Види і способи ідентифікації

1. Візуальні
2. Електронні
3. Змішані

Види візуальної ідентифікації

вушні бирки

нашийники

ремінці, ножні браслети

клеймо

татуювання

вищипи

Вимоги до візуальної системи ідентифікації

Візуальні системи ідентифікації тварин передбачають нанесення (прикріплення) на кожну тварину видимої мітки, що відповідає наступним критеріям:

видимість цифрової нумерації на відстані не менше 10:15 м;

доступність читання номера;

висока експлуатаційна надійність та довгострокове збереження міток;

низькі витрати праці на нанесення (прикріплення) міток;

невисока вартість виготовлення.

Такі види маркування, як таврування, татуювання і вищипування в даний час використовуються усе рідше, тому що вони визнані трудомісткими, недовговічними, хворобливими для тварин (наприклад, нанесення міток за допомогою розпеченого залізного клейма), неестетичними для виставок і незручними для контролю й ідентифікації (наприклад, по мірі росту тварини мітки, нанесені в ранньому віці, стають погано помітні).
Нашийники і браслети, хоча і мають ряд недоліків (нашийники із синтетичних волокон не вигідні через велику вартість, а ножні браслети швидко покриваються брудом), іноді використовуються для ідентифікації деяких видів тварин (нашийники для собак, ножні ремінці для птахів).
Для візуальної ідентифікації великої рогатої худоби законодавством ЄС затверджені вушні бирки.

16)

Сигна́л — зміна фізичної величини (наприклад, температури, тиску повітря, світлового потоку, сили струму тощо), що використовується для пересилання даних^[1]. Саме завдяки цій зміні сигнал може нести в собі якусь інформацію ^[2]. Інше визначення: сигнал — фізичний процес, властивості якого визначаються взаємодією між матеріальним об'єктом та засобом його дослідження^[3].

Термін широко використовується у галузях науки й техніки, пов'язаних з обробкою й передачею інформації, в кібернетиці, електроніці, радіотехніці, техніці зв'язку й ін.

Класифікація сигналів

За фізичною природою носія інформації^[

За способом задання сигналу:

Залежно від функції, що описує параметри сигналу, виділяють аналогові, дискретні, квантовані та цифрові сигнали.:

Аналоговий сигнал (АС)

Більшість сигналів мають аналогову природу, тобто змінюються неперервно в часі і можуть набувати будь-який значень на певному інтервалі. Аналогові сигнали описуються деякою математичною функцією часу.

Цифровий сигнал

Для того щоб представити аналоговий сигнал послідовністю чисел скінченної розрядності, його потрібно спочатку перетворити в дискретний сигнал, а потім квантувати. В результаті сигнал буде представлений таки чином, що на кожному заданому часовому проміжку відоме приблизне (квантоване) значення сигналу, яке можна записати цілим числом. Якщо записати ці цілі числа двійковій системі, получится послідовність нулів і одиниць, яка і буде цифровим сигналом.

Цифрови́й сигна́л — дискретний сигнал з певним значенням інформативного параметра, яке визначається у цифровій формі. Цифрові сигнали є цифровим зображенням дискретного сигналу, який часто видобувається шляхомквантування аналогового сигналу. В комп'ютерах та інших цифрових системах, цифровий сигнал є хвилею, що переключається між двома рівнями напруги (0 та 1). У більшості комп'ютерних програм цифровий сигнал зображається у вигляді двійкових чисел і тому точність квантизації вимірюється у бітах. Так, наприклад, 4-бітова система забезпечить підтримку 2⁴ = 16 дискретних значень, 7-бітова — 2⁷ = 128, 16-бітова — 2¹⁶ = 65536 дискретних значень і т. д. Цифрові технології отримали широке розповсюдження у 1990-ті роки і включають у себе різноманітні медіа пристрої. Сучасні телекомунікації та побутова електроніка працює майже виключно на цифрових технологіях.

Ана́логовий сигна́л — сигнал (напруга, струм тощо), неперервний на всьому проміжку часу. Аналоговий сигнал є або вираженим синусоїдальним коливанням, або, у загальному випадку, розкладеним у ряд (Фур'є) накладанням синусоїдальних коливань певної амплітуди ічастоти. Протилежністю аналоговим сигналам є дискретний сигнал, який має обмежені часові рамки (дискрета, імпульс). Аналоговий сигнал є традиційним для використання у радіо-телекомунікаційних системах системах автоматичного керування тощо. При передачі інформації аналоговим сигналом, його видозміна можлива шляхом зміни частоти чи амплітуди коливань. Перевагою аналового сигналу над дискретним є відсутність невизначеності між відліками, яку має дискретний сигнал.

