Суїцид дезінформація як джерело небезпеки.

У нашій країні одна з основних причин суїциду — стан пси-хологічного здоров’я, алкогольна та наркотична залежність. Чимало молодих людей з острахом дивляться у своє майбутнє і вважають: навколишнє середовище — забруднене, суспіль-ство — морально здрібніле, перспектив для нормального жит-тя — жодних. «Рятівним» кроком для них може стати суїцид.

Згідно з «Медичною енциклопедією» більшість самогубств — це наслідок психічної недуги. Спрощено можна представити таку схему причинно-наслідкових зв’язків суїциду: невдо-волення життям — відчай — депресія — порушення психічного здоров’я — самогубство.

Як відомо, профілактика завжди діє краще, а ніж лікування.Тому, якщо ви запідозрили, що з вашим другом чи співробітником коїться щось не те, слід виявити підвищену увагу до нього. Вчасно надана поміч кваліфікованого психолога чи просто спокійна розмова з добрим другом здатні повернути людину, допомогти їй знайти бодай якийсь маленький «стержень життя».

Дезінформація (обман) — це спосіб психологічного впливу на людину, в основі якого є надання такої інформації, яка вво-дить її. в оману відносно правдивого стану справ. Заходи з де-зінформування здійснюються за єдиним задумом: з ретельним узгодженням пропорцій правди і брехні (при максимальному використанні правдоподібної інформації) з обов’язковим ви-кривленням істинних намірів, цілей і завдань. Основним ін-струментом дезінформації є засоби масової інформації (ЗМІ).

Телебачення — одна із найефективніших форм пропаганди. ТБ впливає на формування громадської думки найбільше від інших засобів інформації. Ефект присутності, синхронності, приналежності глядача до подій, що відбуваються на екрані телевізора, примушує його вірити в правдивість матеріалу, який йому пропонують («краще один раз побачити ніж сто раз почути»). Сила цього ефекту настільки велика, що засоби ТБ дозволяють вводити глядача в оману навіть під час прямого репортажу.

61.Визначте вологість повітр’я за допомогою… Резервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якоюобернено резервуар одного з термометрівприладуопускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані ~ 3 см над поверхнею води, післячого психрометр підвішують на штативі в точцівизначення. Через 8-10 хвилинзнімаютьпоказникисухого і вологоготермометрів. Абсолютнувологістьвираховують за формулою Реньо:

А = f – a ∙ (t – t1) B,Де А – абсолютна вологістьповітря при данійтемпературі в мм рт. ст.;

f – максимальнийтискводяної пари притемпературівологого термометра (знаходять у таблицінасиченихводянихпарів, а – психрометричнийкоефіцієнт, якийдорівнює 0,0011 для закритихприміщень;

t – температура сухого термометра;t1 – температура вологого термометра;

В – барометричнийтискумоментвизначеннявологості (знаходять за показаннями барометра), мм рт. ст.

Відноснувологістьрозраховують за формулою:

P =А*100%/F,Де Р – відшукуванавідноснавологість, %;F – максимальнийтискводяної пари при температурі сухого термометра, в мм рт. ст. (знаходять у таблицінасиченихводянихпарів, Відноснувологістьвизначають і за психрометричнимитаблицями для психрометрів Августа (при швидкостірухуповітря 0,2 м/с).Їїзначеннязнаходять в точціперетинупоказників сухого і вологоготермометрів, табл. 4 Принцип роботи психрометра оснований на тому, щоінтенсивністьвипаровуваннявологи з поверхнізволоженого резервуару психрометра пропорційнасухостіповітря: чимвоносухіше, тимнижчіпоказникизволоженого термометра порівняно з сухим у зв’язку з тим, що тепло зволоженого психрометра втрачається на сховане тепло паротворення. Виробничеприміщення - замкнутийпростір в спеціальнопризначенихбудинках та спорудах, в якихпостійно (по змінах) абоперіодично (протягомчастиниробочого дня) здійснюєтьсятрудовадіяльність людей. При виконанніробітоператорського типу, пов'язаних з нервово-емоційнимнапруженням в кабінетах, пультах і постахкеруваннятехнологічнимипроцесами, в залах обчислювальноїтехнікита іншихприміщенняхповиннідотримуватисяоптимальніумовимікроклімату (температура повітря 22-24 град.C, відноснавологість

60-40%, швидкістьрухуповітря не більш 0,1 м/сек.).

