Передумови виникнення кредиту.

1)існування товарного виробництва і пов’язаного із ним товарного обігу.

2)майнове розшарування суспільства

3)довіра кредитора до позичальника

4)гарантії повернення кредиту(застава,страхування,поручительство)

5)учасник кредитної угоди повинен бути юридично самостійною особою,фізичні особи-дієздатні,оскільки угода передбачає матеріальну відповідальність.

6)учасники кредитної угоди мають бути кредитно-спроможними-позичальник повинен отримувати регулярні доходи за рахунок яких може погасити кредит.

7)юридичні особи суб’єкти господарювання повинні функціонувати на засадах комерційного або господарського розрахунку.

 

Причини,що обумовлюють необхідність кредиту.

1)коливання потреби в коштах:

-сезонні-переважно викликані природними чинниками

-постійні-різними випадковими(нерівномірне надходження і витрачання матеріальних ресурсів)

2)потреба розширити виробництво,коли бракує нагромаджених для цього власних коштів або потреби організувати власне виробництво.

3)значні коливання доходів і видатків населення.

 

Принципи кредитування

1)цільове призначення позики

2)строковість передання коштів кредитора позичальнику

3)поверненість позичальникові коштів кредитора в повному обсязі

4)забезпеченість позики

5)платність користування позичальником коштів

6)диференційованість кредитування.

 

Форми забезпечення зобов’язань позичальника

Застава –це матеріальне забезпечення

гарантія,поручительство,стахування,-форми персонального забезпечення

предметом застави може бути майно або майнові права

Виділяють:

заклад-застава рухомого майна

іпотека-застава нерухомого майна

Застава в обороті застосовується для торгівельних підприємств,а застава у пере обробці для виробничих підприємств

Застава цінних паперів

поручительство-це форма забезпечень зобов’язань,одна особа (поручитель)зобовязується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов’язання

Штраф-це сума яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору.

неустойка-стягнення з боржника суми,яку визначають у процентному відношенні до суми непогашеного зобов’язання.

Функції кредиту

-перерозподільна-завдяки кредиту відбувається перерозподіл коштів і в економіці на засадах повнрнення платності,строковості і забезпечення.

- емісійна –використовується для погашення боргових зобов’язань у разі продажу товарів у кредит

-заміщення дійсних грошей кредитними операціями –передбачає можливість перерахування грошей з одного рахунку на інший з використанням безготівкових розрахунків. - контрольно стимулювальна -виявляється в контролі кредитора за ефективністю використання коштів позичальником. -регулювальна -за допомогою кредитного механізму можна швидко розширити обсяг платіжних засобів в обороті

-капіталізація вільних грошових доходів-трансформація грошових нагромаджень і заощаджень фізичних і юридичних осіб у позиковий капітал

 

Теорії кредиту

-натуралістична теорія, капіталотворча теорія

Натуралістична теорія досягла найбільшого розвитку в епоху домонополістичного капіталізму. Основоположниками натуралістичної теорії кредиту є класики політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Міль. Зростання наприкінці 19 ст. та у 20 ст. ролі кредиту і значення банків у розвитку виробництва та державному регулюванні економіки послабити передумови для подальшого розвитку натуралістичної теорії. Її замінила капіталотворча теорія.

Суть натуралістичної теорії кредиту:

1)обєктом кредиту є тимчасово вільний капітал. 2)позиковий капітал- це дійсний капітал (у речовій формі) його рух збігається з рухом виробничого капіталу. 3)роль кредиту полягає в переході матеріальних благ від одного суб’єкта до іншого, тобто їхньому перерозподілі в суспільстві. 3)банки є пасивними посередниками в кредиті. 4)пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Капіталотворча теорія. Основоположниками вважають шотландця Дж. Ло, міністра фінансів за часів правління короля Франції Людовіка 15. Дж. Ло вважав що кредит – це гроші і багатства і він спроможний надати руху всім невикористаним виробничим ресурсам. Згодом ідеї Дж. Ло розвинув англійський економіст Г. Маклеод. У Маклеода кредит і гроші це купівельна сила, а все, що має купівельну силу це багатство. Популярність капіталотворчої теорії зросла наприкінці 19 на початку 20 ст., що було зумовлено значним посиленням ролі банків в економіці.

На початку 20 ст. значний внесок у розвиток капіталотворчої теорії зробили Ган, Кейнс, Хансен. Вони трактували кредит як засіб створення капіталу. Ган, вважав що банки не просто перерозподіляють наявні в економіці капіталу, а надаючи кредити сприяють постійне економічне зростання і розвитку, кредит створює депозити і відповідно капітал.

Ідеї Гана розвинули Кейнс та його послідовники які вважали що кредит визначає економічний розвиток а кризи і безробіття можуть бути ліквідовані втручанням ЦБ та уряду в економічні процеси. На думку Кейнса високий рівень процента стимулює суб’єктів грошового ринку віддавати перевагу купівлі цінних паперів, а не вкладати у розширення вир-ва чи споживання.