17)

Підсилювачі — це пристрої для підвищення потужності вхід­ного електричного сигналу за рахунок значно більшої потужнос­ті джерела живлення. Підсилювачі містять активні (тран­зистори) і пасивні (резистори, конденсатори, індуктивності) елементи, а також: джерело постійної напруги (живлення). За ха­рактером вхідного сигналу підсилювачі діляться на & підсилюва­чі постійного та змінного струму, які, в свою чергу, поділяються на підсилювачі низької частоти (ПНЧ) (діапазон підсилення від 10 до 20 кГц), підсилювачівисокої частоти (ПВЧ) (діапа­зон підсилення від 20 кГц до 100 МГц) широкосмугові (відео-підсисювачі).Структурна схема підсилювача містить регулювальний елемент (транзистор) і навантаження підсилювачів характеризується такими показниками:

- коефіцієнтом підсилення за напругою Ки = Uвих /Uвх, де Uвх, Uвих — вхідна і вихідна напруги підсилювача;

- коефіцієнтом підсилення за струмом Kі - Івих /І вх, де Івх, Івих -вхідний і вихідний струми підсилювача;

- коефіцієнтом підсилення за потужністю Кр = Ки Kі;

- частотною характеристикою K=F(f) — залежністю модуля коефіцієнта підсилення відчастоти при сталій величині вхідного сигналу;

- фазовою характеристикою j = F(f) — залежністю кута зсуву
фаз між: вхідною та вихідною напругами;

- амплітудною (передатною) характеристикою Uвих - f(Uвx) — залежністю вихідної напруги від вхідної при сталій частоті;

- коефіцієнтом корисної дії (ККД) h— відношенням вихідної потуж­ності підсилювача до потужності, спожитої від джерела живлення.

Характер навантаження істотно впливає на частотну характерис­тику. Тому, залежно від призначення підсилювача (широко­смуговий чи резонансний), визначається й тип навантаження.

Підсилювачі електричних сигналів поділяються на підсилювачі напруги та потужності, їх застосовують в перетворювачах електричних сигналів, генераторах, прийомо-передавальнихприст­роях тощо.

Однокаскадні підсилювачі.

Як активний елемент підсилювача можуть бути використані біпо­лярний або польовий транзистори. Розглянемо роботуоднокаскадно-го підсилювача на базі біполярного транзистора. Воднокаскадному підсилювачі із спільним емітером вхі­дний сигнал подається в коло бази, а вихідний сигнал отримуємо міжемітером і колектором транзистора. Оскільки вхідний струм і вхідна напруга в такій схемі відповідають відповідно струму бази й напрузі база-емітер, які незначні за величиною, а вихідний струм відповідає струму колектора й завдяки властивостям біполярного транзистора є значним, отримуємо в такій схемі значне підсилення за струмом та напругою сигналу. Тобто зміна вхідного струму призводить до зміни вихідного струму.

Конденсатори С₁,С₂ використовують у випадку підсилення змінного вхідного сигналу для перешкоди протіканню постійного струму від джерела живлення, їх опір повинен бути незнач­ним в частотному діапазоні вхідного сигналу, тому що це впливає на частотну характеристику підсилювача.

На даний час ширше використовуються підсилювачі, виконані на польових транзисторах.Однокаскадний підсилювач за схемою із спільним витоком з одним джерелом живлення.

Режим роботи польового транзистора в режимі спокою забезпечу­ється постійним струмом стоку та відповідною йому напругоюстік-витік. Задання цього режиму здійснюється напругою змі­щення на затворі польового транзистора. Ця напруга виникає на резисторі R_В при проходженні струму І_Во =І_Со і прикладається до затвора завдяки гальванічному зв'язку через резистор R₃. Резистор R₃ > окрім забезпечення напруги зміщення затвора, використовується також для температурної стабілізації режиму роботи підсилювача за постійним струмом.

 

 

Для того, щоб на резисторі R_B не виділялася змінна складова напруги, його шунтують конденсатором С_в і таким чином забезпечують незмінність коефіцієнта підсилення каскаду. Опір конденсатора С_в на найнижчій частоті сигналу повинен бути набагато більшим від опору резистора R_В.