62.Визначте швидкість повітряних потоків… Анемометри, в залежностівідконструкції, буваютьчашкові та крильчасті. За допомогоючашковиханемометрів (рис. 2.1) вимірюютьшвидкістьрухуповітря в діапазонівід 1,0 до 18 м/с, а крильчастими (рис. 2.2) від 0,3 до 5,0 м/с. Різницяпоказівстрілкипіслядосліду та до досліду становить шлях, якийпроробивпотікповітря. Швидкістьпереміщенняповітрярозраховується за формулою: V = (Д2 - Аі)/Т об/с (1), де V - швидкістьрухуповітря (об/с); Д2 - показиприладу в кінцідосліду (об); Д1 - показиприладу до початку досліду; Т - час роботи анемометра (с). Одержанушвидкістьвоб/с необхідно перевести в швидкість в м/с, використовуючиспеціальніграфіки. За допомогою анемометрів по черзі виміряти швидкість переміщення повітряних потоків. Для цього, після одержання дозволу викладача або лаборанта, включити вентилятор. Помістити анемометр чашковий на відстані 0,5-1 м від вентилятора у потік повітря так, щоб вісь обертання колеса була рівнобіжна напрямку потоку повітря. Оберненим поворотом (зсувом) важільця включити стрілки. За допомогою годинника з секундною стрілкою визначити час, за який стрілка анемометра зробить один повний оберт. Далі розділити даний результат (100 обертів) на час роботи приладу (у секундах). Так ви отримаєте швидкість руху крильчатки (чашечок) в обертах за секунду. Такі дії повторіть 3-5 раз. Після цього вимкнути анемометр, секундомір і вентилятор. Знайдіть середнє арифметичне значення цих результатів. Переведіть за допомогою графіків (див. рис. 2.3-2.4) з об/с в м/с. Оптимальні мікрокліматичні умови - це таке поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують почуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності. Суттєво на самопочуття людини впливає рух повітряних потоків. В приміщенні його ще називають протягами. Санітарно-гігієнічними документами даний параметр також нормований. Оптимальна швидкість руху повітря коливається від 0,1 до 0,5 м/с. У навчальних приміщеннях є оптимальною швидкість руху повітря - 0,1 м/с.

63.Виміряйти за допомогою запропонованого дозиметра… дозиметр-радіометр «Белла» відносять до побутових дозиметрів, які отримали поширення та стали випускатися.Всього три органи керування роблять прилад зручним та доступним у керування для людей із різним рівнем підготовки. Покази приладу не тільки висвічуються на табло, але і супроводжуються звуковою сигналізацією, що є зручним для людей із вадами зору та досить зручно в умовах пересування. В умовах лісу прилад попередить про небезпеку. Живлення приладу здійснюється від батареї «Крона». Її вистачає на 200 годин роботи приладу. Прилад реєструє в діапазонах 0,2 мкЗв/год (20 мкР/год) – 100 мкЗв/год (10 тисяч мкР/год). Згідно декларації МКРЗ обмеження опромінення повинно базуватися на середній річній дозі протягом життя рівній 1 мЗв. В Україні допустимі рівні опромінення регламентувалися Санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань СП-333-60. В даний час діють Норми радіаційної безпеки (НРБУ-97). Вони встановлюють систему дозових навантажень і принципи їх застосування Державні санітарні правила встановлюють граничну річну дозу опромінення 5 мЗв (0,5 бер), яка враховує усі природні джерела випромінювання і прийнята у переважнійбільшостірозвинутихкраїнДопустимимвважаютьодноразовеаварійневипромінювання - 0,1 Зв Потужності експозиційної дози до 25 мкР/год в Україні вважається допустимою.

