Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах. Пожежна безпека. Причини, класифікація.

Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах. Пожежна безпека. Причини, класифікація.

 

Тип лекції _____________Комплексна лекція__ _

Навчальна дисципліна _____,,Безпека життєдіяльності”____ ____

Спеціальність _________5.12010102 “Сестринська справа”__________

Курс ________________________ІІІ________________________________

Кількість навчальних годин ____________2________________________

 

Обговорено і затверджено на засіданні ЦК природничо-наукових дисциплін Протокол № ___ від “ ___ ” __ 201_ р. Голова комісії:___________С.О. Кленська (підпис)

 

 

Харків – 2015 р.

 

 

Автор:

 

Задніпряна І.І., викладач, кваліфікаційна категорія «спеціаліст»

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Методична розробка лекції складена у відповідності до програми навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності», затвердженої МОН України в 2011 році та навчального плану 2011року.

При висвітленні теми звернено увагу на вивчення небезпек техногенного характеру, їх особливості, причини, шляхи життєзабезпечення.

Приділена увага класифікації небезпек, їх походженню, закономірностям, засобом захисту від них. Дається характеристика пожежам, вибухам, як хімічного процесу. Вказуються причини пожеж та заходи до забезпечення пожежної безпеки.

 

І. Актуальність теми

· Іде просторова концентрація синтетичних хімічних сполук (їх число досягло 400 тисяч), більша частина яких отруйна,внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, знищення лісів, опустелювання. Зросла кількість людей, які загинули внаслідок аварій на виробництві й транспорті, аварій з викидом радіоактивних речовин. Зв’язку с цім виникла необхідність кваліфіковано застосовувати ряд заходів для запобігання небезпечних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

· Майбутні спеціалісти мають оволодіти знаннями, щоб прогнозувати, розпізнавати та ідентифікувати техногенні небезпеки та застосовувати відповідні заходи для їх уникнення, ліквідації.

II. Мета лекції:

а) навчальна: ознайомити студентів з видами техногенних небезпек іх вплив на навколишнє середовище, причинами, методами захисту від них, шляхами життєзабезпечення.

б) виховна: виховати у студентів відповідальність за техніки безпеку, безпеку життєдіяльності оточуючих та особисту, стан навколишнього середовища.

 

III. План та організаційна структура лекції.

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі в рівнях абстракції	Тип лекції, ме- тоди та засоби активації, оснащення	Розподіл за часом
Підготовчий етап.
1.	Присутність, наявність форми			2 хв.
2.	Постановка навчальних цілей		Комплексна лекція	3 хв.
3.	Забезпечення мотивації	Відповідальність за безпеку життедіяльності		2 хв.
Основний етап
3.	Викладення лекційного матеріалу, план: 1.Техногенні небезпеки. Історичний розвиток техногенних небезпек. Визначення аварій, катастроф, типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах. Антропогенний вплив на навколишнє середовище. 2. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище. Наслідки аварій, небезпечна їх дія. Великомасштабні аварії. Шляхи життєзабезпечення в умовах радіаційної небезпеки 3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин. Джерела, причини та особливості хімічних аварій. Шляхи життєзабезпечення в умовах хімічної небезпеки.4. Аварії на транспорті. Автомобільний транспорт. Повітряний транспорт. Залізничний транспорт. Морський транспорт. 5.Пожежна безпека. Причини, класифікація пожеж.		Опорний конспект (Додаток 1). Слайди (Додаток 2)	73 хв.
Заключний етап.
1.	Закріплення матеріалу. Тестове завдання		Додаток 3	5 хв.
2.	Відповідь на можливі запитання. Підведення підсумків.			3 хв.
3.	Завдання для самопідготовки студентів		В.С.Тарасюк, Г.Б. Кучанська Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життедіяльності. Стр. 223-257. 324-342, Є.П. Желібо Є.П., Заверуха Н.М. Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності, навчальний посібник.2002 р. ст.188-200. Самостійна робота №2	2 хв.

 

 

Додатки:

1. Опорний конспект лекцій на 17 аркушах.

