенту у процесах ухвалення політичних рішень. Тому для підготовки кваліфікованих істориків і політологів у вищих навчальних закладах запроваджено курс “Історія і теорія парламентаризму”, який для студентів спеціальності “політологія” факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, розрахований на 46 годин (1 змістовний модуль), кінцева форма контролю – залік.

Мета дисципліни “Історія і теорія парламентаризму” – ознайомити студентів з особливостями функціонування сучасних парламентів, процедурою їхнього формування й повноваженнями, а також ґрунтовно вивчити роль парламентів у процесі законотворення й моделі реалізації цієї функції у країнах з одно- і двопалатними парламентами та ознайомити слухачів із особливостями становлення та функціонування повноцінного парламенту в Україні.

Студенти повинні засвоїти теоретичні основи понять “парламентаризм”, “парламент”, “законотворчий процес”, “статус депутата парламенту” тощо, ознайомитися і проаналізувати основні складові й специфічні риси парламентаризму в розвинених демократичних країнах та країнах, що лише недавно розпочали розбудовувати систему державного управління на принципах парламентаризму.

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ І ТЕОРІЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ»

ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Курс: І (підготовка бакалаврів)	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS: 3 (нац. кредитів: 2,75) Модулів за видами роботи: 3 Змістових модулів: 2 Загальна кількість годин: 108 Тижневих годин: 3	Шифр та назва напряму:   Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Обов'язковий Рік підготовки: 1 Семестр: 1 (ФІП), 2 (ПГФ) Лекції: 18годин Семінарські заняття: 32 години Самостійна робота: (підготовка до семінарських занять, опрацювання лекційного матеріалу та матеріалу, що не виноситься на розгляд під час лекцій, підготовка до модульних контрольних робіт, підготовка до еказамену) 58 годин Інші можливі форми роботи – підготовка реферативного повідомлення, виконання індивідуальних завдань. Вид контролю: екзамен

 

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ І ТЕОРІЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ”

ТЕМА 1.

Парламентаризм як суспільне явище

Поняття “парламентаризм”. Парламентаризм як форма суспільного співжиття. Типи парламентаризму. Сучасний парламентаризм, його значення і функції. Відповідальність уряду перед парламентом. Розвиток системи партій. Захист прав і свобод громадян. Обмежений парламентаризм. Основні типи парламентаризму: незавершений парламентаризм, парламентське правління, моністичний парламентаризм, дуалістичний парламентаризм, раціоналізований парламентаризм, парламентський міністеріалізм. Моделі сучасного парламентаризму.

ТЕМА 2.

Історія становлення парламентів і парламентаризму

Парламентаризм – історично зумовлений наслідок суспільно політичного розвитку. Періодизація світового парламентаризму. Установи представницького характеру в різні історичні періоди існування та розвитку суспільства: представницькі інституції в Давніх Греції та Римі, станово-представницькі установи Середньовіччя та Нового часу: іспанські кортеси, органи комунального самоврядування у Франції, французькі Генеральні штати, Велика рада Англії.

 

ТЕМА 3.

Історія українського парламентаризму

Історичні передумови формування парламентаризму в Україні. Становлення парламентаризму на сучасних українських територіях. Віча Київської Русі. Представницькі органи литовсько-руської доби. Козацька Генеральна Рада. Центральна Рада та Генеральний Секретаріат. Українська Народна Республіка. Верховна Рада УРСР. Верховна Рада України.

 

ТЕМА 4.

Формування класичних теорій парламентаризму

Британські концепції парламентаризму: Дж. Локк “Два трактати про державне правління”, Е. Берк та концепція парламентського представництва, І.Бентам і концепція утилітаризму, Дж. Мільта есе “Представницьке правління”, Г. Спенсер, Т. Г. Грін, Дайсі.

Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон та американська система стримувань і противаг. Ідеї бікамералізму.

Ідеї парламентаризму в німецькій філософії: Кант і принцип народного суверенітету, Гегель і “Філософія права”.

Політико-правові ідеї становлення парламентаризму у працях зарубіжних і вітчизняних вчених. Сучасні теорії парламентаризму.

 

ТЕМА 5.

Структура сучасних парламентів

Структура сучасних парламентів. Двопалатна структура парламенту. Специфіка двопалатних парламентів в унітарних державах: парламент як орган регіонального (територіального) представництва, парламент як орган представництва інтересів місцевого управління та самоврядування. “Одно- двопалатна система”. Проблема рівності палат у законодавчій сфері в двопалатних парламентах. Однопалатні парламенти.

Порядок формування парламентів. Система парламентських виборів. Прямі вибори. Непрямі або багатоступінчасті вибори. “Реальне представництво”. Призначення до однопалатного парламенту. Принцип призначення при формуванні верхніх палат парламентів. Формування парламентів на змішаній основі. Член парламенту “за посадою”. Норма представництва. Кількісний склад парламентів: специфіка унітарних і федеративних держав.

 

ТЕМА 6.

Внутрішня організація парламентів

Поняття “внутрішня організація парламенту”. Офіційна та партійна структура парламенту. Горизонтально-вертикальна структура парламенту. Парламентські фракції (групи, клуби). Підстави для формування парламентських фракцій. Поняття “парламентська партія”. Керівні органи парламенту.

Керівні органи палат у різних країнах: одноосібні голови палат, колегіальні керівні органи (президії, постійні комітети), голова парламенту й колегіальний орган. Спікер. Офіційна та неофіційна роль голови парламенту.

Постійні комітети (комісії) парламенту. Принципи формування та повноваження. Спеціалізовані комітети (комісії). Тимчасові комісії. Процедура формування складу постійних і спеціальних комітетів (комісій). Способи їх формування: призначення головою палати, обрання на пленарних засіданнях палат, призначення спеціально утвореним для цієї мети комітетом, принцип поєднання усіх трьох способів. Питання про порядок заміщення посади голови комітету (комісії). Допоміжний апарат парламенту.

ТЕМА 7.

Парламентська функція законотворення.

Законотворчий процес

Зміст законодавчої функції парламентів. Організаційні питання законотворчості. Офіційне закріплення державної волі в нормах права. Поняття законотворчості. Стадії законотворчості. Універсальна схема-модель законотворення.

Етапи законотворення. Внесення законопроекту до парламенту. Законодавча ініціатива. Суб’єкти законодавчої ініціативи. Етап обговорення законопроекту на пленарних засіданнях палат і в комітетах (комісіях). Процедура читання законопроекту. “Англійська система трьох читань”. “Французька система комісій (комітетів)”. Перше читання законопроекту. Друге читання законопроекту. Комітетська стадія. Стадія доповіді. Третє читання законопроекту.

Прийняття закону. Процедурні правила проведення голосування по законопроекту. Питання кворуму і способів голосування. Проста більшість, кваліфікована більшість.

Підписання (санкціонування) закону главою держави. Відносне, або відкладальне вето. Процедура подолання вето. Офіційне оприлюднення закону.

 

ТЕМА 8.