Кейнс зробив висновок, що вплив кредиту на рівень процента є відчутним лише в певних межах після виходу за які розширене кредитування набуває інфляційного характеру. Його послідовники Семуельсон, Хансен, Харріс розвинули ідею про необхідність втручання держави в економічні процеси у тому числі застосовуючи кредит. Вони пропонували формувати грош-кред. політику шляхом зміни облікової ставки ЦБ.

 

Види процента

1) за економічним змістом: депозитний – виплачують клієнтам які вклали кошти в банк. Кошти, які зберігають на поточних вкладах можуть бути вилучені у будь-який момент на першу вимогу, тому на залишку коштів за цими рахунками банки нараховують низькі проценти. На рівень депозитного % впливають такі чинники: рівень облікової ставки; динаміка % ставок; термін залучення ресурсів; період повідомлення про вилучення вкладу; вид валюти;характер клієнта.

позиковий – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позикою. На рівень позикового% впливають макро і мікроекономічні чинники. Макроеконом. чиники - це співвіднош. попиту і пропозиції на ринку, грош-кред політика ЦБ, рівень облікової ставки, коливання валютного курсу, рівень конкуренції між банками. Мікроекон. чинники - це середній рівень плати за залучені ресурси, витрати банку на оформлення послуги і контроль за її погашення. об’єкт кредитування, термін погашення кредиту, платоспром. клієнта, ступінь ризику.

Позиковий % є вищим від депозитного. Маржа це різниця між % ставками за наданий кредит і за залучені ресурси. дисконтний - вилучають під час надання позик. Особливістю дисконтних позик є те що їхній номінальний розмір є більший від суми, яку фактично передають позичальнику в момент надання кредиту. обліковий - це один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інш. суб’єктів грош-кред. ринку, орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грош. коштів. ломбардний – ЦБ знімає із КБ у випадку їхнього кредитування під заставу цінних паперів. Він є вищим від облікової ставки.

2)за методами встановлення: фіксовані – незмінні протягом погашення кредиту. плаваючі – можуть змінюватись залежно від ситуації на грош-кред ринку залежно від фінанси. стану позичальника.

3) за способом нарахування: прості - нараховують у випадку, коли база для нарахування % є постійною. складні - нараховують тоді коли процент не виплачують за певний період, а приєднується до суми боргу для нарощення, тобто база для нарахування з кожним періодом збільшується.

4) за способом вилучення: періодичний - сплачують протягом усього терміну кредитування. одноразовий – сплачують одним платежем, після закінчення терміну кредитування одночасно з головною сумою кредиту.

5) за урахуванням інфляції: номінальний – не скоригований на зміну рівня цін. реальний – це номінальний скоригований на темп інфляції в країні.

6) за механізмом коригування: ринковий – встановлюється на грошовому ринку на певний момент часу. базовий – є результатом середніх впливів чинників на рівень % ставок. середній – це %, який переважає в країні впродовж тривалого періоду.

7) за охоплення витрат: ефективний охоплює крім процента визначеного в кредитному договорі комісійні витрати пов’язані з обслуговуванням кредиту. ефективний % є вищим від процента за договором і повніше відображає витрати клієнта у зв’язку з отриманням кредиту.

Суть і функції процента

Процент - це ціна грошей, плата за користування кредитом. Кількісним вираженням процента є його ставка(норма). Н проц. =річний дохід /суму кредиту *100%

Min межа процента повинна бути меншою 0, тому що інакше надання кредиту втрачає сенс для кредитора, але менше від норми прибутку, оскільки в такому випадку отримання кредиту втрачає снес для позик.

Функції процента: 1) перерозподільна характеризує розподіл частини доходів між вкладниками банків і позичальниками. 2) регулювальна полягає у використанні процента ЦБ як одного з інструментів грош-кред. політики. 3)ф-я збереження позикового капіталу полягає у тому що кредитор не тільки зберігає позикові ресурси а й отримує дохід у вигляді процента. 4) стимулювальна ф-я впливає на раціональне застосування позичальником кред. ресурсів в результаті чого він має можливість отримати бажаний дохід, щоб сплатити проценти і одержаний власний прибуток.

 

Форми кредиту

Існує 2 форми кредиту: товарна та грошова.

У товарній формі кредит надають у разі продажу товарів з відстрочкою платежу, при оренді майна, наданні речей у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів. В деяких з цих випадках погашення позик здійснюється в грошовій формі, що є проявом змішаної товарно-грош. форми кредиту.

У грошовій формі одержують і надають позики банки, міжнародні фін-кред. установи, уряди країн. Широко використовують грошову форму кредиту населення при розміщенні заощаджень в банківські депозити, одержанні позик у банку.

 

64. Види кредиту (комерційний, споживчий, лізинговий, іпотечний, державний міжнародний)

Комерційний кредит – це кредит, який надає в товарній формі один товаровиробник іншому шляхом продажу товарів з відтермінуванням платежу та повернення боргу грошима. Обєктом комерц. кредиту є продані товари, виконані роботи, надані послуги. Субєктами є: 1) кредитори – це під-во постачальник, яке реалізує свій товар в кредит. 2) позичальник – це під-во покупець, яке отримує товар і послуги і зобов’язується оплатити їхню вартість в майбутньому. Комерційний кредит є короткостроковим, адже обслуговує лише процес реалізації товарів, прискорюючи їхній збут. Способи надання комерц. кредиту: знижка за умови оплати в певний строк, договір про відкритий рахунок, сезонний кредит, консигнація.

