Приклад розрахунку особистого ризику.

Визначити загальний рівень ризику загибелі за рік для жінки віком 30 років, яка працює швачкою, мешкає в місті, палить.

Рівень професійного ризику

R_проф= R_т. _проф ·К_ст·К_в· t

За таблицею [Д1.10] R_т. _проф.=2,5·10^-8, К_ст =0,22[Д1.8]. Годинний фонд робочого часу t =2024 год.

Коефіцієнт віку

де R_в – ризик нещасних випадків для осіб даної вікової групи

R_в = 0,00083[Д1.7];

R_Σ – ризик нещасних випадків для працездатного населення

R_Σ = 0,00097[Д1.7];

К_в =

R_проф =2,5·10^-8·0,22·0,856·2024=2,7·10^-6

Рівень загибелі від побутової травми

R_п.б= R_т._п.б·К_пр

Табличний ризик складає R_т._п.б =0,00083[Д1.7];

коефіцієнт проживання К_пр = 0,28[Д1.9],

R_п.б=0,00083·0,28=0,000044 або R_п.б= 44·10^-6

Ризик за хвилину від хвороби

R_хв = R_т.хв·К_пр

Табличний ризик R_т.хв = 0,0009[Д1.7], коефіцієнти К_пр = 0,38[Д1.9],

R_хв = 0,0009·0, 38= 0,000342абоR_хв=342·10^-6

Загальний ризик

R_з = R_проф+ R_нб + R_хв;

R_з=2,7·10^-6+44·10^-6+342·10^-6=388,7·10^-6

Враховуючи концепцію допустимого ризику можливо зробити висновок, що загальний ризик прийнятний R_з=388,7·10^-6<1000∙10^-6. Фактором підвищеного ризику є хвороба. Найменшим виявився професійний ризик.

 

 

В тому випадку, якщо відсутні дані для розрахунку ризику, оцінка ризику може бути проведена за допомогою інших методик. Серед них слід відмітити метод експертної оцінки та оцінка за допомогою матриці ризику. Перший метод передбачає ранжування небезпек групою досвідчених експертів і може бути орієнтовним оскільки він суб'єктивний.

Методика оцінки небезпек за допомогою матриці ризику більш схематизована, що дозволяє більш точніше виявіть фактори підвищеного ризику для певній ситуації. Оцінка ризику складається з таких етапів:

1)складання переліку небезпек відповідно до обраної сфери життєдіяльності;

2) ранжування небезпек за категоріями серйозності (таблиця Д. 1.2.);

3) ранжування небезпек за рівнями імовірності (таблиця Д. 1.3.);

4) заповнення матриці за формою (таблиця Д. 1.4.) та визначення ступеня ризику: припустимий, прийнятний та інші (таблиця Д. 1.4.)

 

Зміст практичної роботи

1. Експертна оцінка небезпек з переліку, який запропонований викладачем (орієнтовно таблиця Д. 1.5).

2. Аналіз статистичних даних з побутового травматизму за допомогою визначення ризику (таблиця Д.1.6.). (Статистичні дані видаються викладачем). Аналіз завершується висновками, в яких визначаються місця небезпек за ступенем ризику, динаміка змін ризику, порівняння з ризиками інших держав).

3. Оцінка небезпек за допомогою матриці ризиків для певної сфери життєдіяльності (по завданню викладача).

 

1.3. Контрольні запитання

1. Пояснити структурну схему "Людина - життєве середовище"

2. Що розуміють під безпекою життєдіяльності?

3. Що розуміють під природними небезпеками?

4. Що розуміють під техногенними небезпеками?

5. Що розуміють під соціальними небезпеками?

6. Що розуміють під комбінованими небезпеками?

7. Що таке безпека?

8. Що розуміють під концепцією допустимого ризику?

9. Суть методики оцінки небезпек за допомогою матриці ризиків.

 

 

2. Психофізіологічний стан людини

та фактори, які на нього впливають

 

Мета роботи: закріпити знання з впливу психофізіологічного стану людини на його безпеку, засвоїти методику оцінки психофізіологічного стану людини.

 

План заняття

1.Структурно-функціональні системи людини, які забезпечують БЖД.

2. Загальні властивості аналізаторів людини.

3. Характеристики психофізіологічного стану людини.

4. Фактори, які впливають на психофізіологічний стан людини.