64.Виміряйте рівень звукового тиску… Вібрації - це механічні коливання твердих тіл, при яких спостерігається тремтіння або струси всього тіла, чи окремих його частин під час різних робіт (бетоноукладки, пневмоелектроподрібнення порід чи шляхового покриття, роботи в шахтах з відбійним молотком, розпилювання матеріалів). З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але сприймання їх людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та на дотик, а шум - органом слуху..Резонансні частоти окремих частин тіла наступні:

- очі -22...27 Гц - горло - 6... 12 Гц - грудна клітка - 2... 12 Гц - ноги, руки - 2... 8 Гц

- голова - 8...27 Гц - обличчя та щелепи - 4...27 Гц - пояснична частина хребта - 4... 14 Гц - живіт - 4...12 Гц

Конструктивно віброшумомір складається: а) віброперетворювач; б) еквівалент віброперетворювача призначений для калібрування і безпосередньо для роботи при вимірюванні віброприскорення і віброш-видкості; в) попередній підсилювач; г) джерело живлення призначене для живлення ВШВ-003-М2 від мережі змінного струму, напригою 220В; д) екран; е) заглушка; є) кабель з*єднувальний; ж) прилад вимірювальний, з)прокладки та пластини для обхвату вібруючих рукояток та деталей).

На передній панелі виведенні такі органи управління, регулювання і індикації:

перемикач "РОД РАБОТЬІ" з положеннями: "О" - для вмикання вимірювача; "+" - для контролю стану батарей; "►" - длявмиканнявимірювачаврежимкалібрування; F, S, 10S - длявмиканнявимірювачаврежимвимірюваннязпостійноючасуБ(швидко), S(ro-вільно), 10S (10 с); показуючий прилад - для відліку величини, що вимірюється, (зокрема при роботі з віброперетворювачем ДН-4-МІ результат вимірювань необхідно домножати на 10), і для контролю напруги живлення; перемикачі ДЛТ1,с1В, ДЛТ2, dB; одиничні індикатори

3 o 103, 0,01...103м/с; 0,03, 0,1......104м2/с (призначені для вибору межі вимірювання віброприскорення і віброшвидкості); індикатор ПРГ - для індикації перевантаження вимірювального тракту; кнопка d, V - для вмикання вимірювача в режим вимірювання віброшвидкості; перемикач ФЛТ, Hz з положеннями: 1; 10 - для включення ФВЧ1; 10 Гц, що обмежують частотний діапазон при вимірюванні віброприскорення, віброшвидкості; А, Б, С - для включення коректуючих фільтрів А, Б, С; ОКТ - для включення вимірювача в режим частотного аналізу в октавних полосах; перемикач ФЛТ ОКТ з кнопкою idfz, Hz для включення одного з чотирнадцяти октавних фільтрів з середніми геометричними частотами 1 Гц......8 кНц; кнопка 10 кНц, 4 - кНцдля включення ФНЧ 10 кГц чи 4 кГц, що обмежують частотний діапазон при вимірюванні віброприскорення, віброшвидкості; кнопка СВ, ДИФ - для вимірювання в режимі вільного або дифузійного поля; гнізда: 50 mV- вихід з калібровочного генератора; "■©" - дляпід'єднанняпередпідсилювача. Зняття інформації про вібрацію здійснюється за допомогою перетворювачів п'єзоелектричних вібровимірювачами ДН-3-М1, ДН-4-М1.

Калібрування необхідно проводити кожний раз перед початком вимірювань, а також періодично в процесі вимірювань. Воно здійснюється для перевірки правильності роботи приладу.

 

65.Як практично обладнати заземлення… Захисне заземлення це - навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою Заземлення здійснюється за допомогою природних, штучних або змішаних заземлювачів. Заземлення бувають виносні і контурні. В першому випадку заземлювачі розміщують на деякому віддаленні від обладнання, що заземлюється Вони захищають за рахунок малого їх опору (максимальне значення опору заземлення 4 Ом). При контурному заземленні заземлювачі розміщують по контуру навколо заземленого обладнання на невеликій відстані один від одного.

