Причини,що породжують необхідність використання грошей.Труднощі обміну.

Концепція походження грошей

В ек.теорії виділяють 2 концепції походження грошей:

1) раціоналістична (Аристотель,Кейнс,Самуельсон)-починаючи з Аристотеля і до 18ст.в теорії грошей поширеною була думка про те,що гроші виникли внаслідок угоди між людьми,або запровадженні законодавчими актами держави для полегшення обміну товарами.

2) еволюційна (Смітт,Рікардо,Маркс)-відповідно до цієї концепції виникнення та розвиток грошей-це тривалий еволюційний процес зумовлений стихійним розв.товарного в-цтва та обміну.

 

Причини,що породжують необхідність використання грошей.Труднощі обміну.

Причини необхідності використання грошей:

1)відсутність синхронізації надходжень і платежів,які утруднюють прямий товарообмін;

2)наявність трансакційних витрат(витрат праці і ресурсів необхідних для здійснення товарообміну);

3)невизначеність господарських перспектив,яка зумовлює необхідність ств.запасів для страхування від ризику не платежу та ін.ризиків;

4)час.

1-шою великою трудністю обміну вважають відсутність грошей. Тобто відсутність загального еквіваленту,на які можна було обміняти всі інші товари.

2-га полягала в тому що товари,які висувалися на роль грошей не володіли необхідними властивостями,які б дозволяли їм виконувати ці ф-ції грошей.

 

Суть грошей

Підходи до визначення сутності грошей:

1)функціональний підхід- тлумачить сутність грошей,що все використовується як гроші.Перевагою такого підходи є спроба охопити всі ек.призначення і сфери використання грошей,а недоліком вважають порушення логіки досліджень.Адже ф-ції будь-якої ек.категорії повинні визначатися її сутністю,а не навпаки.

2)еквівалентний підхід -тлумачить так що гроші-це специфічний товар,що має властивість обмінюватися на будь-який товар.Недоліком такого підходу є те що він не враховує такого призначення грошей,як обслуговування потреб нагромадження ціаністі.

3)портфельний підхід -тлумачить що гроші-це умовний портфель активів,окремого ек.суб’єкта.До складу цього портфеля входять такі активи:готівка,кошти на вкладах до запитання,кошти на строкових вкладах,цінні папери,будівлі,земельні ділянки,автомобілі та інші.

Спільністю 3-ьох підходах є те,що визначальною властивістю грошей є абсолютна ліквідність(готівка).

 

 

Ф-ції грошей

Виділяють 5 ф-цій грошей:

1)міра вартості-озн.здатність грошей вимірювати вартість товарів і виступати посередником у визначені ціни,забезпечувати еквівалентність обігу. Гроші виконують ф-цію міру вартості за умов: ринкового характеру ціноутв. і стабільності грошей.

2)засіб обігу-це ф-ція,де гроші є посередником обміну товарів і забезпечують їхній обіг.Обмін товару за доп.грошей в цій ф-ції здійснюється за схемою Т-Г-Т. Гроші виконують ф-цію засобів обігу,якщо вони є законним платіжним засобом.Тобто є загально-визнаненими в якості грошей санкціонованим державою на виконання цієї ф-ції.

3)засіб платежу-ф-ція,в якій гроші обслуговують погашенням боргових зобов’язань між суб’єктами ек.відносин.Відміність цієї ф-ції від ф-ції засобу обігу пояснюється фактору часу,який виділяє товару в борг від платежу врахунок погашення в борг.Важливою умовою для виконання цієї ф-ції є стабільність грошей.

4)засіб нагромадження-це ф-ція,в якій гроші обслуговують процеси нагромадження цінності.Гроші виконують ф-цію нагромадження,якщо там є фінансові активи.Головною умовою виконання грошими ф-ції нагромадження є стабільність їхньої купівельної спроможності. Виділяють 2 форми нагромадження: банківська і тезаврація.

5)світові гроші-ф-ція, в якій гроші обслуговують рух ціності міжнародному ек.обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Гроші на світовому ринку виконують ф-ції: загального платіжного засобу, загального купівельного засобу,засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Світові гроші-це комплексна ф-ція,що повторює усі ф-ції притаманні грошам на внут. ринку.