2. Малюнки слайдів на сьомі аркушах «Техногенні небезпеки»

3. Тестове перевірочне завдання з еталонами відповідей на п’яті аркушах.

 

Додаток 1.

 

Техногенні небезпеки.

Історичний розвиток техногенних небезпек.

П’ять тисячоліть тому, коли з’явились перші міські поселення, стала формуватися і техносфера – сфера, яка містить штучні технічні споруди на Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи техносфери. Справжня техносфера з’явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика дозволили багаторазово посилити технічні можливості людини: швидко пересуватися по земній поверхні і створювати світове господарство, заглибитись у земну кору та океани, піднятися в атмосферу, створити багато нових речовин. Виникли процеси, не притаманні біосфері: отримання металів та інших елементів, виробництво енергії на атомних електростанціях, синтез органічних речових, не існуючих у біосфері. Потужним техногенним процесом є спалювання викопного палива.

У зв’язку з використанням усе більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших видів населених пунктів. Іде просторова концентрація синтетичних хімічних сполук (їх число досягло 400 тисяч), більша частина яких отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, знищення лісів, опустелювання; зросла кількість людей, які загинули внаслідок аварій на виробництві й транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, почали за своїми масштабами носити катастрофічний характер уже в 20–30 роки ХХ століття. Вплив таких аварій інколи переходить кордони держав і охоплює ціл і регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

Визначення аварій, катастроф, типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах.

Аварія – це вихід з ладу машин, механізмів, пристроїв, комунікацій, споруд внаслідок порушення технології виробництва, правил експлуатації, правил безпеки, помилок, які допущені при проектуванні, будівництві, а також внаслідок стихійних лих.

Джерелом аварії можуть бути транспортні засоби, заводи, відсталі технології, застаріле обладнання електростанцій, АЕС.

Згідно з розмірами та завданою шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище обумовив розподіл їх за видами.

Види аварій, які зустрічаються найчастіше:

• аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

• аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище;

• пожежі та вибухи;

• аварії на транспорті та інші.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

Катастрофа – це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить на межу існування усю біосферу.

Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин.

Аварії на транспорті

Автомобільний транспорт.

Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжуються не тільки позитивним ефектом, а й негативними

наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних засобів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це обумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч чоловік і приблизно в 30 разів більша кількість людей отримує травми.

Закон України “Про дорожній рух” визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов’язані:

• забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров’я і дотриманням режиму праці та відпочинку;

• забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;

• не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або у хворобливому стані, або під впливом ліків, що знижують їх реакцію і увагу;

• не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правилам дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного технічного огляду.

Для забезпечення безпеки руху пішохід зобов’язаний:

• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності – по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;

• перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;

• керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;

• не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці й залізничному переїзді;

• не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

• стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; • не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або

 

іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, зобов’язаний:

• здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності – з тротуару чи узбіччя;

• здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;

• не відволікати увагу водія від керування транспортним за-собом;

• під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя.

Повітряний транспорт.

З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту, відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорічно в світі відбувається біля 60 авіаційних катастроф, у 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Біля двох тисяч людських життів щорічно забирають із собою авіаційні катастрофи.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути від слабкого невротичного шоку до тяжких багаточисельних травм. Це можуть бути ушкодження тазових органів, органів черевної порожнини, грудної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок, асфіксія, що настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака.

При катастрофах деяких травм можна запобігти, якщо дотримуватись певних рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь- якій ситуації, а саме:

• коли людина здійснює подорож літаком, найкраще одяг та взуття використати з важкозаймистого матеріалу;

• якщо є можливість вибирати крісло, перевагу віддати тому, що розташоване біля виходу, ближче до середньої або хвостової частини літака;

• при зльоті та посадці необхідно, щоб ремінь безпеки щільно прилягав до стегон;

• зайшовши в літак, визначити, де розташовані основні та аварійні виходи і яким чином вони відкриваються;

• сівши в крісло, подумайте над тим, яке фіксоване положення вам потрібно прийняти на випадок виникнення аварії, така позиція визначить ваше виживання і при аварії; • якщо під час польоту виникла пожежа, необхідно якомога більшу частину

 

шкіри закрити від вогню одежею та намагатися менше дихати задимленим повітрям;

• якщо літак зробив посадку, намагайтесь якомога швидше рухатись до виходу пригнувшись;

• покинувши літак, не стійте біля нього, але при можливості надайте допомогу при швидкій евакуації іншим пасажирам.

