Теоретичний аналіз педагогічної спадщини

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Й.Г. ПЕСТАЛОЦЦІ…………………………………………………………… 5

1.1. Соціально-історичні умови становлення педагогіки

Й.-Г. Песталоцці ………...……………………………………………. 5

1.2. Біографічні відомості Й.-Г. Песталоцці ………………………... 6

1.3. Загальна характеристика педагогіки Й.-Г. Песталоцці...……. 12

РОЗДІЛ 2 ПЕДАГОГІЧНЕ ВЧЕННЯ Й.-Г. ПЕСТАЛОЦЦІ……………… 16

2.1. Ідеї Й.-Г. Песталоцці про дошкільне виховання………....…… 16

2.2. Вплив ідей Й.-Г. Песталоцці на теорію і практику шкіл…..…. 20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 31

ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 33

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Протягом останніх десятиріч українська держава розвивається в умовах постійного реформування, що охопило всі сфери суспільного життя: економіку, культуру, ідеологію, науку. Це стосується безпосередньо й педагогіки, зокрема її історії. Триває процес нагромадження історичних та педагогічних знань, розширюється джерельна база, повертаються забуті імена, формуються нові напрями досліджень. У зв’язку з цим набувають актуальності наукові розвідки історіографічного характеру.

Одним із основних напрямів сучасної історико-педагогічної науки є вчені, які репрезентують творчий доробок вчителя і вихователя як неповторної особистості, сприяють формуванню уявлень про цілісний педагогічний процес. Останні дослідження в даному напрямі свідчать, що звернення до творчої біографії є і традицією, й інновацією та сприяють розширенню уявлень про становлення, розвиток і впровадження ідей минулого у діяльність.

Дослідники аналізують персоналії з нових позицій та потреб науки про навчання і виховання, переосмислюють їхню працю, інтерпретують авторські ідеї відповідно до актуальних питань сучасності. Історики педагогіки розглядають цих вчених системно, в сукупності особистісних, історичних, загальносоціальних та внутрішньонаукових зв’язків.

Творчість Й.-Г. Песталоцці, починаючи з 1780-х років, привертала увагу багатьох людей, науковців, про нього говорили не тільки у Швейцарії, а й за кордоном. Дослідженням життєвого шляху, ідей, поглядів, діяльності відомого займались К.Д. Ушинський, Ф. В. А. Дістервег, Ф. Фребель та ін..

Аналіз наукових праць українських та зарубіжних вчених, присвячених вивченню педагогічної системи Й.-Г. Песталоцці дозволяє простежити загальні тенденції розгляду його поглядів та внеску у вітчизняну і світову педагогічну скарбницю, вплив на формування педагогічних думок різних сучасних науковців.

Виховання та навчання дитини – це питання, актуальність якого не згасне ніколи. З часом суспільство розвивається все більше і більше, відповідно і вимоги до розвитку дітей зростають. А щоб забезпечити всебічний гармонійний розвиток вихованців необхідно не тільки придумувати певні нові методи, засоби, способи навчання і виховання, а й звертатись до думок, ідей, розробок відомих педагогів минулого. Саме це обумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати вплив ідей видатного зарубіжного педагога Й.-Г. Песталоцці на теорію і практику шкіл та дошкільного виховання.

Предмет дослідження: педагогічна спадщина Й.-Г. Песалоцці.

Об’єкт дослідження: педагогічна діяльність Й.-Г. Песталоцці щодо виховання та навчання дітей.

У зв’язку із метою курсової роботи були поставлені наступні завдання:

- проаналізувати життя та педагогічну діяльність Й.-Г. Песталоцці;

- розкрити теоретичні основи педагогіки Й.-Г. Песталоцці, зокрема дошкільної та початкової освіти;

- дослідити методологічні аспекти, цілі та завдання педагогічної системи Й.-Г. Песталоцці;

- ознайомитися з педагогічними працями Й. Г. Песталоцці.

Структура роботи. Курсова складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел (25) та додатків.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Й.-Г. ПЕСТАЛОЦЦІ

Соціально-історичні умови становлення педагогіки Й.-Г. Песталоцці

Після англійської революції середини XVII ст., яка започаткувала суспільні відносини ринкової економіки, наступні понад сто років були періодом боротьби третього стану проти феодалізму, що гальмував економічний і культурний розвиток країн Центральної Європи.