В якості провідників для заземлення можуть бути використані металеві конструкції будівель, стальні труби, стальні оболонки кабелів, круглі провідники діаметром не менше 5 мм, голі мідні і алюмінієві провідники перерізом 4 і 6 мм2, жили кабелів перерізом для міді - 1 мм2, для алюмінію - 1,5 мм2, кутова сталь та ін. Вертикальні заземлювачі (довжиною 2,5-3 м) з'єднують стальною шиною, яку приварюють до кожного заземлювача Захисне заземлення необхідно періодично переглядати і ремонтувати. Із застосованого обладнання необхідно заземлювати корпуси електродвигунів верстатів, електроплит, вторинні обмотки і корпуси трансформаторів, переносний електроінструмент, розрахований на напругу більше 42 В, рухоме і переносне електрообладнання, каркаси розподільних електрощитів, щитів керування, шаф, металеві оболонки дротів, стальні труби, в яких вміщений електродріт, інші металеві конструкції. В лабораторіях та кабінетах по периметру кімнати прокладають заземлювальну лінію (стальний прут діаметром 7 мм) і з'єднують її шляхом зварювання з нульовим провідником, природним чи штучним заземлювачем Від утвореного контуру зварюванням або жорстким болтовим з'єднанням виконують металеві відводи до каркасу електророзподільного щита, до корпусів електродвигунів. Заземлення електроустановок необхідно виконувати у всіх випадках при напругах 500 В і вище, при напругах вище 42 В змінного струму і 110 В постійного струму - в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх електроустановках Профілактичний огляд заземлених пристроїв виконують не рідше 1 разу в рік При цьому перевіряють стан заземлювального пристрою, наявність кола між контуром заземлення і заземлювальними пристроями Занулення (рис. 3. 51) - це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо) Занулення використовують при чотирьох провідній системі трьохфазного струму з глухо заземленою нейтраллю Занулення перетворює замикання на корпус в однофазне коротке замикання Внаслідок цього спрацьовує максимальний струмовий захист (перегорає запобіжник), який відключає пошкоджену ділянку мережі. Для збільшення безпеки нульовий провід заземлюють в декількох точках. Можливе одночасне занулення і заземлення одного і того ж корпусу, але одночасне занулення одних і заземлення інших машин в одній і тій же мережі заборонено Не потрібно додатково заземлювати занулені елементи електропристроїв Заземлення і занулення забезпечують спрацювання приладів захисту, швидке автоматичне вимикання пошкодженої установки від мережі.

Захисне відімкнення - захист швидкої дії, що забезпечує автоматичне відімкнення електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження людини струмом. Така небезпека може виникнути під час замикання фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче відповідного рівня, а також у випадку дотику людини безпосередньо до струмоведучої частини, що знаходиться під струмом. Для захисту від дотику до частин, що знаходяться під напругою, використовується також подвійна ізоляція - електрична ізоляція, що складається з робочої та додаткової ізоляції Опір електроізоляції ручних електричних машин повинен бути більше 2,5 МОм, силової і освітлювальної електропроводки - вище 0,5 МОм.

А. Метод амперметра і вольтметра. Вимірювання проводиться за схемою (рис. 12.3). Через досліджуваний заземлювач х і допоміжний заземлювач (струмовий) В пропустити струм не менше 10 А. За допомогою вольтметра визначити напругу U3, під яким знаходиться заземлювач 3. Вона дорівнює різниці потенціалів між електродом х і зондом 3 (для одержання правильного значення U3 необхідно, щоб розташування зонда 3 забезпечувало умову ф3 = 0). Вимірюванняпадіння напруги слід робити вольтметром із великим внутрішнім опором, щоб забезпечити Із ~ 0 і Іх ~ І. Опір заземлюючого пристрою обчислити за формулою:R_x=фі_х-фі_з/І_х=U_з/І. Б. Метод трьох вимірів. Сутність даного методу полягає у вимірюванні сили струму і падіння напруги на кожній парі заземлень за схемами. Потім визначають опори розтіканню струму в землі за формулою:

R₁=U₁/I₁;R₂=U₂/I₂;R₃=U₃/I₃;

Опір захисного заземлення підраховують за формулою: R_x = 0,5 * (R₁+ R₂ + R₃).