 

5..Якісні властивості грошей:

1)стабільність-гроші повинні якомога довше зберігати однакову купувельну силу.Стабільність грошової одиниці передбачає:стабільність цін на товари і послуги,на кредитні ресурси,стабільність обмінного курсу нац.валюти;

2)економічність-дає змогу сусп.мінімізувати витрати на виготовлення грошей;

3)нормативність-здатність легко переміщуватися,бути зручними;

4)тривалість використання-гроші повинні виготовлятися з міцного матеріалу;

5)однорідність-гроші одного і того ж номіналу незалежно від форми повинні мати однакову цінність(готівкові та безготівкові)

6)подільність-здатність ділитися на частини і мати кратні номінали;

7)пізнаваність-гроші мають бути легко пізнавальними за характерними ознаками і важкими для фальшування.

Теорії грошей

Металістична теорія виникла у 14ст.і відображала погляди купців,тому її напрям в пол.ек.отримав назву меркантилізм.2 періоди розв.меркантилізму:1)ранні меркантилісти пов’язували свою теорію з вченням про гроші(золото і срібло)як про багатства нації.Джерелом багатства вважали зовн.торгівлю.На їхню думку в країну потрібно залучати якомого більше грошей і не допускати їхнього відпливу за кордон.2)пізні меркантилісти багатством вважали активний торговельний баланс(перевищення вартості товарів,які вивозять з країни над вартістю товарів,які ввозять).Представники:Орезме,Стаффорд,Норс. У 18ст.і в 1-ій пол..19ст.металістична теорія втратила позиції,оскільки джерелом багатства в цей період вважали діял.манофактур і землеробства і надавали перевагу розвитку внут.ринку.

Номіналістична теорія грошей сформувалась у 17-18ст.Подальшого розв.вона набула наприкінці 19 на поч.20ст.1-ми представниками були Берклі та Стюарт.Головні положення їхньої теорії:1)гроші ств.держава;2)вартість грошей визначена їхнім номіналом;3)сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін.Найскравішим представником наприкінці 19 на поч.20ст.був Кнапп,який трактував гроші,як продукт держ.правопорядку творіння держ.влади.Головною ф-цією грошей на думку Кнаппа є засіб платежу.У 20ст.ця теорія сталак панівною.Відповідно до якої гроші розглядають як умовні знаки,що не містять гроші внут.вартості.

Кількісна теорія грошей зародилася в 16ст.Одним з основоположником був Боден.У 17-18ст.у розв.к-сної теорії зробили внесок-Локк,Юн,Монтеск’е.Суть цієї теорія полягає у твердженні,що к-сть грошей обігу є 1-шою причиною пропорційної зміни рівня товарних цін і вартості грошей(чим більше грошей в обігу тим нижча їхня цінність)К-сна теорія ґрунтується на 2-ох постулат:постулат причиності і постулат пропорційності-ціни змінюються пропорційно до зміни к-сті грошей.

 

Характеристика повноцінних і неповноцінних грошей

Повноцінними ек.вважають гроші,які мали внут.реальну ціність,адекватну цінність товару,який виконував ф-ції грошей.Початковою формою повноцінних грошей були товарні гроші.Наступним етапом розв.форм грошей стали металеві гроші.Найдосконалішою формою повноцінних грошей стала монета.Еволюційні процеси зумовили не спроможність благородних металів назавжди закріпитися на роль грошей та підготували передумови для перехіду якісно нового типу грошей на повноцінних. По-перше це відбувалося тому що посилювались умови до зр. к-сті грошей зростання масштабів і обігу.По-друге-зростали вимоги до скорочення витрат для виготовлення грошей.По-третє-вартіть грошей у нових умовах,що вимагали активного втручання держави,ек.життя сусп.,повинна була стати більш гнучкою та податливою до держ.регулятивних заходів.Тому сферу обігу почали обслуговувати виключно неповноцінні гроші. Неповноційні гроші-це гроші,які набувають своєї ціності лише в обігу.Форми неповноцінних грошей:розмінні монети,паперові гроші,депозитні гроші,електронні гроші.

