Крвнз «кримський медичний коледж»

КРВНЗ «Кримський медичний коледж»

 

Циклова комісія гуманітарних і соціально-економічних дисциплін

 

 

Методичні рекомендації до позааудиторної самостійної роботи студентів з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням»

 

Теми самостійної роботи:

1.Основні правила ділового спілкування. Управління мовленням та його структурування за допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості

2.Специфіка мовлення фахівця.Основні правила ділового спілкування

3.Джерела, походження, способи творення термінологічної медичної лексики.

Типи термінологічних словників.

Правила правопису термінів та слів іншомовного походження.

4.Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Займенники,прийменники та дієслівні форми у професійному мовленні

5.Синтаксичні норми сучасної української літературної мови. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні

6.Оформлення довідково-інформаційних документів: виробничі звіти, виробничі протоколи, витяг з протоколу

7.Укладання фахових документів

 

Курс, III спеціальність «Сестринська справа»

«Лікувальна справа»

Актуальність теми: Про фахівця з великої літери ми говоримо тоді, коли він володіє не лише високою кваліфікацією, а й є духовно багатою, творчою особистістю. Формування такої особистості деделі більше пов`язується із справжнім опануванням мови, її культури. Це вміння правильно писати і розмовляти, точно висловлювати свою думку, активно використовувати мовні знання, грамотно застосовувати їх. Уміння спілкуватися мовою професії сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватись у професійній діяльності та ділових контактах. Зараз з такими великим темпами потоку інформації про нові досягнення в науці, і в медицині в тому числі, перед фахівцями виникає нова проблема – вчитися протягом всієї своєї трудової діяльності, бути постійно готовим до самовдосконалення, в противному випадку, при існуючих темпах накопичення професійних даних, можна дуже швидко загубити свою кваліфікацію.Вирішення цієї проблеми починається ще в студентські роки з вміння самостійно находити необхідну інформацію, аналізувати навчальний матеріал, виділяти з нього головне, запам’ятовувати необхідне, важливе і в повному обсязі.

Навчальні цілі:

 

Після виконання самостійної роботи студенти повинні знати: (II)

- особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови;

- основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу;

- сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи;

- основні функції, рівні ділового спілкування, міжособові стосунки;

- мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови;

- особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, географічних скорочень;

- основні правила українського правопису;

- синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі узгодження підмета з присудком;

- призначення, кваліфікацію документів, вимоги до складання та оформлення різних видів документів і правила їх оформлення.

 

Студенти повинні вміти (III):

- здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості;

- знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми, користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками й довідковою літературою;

- знаходити в тексті і доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників;

- перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники;

- правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах: узгоджувати числівники з іменниками;

- правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою;

- правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою;

- користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні;

- правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні документів.

3.1.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення тем:

Дисципліни	Знати	Вміти
Українська мова	- функції укр. мови в суспільстві; - поняття " літературна мова і діалекти ";	-дотримуватись орфоепічних норм укр. мови; - володіти різними видами усного спілкування; .
Українська мова	- терміни і термінологія.	- правильно використовувати терміни
Українська мова	- особливості використання багатозначних слів, синонімів, паронімів, омонімів;	-знаходити в тексті й доречно використовувати синоніми, пароніми, омоніми;
Українська мова	-морфологічні норми	дотримуватись орфографічних норм укр. мови;
Українська мова	-орфографічні норми	дотримуватись орфографічних норм укр. мови;
Українська мова	- синтаксичні структури сучасної української літературної мови.	правильно будувати синтаксичні конструкції
Українська мова за професійним спрямуванням	- форми мови і норми літературної мови; - культура мовлення під час дискусії.	-дотримуватись правил спілкування мовця і слухача; -володіти різними видами усного професійного спілкування
Українська мова за професійним спрямуванням	-майстерність публічного виступу.	- готувати публічний виступ - правильно сприймати фахову інформацію - володіти різними видами усного професійного спілкування
Українська мова за професійним спрямуванням	-види, форми, прийоми розумової діяльності. - основні закони риторики.	-володіти прийомами мислення та мовлення
Українська мова за професійним спрямуванням	-структура ділового спілкування -техніка ділового спілкування	-використовувати набуті знання у процесі спілкування
Українська мова за професійним спрямуванням	- лексичні особливості української мови - термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної. -правила вживання термінів.	Володіти літературною професійною мовою - правильно використовувати терміни свого фаху в писемному і усному мовленні.
Українська мова за професійним спрямуванням	-моорфологічні особливості української мови	Вживання частин мови в діловому мовленні
Українська мова за професійним спрямуванням	- синтаксичні структури сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.	правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів і ділових паперів
Українська мова за професійним спрямуванням	-довідково-інформаційні документи	- правильно складати звіт, протокол, витяг з протоколу
Українська мова за професійним спрямуванням	- перелік документів свого фаху, рівень їх стандартизації	- створювати формуляр документа за вказаними реквізитами