66.Визначте освітленість при природному і …. Природне освітлення створюється природними джерелами світла і має високу біологічну і гігієнічну цінність. Освітлення приміщень природнім світлом залежить від світлового клімату даної місцевості, орієнтації вікон, якості і вмісту віконного скла, кольору стін, глибини приміщення, розмірів світлової поверхні вікон, а також предметів, які закривають світло. Таке освітлення приміщення здійснюється через вікна і може бути виконане в вигляді бокового, верхнього чи комбінованого. Природне освітлення всередині приміщень оцінюють коефіцієнтом природного освітлення е, який регламентує освітлення ряду точок, розміщених на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення з горизонтальною площиною, яка знаходиться на висоті 1 метр над рівнем підлоги: е = Ев / Ез o 100 % (1), де Ев - освітленість всередині приміщення, лк; Ез - одночасна освітленість розсіяним світлом ззовні, лк. Мінімальний коефіцієнт природного освітлення в залежності від виконаної роботи при верхньому і комбінованому освітленні повинен складати від 10 до 2 %, а при боковому освітленні 3,5-0,5 %; в найбільш віддаленій від вікон точки розміщення на робочій поверхні парти він повинен бути не менше 1,5 %. Найкращим видом природного освітлення навчального приміщення є бокове лівостороннє із застосуванням сонцезахисних приладів. При недостатньому природному освітленні встановлюють штучне освітлення, яке буває робочим, аварійним і охоронним. Робоче освітлення має бути загальним для забезпечення освітлення всього навчального приміщення і місцевим, яке застосовується у випадку недостатності загального освітлення робочих місць. Штучне освітлення нормується в межах від 5 до 5000 лк в залежності від призначення приміщень, умов та роду роботи, яка виконується.Штучнуосвітленістьможнавиміряти за допомогою люксметра. Це буде E_ш.факт в лк, аборозрахувати за формулою: E_{ш.розрах}=N*n*Ф_і*U*Z/S*K Де N – кількість світильників, n – кількість ламп водному світильнику, Ф_i – світловий потік однієї лампи в Лм, U – коефіцієнт кольору стін і стелі (0,35-0,6), Z – корекційний коефіцієнт світильника (0,75-0,9), S – площа приміщення, яке освітлюється в м², К - коефіцієнтзапасу (1,1). Світловий потік Ф_i знаходять з формули Ф_i = І *∆Ѡ (3), де ∆Ѡ – тілесний кут. При рівномірному випромінюванні Ф_i = 4*π*I (4), де І – сила світла. У деяких випадках за Ф_i приблизно беруть потужність лампи.Комбіноване освітлення - це поєднання верхнього і бокового освітлення. В майстернях однотипне освітлення не допускається. Застосування відкритих ламп небезпечне, тому їх використовують з додатковою арматурою (розсіювачі, затемнювачі, абажури і ін.), яка захищає очі працюючих від надмірної яскравості джерела світла, утворюючи захисний кут. Електричні лампи разом з арматурою звичайно називають світильниками. Потрібну потужність лампи визначають за формулою: P_л=P_пит*S/n де Р_л - потужність однієї лампи, Вт; Р_пит - питома потужність, Вт/м2; S - площа приміщення, м²; n - число світильників. В навчальних приміщеннях парти і столи розміщують так, щоб світло падало з лівої сторони від учнів; висота підвіски світильників має бути не менше 2,5 м. Робочі місця в майстернях розміщують таким чином, щоб світло по можливості падало зліва, верстаки були розміщені перпендикулярно вікнам. Місцеве освітлення над верстаками здійснюють лампами розжарювання напругою до 42 В.

67.Оцініть протипожежний стан приміщення… Основнимичинникамипожеж на виробництві є: порушеннятехнологічного режиму роботиобладнання; несправністьелектроустаткування; поганапідготовкаобладнання до ремонту; самозайманнядеякихматеріалів і речовинтощо. Згідно з нормативними документами ймовірністьвиникненняпожежіабовибухупротягом року не маєперевищувати 10е. З метою досягнення нормативного рівнябезпеки в Україні створено системупожежноїбезпеки, яка включає: • систему протипожежногозахисту; • систему передбаченняпожежі;

• систему організаційно-технічнихзаходів.

Основнимзавданнямсистемипожежноїбезпеки є вирішення таких основних задач:

• попередженняпожеж, вибухів, загорянь; • локалізаціяосередківпожеж та вибухів; • гасінняпожеж.

При цьомудосягаєтьсязахист людей та матеріальнихцінностей, мінімізаціязбитків.Інструкціїмаютьвстановлювати порядок та спосібзабезпеченняпожежноїбезпеки, обов'язки і діїпрацівників у разівиникненняпожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомленняпожежноїохорони, порядок евакуаціїтварин і матеріальнихцінностей, застосуваннязасобівпожежогасіння та взаємодії зпідрозділамипожежноїохорони.

