Теоретичні основи соціальної роботи дітьми з обмеженими психофізичними можливостями

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДІТЬМИ З

ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ 6

1.1 Проблеми соціалізації дітей з обмеженими психофізичними

можливостями 6

1.2.Сутність соціально - психологічної реабілітації дітей з обмеженими

психофізичним и можливостями 10

1.2 Нормативно-правове забезпечення освіти дітей з порушеннями

психофізичного розвитку 13

Висновки до 1 розділу 17

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО- РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З

ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ

МОЖЛИВОСТЯМИ 19

2.1 Моделі соціально-психологічної реабілітації 19

2.2.Змістово-організаційне забезпечення соціальної реабілітації дітей з

обмеженими психофізичним и можливостями. 22

2.3. Соціальна робота з сім'єю дітей з обмеженими функціональними

можливостями 25

Висновки до 1 розділу 30

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

ДОДАТКИ 37

ВСТУП

 

Актуальність роботи. В останні роки в Україні відзначається збільшення кількості дітей з функціональними обмеженнями. Причиною є зниження рівня медичного обслуговування в Україні, зростання наркоманії й алкоголізму, підвищення екологічної небезпеки, зниження можливостей повноцінного харчування і відпочинку, погіршення умов праці. Це актуалізує проблему раннього супроводу таких дітей з метою сприяння їхньому розвитку, попередженню вторинних відхилень, психологічної допомоги батькам та забезпечення подальшої успішної соціалізації. Водночас в сучасній Україні проблема раннього виявлення та супроводу дітей з порушеннями психофізичного розвитку залишається злободенною внаслідок недостатнього теоретичного вивчення, наявності протиріч нормативно-правового регулювання, складностей взаємодії медичних, педагогічних та соціальних установ, низького ресурсного забезпечення (фінансового, кадрового, навчально-методичного).

Важливе місце у підготовці дітей з обмеженими психофізичними можливостями до інтеграції в соціальне середовище займають питання їх соціальної реабілітації.

Соціокультурна трансформація сучасного українського суспільства тісно пов’язана з розширенням сфери соціальної політики, одним із пріоритетів якої є забезпечення повноцінного функціонування суспільства, яке неможливе без створення умов для самореалізації кожної окремої людини. Об’єктами такої політики на сьогодні дедалі більше стають різноманітні групи населення, що потребують специфічних підходів та методів роботи.Процеси реформування соціального, економічного, культурного та політичного життя в Україні сприяли загостренню проблем невідповідності прав та можливостей окремих членів та груп суспільства. Особи, що визнані суспільством як девіанти або мають обмежені фізичні можливості, чи люди, що перебували у складних життєвих ситуаціях, часто неспроможні до повноцінної життєдіяльності внаслідок втрати частини соціально важливих функцій. Наприклад, часто вони не можуть адаптуватися до суспільних змін, інтегруватися у соціум, зайняти бажану економічну чи соціальну позицію тощо. Відповідно, існує потреба в соціальній реабілітації та відновленні означених функцій таких осіб. Виходячи з вищесказаного, була визначена мета дослідження.

Проблему організації соціальної роботи з дітьми з особливими потребами широко розроблені дослідниками різних галузей: педагогіки, соціальної педагогіки та корекційної педагогіки (Акатов Л.І., Антонов А.І., Берко В.Г., Бойко М.Д.), психології (Бондаря В.І., Карської А.Й.,Толстухової С.В.).

Разом з тим в Україні недостатньо висвітлені питання системи соціально – реабілітаційної роботи з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Таким чином, недостатня теоретична розробленість цієї проблеми, необхідність її глибокого й послідовного вирішення на рівні стали підставою для вибору теми дослідження: «Проблема соціалізації дітей з обмеженими розумовими можливостями»

Об'єкт дослідження - соціальна робота з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Предмет дослідження – система соціально- реабілітаційної роботи з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Мета – науково обґрунтувати, змістовно розробити систему соціальної реабілітації в роботі з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Завдання дослідження:

1. Виявити проблеми соціалізації дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

2. Розглянути законодавчу базу, щодо забезпечення соціального захисту дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

3. Проаналізувати сутність соціально- психологічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями

4.Розробити й обґрунтувати систему соціально-психологічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

Для вирішення поставлених завдань було використано наступні методи дослідження: аналіз соціологічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з метою визначення науково-теоретичного підґрунтя дослідження; контент-аналіз нормативних документів (законів України, програм і планів роботи реабілітаційних центрів).

Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз документальних даних, педагогічне спостереження.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

 

Висновки до розділу 1

Виходячи з вище зазначеного, можна дійти до висновку, що в Україні існує комплекс проблем пов’язаних з інтеграцією дітей з обмеженими психофізичними можливостями в суспільство.

Провідним компонентом соціально-психологічної роботи з даною категорією дітей є формування індивідуальності, її соціалізація з урахуванням потенційних можливостей і потреб кожної дитини. Побудова взаємозв’язків дитини з мікро- і макросередовищем, розвиток її збережених психофізичних можливостей здійснюється шляхом розширення сфери спілкування, організації дозвілля, творчої та ігрової діяльності, допомоги у самообслуговуванні і пересуванні, забезпечення ліками і продуктами харчування, організації оздоровлення.

Аналіз законодавчих та нормативно-правових документів засвідчив, що політика сучасної України щодо дітей з порушен­нями психофізичного розвитку як міноритарної групи, що пот­ребує реабілітації та інтеграції, характеризується максималь­ним залученням держави до системного вирішення проблем, однак, суспільно-соціальний устрій при цьому не змінюється. Незважаючи на те, що в Україні розроблена законодавча база для здобуття освіти дітьми з обмеженнями, механізми реаліза­ції цього процесу відсутні, що негативно позначається на роз­будові інклюзивної освіти.

Такі гострі й актуальні питання, як освіта дітей з обмеженими можливостями здоров’я, вимагають неухильної уваги законодавців і потребують належного нормативного регулювання та активізації зусиль виконавчої влади для їх практичної реалізації.

РОЗДІЛ 2

СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО- РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Висновки до розділу 2

На сучасному етапі розвитку країни суспільство прагне задовольняти все ширше коло потреб людей з психофізичними обмеженнями, в тому числі духовні, створювати для них повноцінні умови життя. Отже, на сьогодні медична модель інвалідності замінюється на нову модель – соціальну.

Сучасна реабілітація повинна мати комплексний, всебічний характер, основні її принципи в роботі з людьми з обмеженими можливостями повинні відповідати особистісно орієнтованій парадигмі.

Основними концептуальними принципами соціальної роботи з родинами, що мають дітей з відхиленнями в розвитку, є:

1) єдність дій сімей і соціальних інститутів у процесі соціалізації дитини;

2) активізація ролі батьків, їхнє навчання і включення в процес соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна допомога сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами - це сімейно-центрована практика, що спрямована на соціалізацію дитини.

ВИСНОВКИ

 

Метою курсової роботи було науково обґрунтувати, змістовно розробити систему соціальної реабілітації в роботі з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Результати дослідження засвідчили досягення мети й вирішення поставлених завдань, що дозволяє зробити відповідні висновки:

1. Проблеми соціалізації дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

В Україні існує комплекс проблем пов’язаних з інтеграцією дітей-інвалідів в суспільство.

Ставлення суспільства до аномальної дитини є певним мірилом його цивілізованості. Донедавна питання дитячої аномалії, інвалідності у нас замовчувалося. Інвалідів намагалися ізолювати від суспільства в спеціальних закладах. Дитина-інвалід та її близьке оточення опинялися сам на сам зі своєю бідою.

Перебуваючи в умовах інтернатного закладу або на вихованні у сім’ї, діти-інваліди та їх сім’ї деякою мірою ізольовані від суспільства і позбавлені можливості вести повноцінний образ життя у відкритому середовищі, яке аж ніяк не відповідає їхнім особливим потребам.

2. Законодавча база, щодо забезпечення соціального захисту дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

Варто зазначити, що нормативно-правова база стосовно ос­віти дітей з особливостями психофізичного розвитку на сьогод­ні не є остаточно розробленою. Зокрема, сучасні життєві реалії спонукають до прийняття „Закону про спеціальну освіту", який передбачатиме широку варіативність освітніх можливостей для дітей і дорослих з особливостями психофізичного розвитку і надасть реальну можливість реалізувати принципи, ратифіко­ваних Україною міжнародних документів.

