Суть та умови виникнення товарного вирбництва.

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну

Тов. виробн. виникло в період розкладу первіснообщинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабовласн. сусп. і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Тов. вир., яке виникло на базі натур. форми виробництва, існує вже близько 7000 р.

Необхідною умовою виникнення тов.вир. і обміну є суспільний поділ праці. В міру розвитку продукт. сил за натуральної форми виробн. праця стає вже більш спеціалізованою. Складається сист. сусп. поділу праці -одні племена займаються переважно землеробством, а інші — тваринництвом. З виокремленням тваринницьких племен відбувся 1й великий суспільний поділ праці.

Внаслідок появи надлишків продукту в спеціалізованих племенах виникає обмін продуктами між племенами і общинами.

Т.ч., на стадії 1го великого поділу праці виникає обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами.

У міру зростання виробництва поряд із землер. і тварин. розвивалися й інші види виробн. діял.людей. Розвив.ремісниче виробн. — ковальське, гончарне, ткацьке…

З відокремленням ремесла від сільськ. госп. настав 2й великий сусп. поділ праці. Це була перша в історії форма промисл., яка відокремилася від натуральної. Все частіше поступали в обмін вироби ремісників: кам’яні і металеві сокири, серпи і коси, луки, мечі, посуд, тканини, шкіри, одяг. Відокремлення ремесла сприяло виникненню виробництва продуктів спеціально для обміну.

Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається товаром. Виробництво товарів мало місце ще до другого великого суспільного поділу праці, але після виокремлення ремесла в самостійну сферу діяльності, воно стає більш регулярним, стійким. Спочатку товар безпосередньо обмінювався на інший товар, тобто за формулою Т—Т. З часом з’явилися гроші. З появою грошей обмін розпадається на два акти: продаж товару на гроші (Т—Г) і купівля інших товарів на гроші (Г—Т). З розгортанням відносин купівлі-продажу товарів у сфері обміну сформувався ринок.

Сучасні економічні теорії

Основні напрямки сучасної економічної думки сформувалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., період становлення індустріального суспільства, характерний виникненням і ростом монополій, активним втручанням держави в економіку.

Основні напрямки сучасної економічної думки:

1) неокласична політекономія виникла на базі клас.політ.ек., є основною теорією ринкового господарювання.
Теорія виступає за обмеження державного втручання в економіку, за вільну конкуренцію. Представники неокласичної економіки також висунули теорію загальної економічної рівноваги, згідно з якою механізм вільної конкуренції забезпечує «справедливу винагороду кожного з факторів виробництва і повне використання економічних ресурсів».
Нині неокласична теорія поділяється на дві течії:

-монетаризм - теорія, яка виступає за обмежене втручання держави в економіку. згідно з цією теорією головну роль в економічній діяльності країни відіграє стан грошового обігу (кількість грошей, їх реальна купівельна спроможність).

.- неолібералізм - теорія, яка заперечує активну роль держави в економіці, пропонує повернення до «вільного» саморегульованого ринку.

2) інституціоналізм - виник на базі історичної школи. Засновниками інституціоналізму були вчені Веблен, Коммонс, та інші.

Рушійною силою розвитку ця теорія вважає соціально-правові, психологічні фактори.

-кейнсіанство

Засновник –Кейнс, автор праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей».
Він обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів..Кейнс доводив необхідність державного регулювання економіки. Розширення функцій держави необхідне для боротьби із зростанням безробіття, кризами, для раціонального розподілу трудових ресурсів.
- теорія Великого Неокласичного Синтезу

Американські вчені на чолі з Самуелсоном зробили спробу поєднати макроекономіку Кейнса, з мікроекономікою неокласичної школи та інституціоналізмом. Так виникла нова універсальна економічна теорія, яка поєднувала найбільш прогресивні погляди економістів ХХ сторіччя.

 

 

Типи суспільно-економічного відтворення

Розрізняють просте, звужене і розширене відтворення економічної системи

Просте відтворення − це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних обсягах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогоспо­дарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, так званої традиційної економіки.

Звужене відтворення характеризується відтворенням суспільного виробництва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді.

Розширене відтворення − це відтворення суспіль­ного виробництва в зростаючих обсягах. У даному випадку частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення межі його виробничих можливостей.

Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, знач­ну його частину капіталізують, тобто спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі − і виробниц­тва. Проте просте відтворення продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки. Так, складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення тієї кількості капіталу, людського ресурсу і продукту, яка була в наявності у попередньому періоді.

 

 

Товар і його властивості

Товар - це продукт праці, який виробляється для обміну шляхом купівлі-продажу.

Кожний товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини, по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в певних пропорціях. Тобто йому властиві споживна вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.

Послуга - це економічне благо, що немає товарної форми, її надають людям, котрим вона потрібна, у формі цілеспрямованої корисної дії чи обслуговування.

Споживна вартість - здатність речі задовольнити певну потребу людини. Причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживна вартість.

З'ясування природи другої властивості товару - вартості - є більш складним. Вартість, на відміну від споживної вартості, не лежить на поверхні явищ. Вартість - це внутрішня властивість товару, зовнішньою формою прояву якої є мінова вартість.

Вартість - уречевлена в товарі суспільно-необхідна праця, що затрачена на виготовлення даного товару.

Споживна вартість і вартість товару зумовлені двоїстим характером праці, втіленої у ньому.

 

Товарна біржа і механізм її функціонування

Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками.

1.Кожна товарна біржа в умовах ринкової економіки мас чітко визначений предмет торгівлі, тобто коло товарів, що мають дозвіл на торгівлю, перелік яких передбачається правилами біржової торгівлі, прийнятими даною біржею.

2.Важлива особливість товарної біржі - проведення торгів на постійній основі, регулярно, завжди в одному місці і в наперед визначений час.

3.Безпосередньо на біржі, в її торговому залі під час торгів (проведення біржових сесій, зборів) товар, як правило, відсутній.

4.Важливою функціональною особливістю товарних бірж і умовою виконання укладених угод з метою купівлі-продажу реального товару є функціонування при біржах розвинутої виробничої інфраструктури.

5.Сама біржа як торговельне підприємство, нічого не купує і не продає, тобто ніяких угод з купівлі-продажу не укладає.