У кейнсіанських моделях мультиплікатора

ТЕМА 6. СУКУПНИЙ ПОПИТ ТА ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ У МОДЕЛІ МУЛЬТИПЛІКАТОРА

Класики економічної теорії відводили попиту підпорядковану роль, вважали, що величина реального обсягу виробництва і доходу залежить лише від величини пропонування основних факторів виробництва і наявної технології, а економіка завжди перебуває у стані повної зайнятості і економічного зростання.

Дж. М. Кейнс зауважив, що у короткостроковому періоді ціни негнучкі і тому обсяги виробництва цілком залежать від величини сукупного попиту. Недостатність сукупних видатків породжує депресію у виробництві.

Послідовники Кейнса розробили модель, яка пояснює взаємозв’язок сукупного попиту (видатків) і реального обсягу виробництва в умовах стабільності цін у короткостроковому періоді. Ця модель отримала назву „ кейнсіанського хреста “ і є найпростішою інтерпретацією циклічних коливань реального доходу.

Визначення рівноважного обсягу виробництва

Зміна рівноваги та мультиплікативний ефект.

ТЕМА 7. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

СУКУПНОГО ПОПИТУ: ФІСКАЛЬНА

ПОЛІТИКА У МОДЕЛІ МУЛЬТИПЛІКАТОРА

Кейнсіанське припущення про незмінний рівень цін і пристосування обсягу виробництва до зміни сукупного попиту задля досягнення рівноваги товарних ринків – зручне знаряддя для аналізу механізму втручання держави у ринкову систему.

ТЕМА 6. СУКУПНИЙ ПОПИТ ТА ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ У МОДЕЛІ МУЛЬТИПЛІКАТОРА

Класики економічної теорії відводили попиту підпорядковану роль, вважали, що величина реального обсягу виробництва і доходу залежить лише від величини пропонування основних факторів виробництва і наявної технології, а економіка завжди перебуває у стані повної зайнятості і економічного зростання.

Дж. М. Кейнс зауважив, що у короткостроковому періоді ціни негнучкі і тому обсяги виробництва цілком залежать від величини сукупного попиту. Недостатність сукупних видатків породжує депресію у виробництві.

Послідовники Кейнса розробили модель, яка пояснює взаємозв’язок сукупного попиту (видатків) і реального обсягу виробництва в умовах стабільності цін у короткостроковому періоді. Ця модель отримала назву „ кейнсіанського хреста “ і є найпростішою інтерпретацією циклічних коливань реального доходу.

Визначення рівноважного обсягу виробництва

у кейнсіанських моделях мультиплікатора

 

В основу моделі покладено зв’язок між сукупними видатками та поточними доходами макроекономічних суб’єктів. Вона побудована на ряді припущень:

§ незмінність загального рівня цін;обсяги виробництва залежать від попиту, номінальні процентні ставки ідентичні реальним;

§ інструменти макроекономічної політики є екзогенними змінними, урядові закупівлі, податки, номінальна грошова маса, реальний валютний курс стабільні і не впливають на зміну рівноваги;

§ норма амортизації дорівнює нулю, непрямі податки відсутні, нерозподілений прибуток також дорівнює нулю, тому весь вироблений реальний ВВП дорівнює чистому продукту і одночасно національному і особистому доходу ;

§ рівень запланованого інвестиційного попиту початково є незмінним і представляє собою автономну величину.

Основна макроекономічна тотожність розглядається в моделі як умова рівноваги на товарному ринку. Ліва частина рівняння відображає реальний ВВП, тобто сукупне пропонування товарів і послуг, а права частина – – сукупний попит на них.

У моделі вводяться поняття фактичних і запланованих видатків. Ці видатки можуть як відрізнятись, так і співпадати.

Фактичнівидатки представляють собою витрати всіх макроекономічних суб’єктів на купівлю вітчизняних товарів і послуг, вони дорівнюють реальному обсягу виробництва (реальному ВВП).

Запланованівидатки – це сума, яку всі суб’єкти хотілиб витратити на вітчизняні товари і послуги. Сума запланованих видатків для кожного рівня сукупного доходу складає сукупний бажаний попит.

Позначивши фактичні видатки , а заплановані – , умову рівноваги можна записати у вигляді: , тобто рівновага встановлюється, коли фактичні видатки стають рівними запланованим.

Основним компонентом сукупних видатків є сукупні споживчі видатки , які досить стабільно зростають разом зі зростанням доходу. Інвестиційні видатки, навпаки, відзначаються мінливістю. Реально інвестиційний попит фірм представляє собою їх наміри (плани) відносно збільшення свого фізичного капіталу і товарних запасів. Вони значною мірою залежать від очікуваного у майбутньому обсягу попиту. Якщо економіка перебуває у стані спаду, то найбільш вірогідно, що фірми не будуть будувати нові потужності. Також вони враховують і поточний попит. Реальний сукупний попит може значно відрізнятись від очікуваного, тому в поточному періоді фірмам часто доводиться робити незаплановані зміни у запасах, отже, їх фактичні видатки можуть бути меншими або більшими від запланованих. Така поведінка фірм і спричиняє невідповідність фактичних і запланованих видатків.