3.2. Зміст теми:

В зв’язку з відсутністю лекцій з тематичного змісту дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням», відсутністю підручників за програмою 2011 року зміст тем з позааудиторної самостійної роботи студентів викладений в розгорнутому тексті.

ЗМІСТ

№	НАЗВА ТЕМИ	стр.
1.	Тематичний план
2.	Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи 1 .Основні правила ділового спілкування. Управління мовленням та його структурування за допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості
3.	Методичні рекомендації з підготовки до практичної роботи 1.Специфіка мовлення фахівця. Основні правила ділового спілкування
4.	Методичні рекомендації з підготовки до практичної роботи Джерела, походження, способи творення термінологічної медичної лексики. Правила правопису термінів та слів іншомовного походження. Типи термінологічних словників.
5.	Методичні рекомендації з підготовки до практичної роботи Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Займенники, прийменники та дієслівні форми у професійному мовленні
6.	Методичні рекомендації з підготовки до практичної роботи Синтаксичні особливості ділових паперів та фахового медичного тексту
7.	Методичні рекомендації з підготовки до практичної роботи Оформлення довідково-інформаційних документів: виробничі звіти, виробничі протоколи, витяг з протоколу
8.	Тестові завдання
	Література

Тематичний план САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ за спеціальністю:

5.12010102 “Сестринська справа”

5.12010101 “Лікувальна справа”

 

Тема	Форма самостійної роботи,контроль	Кількість годин
Культура усного спілкування
1.Основні правила ділового спілкування. Управління мовленням та його структурування за допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості	За даною професійною лексикою скласти і розіграти діалог обсягом 15-16 речень-реплік, відповідно до запропонованої ситуації спілкування Контроль на практичній роботі № 4
2.Специфіка мовлення фахівця.Основні правила ділового спілкування	Записати в зошиті основні правила спілкування студентів в лікувальних закладах під час проходження виробничої практики Контроль на практичній роботі № 6
Лексика
1.Джерела, походження, способи творення термінологічної медичної лексики. 2.Типи термінологічних словників. 3.Правила правопису термінів та слів іншомовного походження.	1.Записати типи термінологічних словників. 2.Виписати із словників складні слова-терміни (20) іншомовного походження, пояснити їх походження,способи творення, правопис.Контроль на практичній роботі № 7
Морфологія
Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Займенники, прийменники та дієслівні форми у професійному мовленні	1.Провідмінювати займенник яв однині і множиті 2.Записати російською та перкласти українською словосполучення з прийменником по 3.Виписати з медичного тексту дієслова I дієвідміни (10), дієслова II дієвідміни (10). 4.Від дієслівI дієвідміни утворити дієприслівники доконаного і недоконаного виду. Контроль на практичній роботі № 11
Синтаксис
Синтаксичні норми сучасної української літературної мови. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні	1.Виписати з медичного тексту 20 речень російською мовою перекласти їх українською. Контроль на практичній роботі № 12
Складання професійних документів
Оформлення довідково-інформаційних документів: виробничі звіти, виробничі протоколи, витяг з протоколу	1.Скласти протокол загальних зборів групи з вибору активу групи. 2. Написати звіт про проходження виробничої практики в лікувальному закладі. Контроль на практичній роботі № 15
Укладання фахових документів	1.Скласти перелік документів, що використовується в професіональній діяльності 2.Заповнити 2 з них на вибір. Контроль на практичній роботі № 17
Всього

Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи

1 .Основні правила ділового спілкування. Управління мовленням та його структурування за допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості

Культура мовлення - досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини. Культура усного мовлення виявляється переважно у дотриманні норм вимови і наголосу.

Спілкування - це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій.