Інструкціяпро заходи пожежноїбезпеки (далі - інструкції) поділяються на таківиди:

• загальніінструкції для підприємства, організації, установ (далі -загальнооб'єктовіінструкції);

• інструкції для окремихцехів, виробничихділянок, лабораторій, приміщеньтощо;

• інструкціїщодопроведенняпожежонебезпечнихвидівробіт, експлуатаціїтехнологічних установок, обладнаннятощо. У загальнооб'єктовійінструкціїнеобхідновідображатиосновніположення з питаньпожежноїбезпеки, у тому числі: - порядок утриманнятериторії, будівель, приміщень, споруд, протипожежнихрозривів, під'їздів до будівель, споруд, вододжерел;

- вимогищодоутриманняшляхівевакуації; - правила проїздуі стоянки транспортнихзасобів;

- місцязберігання (на території) та допустимукількістьрозміщення там сировини, напівфабрикатівтиготовоїпродукції; - допустимість (місця) куріння;

_ порядок використаннявідкритоговогню, проведеннявогневих таіншихпожежонебезпечнихробіт;

- утримання і зберіганняспецодягу; - обов'язки й діїпрацівників у разівиникненняпожежі: порядок і способиоповіщення людей, викликупожежноїохорони, зупинкитехнологічногоустаткування, вимкненняліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроприладів, застосуваннязасобівпожежогасіння, послідовностіевакуації людей та матеріальнихцінностей з урахуваннямдотриманнятехнікибезпеки. Інструкціїмаютьзатверджуватисякерівникомпідприємстваабо особою, яка виконуєйогообов'язки.

68.Змоделюйте процес гасіння пожежі…. Гасіння пожежі зводиться до активного (механічного, фізичного або хімічного) впливу на зону горіння для порушення стійкості реакції одним із прийнятих засобів пожеже гасіння. Гасіння пожеж з реакцією горіння теплового характеру звичайно досягається збільшенням тепловтрат у навколишнє середовище фізичними способами пожеже гасіння. Гасіння пожеж з реакцією горіння ланцюгового характеру легшее досягається зменшенням тепловиділення реакції горіння хімічним способом пожежегасіння. Для гасіння пожеж використовують: вогнегасні властивості води; вогнегасні піни; гасіння інертними газами; тверді вогнегасні речовини; рідкі вогнегасні речовини; автоматичні стаціонарні установки; первинні засоби гасіння пожеж.

Первинні засоби гасіння пожеж

До числа засобів гасіння загоряння і пожеж, що можуть бути ефективно використані в початковій стадії пожежі, відносяться внутрішні пожежні крани, повстини, пісок.

Пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких речовин і матеріалів. У тих випадках, коли пінний розчин сприяє розвиткові процессу горіння або є провідником електричного струму, пінні вогнегасники застосовувати не можна. Вогнегасною речовиною в цих вогнегасниках служить хімічна або повітряно-механічна піна. Газові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння речовин, матеріалів і електроустановок, за винятком речовин, горіння яких відбувається без доступу кисню і повітря. У якості вогнегасного засобу в основному використовують діокись вуглецю, рідше застосовують азот і інші інертні гази. Вуглекислотні вогнегасники можуть бути пересувними і стаціонарними.

Спеціальні вогнегасники призначені для гасіння невеликих загорянь речовин і матеріалів у тих випадках, коли застосування пінних або вуглекислотних вогнегасників не ефективно або може викликати небажані наслідки (подальший розвиток пожежі, зриви). До спеціальних вогнегасників відносяться: порошкові, вуглекіслотно-брометилові й ін. Порошковий вогнегасник призначений для гасіння невеликих вогнищ загорянь лужних металів, кремній-органічних і інших з’єднань. Вуглекіслотно-брометилові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння волокнистих і інших твердих матеріалів, а також електроустановок. Ці вогнегасники не можна застосовувати при горінні лужних металів і інших речовин, що горять без кисню повітря.

Повстина являє собою грубошерсте або азбестове полотнище. Повстини застосовують для гасіння загоряння з малою площею горіння. Пісок звичайно застосовують там, де можливий розлив невеликої кількості пальних і легкозаймистих рідин. Пісок зберігають у спеціальних шухлядах поруч з лопатами для закидання вогнища пожежі. Пожежна сигналізація і зв’язок призначений для швидкої і точної передачі повідомлення про пожежу і місце його виникнення, приведення в дію виробничих автоматичних засобів вогнегасіння, централізованого керування пожежними підрозділами й оперативним керівництвом гасінням пожежі.