3. Сутність соціально- психологічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями

З роками повільна і невпинна гуманізація суспільної свідомості, а також досягнення в різних галузях науки і техніки поставили питання про необхідність інтеграції людей з психофізичними вадами, як соціальної групи, з рештою суспільства, тобто про їхню соціальну реабілітацію.

Провідним компонентом соціальної роботи з даною категорією дітей є формування індивідуальності, її соціалізація з урахуванням потенційних можливостей і потреб кожної дитини. Побудова взаємозв’язків дитини з мікро- і макросередовищем, розвиток її збережених психофізичних можливостей здійснюється шляхом розширення сфери спілкування, організації дозвілля, творчої та ігрової діяльності, допомоги у самообслуговуванні і пересуванні, забезпечення ліками і продуктами харчування, організації оздоровлення.

4. Система соціально-психологічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

У даній роботі розглянуті і проаналізовані основні проблеми соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими можливостями, що існують на рівні суспільства в цілому, пов'язані з регіональними умовами і їхнім найближчим оточенням.

Ідеї спільного навчання можуть бути використані й у таких формах роботи як клубі спілкування, творчі лабораторії, ігротеки, літні табори, гуртки з декоративно-прикладної, художньої та літературної творчості, дитячі журнали, конкурси і фестивалі художньої творчості, бібліотечне обслуговування тощо.

Аналізуючи історію розвитку соціальної реабілітації і її сучасний етап, ми прийшли до висновку, що спільне навчання дітей-інвалідів і їх здорових одноліток повинно стати пріоритетним у педагогічній практиці. Це у свою чергу потребує наукового розвитку ідеї спільного навчання, розробки концепцій, методик роботи педагогічних колективів.

Основними концептуальними принципами соціальної роботи з родинами, що мають дітей з відхиленнями в розвитку, є:

1) єдність дій сімей і соціальних інститутів у процесі соціалізації дитини;

2) активізація ролі батьків, їхнє навчання і включення в процес соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна допомога сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами - це сімейно-центрована практика, що спрямована на соціалізацію дитини.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья /Л.И. Акатов // М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 368 с.

2. Антонов А. И., Медков В. М. Социология семьи / А.И. Антонов // М, 2000. – 254 с.

3. Берко В. Г. Становлення і розвиток реабілітації загалом
і фізичної реабілітації зокрема / В.Г. Берко // Київ: Ун-т "Україна", 2007. - 315 с.

4. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України / М.Д.Бойко // К.: Атіка, 2006. – 380 с.

5. Боднар В.І. Дидактичні та соціально-психологічні аспекти колекційної роботи у спеціальній школі / В.І. Бондар, В.В. Масенко // К.: Наук. світ, 2006. – 187 с.

6. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога / Ю.В. Васиькова // М.: 2001. – 295 с.

7. Звєрєва Д. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / Д. Звєрєва // К.: Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.

8. Капська А.Й. Соціальна робота: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

9. Капська А.Й. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / А.Й. Капська, І.М. Мінчук, С.В. Толстоухова // К., 2000. – 260 с.

10. Капська А.Й. Соціальна педагогіка / А.Й. Папська //К., 2000. – 299 с.

11. Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект / А.Й. Капська // К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 352 с.

12. Капська А.Й. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями / А.Й. Капська // К.: ДЦССМ, 2003. – 146 с.

13. Кизименко Л.Д., Бєдна Л.М. Словник-довідник соціального працівника (для студентів та соціальних працівників) / Л.Д.Кизименко // Львів: ДЦ МОУ, 2000. – 67 с.

14. Кузнецова Л.П. Основные технологии социальной работы / Л.П. Кузнецова // Владивосток: Изд-во ДВГТУ, 2002. – 92 с.

15. Кольченко К.О., Нікуліна Г.Ф. Вища освіта в Україні: від інтеграції до інклюзії/ К.О. Кольченко // К.:Університет «Україна», 2007. – С.8.

16. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи / М.П. Лукашевич // К.: МАУП, 2003. – 168 с.