Залізничний транспорт.

Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки на потяг. Крім цього, по залізничних коліях перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Обумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика к ількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечним є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик попадання в надзвичайні ситуації, а саме:

• при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче 5 м до крайньої рейки;

• на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися до спуску, який відходить від опори до рейок, а також проводів, що лежать на землі;

• залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішохідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;

• підходячи до переїзду, уважно простежити за світловою та звуковою сигналізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкритому шлагбаумі, а при його відсутності – коли не видно потяга;

• забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває або відбуває;

• під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи;

• підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;

• посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки зі сторони перону і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не попасти в зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;

• на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних площадках, а також не висовуйтесь із вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;

• забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски та ін.); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;

• при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, із собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації; надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інвалідам та іншим;

• при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

Морський транспорт.

Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство також пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий

ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних, але нижчий, ніж на автомобільних.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8 000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосеред-ньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6 000 чоловік, з яких близько 2 000 – гине.

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення, перекидання, пожежі, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди і таке інше. Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна “Дона Пас” в районі Філіппін забрала 3 132 життя. У тому ж році в катастрофі англійського пасажирського порому “Геральд офф фри ентерпрайз” загинуло 1 193 чоловік. При розслідуванні останньої катастрофи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних кораблів “Михайло Ломоносов” та “Адмірал Нахімов” при спокійному морі та ясній погоді. Капітан “Петра Васева” проігнорував попередження свого помічника про небезпечне зближення з “Адміралом Нахімовим”, що призвело до катастрофічних наслідків.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля виникає необхідність вжити заходів щодо швидкої евакуації пасажирів. Операція щодо евакуації вже сама по собі пов’язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість покинути в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють у надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні човна, сильних ударах об борт корабля і таке інше. Причиною загибелі пасажирів може бути також удар човна об воду. Втрата шансів на врятування може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6–15 м з борту корабля, який тоне.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпотермія становить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в човнах або на плотах. При

 

тривалому перебуванні пасажирів на човнах або на плотах небезпека для життя може виникати внаслідок виснаження організму від відсутності води та їжі.

Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50 % усіх тепловитрат організму припадає на долю голови. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.

Перебуваючи на рятувальному плоті, човні чи у воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, зберігати самовладання та віру в

те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

5. Пожежна безпека. Причини, класифікація пожеж. Пожежі та вибухи.

Горіння - це екзотермічна реакція окиснення речовини, яка супроводжується відділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням.

Класифікація пожеж.

За масштабами та інтенсивністю є такі пожежі:

- окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах), або у невеликих ізольованих групах будівель;

- суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови (понад 50%);

- вогневий шторм - особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний потік нагрітих продуктів горіння, в який з великою швидкістю надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;

- масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.

Залежно від місця виникнення розрізняють такі пожежі:

- на транспортних засобах;

- степові й польові;

- у населених пунктах;

- підземні пожежі в шахтах, рудниках;

- торф’яні та лісові, а також пожежі в будинках, спорудах (зовнішні та внутрішні).

Пожежна безпека (ПБ) – стан об’єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключені можливість виникнення та розвиток пожежі, дія на людей небезпечних факторів пожежі; забезпечується захист матеріальних цінностей.

Забезпечити ПБ об’єкту дуже складно, тому до цього питання підходять комплексно. (схема комплексу).

Профілактика. Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення ПБ об’єкта є:

- система організаційно-технічних заходів;

- система запобігання пожежі;

- система протипожежного захисту;

Заходи організаційно-технічного характеру розкладаються на організаційні, технічні, режимні, експлуатаційні.

Організаційні заходи ПБ передбачають: організацію пожежної охорони на об’єкті, проведення навчання з питань ПБ (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацію добровільних пожежних дружин (ДПД) та пожежних технічних комісій (ПТК), проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкту в цілому та ін.