Основні ознаки усного ділового мовлення:

· стислість у висловлюванні думки, недвозначність;

• логічність, стислість, відповідність між змістом і мовними засобами;

· відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;

· відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

· доречність, виразність дикції, відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

 

Основні вимоги до мовлення

Найважливіші риси зразкового мовлення	Короткі поради щодо побудови і мовного оформлення висловлювання
Змістовність	Глибоко осмисліть тему і основну думку висловлювання, докладно ознайомтесь з наявною інформацією на дану тему. Намагайтесь різнобічно, з належною повнотою розкрити тему висловлювання, уникаючи говорити чи писати зайве
Послідовність	Продумайте послідовність викладу думок, їх взаємозв`язок. У разі потреби складіть план або тези висловлювання. Говоріть або пишіть за планом чи тезами
Багатство	Слідкуйте, щоб ваше мовлення не було бідним, щоб у ньому не повторювались ті самі слова і вирази, однотипні речення. Якомога повніше використовуйте різноманітні засоби стилю мовлення, відповідного темі і змісту висловлювання
Точність	Звертайте увагу на те, наскільки точно ви висловлюєте власні думки. Намагайтесь чітко їх формулювати, добираючи найбільш відповідні висловлюваному змісту слова. Зокрема, користуйтесь словником синонімів, тлумачним словником.
Виразність	Виділяйте найважливіші місця свого висловлювання. Добирайте слова і вирази, які найяскравіше передати основні думки. Виявляйте своє ставлення до предмета мовлення.
Доречність	Враховуйте обстановку спілкування, інтереси, стан, настрій співбесідника. Не говоріть і не пишіть нічого такого, що могло б його уразити, викликати роздратування. Намагайтесь об`єктивно оцінювати важливість повідомлюваної вами інформації. Вказуйте на помилки співрозмовників у тактовній формі. Дотримуйтесь норм української літературної мови (орфоепічних, орфографічних, граматичних, пунктуаційних)

Культура українського мовленнявключає в себе два напрямки засвоєння літературної мови: правильність мовлення і мовленнєву майстерність.

Правильність мовлення – це наше спілкування, узгоджене з мовними нормами сучасної української мови.

Мовленнєва майстерність на відміну від правильності мовлення – це не лише дотримання норм української літературної мови, а також і вміння вибирати з існуючих варіантів найбільш вдалий у смисловому відношенні, стилістично доречний, виразний.

Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів - вербальних (словесних) і невербальних (несловесних).

Вербальне спілкування може відбуватися в різних видах: спілкування з людиною, з кількома людьми, з цілим залом.

Професійна лексика до теми

“Поліклініка. Візит до лікаря”

Реєстратура, амбулаторія, огляд, консультація, кабінет, перев'язувальна, диспансер, талон, індивідуальний, непрацездатний, черговий, дільничний.

Поліклініка для дорослих, дитяча поліклініка, виклик лікаря, долікарський огляд, ковтальний рух, шкідливі домішки, призначений час, задавнена хвороба, курс лікування, вимірювати температуру, вживати ліки, ліжковий режим, оглянути хворого.

Знеболювальні ліки, головний біль, жарознижувальні ліки, вимірювати тиск, ковтальний рух, ріжучий біль.

Завдання: сформулюйте репліки - запитання медичного працівника в ситуаціях, коли він хоче з` ясувати:

- основні скарги хворого;

- чи підвищена у хворого температура тіла;

- чи перебуває він на обліку в протитуберкульозному диспансері;

- чи вживає він якісь ліки;

- чи буває у нього нападоподібний (приступообразний) біль у ділянці груднини;

- якими захворюваннями хворів;

- коли востаннє проходив рентгенологічне обстеження;

- чи є результати кардіологічного обстеження.

Професійна лексика до теми:

“Скарги хворого. Серцево-судинна система”

Сильний біль у серці. Болить серце. Болить серце в грудях, ось тут. Напад болю. Біль нападами. Серце стискає. На серце тисне. Біль віддає у ліву руку. Відчуваю біль у цьому місці Стискальний біль у ділянці серця. Нападоподібний біль у ділянці серця і за грудниною. Больове відчуття. Біль віддає в ліву половину тіла. Тривалість больового нападу – декілька хвилин. Біль з`являється, коли несу щось важке, піду швидше, піднімаюсь сходами чи хвилююсь. З` являється задишка. Іноді задишка з являється під час сну чи відпочинку. Напад триває хвилин п` ять. Допомагають валідол і нітрогліцерин. Больовий напад зникає.