 

Кредитні гроші

Кредитні гроші виникли в результаті розв.кредиту і кредитних відносин.Кредитні гроші сучасні-це забов’язання комерційних і центральних банків.Кредитні гроші-це неповноцінні гроші,які емітують на основі кредитування економіки завдяки чому їхній випуск тісно пов’язується з потребами обороту,забезпечується їхнє вилучення з обороту при погашенні позик і підтримка стабільної ціності.Кредитні гроші виникли на високому ступені розв.ринкових відносин,коли торговельний оборот спричинив виникнення так званих торгових грошей у формі боргової розписки,або векселя.

 

Металеві гроші

Металеві гроші — це такі гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам виробництва на видобуток цього металу.
Такі споживчі властивості матеріалу, з якого виготовлялись металеві гроші, як однорідність, легка подільність, здатність до тривалого зберігання та висока трудомісткість за невеликої ваги привели до того, що цей вид грошей набув значного поширення. Слід додати, що протягом історії людства різні метали визнавались у різних суспільствах як гроші. Історії відомі мідні, залізні, свинцеві, бронзові, олов’яні та інші металеві гроші. Так, залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов’яні вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Свинцеві кульки використовувались для дрібних платежів у Північній Америці. І тільки з IV—III ст. до н. е. функції грошей перебирають на себе благородні метали — срібло та золото. При цьому протягом тривалого часу ці два метали використовувались як гроші паралельно. Через це система грошового обігу, яка базувалась на використанні як грошей двох різних металів, отримала назву біметалічної.

 

Паперові гроші,їхні ознаки

Паперові гроші(казначейські білети)-це нерозмінні на метал знаки,що випускає держава для покриття б’юджетних витрат,приділяє їх примусовим курсом і визнає законодавчу обов’язковими до приймання усі види платежів.Причиною їх емісії стає не потреба обороту платіжних засобах,або потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту.Ознаки казначейського білету:емісія для покриття витрат держави,нерозмінність на золото,примусове запровадження обороту,нестабільність курсу і неминуча знецінення.

 

 

Чек,його різновиди

Чек-це встановленої форми грошовий документ,який містить письмовий наказ власника рахунку в банку виплатити готівкою,або перевести на рахунок ін.особи.Чекодавець-це підприємство,або фіз..особа,яка здійснює платіж за доп.чека і підписує його.Чекодержатель-це підприємство,або фіз.особа,яка отримає кошти за чеком.3 види чеків:іменні,на пред’явника,ордерні.Розрахунковий чек-це розрахунковий документ,що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку(чекодавця)банку емітенту в якому відкрито його рахунок про сплату чекодержателю,зазначеної в чеку суми грошей.Реквізитами розрахункового чека є такі:назва розрах.чека;назва особи чекодавця і номер його рахунку;назва банку емітента та його номер;назва чекотримача;ідентифікаційні коди чекодавця і чекоотримача;доручення чекодавця банку емітенту сплатити певну суму;дата і місце заповнення чека;підписи чекодавця та відбиток печатки для юр.особи.Дорожній чек є грошовим забов’язанням чекодавця виплатити зазначену суму грошей чекодержателю підпис якого проставляється у зазначеному місці під час продажу.Реквізити дорожніх чеків:назва документа;назва компанії емітента,що випустила дорожній чек;підписи уповноважених осіб компанії емітента;серія та номер;місце для підпису особи,що має намір купити чек;місце для підпису чекодержателя при сплаті чека.

 

 

Депозитні гроші.

Депозитні гроші – вид кредитних грошей, що створюються на основі банківських вкладів і системи спеціальних розрахунків, які здійснюються між банками шляхом перенесення сум з одного рахунку на інший.

Успішне функціонування депозитних грошей можливе лише за умови високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обігу може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко переказати в будь-який пункт і йому при цьому гарантується повне їх збереження. За цих умов власник грошей на рахунку в банку може дати доручення останньому перерахувати всю суму або частину її своєму контрагенту й у такий спосіб погасити борг. Переміщуючись рахунками у банках, депозитні гроші успішно виконують функції купівельного та платіжного засобів, а відтак включаються в загальний грошовий обіг.

