Рівень монетизації економіки.

Рівень монетизації економіки-це макроекономічний показник, який характеризую ступінь насиченості національної економіки грошовою масою необхідною для забезпечення виробництва і реалізації ВВП, погашення боргових зобов’язань. Фактичний стан монетизації економіки розраховують за допомогою коефіцієнта монетизації за такою формулою Км=МЗ/ВВП, де Км-коефіцієнт монетизації економіки, МЗ-обсяг грошової маси на кінець року за агрегатом МЗ, ВВП-річний номінальний обсяг ВВП. Економічна суть показника монетизації зумовлює неможливість визначення конкретного критерію його достатності, адже на його зменшення чи зростання впливають різноманітні чинники(як позитивні так і негативні). Зміну рівня монетизації економіки в напрямі зниження або підвищення наз. Демотизацією та ремонетизацією.

 

Закон грошового обігу

Протягом певного періоду для обігу необхідна лише певна маса купівельних та платіжних засобів, тобто в обороті не повинно бути зайвих грошей. М факт=М необх. грошей

Якщо Мф більше Мн, на ринку є зайвий попит Щоб виправити дану ситуацію необхідно зменш.ГМ за рахунок збільшення цін. Якщо М ф менше Мн, грошей в обігу не хватає В-во скорочується Банк. система не спроможна випустити дод. МГ Тому необ., щоб економ. сист. завжди балансув. на рівні 2-ої нерівності.

Р- ціна, Q- обсяг, К- товари, що продані в кредит.Б- продаж товарів по бартеру. Вз-сума платежів, що погашена шл. взаємного зарахування боргів. П- сума платежів, срок оплати яких наступив. В зал. від економ. умов і форм грошей в мех-мі дії закону виникають особливості:1) В умовах золотого стандарту вирівн. Мф і Мн забезп. автоматично. 2) Якщо сферу обігу обслуг. казначейські гроші, то порушення закону стає хронічним 3) Якщо обіг обслуг. переважно кредитні гроші, то кредитний мех-м емісії грошей містить в собі передумови повернення їх з обігу через погашення позичок.

Специфікою даного з-ну в умовах обігу банк. гр. є те, що вже під час випуску гр. створ. передумови для вилучення їх з обігу і підтримки ГМ на об’єктивно неодх. рівні.

 

Економічна суть і особливості функціонування грошового ринку.

Грошовий ринок-це ринок, на якому купують і продають гроші, кредити, цінні папери. У процесі взаємовідносин між суб’єктами грошового ринку формується попит і пропозиція фінансових активів, відбувається визначення їхньої ціни. Грошовий ринок виконую низку функцій,зокрема: 1) перерозподіл фінансових ресурсів, тобто спрямування коштів від тих секторів економіки, які їх заощадили, до тих, які відчувають нестачу коштів: 2) емісія фінансових інструментів: 3) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів.

 

Інструменти грошового ринку

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифі­кати, банківські акцепти. Його основні інститути — банки, облі­кові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів Правлять кошти, залучені банківською системою. Основними по­зичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, на­селення. Слід мати на увазі, шо грошовий ринок — важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

 

Суб’єкти грошового ринку.Ціна на грошовому ринку

Суб'єкти грошового ринку- це будь-які економічні структури -фірми, сімейні господарства, урядові структури,банкитаінші фінансові посередники. Кожний з них може виступати або в ролі продавця грошей (кредитора), в ролі покупця (позичальника), або в тій чи іншій одночасно, як, наприклад, банки та інші фінансові посередники. Ціна на грошовому ринку має умовний характер і форму процента на позичені (чи залучені) кошти. Розмір процента визначається споживчою вартістю грошей, тобто їх здатністю приносити покупцю додатковий дохід.

