Селекція імпульсних сигналів

Селекція імпульсних сигналів

виділення з безлічі електричних відеоімпульсів (сигналів) тільки таких, які володіють заданими властивостями. В залежності від того, які властивості імпульсу електричного (Див. Імпульс електричний) (послідовності імпульсів) є визначальними, розрізняють С. і. с. по амплітуді, тривалості, тимчасового інтервалу і ознаками Код а (див. Імпульсна техніка). При С. і. с. по амплітуді виділяють все ті імпульси, амплітуда яких або перевищує заданий рівень (т. зв. поріг селекції), або не досягає його, або знаходиться в заданих межах (рис.1.). Така С. і. с. проводиться спеціальним пристроєм - амплітудним селектором (див. Амплітудний дискримінатор). С. і. с. по тривалості передбачає виділення імпульсів, тривалості яких співмірні або більше або менше заданої (рис. 2). До складу селектора по тривалості зазвичай входять пристрій диференціювання імпульсу (пристрій виділення фронту і зрізу імпульсу), лінія затримки на час, рівний рівню селекції, і Логічний елемент, що виконує, наприклад, операції логічного множення, заборони. С. і. с. по тимчасовому інтервалу - виділення імпульсів, положення яких у часі щодо тактових (синхронізуючих) імпульсів або постійно, або змінюється за певним законом, наприклад селекція сигналів, відбитих від місцевих предметів або від рухомої цілі в когерентно-імпульсних радіолокаційних станціях (Див. Радіолокаційна станція). С. і. с. за ознаками коду імпульсних сигналів (селекція послідовностей) - виділення серії імпульсів по деякому властивості, властивому її імпульсам, наприклад: виділення серії імпульсів, наступних з однаковою частотою повторення; виділення кожного наступного імпульсу, починаючи, наприклад, з 3-го імпульсу вхідної послідовності; нарешті, виділення групи імпульсів, послідовність яких відповідає заданому коду (рис.3.). Схеми селекторів послідовностей вельми різноманітні, застосовуються вони переважно в пристроях управління різних дискретних систем. Так, наприклад, пристрій управління ЦВМ являє собою селектор кодованих серій імпульсів.

36)

Тригер (тригерна система) - клас електронних пристроїв, що володіють здатністю довгостроково перебувати в одному з двох стійких станів і чергувати їх під впливом зовнішніх сигналів. Кожне стан тригера легко розпізнається за значенням вихідної напруги. За характером дії тригери відносяться до імпульсних пристроїв - їх активні елементи (транзистори, лампи) працюють у ключовому режимі, а зміна станів триває дуже короткий час.

Відмінною особливістю тригера як функціонального пристрою є властивість запам'ятовування двійкової інформації. Під пам'яттю тригера увазі здатність залишатися в одному з двох станів і після припинення дії переключающего сигналу. Прийнявши один зі станів за «1», а інше за «0», можна вважати, що тригер зберігає (пам'ятає) один розряд числа, записаного в двійковому коді.

При виготовленні тригерів застосовуються переважно напівпровідникові прилади (зазвичай біполярні і польові транзистори), в минулому - електромагнітні реле, електронні лампи. В даний час логічні схеми, в тому числі з використанням тригерів, створюють в інтегрованих середовищах розробки під різні програмовані логічні інтегральні схеми (ПЛІС). Використовуються, в основному, в обчислювальній техніці для організації компонентів обчислювальних систем: регістрів, лічильників, процесорів, ОЗУ.

Класифікація

Класифікація тригерів по способу введення інформації

Тригери підрозділяються на дві великі групи - динамічні і статичні. Названі вони так за способом представлення вихідної інформації.

Динамічний тригер являє собою керований генератор, один зі станів якого (одиничне) характеризується наявністю на виході безперервної послідовності імпульсів певної частоти, а інше (нульове) - відсутністю вихідних імпульсів. Зміна станів проводиться зовнішніми імпульсами (рис. 3). Динамічні тригери в даний час використовуються рідко.

