Ст. 55 ГК «Поняття суб'єкта господарювання»

1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Хоч ст..1 ГК наголошує на предметному критерії, діє в нас лише суб’єктний – наслідком є вирішення спорів на основі різного законодавства різними судами.

В ідеалі госп.договір – 2 сторони, які здійснюють господарську діяльність – договір має мати відношення до здійснення ними господарської діяльності.

 

 

Характеристика та правова природа відносин, що складають предмет курсу, їх класифікація.

Характеристика та правова природа відносин, що складають предмет курсу, їх класифікація.

Предметом курсу є суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення господарської діяльності на підставі господарських договорів.

Характерними ознаками цих відносин є:

· обмежене (у порівнянні з цивільними правовідносинами) коло суб’єктів: юридичні та фізичні особи – суб’єкти господарювання;

· майново-господарський або організаційно-господарський характер відносин;

· зобов’язальний характер відносин;

· вільне волевиявлення сторін.

За правовою природою ці відносини є цивільно-правовими і зобов’язальними, коли учасники господарських відносин при здійсненні господарської діяльності повинні вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Класифікація: За часом виникнення можна виділити відносини при укладенні господарських договорів, при їх виконанні, зміні та припиненні.

Залежно від спеціальних правових режимів: господарські відносини в процесі організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі іноземного інвестування; щодо концесійної діяльності; щодо капітального будівництва; щодо інноваційної діяльності; щодо професійної фінансової діяльності; щодо лізингової діяльності; інші.

За видами господарських договорів: при укладенні попередніх договорів; договорів за державним замовленням; договорів на основі вільного волевиявлення сторін; інші.

 

Методи правового регулювання відносин, що складають предмет курсу.

Методи у комплексі забезпечують ефективне регулювання господарських відносин з врахуванням правового статусу їх суб'єктів, зв'язків між ними тощо).

Метод приписів: передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії чи її анулювання; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах)

Метод автономних рішень дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення іі обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень

Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається шляхом компромісу (укладення господарського договору)

Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб'єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної (бажано для суспільства, ефективної) і поведінки (порядку дій) у сфері господарювання (примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи гос­подарських організацій, у тому числі ВАТ акціо­нерних товариств).

- Диспозитивний – до регул. приват. відносин (з ц-п природою). Ознаки: юр.рівність, майнова самостійність

 

Загальна характеристика курсу «Господарські договори» як інституту господарського законодавства, його мета та завдання.

Курс «Господарські договори» як інститут господарського законодавства складається із таких джерел права:

ст. 638 - 650 Цивільного кодексу України з урахуванням вимог ст. 181 - 187, ст. 264 - 376 Господарського кодексу України

Закон України "Про концесії" від 16.07.99 р. N 997;

Закон України "Про страхування" від 07.03.96 р. N 85;

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 р. N 2269;

Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.97 р. N 723 та інші.

В цих актах містяться норми права, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення господарської діяльності на підставі господарських договорів, зокрема відносин, що виникають при укладенні та виконанні господарських договорів, їх зміни або припинення, визнання господарських договорів недійсними, визначення загальних засад договірної відповідальності у сфері господарювання, а також відносини, що виникають при укладенні та виконанні окремих видів господарських договорів.

Метою курсу є оволодіння відповідними знаннями та навичками.

Завданнями курсу є надання знань про:

· Правову природу, поняття та види господарських договорів;

· Загальний та спеціальний порядки укладення господарських договорів

· Вимоги господарського законодавства зодо форми та змісту договорів у сфері господарювання

· Особливості зміни чи припинення господарських договорів

· Специфіку відповідальності суб’єктів господарювання за невиконання чи неналежне виконання господарських договорів

· Порядок укладення та виконання окремих видів договорів

Крім того до завдань належить вироблення вмінь щодо:

· Правильного застосування законодавства

· Складання господарських договорів

· Аналізу різних казусів.

 

Система курсу «Господарські договори». Підстави та критерії поділу курсу на загальну та особливу частину.

Система курсу «Господарські договори» складається із 9 тем:

· Місце курсу серед інших юридичних дисциплін (предмет курсу, загальна характеристика, співвідношення з іншими юридичними дисциплінами)

· Джерела курсу (загальна характеристика, класифікація, державне регулювання)

· Поняття та правова природа господарського договору (поняття, суб’єктний склад, зміст)

· Порядок укладення та форма господарських договорів, їх припинення. Відповідальність суб’єктів договірних відносин у сфері господарювання. (умови укладення, виконання, зміни, припинення договорів, поняття та підстави відповідальності)

· Договори про передачу майна у власність суб’єктами господарювання (поставка, контрактація с/г продукції, договір енергопостачання)

· Договори про передачу майна у користування (оренда державного і комунального майна, лізинг)

· Договори про виконання робіт суб’єктами господарювання (підряд на капітальне будівництво)

· Договори про надання послуг суб’єктами господарювання (перевезення вантажу, агентський договір)

· Договори суб’єктів господарювання у сфері інтелектуальної власності (комерційна концесія)

Поділ на частини. Окремі теми стосуються регулювання усіх господарсько-договірних відносин. Вони утворюють Загальну частину (1-4 теми). Інші теми взаємодіють із попередніми, однак вони стосуються конкретних видів договірних відносин. Такий поділ видається виправданим з огляду на те, що він відображає положення пандектної системи, коли спочатку викладають загальні положення, а пізніше – положення щодо окремих груп відносин.