Справи про стягнення аліментів одному з подружжя

Відповідно до ст. 75 СК,дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 75 СК).

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу (ст. 76 СК).

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду (ст. 77 СК).

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (ст. 78 СК).

Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це (ст. 79 СК).

Розмір аліментів: Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 СК).

Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин. Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Ці випадки стосуються осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Крім того, відповідно до ст. 84 СК, право на утримання від чоловіка має дружина під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Право дружини на утримання припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини (ст. 85 СК).

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (абз. 2 ч. 1 ст. 85 СК).

Такі самі права має і чоловік, на утримані якого перебуває дитина (ст. 86 СК). Випадки припинення права на утриманні чоловіка такі ж, як і випадки утримання дружини (ст. 87 СК).

Крім того, право на утримання має і той із подружжя, з ким проживає дитина-інвалід (ст. 88 СК).

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ч. 1 ст. 89 СК).

Право на утримання має і жінка та чоловік, які не перебувають ушлюбі між собою та тривалий час проживали однією сім’єю (ст. 91 СК).

Підсудність:

1) позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (ч. 1 ст. 109 ЦПК);

2) позови про стягнення аліментів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 110 ЦПК).

Розмір ставки судового збору: від сплати судового збору звільняються: позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів (п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір”).

Строк розгляду справи: Суд розглядає справи про стягнення аліментів протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів (ст. 157 ЦПК).

Позивач: 1) той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу (ч. 2 ст. 75 СК);

2) після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (ч. 2 ст. 76 СК).

Відповідач: чоловік, дружина; колишній чоловік, колишня дружина.

Предмет доказування:

— відсутність угоди про сплату аліментів між подружжям (колишнім подружжям);

— володіння чоловіком (колишнім чоловіком), до якого заявлена вимога про сплату аліментів, необхідними для цього засобами (у тому числі майном, що приносить регулярний дохід);

— знаходження дружини (колишньої дружини) в стані вагітності;

— непрацездатність чоловіка (колишньої дружини), що потребує допомоги, незалежно від того, чи виникла вона до шлюбу або в шлюбі;

— настання непрацездатності чоловіка/дружини (колишнього чоловіка/дружини), що потребує допомоги, у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя.

Приблизний перелік необхідних доказів:

Справи про стягнення аліментів непрацездатному чоловікові/дружині:

1. Свідоцтво про шлюб;

2. Докази, які підтверджують непрацездатність позивача (одного із подружжя), довідка про пенсію за віком; довідка ЛТЕК про визначення інвалідності 1, 2, 3 груп; якщо не оформлювалася пенсія за віком, - то виписка із паспорта або копія свідоцтва про народження позивача.

3. Докази про те, що прибутки позивача не забезпечують йому (їй) прожитковий мінімум, встановлений законом: довідка про заробітну плату (якщо працює, знаходячись на пенсії); довідка про пенсію, яку отримує; довідка з місця проживання про відсутність у позивача земельної ділянки, нерухомого майна, за виключенням автомобіля з ручним управлінням; довідка з державної фіскальної служби, довідка про відсутність у позивача цінних паперів і т. д.

4. Докази, що інший із подружжя зможе надати позивачу утримання: довідка про з/п (прибуток) якщо працює; довідка про пенсію, яку отримує, довідка про наявність земельної (присадибної) ділянки, сертифікат на землю і відомості про те, що ця особа здає землю і будівлі, які на ній знаходяться в оренду і отримує від цього прибутки; довідка про те, що відповідач є підприємцем та ін.

5. Докази того, що позивач вів себе неналежним чином в сім’ї, став непрацездатним в зв’язку зі здійсненням навмисного злочину: постанова суду про притягнення за дрібне хуліганство, здійснене в сім’ї, акти судово-медичних експертиз про нанесення побоїв іншому із подружжя і міра їх тяжкості, листи органів внутрішніх справ і прокуратури на ім’я відповідача про результати розгляду його (її) скарг про неналежну поведінку позивача; копії вироку про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за здійснення ним розбою, в зв’язку з чим і сам отримав каліцтво, став непрацездатним.

6. Довідка про наявність інших осіб, зобов’язаних утримувати позивача (повнолітні дочка, син, батьки).