5. Шкідливі звички, їх вплив на організм людини.

6. Шляхи підвищення життєдіяльності людини.

7. Біоритми людини, класифікація. Основні біоритми: добовий та фізіологічної активності.

Література [1], [2], [3], [4].

 

Загальні відомості

Безпека людини – це глобальне завдання та мета наук про БЖД. Поряд з цим сама людина, як індивідуум є елементом системи “Людина - життєве середовище ”. Аналіз надзвичайних ситуацій, що сталися у побутовому середовищі і на виробництві доводить, що у 90% випадках їх винуватцем була не недосконалість техніки, а сама людина. Тому безпека життєдіяльності людини безпосередньо залежить від її самопочуття.

Людина відчуває себе здоровою, якщо в організмі підтримується гомеостаз – відносна сталість внутрішнього середовища організму. При змінах у навколишньому середовищі в організмі людини за допомогою аналізаторів, нервової системи та інших систем та органів здійснюється процес адаптації. В тому разі, якщо вдається поновити гомеостаз, порушення в організмі не виникають. Якщо адаптація не відбувається, то здійснюються тимчасові зміни в організмі, якщо дія небезпек буде продовжуватися, то виникають патологічні зміни – захворювання.

Межі змін зовнішніх факторів, яки не порушують гомеостаз, а також швидкість процесів адаптації, залежать від індивідуальних якостей організму, психофізіологічного стану людини.

Таким чином, здатність організму протистояти небезпеці у значній мірі залежить від психічних та фізичних якостей людини та його стану в конкретний момент часу.

Як визначили науковці, в цілому, стан нашого здоров’я на 50% визначається способом життя, на 20-25% станом – навколишнього середовища, 15…20% – генетичними чинниками та на 10% – якістю медичної допомоги.

Психофізіологічний стан людини характеризується фізичним станом, який визначається м’язовою роботою та психічним станом, участю в діяльності людини органів чуттів, пам’яті, мислення, емоцій, вольових зусиль та інших складових психічної діяльності людини.

Основний фізіологічний показник характеризує забезпечення клітин поживними речовинами і видалення продуктів обміну. Було встановлено, що стан фізичного здоров’я людини пов’язаний з аеробними здатностями організму (максимальним споживанням кисню – МСК). Вперше це відкрив американський дослідник К.Купер. Гранична порогова величина МСК для здорової людини складає 42 мл/хв/кг - для чоловіків, для жінок – 35 мл/хв/кг (Д.2.З.).

М.М. Амосов визначив енергетичний еквівалент градації К.Купера

(Д.2.4). Однак на практиці визначити МСК або енергетичні здібності людини складно, тому частіше використовують спрощені тести:

– тест Руф’є-Диксона (Д.2.1.);

– експрес оцінка за Г.А.Апанасенко (Д.2.2.) та інші методики.

Психологічний стан людини визначається за допомогою тестів. На нього впливають атрибути людини, – її невід’ємні властивості: стать, вік, темперамент та інші; риси – стійки властивості: розум, самостійність, наполегливість тощо; якості – властивості, які мають різний ступінь вияву, залежно від умов: сприйняття, пам’ять, мислення тощо.

Темперамент людини у повній мірі виявляється в надзвичайній ситуації, що безпосередньо впливає на безпеку людини.

Сангвінік – стабільна особистість, активний, за стресової ситуації не розгубиться, однак схильний до поверхової оцінки ситуації.

Холерик – схильний до істерико-психопатичних реакцій.

Флегматик – дуже не зворушливий.

Меланхолік – у ситуації стресу схильний до внутрішньої тривоги, депресії, зриву або погіршення результатів діяльності (стрес кролика).

На психофізіологічний стан впливають такі фактори: вік, втома, конфлікти, шкідливі звички, захворювання, біоритми, небезпечні фактори зовнішнього середовища. Поряд з цим людина може підтримувати свій стан на достатньому рівні або покращувати за рахунок оздоровчої фізкультури, раціонального харчування та організації робочого дня, використання медико- біологічних засобів (закалювання, фізіотерапія, гідротерапія, масаж, фармакологічні засоби тощо), психологічних методів відновлення працездатності (аутотренінг, психогігієна тощо). Значний вплив на стан людини та його працездатність має правильний вибір професії, виду діяльності – профвідбір і профорієнтація.