Консультуватися з приводу захворювання - консультироваться по поводу заболевания;

У разі необхідності рекомендується – при необходимости рекомендуется;

За наявності вогнища подразнення – при наличии очага раздражения;

Протягом доби – в течение суток.

Завдання.

Сформулюйте репліки – запитання до таких пунктів плану розпитування хворого:

1. Загальні скарги.

2. Характер болю.

3. Де відчуваєте біль?

3. Умови виникнення нападів болю.

4. Тривалість больових відчуттів.

5. Додаткові відчуття під час нападів болю.

6. Повторення болю.

7. Які ліки (якщо є такі) знімають напад болю.

Професійна лексика до теми:

“Скарги хворого. Дихальна система”

1. Біль: тривалість, характер, зв`язок з кашлем, положення тіла в момент болю, які способи, які засоби (лікарські), положення тіла допомагають послабити біль.

Задишка: постійна чи ні, при навантаженні чи в стані спокою.

Кашель: сухий чи вологий, характер – періодичний, постійний, причини, що сприяють появі кашлю, зменшенню кашлю, кашель частіше вдень, вночі.

Осново- та словоскладання

Одним із досить продуктивних способів українського словотворення медичної

термінолексики є осново- та словоскладання.

При творенні складних і складених термінів використовуються як компоненти, що у мові вживаються як самостійні слова (акушер-гінеколог, адипозно-генітальний, нервово-м’язовий, шлунково-кишечний,внутрішньоклітинний, грудочеревний), так і компоненти, що самостійно не вживаються (-алгія, -генний, авто-, біо-, гастро-, гемато-, лейко-, остео-). Терміни-композити мають перевагу перед термінами-словосполученнями, оскільки вони більш економні та

є словотвірною базою для творення похідних слів: гематологія – гематолог –гематологічний.

Терміни-композити можна поділити на декілька груп за структурно-морфологічними ознаками:

а) складні терміни, що складаються з основ іменників, котрі поєднуються

за допомогою інтерфіксів о, е (утворюються як терміни-іменники, так і прикметники):

бронхопневмонія, бронхоспазм, венепункція, лімфовузол, грудочеревний, шлунково-кишечний, сечостатевий, трубно-яєчниковий, язикоглотковий;

б) складні терміни, що утворюються від атрибутивних словосполучень шляхом

поєднання основ іменників та прикметників/прислівників за допомогою інтерфіксів о, е

(утворюються терміни-прикметники): внутрішньосудинний, головномозковий, нирковокам’яний, щитоподібний, верхньощелепний, навколоплідний;

в ) складні терміни, що складаються з основ іменників, один з котрих має віддієслівне походження, які поєднуються за допомогою інтерфіксів о, е (утворюються як терміни-іменники, так і прикметники): кровообіг, кровопостачання, слинотеча, серцебиття, сечовиділення, кровоточивий, судинорозширювальний, судинноруховий, сполучнотканинний, сечовипускний;

г) складні терміни, що утворюються від атрибутивних словосполученнь шляхом

поєднання прикметників (як правило, віддієслівного походження) та прислівників(утворюються терміни-прикметники): статевонезрілий, швидкоплинний.

Дослідники зазначають, що складні слова, які містять компонент само-, з’явилися у лексиці ще в давньоруський період, появу складних слів з компонентом авто- відносять до початку XVIII ст., що пояснюється активним запозиченням іншомовних слів у той період. Значеннєво однозначні компоненти асимілювалися в українській мові, а тому за допомогою компонентів авто- та само- утворюються як запозичені, так і власне українські терміни: самоушкодження – автотравма, самолікування – автотерапія,самозараження – автоінтоксикація тощо.

Варто звернути увагу на те, що наявність в українській медичній терміносистемі складних слів з компонентом -подібний, а головне, непослідовність вживання як компонента -подібний, так і компонента -видний в аналогічному значенні пояснюється впливом російськомовного терміноутворення за допомогою компонентів -видный, -образный, -подобный, котрі перекладаються до української мови без врахування значення другого компонента: щитовидный – щитоподібний – щитовидний. Найближчий з наведених варіантів є компонент -подібний, однак досі в усталених виразах зустрічається термін з компонентом -видний, що потрібно враховувати при вживанні цих термінів: ниткоподібний, сіткоподібний, червоподібний, але щитовидка, шитовидна залоза, навколощитовидний.