69.Наведіть перелік основних заходів для забезпечення протипожежного режиму…

Постійно діюча пожежно-технічна комісія створюється на кожному підприємстві і очолюється головним інженером підприємства. Комісія проводить пожежно-технічне обстеження цехів, дільниць підприємств а, розробляє заходи щодо зниження пожежної небезпеки окремих технологічних процесів і пожежної безпеки виробничих приміщень, обладнання, складів і всього підприємства загалом.

Пожежна охорона підприємства забезпечується добровільною пожежною дружиною (ДПД) і бойовими розрахунками в цехах, відділах, змінах, що складаються із службовців та інженерно-технічних працівників. З робітниками та інженерно-технічними працівниками, які влаштовуються на роботу, проводиться вступний загальний інструктаж з пожежної безпеки на підприємстві. Первинний інструктаж для них проводиться безпосередньо на робочому місці керівником з показуванням прийомів праці, що забезпечують пожежну і вибухову безпеку. Робітники, пов'язані з пожежонебезпечними речовинами і матеріалами, проходять додатково навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму з подальшою перевіркою знань.

Пожежна охорона підприємств контролюється органами Державного пожежного нагляду, Головним управлінням пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України, відділами Державного пожежного нагляду, відділами внутрішніх справ, виконавчих комітетів, міських, районних Рад народних депутатів, частинами пожежної охорони міст, селищ міського типу і районних центрів. Державний пожежний нагляд виконує такі функції:- використовує контроль забезпечення об'єктів народного господарства і населених пунктів коштами на протипожежний захист, пожежною технікою і дотримання правил і норм пожежної безпеки;

- розробляє рекомендації з посилення протипожежного захисту об'єктів народного господарства і сприяє їх ре алізації; - розробляє правила пожежної безпеки будівель, споруд із зацікавленими організаціями;

- готує висновки згідно з проектами стандартів, що встановлюють вимоги пожежної безпеки, а також стандартів і технічних умов на пожежну техніку; - контролює виконання проектними і будівельними організаціями протипожежних вимог; - в складі державних комісій приймає в експлуатацію підприємства, будівлі і споруди; бере участь у розв'язанні питань організації пожежної охорони об'єктів народного господарства;

- веде пропаганду з питань боротьби з пожежами. Пожежно-профілактична робота на підприємстві проводиться: - керівним складом воєнізованої та професійної пожежної охорони;

- членами добровільних пожежних дружин і пожежниками на громадських засадах;

- уповноваженими штатними особами, відповідальними за пожежну безпеку;- членами пожежно-технічних комісій. Організація, проведення пожежно-профілактичних заходів і контроль за дотриманням протипожежного режиму покладені на керівників служби підприємств. Керівники служби зобов'язані:

- встановити на кожному об'єкті служби відповідний протипожежний режим і зобов'язати суворо дотримуватися його всіма працівниками служби; - вжити заходів щодо негайної ліквідації виявлених недоліків з пожежної безпеки і забезпечити інструктаж з пожежної безпеки для всіх робітників і службовців;

- проводити постійну роз'яснювальну роботу з питань пожежної безпеки.

Випадки виникнення пожежі ретельно аналізуються комісією, що призначається керівником підприємства. На основі матеріалів розслідування розробляються профілактичні протипожежні заходи.

Протипожежний режим - комплекс встановлених норм поведінки людей, правил виконання робіт і експлуатації об'єкта, спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки.

Пожежна профілактика - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Пожежна профілактика буде ефективною, якщо постійно ведеться дослідження пожежної небезпеки об'єктів, приміщень і процесів. План евакуації людей при пожежі складається відповідно до ГОСТ Р 12.2.143-2002 для всіх нежитлових експлуатованих будівель. У ньому повинні бути враховані особливості поведінки людей у ​​разі пожежної небезпеки, поверхові планувальні рішення, надійність, розміри і тип комунікаційних шляхів. Він повинен бути складений з урахуванням передбачуваної потужності потоку людей, режиму експлуатації будівлі і місць розміщення активних і пасивних систем пожежогасіння.