Електронні гроші

Електронні гроші – це безготівкові розрахунки між продавцями і покупцями, банками і клієнтами, банками і банками, що здійснюються за допомогою комп'ютерної мережі, систем зв'язку з використанням способів кодування інформації та її автоматизованої обробки. Фактично це гроші, які обертаються не у формі паперових грошей, а через впровадження до сфери розрахунків комп'ютерної технології та сучасної системи зв'язку. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Види електронних грошей:

¾ На основі карток(card-based e-money)

¾ На прграмній основі(software-based electronic money)

 

Платіжні картки

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором.

Банківськи платіжні картки поділяються на дебітні (VISA Electron, Maestro) та кредитні (VISA Classic, Master Card Mass, VISA Gold, MasterCard Gold та VISA Business, MasterCard Business).

Кредитна картка Цей тип БПК дає можливість держателю картки здійснювати розрахунки за куплені товари/послуги, а також отримувати готівку, у тому числі, у кредит. Дебетна картка Цей тип БПК дає можливість держателю картки здійснювати розрахункові операції у межах залишку коштів на СКР (шляхом прямого дебетування рахунку)

Елементи грошової системи

Елементи грошової системи України:

1.Найменування грошової одиниці

2.Масштаб цін(це величина грошової одиниці країни або вартість відображення в грошовій одиниці)

3.Види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу(означає чинний законодавчий орган, який надає їм статусу законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їхнє забезпечення.)

4.Регламентація безготівкових грошових розрахунків

5.Регламентація готівкового грошового обігу

6.Регламентація режиму валютного курсу

7.Державні органи, які здійснюють регулювання грошового обігу і контроль за дотриманням чинного законодавства.

 

 

Типи грошових систем

За формою функціонування грошей:

1.система металевого обігу (це грошові системи в яких в обігу знаходиться повноцінні монети, що виконують усі функції грошей, а неповніцінні гроші(банкноти) мають змогу вільно обмінюватися на метал)

2.система паперово-кредитного обігу (це грошові системи за яких обіг обслуговують грошові знаки(паперові або металеві), що не мають внутрішньої цінності.)

Залежно від механізму регулювання грошового обігу:

1.саморегульовані (це грошові системи в яких діє механізм стихійного регулювання грошового обігу)

2.регульовані (це грошові системи в яких порядок регулювання грошового обігу є окремим елементом грошової системи.)

Залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини:

1.ринкові (це грошові системи в яких регулювання грошового обігу здійснюється шляхом використання економічних методів впливу на грошову масу)

2.неринкові (це грошові системи для яких характерні обмеження щодо вільного функціонування грошей, а регулювання грошового обігу здійснюється адміністративними методами)

За характером регулювання валютних відносин:

1.відкриті (це грошові системи в яких втручання держави у регулювання валютних відносин в країні є мінімальним)

2.закриті (це грошові системи в яких використовують валютні обмеження, що проявляються в адміністративному регулюванні валютного ринку не конвертованості валюти і штучного формування валютного курсу)

 

Суть грошового обігу

Грошовий обіг – це безперервний процес переміщення грошей між суб’єктами економічних відносин під час виробництва розподілу і споживання ВВП.

Суб’єкти грошового обігу – це підприємства, громадські, державні, фінансово-кредитні установи, домогосподарства, які одержують і витрачають кошти під час виробництва, розподілу, обміну і споживання.

 

Структура грошового обігу

1.за економічним змістом

· Сектор який характеризує рух грошей у процесі обігу. (Ознаки: еквівалентність, безповоротність, прямолінійність)

· Сектор фіскально-бюджетний(ознаки: нееквівалентність, безповоротність)

· Кредитний сектор грошового обігу обслуговує під час реалізації яких власніть економічних суб’єктів передається тимчасово в користування(ознаки: платність, поворотність, нееквівалентність)

2.За формою платіжного засобу

· Готівковий

· Безготівковий

 

 

Модель грошового обігу

Суб’єкти грошового обігу:

1.фірми

2.сімейні господарства

3.уряд

4.фінансові посередники

5.ЦБ

6.Світовий ринок(внутрішній, зовнішній)