Достатньо продуктивним типом творення складних термінів у медичній термінології являється поєднання запозичених компонентів (що можуть розташовуватись як в препозиції, так і в постпозиції) з іменними основами (наприклад, аеро-, ало-, анемо-, ангіо-, біо-, бласто-, гетеро-, гомео-, дермато-, -ома, -логія тощо). За допомогою цих компонентів створюються словотвірні структури, що надають характер системності медичній терміносистемі. Ці компоненти можуть

поєднуватися з будь-якою основою, але вони містять у собі певну постійну ознаку.

За значенням ці терміноелементи можна поділити на декілька груп:

а) компоненти, що характеризують предмет за його розмірами: акро-, макро-,мегало-,мікро- (акросклероз, акрофобія, макрогірія, мегалоподія, мікростома, мікропсія, мікронекроз, тощо);

б) компоненти на позначення початку, зародження, походження та розвитку: біо-,

бласто-, ембрі-, ген-, -генез, -гонія (біопсія, біостимулятор, біодоза,біотомія, бластома, бластомогенез, генетика, агонія, автогонія, ембріон,ембріогенез, антропогенез тощо);

в) компоненти на позначення різнорідності, чужорідності, неоднаковості: гетеро-,

ало-, анізо- (гетерогенний, гетеротрихоз,алокератопластика, алокортекс, алоритмія,

алотріофагія, анізорефлексія, анізометропія, анізофорія, аніхозитоз тощо);

г) компоненти на позначення повноти, однорідності, подібності, одиничності:

гомо-, гомео-, моно- (гомеопатія, гомеостаз, гомогенізація, гомошкіра, гомокістка, гомопластика, гомотканина, гомохронний, моноартрит, монобрахія, мононеврит, монопарез, моноплегія, монотермія, монотонія тощо);

д) компоненти на позначення зв’язку з людиною, умовами та місцем її життя:

антропо-, андро- (антропометр, антропометрія, антропоноз, антропоскопія, антропофобія, андробластома, андроманія, андростерома, андрофобія тощо);

е) компоненти, що пов’язані з морфолого-анатомічною системою, складають найбільшу групу з усіх перерахованих: ангіо-, вазо- (на позначення судини, судинної системи), гем(о)-, гемато- (на позначення понять, пов’язаних з кров’ю), дерма-, дермато-, -дермія (на позначення шкіри), гастро-, гастер- (на позначення шлунку), міо- (на позначення м’язів), невр(о)-, нейро- (на позначення нервів), артеріо- (на позначення артерій), артр(о)- (на позначення суглобів), аден- (на позначення лімфатичних вузлів), бронхо- (на позначення бронхів), рино- (на позначення носа), кардіо- (на позначеннясерця) тощо Наприклад: ангіома, ангіоневроз, ангіопарез,ангіохоліт, вазографія, вазоневроз, вазопатія, вазотомія, гематолог, гематогенний,

гематома, гемодіаліз, гемодермія, гемокоагуляція, гастробіопсія, гастрографія,

гастроскоп, гастрорафія, дермалгія, дерматит, дермоїд, міопатія, міокард, міосклероз,

міоритмія, міофіюроз, неврологія, невропатія, невротичний, неврофіброма, невротомія,

артеріографія, артеріосклероз, артеріоектазія, артрит, артродез, артроліз,

артропластика, аденоїд, аденіт, аденокарцинома, аденопапілома, бронхіт, бронхоспазм,

бронхографія, бронхоцеле, риніт, ринокіфоз, ринопластика, ринофарингіт, ринофіма,

кардіалгія, кардіограма, кардіоміопатія тощо.

Здебільшого ту медичну термінологічну лексику, що складається з термінів- композитів, за семантичними ознаками можна поділити на декілька лексико-семантичних

груп:

- терміни на позначення хвороб: кардіосклероз, артрит, дерматит, бронхоспазм,остеомієліт;

- назви галузей медицини: кардіологія, гінекологія, гастроентерологія, неврологія;

- найменування осіб за фахом: дерматолог, венеролог, офтальмолог, нейрохірург;

- найменування пристроїв та інструментів: флюорограф, кардіоскоп, гастроскоп;

- назви процесів, систем дослідження, лікування: кардіограма, бронхоскопія,флюорографія.