Технічні заходи – суворе дотримання правил та норм, визначених чинними документами, при реконструкції приміщень, будівель та об’єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.

Заходи режимного характеру – передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об’єктах, регламентацію пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції.

Система запобігання пожежі – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі (горюча речовина, окисник та джерело займання). Окисник разом із горючою речовиною утворює так зване горюче середовище, здатне горіти після видалення джерела займання.Тому система запобігання пожежі включає такі два основних напрямки; запобігання утворенню горючого середовища та виникнення в цьому середовищі (чи внесення в нього) джерела займання.

Запобігання утворення горючого середовища – досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими;обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; організацію з складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах з застосуванням робочої та аварійної вентиляції; застосуванням в

установках горючими речовинами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій та ін..

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела займання – досягається;використанням устаткуванням та пристроїв, при роботі яких не

виникає джерело займання; використанням електроустаткуванням, що відповідає класу пожежо – та вибухонебезпеки приміщень і зон, груп і категорій вибухонебезпечної суміші; виконання вимого щодо сумісного зберігання речовини а матеріалів; використанням устаткування, що задовольняє вимогам електростатичної іскробезпеки; використанням швидкодійних засобів захисного вмикання заземлення устаткування; ліквідацією умов для само спалахування речовин, матеріалів тощо.

Система протипожежного захисту – це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об’єкта здійснюється за такими напрямками;

Обмеження розмірів та поширення пожежі – розміщення будівель та споруд на території об’єкта з дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; правильне планування та приміщень(у лікарні) в межах будівлі; вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості; улаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння тощо.

Обмеження розвитку пожежі; обмеження кількості горючих речовин, які одночасно знаходяться у приміщенні; використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показаннями вибухонебезпечності; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів тощо.

Забезпечення безпечної евакуації людей та майна; вибір такого об’ємного планувального та конструктивного способу зведення будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів факторів пожежі; застосування конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, для збереження несівних та огороджувальних функцій протягом усього часу евакуації; вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; застосування аварійного вимкнення устаткування і комунікацій; улаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних дробин),раціональне їх розміщення так та належне утримання.

Створення умов для успішного гасіння пожежі; встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики; забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; улаштування та утримання в належному стані території підприємства, під’їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ.

Серед основних причин, що зумовлюють пожежі в лікувальних закладах та інших установах охорони здоров’я, слід назвати такі;

1.Порушення організаційного і технічного забезпечення системи пожежної безпеки.

2.Порушення правил пожежної безпеки медичними і допоміжними (технічними) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.

До першої групи причин пожеж у закладах охорони здоров’я слід віднести порушення що випливають з недотримання організаційних заходів і вимог.

Перш за все це недостатній рівень системного вирішення завдань пожежної безпеки в установі. Сюди належать недостатній рівень опрацювань організаційних завдань, організаційно – методичних заходів і технічного забезпечення пожежної безпеки.

Вимоги системності у вирішенні завдань пожежної безпеки випливають з необхідності створення як розгалуженної технічної основи пожежної безпеки, так і забезпечення її постійної функціональної готовності. У цьому питанні не може допускатися половинчастість. Готовність первинних протипожежних засобів (вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуари з піском тощо.), оприлюднення їх місцезнаходження, наявність і технічна надійність технічних засобів зв’язку, оприлюднення згідно з вимогами пожежної безпеки планів евакуації хворих і персоналу, постійна перевірка не захаращеності проходів та евакуаційних шляхів – усе це має поєднуватися з постійною роботою в аспекті роз’яснювальних заходів серед медичного персоналу і пацієнтів. Добре відомо, що недостатній рівень роз’яснювальних заходів щодо небезпеки від вогню може призвести до не поправного лиха.

Особливо небезпечним е недостатній контроль за дотримання правил пожежної охорони у системі загальних вимог охорони праці та безпеки життєдіяльності в лікувально-профілактичних закладах. Є багато прикладів то що грубі порушення вимог пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах та установах охорони здоров’я, що виявляються у захаращеності приміщень, аварійних виходів, відсутності чітко розроблених оприлюднених планів евакуацій хворих та медперсоналу з приміщень під час пожежі, чітко спланованих дій персоналу в умовах пожежної небезпеки, наказу керівника підрозділу або лікувального закладу про заходи протипожежної безпеки з призначенням відповідальних осіб та ін., неминуче ведуть старших втрат.