7.Грошовий ринок

Грошові потоки-це платежі які обслуговують окремий етап або частину процесу розширеного відтворення

Умовні припущення для спрощення грошового обігу:

1.в економіці панує приватна власність

2.прибуток фірми надходить в домашні господарства

3.всі податки сплачують тільки домашні господарства

4.уряд здійснює запозичення на внутрішньому грошовому ринку. Фірма також здійснює запозичення на внутрішньому ринку

5.грошові потоки, які об’єднують внутрішній і світовий ринок пов’язані із чистим ввезенням і вивезенням

 

Грошова база

Грошова база характеризує грошову масу з боку її проявів на балансі ЦБ

М_б=М0+М_к+М_рез

Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом^[2]. Грошова база використовується Національним банком України в якості одного із основних показників грошово-кредитної політики, і часто друкується пресою разом з грошовими агрегатами.

Рівні монетизації економіки - макроекономічний показник який характеризує ступінь насиченості економіки грошовою масою необхідною для забезпечення виробництва і реалізації ВВП та погашення боргових зобовязень.

К_м=М3/ВВП

 

 

Швидкість обігу грошей

Шв. Обігу грошей-це частота, з якою кожну одиницю наявних в обігу грошей використовують у середньому для реалізації товарів і послуг за певний період, зазвичай рік.Поняття шв обігу грошей вперше обґрунтував І. Фішер у 20-х роках XXст.Показник обігу грошей можна визначити за допомогою рівняння обміну І. Фішер: M*V=P*Q звідки V=(P*Q)/M, де V-шв обігу грошей;P-середній рівень цін на товари та послуги; Q- фізичний обсяг товарів і послуг, реалізованих у заданому періоді; M-середня маса грошей, що перебуває в обігу протягом заданого періоду. Визначений таким способом показник швидкості обігу грошей характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати товарів і послуг, що реалізуються, і відноситься до оцінки грошового обігу. Водночас і нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні) також впливають на показник швидкості обігу, особливо на тривалість одного обороту. Зокрема, тривалість одного обороту гривні складається з тривалості зберігання грошей у розпорядженні безпосередніх покупців на ринках продуктів і тривалості перебування у розпорядженні фіскально-кредитних інститутів, через які розподіляється частина національного доходу - головного джерела формування платіжного попиту на ринку. Якщо виплати заробітної плати, пенсій та інших платежів з державного бюджету затримуються, то тривалість цієї частини обороту грошей зростає, а швидкість обігу падатиме.

 

Закон грошового обігу

Протягом певного періоду для обігу необхідна лише певна маса купівельних та платіжних засобів, тобто в обороті не повинно бути зайвих грошей. М факт=М необх. грошей

Якщо Мф більше Мн, на ринку є зайвий попит Щоб виправити дану ситуацію необхідно зменш.ГМ за рахунок збільшення цін. Якщо М ф менше Мн, грошей в обігу не хватає В-во скорочується Банк. система не спроможна випустити дод. МГ Тому необ., щоб економ. сист. завжди балансув. на рівні 2-ої нерівності.

Р- ціна, Q- обсяг, К- товари, що продані в кредит.Б- продаж товарів по бартеру. Вз-сума платежів, що погашена шл. взаємного зарахування боргів. П- сума платежів, срок оплати яких наступив. В зал. від економ. умов і форм грошей в мех-мі дії закону виникають особливості:1) В умовах золотого стандарту вирівн. Мф і Мн забезп. автоматично. 2) Якщо сферу обігу обслуг. казначейські гроші, то порушення закону стає хронічним 3) Якщо обіг обслуг. переважно кредитні гроші, то кредитний мех-м емісії грошей містить в собі передумови повернення їх з обігу через погашення позичок.

Специфікою даного з-ну в умовах обігу банк. гр. є те, що вже під час випуску гр. створ. передумови для вилучення їх з обігу і підтримки ГМ на об’єктивно неодх. рівні.

 

Інструменти грошового ринку

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифі­кати, банківські акцепти. Його основні інститути — банки, облі­кові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів Правлять кошти, залучені банківською системою. Основними по­зичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, на­селення. Слід мати на увазі, шо грошовий ринок — важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

 

Пропозиція грошей.