У спрощеній кейнсіанській моделі враховуємо лише зміну приватних інвестиційних видатків. Кожному обсягу виробництва відповідає певний рівень запланованих або бажаних видатків.

Рис. 6.1. Стан рівноваги у моделі "кейнсіанський хрест" ("видатки-випуск")

Функція бажаного сукупного попиту включає функцію споживання, інвестиційну функцію, урядові видатки та функцію чистого експорту:

.

Графічна модель запланованих видатків (рис. 6.1.) будується на основі функції споживання з постійною граничною схильністю до споживання . Функція запланованих видатків перевищує споживчі видатки за кожного рівня сукупного доходу на величину, що дорівнює сумі автономних видатків всіх інших суб’єктів. Ця функція є висхідною, тому що вищий рівень доходу зумовлює виший рівень споживання, через що зростає і рівень всіх запланованих видатків . Функція запланованих видатків є першим компонентом моделі.

Рис. 6.2. Досягнення рівноваги у моделі „видатки – випуск“

Другим компонентом є функція фактичних видатків. Фактичні видатки відображають ситуацію, коли сукупний попит дорівнює виробленому обсягу реального ВВП, тобто сукупному пропонуванню. Така умова графічно відображається прямою, що виходить з початку координат під кутом 45⁰. Кожна точка на „лінії 45⁰“ показує, що видатки рівні доходу. Якщо на графік фактичних видатків нанести функцію запланованих видатків, то одержимо модель рівноваги на товарних ринках, яка отримала назву „кейнсіанський хрест“ або „видатки – випуск“.

Рівновага на товарних ринках досягається у точці , де функція запланованих видатків перетинається з лінією 45⁰. Цій точці відповідає рівноважний обсяг сукупного доходу . Крива запланованих видатків більш похила, ніж крива фактичних видатків, тому що попит розширюється не пропорційно до збільшення ВВП.

Яким чином досягається рівновага на товарних ринках? Роль механізму вирівнювання фактичних і запланованих видатків виконує змінатоварних запасів, яка спонукає фірми змінювати рівні виробництва. Рис. 6.2 ілюструє дію цього механізму. Припустимо, що реальний ВВП відповідає рівню , нижчому за рівноважний . У цьому випадку заплановані видатки перевищують обсяг виробництва на величину відрізку . Поточне виробництво не в змозі задовольнити попит, тому фірми починають продавати товари із своїх запасів, що призводить до їх зменшення. Водночас фірми намагаються відновити запаси до планового рівня, тому наймають додаткових робітників, купують додаткові ресурси і розширюють виробництво. Економічна система рухається вгору по кривій запланованих видатків , доки не досягає точки , де попит повністю задовольняється, а запаси досягають нормативної величини. У точці економічна система перебуває в рівновазі.

У протилежному випадку, коли ВВП відповідає рівню , заплановані видатки менші за реальний обсяг виробництва на величину відрізку . Незаплановане збільшення запасів сигналізує, що фірми виробляють більше, ніж продають. Щоб зменшити запаси, фірми звільняють частину робітників і консервують частину виробничих потужностей. Поступово виробництво скорочується до рівноважного обсягу ВВП . Так через коливання запасів і виробництва економіка врівноважується.

Рис. 6.3. Модель рівноваги „заощадження – інвестиції“

Коливання реального ВВП ілюструються також за допомогою іншої тотожності – „вилучення–ін’єкції“: , або (для приватної економіки) тотожності „заощадження – інвестиції“:

У графічній моделі „заощадження – інвестиції“ (рис. 6.3) заплановані інвестиції приймаються як незмінні автономні (горизонтальна лінія ). Натомість заощадження є функцією від доходу, їх динаміка визначається граничною схильністю до заощаджень . У стані рівноваги (точка ) заощадження збігаються з інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств стосовно споживання і заощаджень збігаються з планами фірм стосовно інвестицій, а незапланованих запасів у фірм немає.

На обсязі виробництва заощадження менші за інвестиції на величину відрізку , отже, споживачі збільшили свої споживчі видатки, відповідно збільшиться сукупний попит, запаси фірм зменшаться, на що фірми відреагують розширенням виробництва з до , тобто незапланованими інвестиціями у запаси, і навпаки для обсягу . В обох випадках економіка повертається до рівноважного рівня виробництва .

Основне завдання кейнсіанських моделей – визначити змінні, які зміщують криві запланованих видатків (сукупного попиту), спричиняючи коливання рівнів виробництва, у тому числі визначити, як діють інструменти, що застосовує уряд для згладжування циклічних коливань в економічній системі.

Спочатку розглянемо спрощену модель, де змінюються лише приватні інвестиції, а на її основі проаналізуємо більш складні моделі коливань приватної відкритої економіки та впливу макроекономічної політики уряду.