Нетрадиційні шляхи комерц. кредиту: 1) франчайзинг – це ліцензія великого та відомого під-ва дрібному під-цю на продаж продукції чи наданні послуг під його товарним знаком. 2) форфейтинг специф. форма кредитування зовн-економ. операцій шляхом купівлі КБ у експортера боргових зобов’язань. 3)факторинг – це придбання банком або факторинговою компанією у постачальника права вимог у грош. формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені товари, надані послуги, виконані роботи.

Споживчий кредит виникає у сфері кінцевого споживання і призначений для задоволення споживчих потреб фізичних осіб. Обєктами є витрати пов’язані їз задоволенням потреб населення для купівлі товарів в особисту власність, а також витрати інвестиційного характеру на будівництво і купівлю нерухомості.Субєктами є банки, небанківські кредитні установи, торгові підприємства та населення.Класифікація: І.За формою надання: 1) товарні; 2) грошові; ІІ.За об’єктами кредитування: 1) на споживчі цілі і нагальні потреби; 2) на витрати капітального характеру; ІІІ. За субєутами кредитних відносин: 1) з погляду кредитора: банківські і небанківські; 2) з погляду позичальника: позики які надаються усім верствам населення; ІV. За терміном кредитування: 1) короткострокові; 2) довгострокові; V. За методом погашення: 1) з розстрочкою платежу; 2) водночас; VI. За характером кругообігу коштів: 1)разові; 2) відновлювальні(револьверні).

Іпотечний кредит – це кредит наданий позичальнику під заставу майна. такі кредити є довгостроковими. Оформляють кредит кредитним договором та угодою про заставу нерухомого майна. Субєктами є кредитори та позичальники. Обєктом є земельна ділянка, виробничі будівлі та споруди, будівлі торгового призначення,житлові будинки квартири.

Державний кредит –це кредит одним з учасників якого є держава, в особі уряду або місцевих органів самоврядування. суб’єктами є держава або органи місцевого самоврядування з одного боку та зовнішні та внутрішні органи з іншого. Державний кредит переважно надають у грошовій формі.Держ. кредит може бути зовнішній та внутрішній. Державний кредит реалізується шляхом: випуску облігації внутрішніх чи зовнішніх державних чи місцевих позик та оформлення казначейських зобов’язань. Облігація – це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власниками облігацій та емітентом (відсоткові, цільові та дисконтні).

Міжнародний кредит – переміщення позикового капіталу з однієї країни в іншу. Залежно від того хто є кредитором: 1)фірмовий міжнар. кредит – це кредит на міжнар. рівні, коли експортер продає товар імпортерові в кредит. 2)банківський – однією з кредитних сторін є банк. 3)урядовий – може надаватись урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди. Залежно від форми надання: фінансові(надають у грошовій формі); комерційні(надають у товарній формі).

 

65. Банківський кредит. Класифікація банківських кредитів.

Банківський кредит – це кредит, який надається комерц. банками в тимчасове користування коштів на умовах строковості, платності та забезпечення.

Класифікація: 1) залежно від виду забезпечення: забезпеченні та незабезпеченні (бланкові).

2)за схемою надання: -кредитна лінія – дає змогу позичальнику використовувати кредит поступово, в межах обумовленої кред. договорм суми і терміном. –револьверний – автоматично поповнюється в межах обумовленого кредитним договором розміру. –контокорентний – банк надає клієнту у разі якщо його платежі перевищують надходження, обсяг кредиту обмежується кредитною лінією. –овердрафт – короткостроковий кредит суть якого полягає у можливості списання коштів з розрахункового рахунка. Розмір овердрафту обмежений лімітом, величина і строк дій якого визначений у кредитному договорі. 3)за за характером повернення: -поступовий порядок погашення – визначають щодо довгострокових кредитів, а також тих які надають перманентно відповідно до вибраної позичальником кред. лінії. –одноразовим платежем – повертають одноразові короткострокові позики, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. –особливі умови повернення – особливістю є те, що позику повертають за ініціативою не позичальника, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позиковий рахунок. –на вимогу кредитора – стягують позики в тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування. –з регресією платежів – повертають кредити, видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов’язання 3-ї особи. 4) за терміном повернення: -строкові – це кредит, строк погашення якого ще не настав. –до запитання – надають на невизначений термін погашення на першу вимогу банку. –відстрочені - це кредит, строк погашення якого прохання клієнта банк переносить на пізніший термін. –прострочені – це кредит непогашений клієнтом у передбачений термін договором. 5) за ступенем ризику: - стандартні – надають позичальникам, що раніше своєчасно розрахувалися за позиками і процентами і мають належну фінанс. стійкість. –кредити з підвищенним ризиком – бланкові та кредити надані клієнтам з нестійкими фінансовим станом або тим, які допускали прострочені платежі в минулому.(під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні).