Ідеї Й.-Г. Песталоцці про дошкільне виховання

Щоб знайти відповіді на складні педагогічні питання сьогодення, не завжди доцільно розробляти нові методики й системи. Інколи потрібно «озирнутися» на досвід світової педагогічної практики минулого. Для сучасних батьків і вихователів дошкільних закладів є надзвичайно важливим питання: «Як правильно виховати дитину всебічно і гармонійно?». У цьому їм допоможуть методики відомого швейцарського педагога Йоганна-Генріха Песталоцці. Він зробив спробу застосувати на практиці теорію виховання, розроблену Ж.-Ж. Руссо. Він першим почав розглядати педагогічний процес з позицій дитини.

Виховну систему Й.-Г. Песталоцці по праву називають геніальною. Практично в усіх творах він говорить про свою виховну методику як про формування у дитини «сил серця, розуму й руки». Він надавав величезного значення домашньому вихованню. Мати, на думку чоловіка, краще всіх здатна зрозуміти, що відчуває її дитина, до чого вона здатна, чого бажає. Знаючи це, вона може правильно, відповідно до її природних особливостей, виховувати малюка з дитинства. «Час народження дитини - перша година його навчання», - говорив дослідник. [15. 80с.]. Він визначив завдання, зміст, розробив методику первісного виховання в сім'ї. Й.-Г. Песталоцці вважав, що мати повинна з раннього віку розвивати фізичні сили дитини, прищеплювати їй трудові навички, виховувати любов до людей, вести її до пізнання навколишнього світу. Сімейне виховання має бути спрямоване на гармонійний розвиток всіх природних даних дитини.

Надаючи великого значення сімейному вихованню, педагог склав спільно з одним із співробітників Бургдорфського інституту спеціальний посібник «Книгу матерів, або Керівництво для матерів, як їм навчити своїх дітей спостерігати і говорити». Вважаючи, що першим об'єктом спостережень дитини має бути його власне тіло, він в цій книзі показав, як за допомогою спеціальних вправ мати може навчити свою дитину спочатку показувати і називати частини тіла, їх кількість, властивості, функції, а потім перейти до ознайомлення його з предметами, які його оточують будинки, в природі, в суспільстві. Дуже цінним було прагнення Й.-Г. Песталоцці систематизувати коло первісних уявлень дитини, розташувати їх по зростаючій мірі труднощі і навчити матерів поступово й послідовно знайомити дитину з його оточенням, розвиваючи на цій основі його розумові сили і здібності.

Бачачи в матері основного вихователя дитини, просвітитель пропонував організувати при школах спеціальні класи для дітей, які не можуть отримати в сім'ї належного виховання,. Робота в них повинна будуватися по типу первинного сімейного виховання й докорінно відрізнятися від того словесного навчання, яке панувало в звичайних «школах для малолітніх» того часу. Організацією цих класів педагог хотів здійснити наступність між дошкільним і шкільним вихованням.

Головним методологічним положенням у поглядах Й.-Г. Песталоцці виступає його твердження, що моральні, розумові та фізичні сили людської природи (за його термінологією сили серця, розуму і руки) мають властивість до саморозвитку, до діяльності. У своєму прагненні психологізувати навчання він робить значний крок вперед розробкою свого, як він його називає, «методу» - теорії елементарної освіти. Основними її положеннями є: 1) розвиваючи розумові, моральні та фізичні сили дитини вихователь повинен завжди виходити від початків освіти, від її найпростіших елементів і поступово вести дитину до більш складного; 2) методами навчання є простими, щоб ними могла користуватись будь-яка сільська жінка при навчанні своїх дітей; 3) освіта повинна бути розчленована на найпростіші елементи, на основі яких в учня створюються уявлення про оточуючі предмети.

Теорія елементарної освіти охоплює всі сторони виховання: фізичну, трудову, моральну, розумову, стетичну.

Як і М.Монтень, Я.А.Коменський, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Й.-Г. Песталоцці у своїй виховній системі приділяє першочергову увагу збереженню здоров’я і фізичному розвитку дитини. Найпростішим елементом фізичного виховання є прагнення дитини рухатись. Діти повинні робити вдома просту гімнастику, щоб розвивались м’язи. На її основі потрібно формувати шкільну гімнастику. Також у школі потрібно практикувати рухливі ігри, гімнастичні вправи, спортивні ігри. Також він розширює спектр засобів позитивного впливу на дитину, запропонованих його попередниками. Не відкидаючи їхніх рекомендацій, головним засобом фізичного розвитку дитини Й.-Г. Песталоцці все-таки вважає насамперед регулярну фізичну працю, до якої він відносить не тільки навчання певного ремесла, а й повсякденну побутову працю: піклування про молодших братиків та сестричок, допомогу батькам у хатній роботі, самообслуговування.