Пропозиція грошей-це процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового й безготівкового обігу.Грошова пропозиції М охоплює готівку в обігу С та залишки коштів на поточних банківських рахунків D: М=С+D. Пропозиція грошей залежить від грошової бази та грошового мультиплікатора.

 

Монетарний режим.

Монетарна полі́тика (англ. Monetary Policy) — політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює обсяг пропозиції грошей з метою встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні.Монетарна політика може бути стимулюючою (експансивною) у разі пом'якшення монетарних умов, зазвичай, зниження відсоткових ставок (або ж збільшення темпів зміни пропозиції грошей понад усталений рівень). Експансійна політика використовується для подолання рецесії, оскільки призводить до зростання сукупного попиту, таким чином стимулюючи економічне зростання та знижуючи рівень безробіття. В звичайний час подібна політика призводить до прискорення інфляції.Стримуюча (рестриктивна) політика зазвичай використовується задля уповільнення інфляції через протилежний стимулюючій політиці, а саме, охолоджуючий вплив на економічне зростання.

 

Кредит овернайт

Кредит овернайт -це кредит,який НБУ надає комерційним банкам за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування на термін до наступного робочого дня.

НБУ надає кредит овернайт:

1.під забезпечення державними цінними паперами.

2.без забезпечення (бланкові кредити)

НБУ може встановлювати максимальний розмір кредиту овернайт.Повернення кредиту здійснюється з наступного робочого дня одночасно з процентною ставкою.

наступний кредит НБУ надає за умови погашення попереднього.

У разі порушення банком строку повернення кредиту овернайт,цей банк не допускається до використання цієї лінії рефінансування протягом 3-ьох місяців.

 

Операція РЕПО.

Оперáція РЕПО — операція, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений термін або, на вимогу однієї зі сторін, за зазделегідь обумовленою ціною. За своєю економічною суттю операція РЕПО — це кредитна операція, в якій цінні папери використовуються як забезпечення.

 

Грошова реформа в україні.

Грошова реформа в україні відбувала з 2 по 16 вересня1996р.

НБУ визначив 3 головні напрямки обміну:

-через підприємства та установи

-через підприємства зв’язку

-через установи банків

Рівень деномінації українського карбованця щодо гривні як100000:1Грошова реформа була прозорою і неконфіскаційною.З 17 вересня 1996 р функціонування в обігу карбованців припинено,єдиним засобом обігу і платежу на території України є гривня і її розміння монета-копійка.

 

Принципи кредитування

1)цільове призначення позики

2)строковість передання коштів кредитора позичальнику

3)поверненість позичальникові коштів кредитора в повному обсязі

4)забезпеченість позики

5)платність користування позичальником коштів

6)диференційованість кредитування.

 

Функції кредиту

-перерозподільна-завдяки кредиту відбувається перерозподіл коштів і в економіці на засадах повнрнення платності,строковості і забезпечення.

- емісійна –використовується для погашення боргових зобов’язань у разі продажу товарів у кредит

-заміщення дійсних грошей кредитними операціями –передбачає можливість перерахування грошей з одного рахунку на інший з використанням безготівкових розрахунків. - контрольно стимулювальна -виявляється в контролі кредитора за ефективністю використання коштів позичальником. -регулювальна -за допомогою кредитного механізму можна швидко розширити обсяг платіжних засобів в обороті

-капіталізація вільних грошових доходів-трансформація грошових нагромаджень і заощаджень фізичних і юридичних осіб у позиковий капітал

 

Теорії кредиту

-натуралістична теорія, капіталотворча теорія

Натуралістична теорія досягла найбільшого розвитку в епоху домонополістичного капіталізму. Основоположниками натуралістичної теорії кредиту є класики політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Міль. Зростання наприкінці 19 ст. та у 20 ст. ролі кредиту і значення банків у розвитку виробництва та державному регулюванні економіки послабити передумови для подальшого розвитку натуралістичної теорії. Її замінила капіталотворча теорія.