До статичним триггерам відносять пристрої, кожне стан яких характеризується незмінними рівнями вихідної напруги (вихідними потенціалами): високим - близьким до напруги живлення і низьким - близько нуля. Статичні тригери за способом представлення вихідної інформації часто називають потенційними.

37)

Джерела живлення.

Джерело живлення - елемент електричного кола, в якому зосереджена електрорушійна сила.

Джерела живлення характеризуються значенням електрорушійної сили і внутрішнього опору.

До джерел живлення належать гальванічні елементи, електрохімічні батареї, акумулятори, термопари, сонячні батареї, електричні генератори тощо.

В залежності від електрорушійної сили джерела живлення поділяють на джерела живлення постійного струму і джерела живлення змінного струму.

Розрізняють первинні джерела живлення, які безпосередньо перетворюють інші види енергії в електричну і вторинні джерела живлення, які виконують роль проміжних перетворювачів електричної енергії, такі як блоки живлення електронних приладів, трансформатори тощо.

Гальвані́чний елеме́нт — джерело живлення, в якому використовується різниця електродних потенціалів двох металів, занурених у електроліт.

Акумуля́тор (рос. аккумулятор, англ. accumulator, нім. Akkumulator, лат. Accumulator) — пристрій, в якому нагромаджується (акумулюється) енергія. Найпоширеніші електричні (кислотні та лужні) Акумулятори нагромаджують хімічну енергію (внаслідок зворотних хімічних реакцій між речовиною електродів та електролітом), а віддають електричну енергію, являючи собою гальванічні елементи.

Електричний генератор - пристрій, призначений для перетворення енергії механічного руху в енергію електричного струму, здебільшого використовуючи принцип електромагнітної індукції. Електричний генератор є електричною машиною з функцією, протилежною функції електродвигуна. Роль джерела механічної енергії для генератора можуть виконувати парова машина чи парова турбіна, потік води, що обертає колесо, вітер, двигун внутрішнього згорання або навіть сила людини.

38)

Елеме́нти та при́строї обчи́слювальної те́хніки та систе́м керува́ння — спеціальність, що охоплює проблеми створення принципово нових і вдосконалення наявних елементів та пристроїв обчислювальної техніки й систем керування, розроблення наявних основ, логічних, алгоритмічних, фізичних та технічних принципів створення згаданих елементів і пристроїв, науково-технічні дослідження та розроблення в галузі первинних і вторинних перетворень інформації, аналогових, імпульсних, цифрових елементів та пристроїв, до яких задано вимоги за параметрами систем керування й обчислювальної техніки.

Значення для народного господарства розв’язання науково–технічних проблем даної спеціальності полягає у вдосконаленні теоретичної й технічної бази створення засобів обчислювальної техніки та систем керування, що мають високі якісні та експлуатаційні показники і забезпечують прогрес у всіх сферах народного господарства.

39)

Лічи́льник (counter) — пристрій для підрахунку кількості сигналів, які надходять на його вхід.

Двійкові лічильники реалізують лічбу вхідних імпульсів у двійковій системі числення.

У двійковому підсумовуючому лічильнику перенесення Рi в сусідній старший розряд Qi+1 виникає в тому випадку, коли в момент надходження чергового лічильного імпульсу U+ всі молодші розряди находяться в одиничному стані, тобто Pi=U+QiQi–1...Q1=1. Після вироблення перенесення старший розряд перемикається в стан «1», а всі молодші розряди – в стан «0».

Асинхронні підсумовуючі лічильники на двоступеневих Т-тригерах будуються так, щоб вхідні імпульси U+ надходили на лічильний вхід тільки першого (молодшого) розряду. Сигнали перенесення передаються асинхронно (послідовно в часі) з прямих виходів молодших розрядів на Т-входи сусідніх старших.