Фізичні потреби вихованця – основа розвитку його сил. Вони простим шляхом ведуть його до подвійного фундаменту всякої істинної людської мудрості й доброчинності, а саме: до вдячності й любові, які є основою людської моральності. Всі думки вченого стосовно виховання зводяться до того, що слід намагатися залишити дітей на «простому шляху» і за допомогою праці та вдячності ще до вступу до школи розвивати у них звички, вдачу і навички потрібні кожному залежно від посади, яку він обіймає. Погано вихована дитина не зможе застосувати свої задатки й сили для задоволення власних потреб. Відтак, успіх виховання залежить від того, чи навчилася дитина задовольняти свої фізичні потреб.

Утримувати увагу дитини, загострювати у неї здатність розмірковувати, виховання в її серці високих шляхетних почуттів – найважливіші завдання виховання, а розвиток працьовитості через залучення дітей до виконання домашніх справ є засобом реалізації зазначених завдань.

Головне завдання морального виховання – формування в дітей діяльної любові до людей. Перші уроки моральності дитина отримує в сім’ї. Й.-Г. Песталоцці наголошував: «Батьківська хата – школа моралі». Найважливішою моральною рисою, яку насамперед треба прищепити дітям – гуманність, людяність. Дієвими методами морального виховання молодих поколінь є особистий приклад вихователя та моральні вчинки. Ідея виховання в дітей моралі на основі діяльності, практики і прикладу є цінним надбанням дослідника.

У сфері трудового виховання Й.-Г. Песталоцці прийшов до думки про необхідність підкорення дитячої праці педагогічним вимогам і висунув принципово нове положення: дитяча праця здійснює позитивний вплив на неї лише за умови, коли ставить перед собою виховні і моральні завдання. Розглядаючи трудове виховання однією з найважливіших складових свого методу, він мав на меті створити «Азбуку умінь», яка б вміщувала фізичні вправи в сфері найпростіших видів трудової діяльності: бити, носити, кидати, штовхати тощо.

Трудова елементарна освіта, як вважає педагог, повинна допомогти молоді оволодіти основними прийомами і загальною культурою праці. Ці його висловлювання історично підготували виникнення теорії політехнічної освіти.

У «Листах учителеві Петерсену» Й.-Г. Песталоцці дає молодому педагогові практичні поради, які становлять інтерес і для наших сучасників. Так, він пише, що істотною потребою людського життя є необхідність рано привчати дитину, долаючи свої примхи, поганий настрій та вередування. Виконувати навіть проти волі те, що вона має зробити. Навчившись цього, вона стане розумнішою і звикне поводитися належним чином.

Серйозним недоліком сучасного виховання, що зумовлений невмінням чи небажанням старших спостерігати за дитиною (а це, на його думку, є умовою пізнання людини) і вивчати її, Й.-Г. Песталоцці називає позицію дорослих вимагати від дітей надто багато.

Особливого значення видатний педагог надає ранньому (ще в дошкільному віці) формуванню в дитини орієнтації на самовиховання. Вчений рекомендує розпочинати день з роз’яснення дітям важливості їхніх щоденних обов’язків.

Основним у вихованні педагог називає принцип природовідповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого.

Був створений також навчально-виховний заклад, побудований за ідеями гуманістичного суспільного виховання Й.-Г. Песталоцці та Ф.Фребеля у Берліні, заснований ще у 1867 році. Під керівництвом особливого комітету він почав працювати як народний дитячий садок, а згодом перетворився на унікальний багатокомпонентний освітній комплекс.

Отже, можна сміливо стверджувати, що Й.-Г. Песталоцці - чудовий педагог-ентузіаст, який присвятив себе вихованню дітей трудящих. Він глибоко співчував пригнобленому народу, але не міг знайти правильних шляхів для полегшення його лих. Прагнучи надати дієву допомогу селянам, він всі сили віддав справі виховання їхніх дітей.

Його ідеї знайшли впровадження в подальші роки, у різних країнах, зокрема його розробка рекомендацій для мам щодо дошкільного виховання дітей.