Суть натуралістичної теорії кредиту:

1)обєктом кредиту є тимчасово вільний капітал. 2)позиковий капітал- це дійсний капітал (у речовій формі) його рух збігається з рухом виробничого капіталу. 3)роль кредиту полягає в переході матеріальних благ від одного суб’єкта до іншого, тобто їхньому перерозподілі в суспільстві. 3)банки є пасивними посередниками в кредиті. 4)пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Капіталотворча теорія. Основоположниками вважають шотландця Дж. Ло, міністра фінансів за часів правління короля Франції Людовіка 15. Дж. Ло вважав що кредит – це гроші і багатства і він спроможний надати руху всім невикористаним виробничим ресурсам. Згодом ідеї Дж. Ло розвинув англійський економіст Г. Маклеод. У Маклеода кредит і гроші це купівельна сила, а все, що має купівельну силу це багатство. Популярність капіталотворчої теорії зросла наприкінці 19 на початку 20 ст., що було зумовлено значним посиленням ролі банків в економіці.

На початку 20 ст. значний внесок у розвиток капіталотворчої теорії зробили Ган, Кейнс, Хансен. Вони трактували кредит як засіб створення капіталу. Ган, вважав що банки не просто перерозподіляють наявні в економіці капіталу, а надаючи кредити сприяють постійне економічне зростання і розвитку, кредит створює депозити і відповідно капітал.

Ідеї Гана розвинули Кейнс та його послідовники які вважали що кредит визначає економічний розвиток а кризи і безробіття можуть бути ліквідовані втручанням ЦБ та уряду в економічні процеси. На думку Кейнса високий рівень процента стимулює суб’єктів грошового ринку віддавати перевагу купівлі цінних паперів, а не вкладати у розширення вир-ва чи споживання.

Кейнс зробив висновок, що вплив кредиту на рівень процента є відчутним лише в певних межах після виходу за які розширене кредитування набуває інфляційного характеру. Його послідовники Семуельсон, Хансен, Харріс розвинули ідею про необхідність втручання держави в економічні процеси у тому числі застосовуючи кредит. Вони пропонували формувати грош-кред. політику шляхом зміни облікової ставки ЦБ.

 

Види процента

1) за економічним змістом: депозитний – виплачують клієнтам які вклали кошти в банк. Кошти, які зберігають на поточних вкладах можуть бути вилучені у будь-який момент на першу вимогу, тому на залишку коштів за цими рахунками банки нараховують низькі проценти. На рівень депозитного % впливають такі чинники: рівень облікової ставки; динаміка % ставок; термін залучення ресурсів; період повідомлення про вилучення вкладу; вид валюти;характер клієнта.

позиковий – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позикою. На рівень позикового% впливають макро і мікроекономічні чинники. Макроеконом. чиники - це співвіднош. попиту і пропозиції на ринку, грош-кред політика ЦБ, рівень облікової ставки, коливання валютного курсу, рівень конкуренції між банками. Мікроекон. чинники - це середній рівень плати за залучені ресурси, витрати банку на оформлення послуги і контроль за її погашення. об’єкт кредитування, термін погашення кредиту, платоспром. клієнта, ступінь ризику.

Позиковий % є вищим від депозитного. Маржа це різниця між % ставками за наданий кредит і за залучені ресурси. дисконтний - вилучають під час надання позик. Особливістю дисконтних позик є те що їхній номінальний розмір є більший від суми, яку фактично передають позичальнику в момент надання кредиту. обліковий - це один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інш. суб’єктів грош-кред. ринку, орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грош. коштів. ломбардний – ЦБ знімає із КБ у випадку їхнього кредитування під заставу цінних паперів. Він є вищим від облікової ставки.

2)за методами встановлення: фіксовані – незмінні протягом погашення кредиту. плаваючі – можуть змінюватись залежно від ситуації на грош-кред ринку залежно від фінанси. стану позичальника.

3) за способом нарахування: прості - нараховують у випадку, коли база для нарахування % є постійною. складні - нараховують тоді коли процент не виплачують за певний період, а приєднується до суми боргу для нарощення, тобто база для нарахування з кожним періодом збільшується.

4) за способом вилучення: періодичний - сплачують протягом усього терміну кредитування. одноразовий – сплачують одним платежем, після закінчення терміну кредитування одночасно з головною сумою кредиту.