Життя Й.-Г. Песталоцці, його особисті переживання та прагнення були нерозривно пов’язані з соціально-економічними та політичними подіями другої половини ХVІІІ і початку ХІХ ст., коли руйнувався середньовічний лад і зароджувалась нова суспільно-економічна формація. У цей час в країні розвивалися капіталістичні відносини. Народні маси знаходились під подвійним гнітом: з боку феодалів і буржуазії, що народжувалася. Тоді досягла своєї крайньої межі експлуатація села містом.

В той період історії саме Швейцарії яскраво виявилися всі хиби і прорахунки системи виховання й освіти, що продовжували існувати від часів середньовіччя. Вона задовольняла переважно феодальні верстви швейцарського суспільства і зовсім не відповідала потребам нового способу виробництва, що народжувався.

Відносини ринкової економіки проникали у швейцарські села, розшаровували й розорювали селян. Власники мануфактур і дворяни-поміщики давали їм надомну роботу, до виконання якої залучали дітей. У процесі реформування економіки країни чимало селянських господарств занепадало. Збіднівши, люди цілими сім’ями йшли в міста, де влаштовувалися працювати на фабриках, часто разом з дітьми, працю яких використовували змалку. Працюючи, вони не мали можливості відвідувати школи і тому загальний рівень освіти був дуже низьким. На школи для народу держава грошей не витрачала. Стан народної освіти в країні був занедбаним.

Відчутна невідповідність стану освіти і змісту шкільного навчання всіх рівнів умовам суспільно-економічного життя Швейцарії зумовила справедливу критику тогочасної практики виховання та навчання молоді, а також спроби реформувати шкільництво, розробити новий зміст і методику навчання і виховання.

Серце ж Й.-Г. Песталоцці в той час, згідно його власного зізнання, не стомлювалося прагнути до однієї мети: закрити джерело убогості, в яке потрапила селянська біднота. Вихід для народу з його тяжкого стану він вбачав у тому, щоб краще пристосувати людей до умов їх майбутнього життя, навчити власними зусиллями звільнятись від нестатків, надавати собі допомогу.

Отже, незважаючи на важке життя людей того часу, на всі соціальні та історичні умови розвитку освіти, Й.-Г. Песталоцці прагнув до покращення життя селян, простих людей.

 

 

РОЗДІЛ 2

ПЕДАГОГІЧНЕ ВЧЕННЯ Й. Г. ПЕСТАЛОЦЦІ

ВИСНОВОК

Й.-Г. Песталоцці – відомий швейцарський педагог-демократ. Він, будучи сином простого лікаря, виховуючись двома жінками – матір’ю та нянею – зміг вирости справжнім чоловіком. Дослідник збирався привести в життя деякі перетворення в галузі землеробства і долучити до них навколишніх селян, однак не виявивши видатних здібностей для господарської діяльності, його досліди не дали очікуваних результатів і значно підірвали матеріальне становище вченого. У цей час він приходить до переконання, що найбільше в його допомозі потребують селянські діти, що залишаються без нагляду і виховання.

На його світогляд значно вплинули твори Ж.-Ж. Руссо, зокрема «Еміль, або про виховання». Важливу роль відіграла творчість Й.-Г. Песталоцці у розвитку педагогіки, зокрема велику увагу приділяв дошкільному та початковому навчанню.

Він розробив поради щодо дошкільного виховання. Зокрема, наголошував на важливості перебування маленьких дітей у сім’ї. У зв’язку з цим розробив рекомендації для матерів «Як навчити своїх дітей спостерігати та говорити». Він був одним із перших педагогів, які звернулись до розробки проблеми взаємозв'язку сім'ї і школи у вихованні дітей. Створюючи теорію «елементарної освіти», педагог передбачав, щоб вона була простою і доступною для опанування кожній матері. На основі цієї теорії він розробив завдання, зміст і методику першочергового виховання і навчання у сім'ї, яке має удосконалюватись у школі. Він казав також, що підростаюче покоління необхідно змалку привчати до праці. «Праця дуже важлива для виховання дитини. Тільки на її основі можливий розвиток духовних сил і здібностей людини. Посильна трудова діяльність сприяє розвитку у дітей людської гідності, працьовитості, наполегливості, сумлінності та інших позитивних якостей особистості».

Науковець також теоретично обгрунтував основи початкового навчання. А саме, розробив теорію елементарної освіти, яка зводиться до трьох елементів: числа, форми і слова, тобто до уміння рахувати, вимірювати і говорити. В її основу покладено вимогу гармонійного розвитку всіх сил учня. Теорію ще називають «методом Песталоцці». Ідея розвивального шкільного навчання – також заслуга Й.-Г. Песталоцці. Він відкидав заучування на уроках, наголошував на необхідності розвитку спостережливості та здібностей дітей, мислення, уваги тощо.

Всі свої роздуми, ідеї він намагався втілити у діяльності шкіл, відкритих ним самим, зокрема першою з них була «Установа для бідних» у Нойгофі. Там педагог за свій рахунок навчав дітей праці та елементарній освіті, виховував їх. Іще такими закладами були: притулок для сиріт у місті Станці, школа для малолітніх у Бургдорфі та інші навчально-виховні установи для бідняків. Та зважаючи на важкий матеріальний стан, інколи невдячність вихованців, Й.-Г. Песталоцці змушений був закрити їх.

Тим не менше, не дивлячись на те, що діяльність шкіл дослідника не була довгою, проте він зробив великий внесок у розвиток виховання та навчання дітей, шкіл, методики навчання у початковій школі.

Створене Песталоцці педагогічне вчення визначило новий етап у розвитку педагогічної думки. З його ім’ям пов’язано становлення початкової народної школи. У пам’яті людства залишилася справді подвижницька діяльність цієї людини, моральним принципом якої було – «нічого для себе, все для інших».

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Джуринський О.М. Історія педагогіки: Навч. посібник для студ. педвузів. - М.: Гуманит. вид. центр. ВЛАДОС, 1999. - 432 с.

2. Джуринський О.М. Зарубіжна школа: історія і сучасність. - М., 1992.

3. Заплатников Л., Шевченко Л. Він дивився у майбутнє. Й.-Г. Песталоцці про мистецтво виховання // Рідна школа. – 1997. - №11. – С. 76-77.

4. Історія педагогіки та освіти. Від зародження виховання в первісному суспільстві до кінця XX в.: Навчальний посібник для педагогічних навчальних закладів Під ред. А. І. Піскунова. - М., 2001.

5. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. – К., 1973.

6. Кравець В. Історія класичної та зарубіжної педагогіки та шкільництво. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. – Тернопіль, 1996. – 436 с.

7. Левківський М. В. Історія педагогіки / М. В. Левківський. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

8. Нариси з історії педагогіки /За ред. М.В. Левківського, О.А. Дубасенюк/ - Житомир, 1999.

9. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. - К.: Знання-Прес, 2003. - С. 200-202.

10. Педагогічний енциклопедичний словник / За ред Б. М. Бім-Бада. - М., 2003. - С. 393.

11. Песталоцці Й.-Г. Вибрані педагогічні твори. – Т.2. – М., 1981. – С. 60.

12. Песталоцці Й.-Г. Вибрані педагогічні твори в трьох томах. – Т. І. – М., 1961. – С.228.

13. Песталоцці Й.-Г. Вибрані педагогічні твори у двох томах. – Т. І. – М., 1981. – с. 171.

14. Песталоцці Й.-Г. Книга для матерів, або Посібник для матерів, як навчити їхніх дітей спостерігати й розмовляти. // Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія. – К.: Вища школа, 1990. – С.61 – 68.

15. Петалоцці Й.-Г. Лебедина пісня // Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія / Упор. Є.І. Коваленко та ін.. – К.: ЦНЛ, 2006. – с. 301-316.

16. Песталоцці Й.-Г. Лист про перебування в Стаці // Хрестоматія з історії педагогіки /Упор. І.Ф. Свадковський. – Харків: Рад. Школа, 1936. – Т.1. – С. 501-521.

17. Песталоцці Й.-Г. Лінгард і Гертруда // Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія / Упор. Є.І. Коваленко та ін.. – К.: ЦНЛ, 2006. – С. 290-301.

18. Песталоцці Й.-Г. Як Гертруда вчить своїх дітей // Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія. – К.: Вища школа, 1990. – С. 55 – 61.

19. «Політика любові» у педагогічній теорії Йоганна Генріха Песталоцці // Школа. – 2014. №8. – с. 28-33.

20. Проскура О. Гуманістичні традиції Будинку Песталоцці-Фребеля / Олена Проскура // Дошкільне виховання. – 2013. - № 6. – с. 7-9.

21. Сарапулова Є. Впорядкування думок, почуттів і вчинків дитини / Євгенія Сарапулова // Дошкільне виховання. 2003. - № 11. – с. 10-11.

22. Сарапулова Є. Формування в дитини «сил серця, розуму і руки» / Євгенія Сарапулова // Дошкільне виховання. – 2003. - №10. – с. 10-11.

23. Сбурєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ, 2000.

24. Сисоєва С.О., Соколова І.В. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - С. 52-58, 58-64, 69-72.

25. Шевченко П. Ідеї трудового виховання у педагогічній творчості Й.-Г. Песталоцці // Рідна школа. – 2002. - №2. – С. 62-63.

ДОДАТОК А

 

Портрет Й.-Г. Песталоцці

 

 

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ДОДАТОК Г

ДОДАТОК Д

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Й.Г. ПЕСТАЛОЦЦІ…………………………………………………………… 5

1.1. Соціально-історичні умови становлення педагогіки

Й.-Г. Песталоцці ………...……………………………………………. 5

1.2. Біографічні відомості Й.-Г. Песталоцці ………………………... 6

1.3. Загальна характеристика педагогіки Й.-Г. Песталоцці...……. 12

РОЗДІЛ 2 ПЕДАГОГІЧНЕ ВЧЕННЯ Й.-Г. ПЕСТАЛОЦЦІ……………… 16

2.1. Ідеї Й.-Г. Песталоцці про дошкільне виховання………....…… 16

2.2. Вплив ідей Й.-Г. Песталоцці на теорію і практику шкіл…..…. 20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 31

ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 33

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Протягом останніх десятиріч українська держава розвивається в умовах постійного реформування, що охопило всі сфери суспільного життя: економіку, культуру, ідеологію, науку. Це стосується безпосередньо й педагогіки, зокрема її історії. Триває процес нагромадження історичних та педагогічних знань, розширюється джерельна база, повертаються забуті імена, формуються нові напрями досліджень. У зв’язку з цим набувають актуальності наукові розвідки історіографічного характеру.

Одним із основних напрямів сучасної історико-педагогічної науки є вчені, які репрезентують творчий доробок вчителя і вихователя як неповторної особистості, сприяють формуванню уявлень про цілісний педагогічний процес. Останні дослідження в даному напрямі свідчать, що звернення до творчої біографії є і традицією, й інновацією та сприяють розширенню уявлень про становлення, розвиток і впровадження ідей минулого у діяльність.

Дослідники аналізують персоналії з нових позицій та потреб науки про навчання і виховання, переосмислюють їхню працю, інтерпретують авторські ідеї відповідно до актуальних питань сучасності. Історики педагогіки розглядають цих вчених системно, в сукупності особистісних, історичних, загальносоціальних та внутрішньонаукових зв’язків.

Творчість Й.-Г. Песталоцці, починаючи з 1780-х років, привертала увагу багатьох людей, науковців, про нього говорили не тільки у Швейцарії, а й за кордоном. Дослідженням життєвого шляху, ідей, поглядів, діяльності відомого займались К.Д. Ушинський, Ф. В. А. Дістервег, Ф. Фребель та ін..

Аналіз наукових праць українських та зарубіжних вчених, присвячених вивченню педагогічної системи Й.-Г. Песталоцці дозволяє простежити загальні тенденції розгляду його поглядів та внеску у вітчизняну і світову педагогічну скарбницю, вплив на формування педагогічних думок різних сучасних науковців.

Виховання та навчання дитини – це питання, актуальність якого не згасне ніколи. З часом суспільство розвивається все більше і більше, відповідно і вимоги до розвитку дітей зростають. А щоб забезпечити всебічний гармонійний розвиток вихованців необхідно не тільки придумувати певні нові методи, засоби, способи навчання і виховання, а й звертатись до думок, ідей, розробок відомих педагогів минулого. Саме це обумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати вплив ідей видатного зарубіжного педагога Й.-Г. Песталоцці на теорію і практику шкіл та дошкільного виховання.

Предмет дослідження: педагогічна спадщина Й.-Г. Песалоцці.

Об’єкт дослідження: педагогічна діяльність Й.-Г. Песталоцці щодо виховання та навчання дітей.

У зв’язку із метою курсової роботи були поставлені наступні завдання:

- проаналізувати життя та педагогічну діяльність Й.-Г. Песталоцці;

- розкрити теоретичні основи педагогіки Й.-Г. Песталоцці, зокрема дошкільної та початкової освіти;

- дослідити методологічні аспекти, цілі та завдання педагогічної системи Й.-Г. Песталоцці;

- ознайомитися з педагогічними працями Й. Г. Песталоцці.

Структура роботи. Курсова складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел (25) та додатків.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Й.-Г. ПЕСТАЛОЦЦІ