Уживання прийменника «по»

Російський прийменник «по» залежно від значення передається в українській мові прийменниками(або прийменниками сполученнями) по, з, за, на, через, у, щодо, стосовно, для, до, залежно від, під.

Прийменник «по» за своїм походженням має значення напрямку руху (по улице, по городу), а решта поширилася в російській мові на базі основного аж до тих, які не стосуються руху, в українській мові передається різними прийменниками:

- рух без конкретного напрямку або засіб руху: пересылать по поште- пересилати поштою;

- джерело інформації: по газетам пишут – у газетах пишуть;

- дотримання норм дії: действовать по закону – діяти за законом;

- пасивний рух: плыть по течению- пливти за течією;

- опосередкований рух: по требованию – на вимогу;

- дія або її відсутність через негативні обставини: по болезни- через хворобу, через помилку;

- дія у певний період: по праздникам – у свята;

- вмотивований рух: приехать по делу- приїхати у справі;

- дія для досягнення мети: коміссия по трудоустройству – комісія для працевлаштування;

- дія залежно від обставин: смотря по погоде – залежно від погоди;

- дія у певний період: по воскресенье включительно – до неділі включно;

-потенційна дія: им это по силам- їм це під силу.

1.Перекласти словосполучення українською мовою:

Внести свой вклад в дело, В первом часу дня, В точном смысле, Вход по приглашениям Выписка из протокола, Говорить на родном языке, Дела идут к лучшему,Доклад на собрании, Заботиться о потомках, Занимаемая должность, Из-за неосторожности, Из уважения к вам, Исключение из правил,К вашему сведению, Лекарство по рецепту, На повестке дня, Находиться под наблюдением врача,Операция по поводу, Отпуск по болезни, По болезни По этим признакам, Привлекать к ответственности, Принять во внимание,С вашего согласия, Врач по профессии, Хорошо относиться к работе, С чувством собственного достоїнства, Согласно приказу, Свидетельство о рождении, Разработать план мероприятий

Дієслово.

Дієслово – самостійна частина мови, яка означає дію і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також в окремих випадках – роду й числа (люблять природу, дорожчає швидко, правильно визначила).

Неозначена форма дієслова (інфінітив) – це вихідна (початкова) форма дієслова, яка називає дію, процес без вираження часу, числа, особи й способу (виписувати, писати, лікувати). Твориться неозначена форма дієслова за допомогою суфіксів -ти, -ть. У публіцистичному, науковому та діловому стилях уживається неозначена форма дієслова з суфіксом -ти, в художньому та розмовному стилях можуть уживатися інфінітиві із суфіксом -ть (Ви зможете визначити, яким саме типом головного болю ви страждаєте (С. Раймонд); Хто нашу череду звелів зайнять? (І. Перепеляк). Між коренем і закінченням неозначеної форми -ти можуть бути суфікси: -а-, -и-, -і-, -ну-, -ува- (-юва-). Після закінчення -ти може стояти -ся (-сь) (зсохнутись, братися, лікуватися).

Залежно від контексту дієслова можуть бути доконаного або недоконаного виду.

Дієслова недоконаного виду означають дію, яка повністю не закінчилася. Вони відповідають на питання що робити? що робить? що буде робити (робитиме)? (об’єднувати, розщеплювати, надписувати).

Дієслова доконаного виду означають дію, яка завершилася чи завершиться, або дію, початок якої вже відбувся. Вони відповідають на питання що зробити? що зробив? що зробить? (вилікувати, виписав, прооперував, запросив, сходив).

Час дієслова виражається морфологічно в дійсному способі. Виділяються такі часові форми дієслова: теперішній, минулий i майбутній. Умовний i наказовий способи не мають часової категорії.

Дієслова минулого часу означають дію, яка відбувалася перед моментом мовлення. Вони змінюються за числами, а в однині – за родами. Утворюється минулий час за допомогою суфікса -л-, який у формі чоловічого роду змінюється на -в-. У дієсловах з основою на приголосний суфікс -л- у чоловічому роді зникає (зсох, питала, сиділо, лікував, переконали).

Теперішній час означає процес дії, який співпадає з моментом мовлення. Його мають лише дієслова недоконаного виду. Вони змінюються за числами й особами (живу, живемо, живеш, живете, живе, живуть).