До причин технічного порядку слід віднести відсутність вільного шляхового під’їзду до лікувального закладу, непродуманість забезпечення шляхоманевру на його території, що може мати вирішення значення у випадку пожежі. Важливим є забезпечення лікувального закладу аварійно системою водопостачання.

Керівництво закладу охорони здоров’я постійно консультувала зі службою пожежної безпеки під час проведення ремонтних і будівельний як на етапі планування та проектування, так і на етапах виконання робіт їх завершення і приймання.

Особливої уваги керівництва потребує стан загально техніки служб, зокрема автогосподарства і складів, насамперед мастильних і паливних матеріалів, хімічних реагентів, у тому числі із сильно дійними токсинами (СДТР), розчинників, фарб, ліків, ЛЗР і будівельних матеріалів, білизни тощо.

 

До причин пожеж організаційного плану слід віднести порушення трудової дисципліни, недотримання лікувального та пропускного режимів в лікувальних закладах. В останньому випадку йдеться про можливість проникнення закладу сторонніх осіб, намір можуть бути найрізноманітнішими особливо це має значення при проникненні сторонніх до господарських,і усім складських, приміщень. Недопустимим є вживання алкогольних напоїв на території лікувальних закладах та їх окремих служб і підрозділів. Виходячи з особливостей життя в країні у досить складній і непередбачуваний політико-соціального становища період, завжди слід пам’ятати про можливість терористичні акції, у тому числі з використанням підпалів. Не менш важним для запобігання запобігання пожежам є постійний контроль за дітьми і підлітками числа пацієнтів. Альтернативою має бути ненав’язлива, коректна роз’яснювальна та виховна робота.

До другої групи причин пожеж у закладах охорони здоров’я мають віднесені:

1) порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад при використанні автоклавів, при користуванні опалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропроводки, користування не справним електрообладнанням);

2) використання несправної або неправильне використання єлектродиагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінеті функціональної діагностики,рентгенодіагностичних кабінетів та ін.;

3)порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;

4)недотримання правил техніки безпеки в операційних(пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі подавання та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворенню, накопиченню статичної електрики та ін.)

5)неправильне зберігання та використання кисню в балонах;

6)порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів спалюванні сміття та ін.;

7)порушення техніки безпеки на складах і в підсобних приміщень, особливо при збереженні паливно-мастильних та легкозаймистих та легкозаймистих матеріалів;

8)порушення вимог праці і протипожежних правил робітниками під час проведення ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з використанням вогню (електрозварювання, ремонт електрокабельних і газових комунікацій та електрообладнання, проведення інших ремонтних робіт), Слід пам’ятати, про

недопустимість проведення будь яких ремонтних робіт з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів без попереднього узгодження з протипожежними органами, по скільки, як свідчить сумний досвід у нашій країні та за ії межами останнього часу, полімерні матеріалі під час горіння здатні виділяти надзвичайно токсичні сполуки типу фосген, які віднесений до бойових отруйних речовин.

 

Варто враховувати, що пожежа в закладах охорони здоров’я практично завжди, зокрема при перекиданні вогню на складські приміщення, супроводжується вивільненням інших речовин, як правило токсичних, отруйних, легкозаймистих. З одного боку, це може сприяти посиленню пожежі, наприклад при загоранні резервуарів зі спиртом, ацетоном, толуолом, бензолом, іншими органічними розчинниками, паливними і мастильними матеріалами, а з іншого – наприклад при горінні складів аптек, лабораторій тощо, - стати джерелом появи ще більш токсичних речовин з наслідками, які нерідко важко передбачити, такі аварії можуть стати осередком надзвичайних ситуацій для великих місць і цілих регіонів.

Вибухи та їх наслідки – пожежі – відбуваються на об’єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся в основному чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашкової кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

За останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов’яза