5) за урахуванням інфляції: номінальний – не скоригований на зміну рівня цін. реальний – це номінальний скоригований на темп інфляції в країні.

6) за механізмом коригування: ринковий – встановлюється на грошовому ринку на певний момент часу. базовий – є результатом середніх впливів чинників на рівень % ставок. середній – це %, який переважає в країні впродовж тривалого періоду.

7) за охоплення витрат: ефективний охоплює крім процента визначеного в кредитному договорі комісійні витрати пов’язані з обслуговуванням кредиту. ефективний % є вищим від процента за договором і повніше відображає витрати клієнта у зв’язку з отриманням кредиту.

Суть і функції процента

Процент - це ціна грошей, плата за користування кредитом. Кількісним вираженням процента є його ставка(норма). Н проц. =річний дохід /суму кредиту *100%

Min межа процента повинна бути меншою 0, тому що інакше надання кредиту втрачає сенс для кредитора, але менше від норми прибутку, оскільки в такому випадку отримання кредиту втрачає снес для позик.

Функції процента: 1) перерозподільна характеризує розподіл частини доходів між вкладниками банків і позичальниками. 2) регулювальна полягає у використанні процента ЦБ як одного з інструментів грош-кред. політики. 3)ф-я збереження позикового капіталу полягає у тому що кредитор не тільки зберігає позикові ресурси а й отримує дохід у вигляді процента. 4) стимулювальна ф-я впливає на раціональне застосування позичальником кред. ресурсів в результаті чого він має можливість отримати бажаний дохід, щоб сплатити проценти і одержаний власний прибуток.

 

Форми кредиту

Існує 2 форми кредиту: товарна та грошова.

У товарній формі кредит надають у разі продажу товарів з відстрочкою платежу, при оренді майна, наданні речей у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів. В деяких з цих випадках погашення позик здійснюється в грошовій формі, що є проявом змішаної товарно-грош. форми кредиту.

У грошовій формі одержують і надають позики банки, міжнародні фін-кред. установи, уряди країн. Широко використовують грошову форму кредиту населення при розміщенні заощаджень в банківські депозити, одержанні позик у банку.

 

64. Види кредиту (комерційний, споживчий, лізинговий, іпотечний, державний міжнародний)

Комерційний кредит – це кредит, який надає в товарній формі один товаровиробник іншому шляхом продажу товарів з відтермінуванням платежу та повернення боргу грошима. Обєктом комерц. кредиту є продані товари, виконані роботи, надані послуги. Субєктами є: 1) кредитори – це під-во постачальник, яке реалізує свій товар в кредит. 2) позичальник – це під-во покупець, яке отримує товар і послуги і зобов’язується оплатити їхню вартість в майбутньому. Комерційний кредит є короткостроковим, адже обслуговує лише процес реалізації товарів, прискорюючи їхній збут. Способи надання комерц. кредиту: знижка за умови оплати в певний строк, договір про відкритий рахунок, сезонний кредит, консигнація.

Нетрадиційні шляхи комерц. кредиту: 1) франчайзинг – це ліцензія великого та відомого під-ва дрібному під-цю на продаж продукції чи наданні послуг під його товарним знаком. 2) форфейтинг специф. форма кредитування зовн-економ. операцій шляхом купівлі КБ у експортера боргових зобов’язань. 3)факторинг – це придбання банком або факторинговою компанією у постачальника права вимог у грош. формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені товари, надані послуги, виконані роботи.

Споживчий кредит виникає у сфері кінцевого споживання і призначений для задоволення споживчих потреб фізичних осіб. Обєктами є витрати пов’язані їз задоволенням потреб населення для купівлі товарів в особисту власність, а також витрати інвестиційного характеру на будівництво і купівлю нерухомості.Субєктами є банки, небанківські кредитні установи, торгові підприємства та населення.Класифікація: І.За формою надання: 1) товарні; 2) грошові; ІІ.За об’єктами кредитування: 1) на споживчі цілі і нагальні потреби; 2) на витрати капітального характеру; ІІІ. За субєутами кредитних відносин: 1) з погляду кредитора: банківські і небанківські; 2) з