Відповідно до норм технологічного проектування (напб Б. 07. 005-86 (онтп 24-86) Пожежна безпека ), приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять категорій: А, б, в, г, д

Будівлі та приміщення, де розміщені робочі місця операторів, мають бути не нижче II ступеня вогнестійкості згідно з ДБН В.1.1.7-2002.

Неприпустимим є розташування приміщень категорій А і Б, а також виробництв з мокрими технологічними процесами поряд з приміщеннями, де розташовуються ЕОМ з ВДТ і периферійні пристрої, а також над ними чи під ними.

Згідно з ДСанПіН 3.3.2-007-98 не дозволяється розташування приміщень з робочими місцями операторів у підвалах і цокольних поверхах. Приміщення, де розміщені робочі місця операторів, мають бути оснащені вогнегасниками, кількість яких визначається згідно з вимогами Типових норм належності вогнегасників. Проходи до засобів пожежогасіння мають бути вільними.

 

Пит. Надзвичайні ситуації, причини виникнення та складові системи їх моніторингу.(25 пит)

Надзвичайна ситуація (КЦзУ ст..2) – це обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, тощо, із застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення; Аварія (КЦзУ ст..2) – небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб’єкта господарювання загрозу життю або здоров’ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів. Катастрофа (КЦзУ ст..2) – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків; Стихійне лихо (КЦзУ ст..2) – природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків.

Причини виникнення надзвичайних ситуацій є:

– надзвичайне техногенне навантаження території;

– значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;

– погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;

– незадовільний стан збереження, утилізації та захоронения високотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;

– ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;

– відсутність сучасних систем управління небезпечними процесами;

– низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;

– дефіцит кваліфікованих кадрів;

– низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій.

Наслідки надзвичайних ситуацій:

– загроза життю людини;

– економічні збитки;

– забруднення (зараження) навколишнього середовища;

– посилення розвитку надзвичайних ситуацій внаслідок вториних факторів.

Для запобігання НС існує механізм який виконує спостереження і контроль за об'єктами, процесами і системами захисту, в результаті якого отримуються дані для прогнозу зон та наслідків ймовірних НС – цей механізм називається Моніторингом.

 

 

Система, завдання та загальні принципи організації структури ЦЗ України та об’єкта господарювання. (26)

Цивільний захист (ЦЗ) (КЦзУ ст..4) – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

До законодавчих документів що регламентують ЦЗ відноситься:

ü Женевська конвенція (1949р.) – гарантує захист цивільного населення від наслідків війни, де гарантується захист людей організаціям та їх персоналу так само, як і Червоному Хресту й Червоному Півмісяцю;

ü Конституція України (КУ) ст..27 – гарантує захист життя людини, Ніхто не може бути свавільно позбавлений цього життя.

ü Кодекс Цивільного захисту України (КЦзУ) – (прийнятий 02.10.2012 №5403-VI Введення в дію відбудеться 01.07.2013).

Окремі питання що до ЦЗ регламентуються Цивільним, Кримінальним та Адміністративним кодексами, з аконами України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Основи законодавства України про охорону здоров'я» а також, питаннями охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Закони та нормативно-правові акти з ЦЗ приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати і вносяться Президентом, Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України.

Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами (ст7 КЦзу):

1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;

2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;

4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;

8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;

9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту

1. Громадяни України мають право на:

1) отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події;

2) забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту;

3) звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

4) участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;

5) отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами;

6) соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;

7) медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.

2. Громадяни України зобов’язані:

1) дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;

2) дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності;

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим;

4) повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

5) у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

6) дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;

7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, у разі виникнення надзвичайних ситуацій користуються тими самими правами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.