Майбутній час означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Дієслова майбутнього часу змінюються за особами i числами. Майбутній час дієслова в українській мові має три форми: просту, складну i складену. Наприклад: проста форма – напишеш, складна форма – писатимеш, складена форма - будеш писати. Проста форма майбутнього часу утворюється за допомогою префіксів. Вона має ті самі особові закінчення, що i в теперішньому часі (Запропонуємо ряд ліків...). Складна форма майбутнього часу утворюється поєднанням неозначеної форми дієслова зі скороченою формою дієслова (й)няти у формі теперішнього часу: (й)му, (й)меш, (й)ме тощо (радітиму, радітимеш). Складена форма майбутнього часу утворюється з двох слів: з особової форми допоміжного дієслова бути в майбутньому часі i неозначеної форми дієслова (Будете доглядати за хворим, дотримуючись певних правил).

Для дієслів властива категорія способу, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить. Дієслова бувають дійсного, умовного та наказового способів.

Дійсний спосіб означає дію в минулому, теперішньому або майбутньому часі (Людина кожного дня відчуває вплив на своє здоров'я комплексу різноманітних чинників; Відповідальність держави за здоров'я своїх громадян передбачає, що всі гарантовані державою права людини у цій сфері забезпечуватимуться в першу чергу за допомогою національних структур охорони здоров'я; Розуміння i враховування певних закономірностей спілкування між людьми допомогло організувати та оптимізувати взаємодію для поліпшення лікарського забезпечення населення i лікувально-профілактичних установ).

Умовний спосіб означає дію, яка може відбутися за певних умов. Він утворюється від дієслів минулого часу за допомогою часток би (б), які пишуться окремо (От наче й небагато xoтiлося б ще: щоб син його став людиною, щоб ще вийти в поле сіячем та хоча б краєчком ока побачити той день, коли всі люди будуть мати хліб на столі... (М. Стельмах).

Наказовий спосіб означає наказ, заохочення i спонукання до дії. В українській мові є три форми наказового способу: II особа одними, I і II особи множини (Простежте логічну схему «причина-наслідок» у поведінці керівника під час спілкування із підлеглими в різних ситуаціях; Турбуймося про здоров'я власне, тим самим змінюючи стан здоров'я всього суспільства; Нехай зробить розчин).

Особові закінчення дієслів

Дієслова змінюють свою форму за особами, часами, способами, числами, а в минулому часі i умовному способі - за родами. Інфінітив, дієприкметник i дієприслівник не змінюють свою форму за особами, не мають способу. Залежно від системи закінчень в особових формах однини і множини дієслів теперішнього і майбутнього часу дієслова поділяються на дві дієвідміни.

До І дієвідміни належать дієслова, які в ІІІ особі множини теперішнього часу мають закінчення -уть, -ють (лікують, хворіють, пишуть, працюють, дують).

До II дієвідміни належать дієслова, які в ІІІ особі множини теперішнього часу мають закінчення -ать, -ять (лежать, болять, бачать, кричать).

Дієприкметник.

Особливими формами дієслова є дієприкметник і дієприслівник.

Дієприкметником називається особлива форма дієслова, що означає ознаку предмета за дією i відповідає на питання який? (оздоблений, випечений).

Дієприкметник поєднує в собі ознаки дієслова (доконаний i недоконаний вид, теперішній i минулий час) i прикметника (змінюється за родами, числами й відмінками), залежить від іменника, з яким узгоджується (промокла сорочка, випраний бинт, тремтяча рука, детально регламентовані, юридично визначені).

За ознакою активної чи пасивної дії на предмет дієприкметники поділяються на активні і пасивні.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Утворюються лише від неперехідних дієслів (ходячий, ревучий). Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу (3 особи однини) за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч- (дрижать- дрижачий; xвopiти - хворіючий). За своїм значенням активні дієприкметники теперішнього часу відповідають російським активним дієприкметникам на -щий: пишучий - пишущий, стоячий - стоящий. В українській мові дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко. Наприклад, можна сказати: стояча вода, але не можна - стояча людина. Така форма не властива українській мові. Слід писати: людина, яка стоїть. Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- (пригоріти - пригорілий; посивіти - посивілий). При творенні форм активних дієприкметників від дієслів