1. План евакуації повинен складатися з графічної та текстової частини. Якщо площа поверху більше 1000 кв.м, то для кожної секції повинен бути складений окремий план. У разі експлуатації будівлі в денний і нічний час розробляються два варіанти плану. Вони повинні висіти в доступному, видному місці.

2. Графічна частина складається з поверхового плану, в якому зазначаються за допомогою суцільних зелених стрілок рекомендовані основні шляхи можливого виходу з поверху для кожного окремого приміщення. Пунктирними зеленими стрілками на плані відзначаються запасні шляхи евакуації. У графічній частині повинні бути зазначені місця розташування телефонів, засобів пожежогасіння, аварійних виходів, місць включення систем пожежної автоматики і місце, де розташований даний план евакуації. У нижній частині графічної схеми повинні бути вказані умовні позначення з розшифровкою кожного умовного знака. Креслення не повинен містити зайвих, захаращують деталей.

3. Текстова частина плану повинна містити інструкцію або пам’ятку про дії в разі пожежної небезпеки. Вона повинна бути оформлена в табличному вигляді. У графах таблиці вказується перелік і порядок дій, призначається відповідальний виконавець. До обов’язкових дій відносяться сповіщення про пожежну небезпеку, організація евакуації, перевірка приміщень поверху на предмет того, чи всі люди покинули їх, а також перевірка спрацьовування системи протипожежної автоматики. У таблиці також необхідно передбачити дії у разі неспрацьовування системи автоматичного пожежогасіння: гасіння загоряння й евакуація обладнання та майна.

4. План евакуації затверджується керівником підприємства або орендодавцем, узгоджується в органах Держпожнагляду. Він повинен бути підписаний посадовими особами, відповідальними за його складання і мати підписи співробітників, які з ним ознайомлені. План схема евакуації при пожежі повинна бути продубльована в залежності від необхідної кількості місць його розміщення та з урахуванням використання його при регулярних навчальних тренуваннях.

70. Складання схеми евакуації з приміщень… План евакуації людей при пожежі складається відповідно до ГОСТ Р 12.2.143-2002 для всіх нежитлових експлуатованих будівель. У ньому повинні бути враховані особливості поведінки людей у ​​разі пожежної небезпеки, поверхові планувальні рішення, надійність, розміри і тип комунікаційних шляхів. Він повинен бути складений з урахуванням передбачуваної потужності потоку людей, режиму експлуатації будівлі і місць розміщення активних і пасивних систем пожежогасіння. План евакуації повинен складатися з графічної та текстової частини. Якщо площа поверху більше 1000 кв.м, то для кожної секції повинен бути складений окремий план. У разі експлуатації будівлі в денний і нічний час розробляються два варіанти плану. Вони повинні висіти в доступному, видному місці.

1. Графічна частина складається з поверхового плану, в якому зазначаються за допомогою суцільних зелених стрілок рекомендовані основні шляхи можливого виходу з поверху для кожного окремого приміщення. Пунктирними зеленими стрілками на плані відзначаються запасні шляхи евакуації. У графічній частині повинні бути зазначені місця розташування телефонів, засобів пожежогасіння, аварійних виходів, місць включення систем пожежної автоматики і місце, де розташований даний план евакуації. У нижній частині графічної схеми повинні бути вказані умовні позначення з розшифровкою кожного умовного знака. Креслення не повинен містити зайвих, захаращують деталей.

2. Текстова частина плану повинна містити інструкцію або пам’ятку про дії в разі пожежної небезпеки. Вона повинна бути оформлена в табличному вигляді. У графах таблиці вказується перелік і порядок дій, призначається відповідальний виконавець. До обов’язкових дій відносяться сповіщення про пожежну небезпеку, організація евакуації, перевірка приміщень поверху на предмет того, чи всі люди покинули їх, а також перевірка спрацьовування системи протипожежної автоматики. У таблиці також необхідно передбачити дії у разі неспрацьовування системи автоматичного пожежогасіння: гасіння загоряння й евакуація обладнання та майна.

3. План евакуації затверджується керівником підприємства або орендодавцем, узгоджується в органах Держпожнагляду. Він повинен бути підписаний посадовими особами, відповідальними за його складання і мати підписи співробітників, які з ним ознайомлені. План схема евакуації при пожежі повинна бути продубльована в залежності від необхідної кількості місць його розміщення та з урахуванням використання його при регулярних навчальних тренуваннях.