 

Монетариська теорія попиту на гроші(Кембріджська школа, І Фішер, М. Фрідмен)

Представниками монетариського напряму, які досліджували й розвивали класичну теорію попиту на гроші, є І. Фішер, а також учені «Кембріджської школи» А. Маршал та А. Пігу. Вони підтримували погляди вчених класичної школи про те, що попит на гроші пропорцій до доходу.За допомогою кількісного рівняння обіну, обгрунтованого І.Фішером, можна визначити кількість грошей, яка потрібна для проведення операцій у національній економіці. Це M*V=P*Q, де М-це кількість грошей в обігу, V-швидкість обігу грошей, P-рівень цін, Q-обсяг національного продукту в фізичному вираженнію. І. Фрідмен визначив попит на гроші як результат порівняння суб’єктом економіки переваг, які він отримуватиме від зберігання грошей, з одного боку, та доходу за альтернативними активами,-з іншого.Вчений розділив активи на три види:облігації, прості акції та активи.

 

Кейсіанська теорія на гроші.

Кейнс розглядав попит на гроші як функцію двох змінних величин. Наприклад, збільшення номінального доходу приведе до збільшення попиту на гроші, зумовленого існуванням трансакційного мотиву та мотиву обачності. Відповідно зниження норми позичкового процента збільшує попит на гроші, зумовлений існуванням спекулятивного мотиву. Кейнс розробив теоретичну концепцію "керованих грошей", спираючись на систему їх широкого державного регулювання і використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а відтак — й інвестиційного процесу. Тобто, Кейнс став засновником одного з напрямів теорії грошей — теорії державної грошової політики. Як у теорії, так і на практиці особливу значущість має положення Кейнса про принципи здійснення "політики дешевих грошей" і пільгового кредиту. Він виступив проти спонтанних змін цін, що завдають значної шкоди ринковій кон'юнктурі, та розробив концепцію регулювання ціноутворення і контролювання інфляції.

 

Пропозиція грошей.

Пропозиція грошей-це процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового й безготівкового обігу.Грошова пропозиції М охоплює готівку в обігу С та залишки коштів на поточних банківських рахунків D: М=С+D. Пропозиція грошей залежить від грошової бази та грошового мультиплікатора.

 

Рівновага на грошовому ринку.

Рівновага на грошовому ринку може порушуватись під дією багатьох чинників. Найбільш поширеними щодо цього є випадки, коли змінюється попит. Так, наприклад, він зростає, якщо збільшується обсяг виробництва. Зростання попиту спричинить переміщення кривої попиту в положення Md1. У цій ситуації рівноважна ставка відсотка за однієї й тієї самої пропозиції (наприклад тієї, що позначена прямою Мз) зросте (точка Ез). Попит на гроші може викликати й підвищення цін. У цьому випадку суб’єктам господарювання і населенню для задоволення своїх потреб на попередньому (до підвищення цін) рівні потрібно буде більше грошей. Графічно ця зміна попиту на гроші знайде своє відображення у переміщенні кривої Md угору праворуч і зростанні рівноважної ставки відсотка.

 

Суть та цільова спрямованість грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика-це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання відповідних монетарних інструментів(засобів і методів). Виділяють три рівні грошово-крединої політики: стратегічні, проміжні, тактичні. Стратегічні цілі є основними в загальнодержавній економічній політиці, а саме: зростання виробництва, зростання зайнятості, збалансування платіжного балансу, стабільності цін. Проміжні цілі полягають у зміні певних економічних процесів, які бутуть сприяти досягненню стратегічних цілей. Тактичні цілі-це ті економічні змінні, які повністю піддаються впливу через оперативні заходи центрального банку. До них належать облікова ставка, ставка рефінансування, валютний курс.

 

Монетарний режим.

Монетарна полі́тика (англ. Monetary Policy) — політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює обсяг пропозиції грошей з метою встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні.Монетарна політика може бути стимулюючою (експансивною) у разі пом'якшення монетарних умов, зазвичай, зниження відсоткових ставок (або ж збільшення темпів зміни пропозиції грошей понад усталений рівень). Експансійна політика використовується для подолання рецесії, оскільки призводить до зростання сукупного попиту, таким чином стимулюючи економічне зростання та знижуючи рівень безробіття. В звичайний час подібна політика призводить до прискорення інфляції.Стримуюча (рестриктивна) політика зазвичай використовується задля уповільнення інфляції через протилежний стимулюючій політиці, а саме, охолоджуючий вплив на економічне зростання.