17. Мошняга В.Т. Технологии социальной реабилитации детей с ограниченными возможностями / В.Т. Мошняга // М.: Инфра-М, 2003. – 348 с.

18. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка / С.С. Пальчевський // К.: Кондор, 2005. – 560 с.

19. Семигіна Т.В. Теорії і методи соціальної роботи / Т.В. Семигіна, І.І. Мигович // К.: Акедемвидав, 2005. – 328 с.

20. Толстоухова С.В. Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю / С.В. Толстоухова, І.М. Пінчук // К.: УДЦССМ, 2000. – 184 с.

21. Толстоухова С.В. Технології роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді:/ С.В. Толстоухова, О.О. Яременко, О.В. Вакуленко та ін. // К.: ДЦССМ, Державний ін-т проблеми сім’ї та молоді, 2003. – 88 с.

22. Шевцов А.Г. Методологічні принципи соціальної реабілітації осіб з обмеженими функціями здоров’я / А.Г. Шевцов // Кам’янець-Подільський, 2006. – С. 337- 342.

ДОДАТОК А

Найтиповіші запитання, які виникають у батьків дітей з особливими потребами

1. Кого можна вважати дітьми - інвалідами? До категорії дітей-інвалідів відносять дітей до 16 років, які мають значні обмеження життєдіяльності, які приводять до соціальної дезадаптації в разі порушень розвитку дитини, здібностей до самообслуговування, рухів, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, навчанням, трудовою діяльністю в майбутньому.

2. Які документи і звідки необхідні для оформлення інвалідності. Це перелік документів, які необхідно подати у відділ соціального забезпечення по місцю мешкання:

довідка з медичним висновком з лікарні;

заява (бланк видається у відділі соціального забезпечення);

копія свідчення про народження дитини;

довідка з ЖЕКу про склад сім'ї;

довідка з місця навчання, якщо дитина шкільного віку, треба написати розписку, про те, що дитина не знаходиться на державному забезпеченні (наприклад в інтернаті або в інших закладах);

паспорт одного з батьків.

3. Яким чином встановлюється інвалідність дітям? Лікарі різних рівнів можуть рекомендувати встановлення інвалідності дитині, що фіксується в "історії" розвитку дитини, а також в амбулаторній картці хворого. Медики - фахівці лікарсько-контрольної комісії відповідної медичної установи по місцю постійного мешкання оформляють медико-соціальний висновок на дитину інваліда.

4. Який порядок оформлення пенсії дітям-інвалідам? Медико-соціальний висновок на дитину - інваліда оформляється в 2-х примірниках:

перший примірник залишається в установі, яка його видала; другий в триденний термін спрямовується в районний відділ соціального захисту по місцю мешкання дитини.

5. Який об'єм загальної допомоги, яку батьки можуть отримувати від держави? "Закон України про державну допомогу сім'ям з дітьми-інвалідами" визначає допомогу в розмірі мінімальної зарплати, "завдяки" вказівці Кабінету Міністрів №95 від 27.05.99 допомога встановлюється в розмірі 35% від мінімальної зарплати. Допомога виявляється від дня звертання і виплачується щомісяця до 16 років.

6. Як отримати ліки безкоштовно або на пільгових умовах? Якщо дитина знаходиться на амбулаторному лікуванні, то згідно з постановою Кабінету Міністрів №1303 від 17.08.98, при наявності рецепта лікаря ви можете отримати безкоштовні ліки; дитина-інвалід 1 або 2 групи з дитинства при цих же умовах оплачує 50% від їх вартості. Попередження - це стосується державних аптек.

7. Чи зараховується час погляду за дитиною-інвалідом до трудового стажу, оскільки він вимагає постійної присутності однієї з батьків?

Так, за цей час виплачується грошова компенсація, якщо середньомісячний сукупний прибуток на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищив двократного розміру пенсії.

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДІТЬМИ З

ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ 6

1.1 Проблеми соціалізації дітей з обмеженими психофізичними

можливостями 6

1.2.Сутність соціально - психологічної реабілітації дітей з обмеженими

психофізичним и можливостями 10

1.2 Нормативно-правове забезпечення освіти дітей з порушеннями

психофізичного розвитку 13

Висновки до 1 розділу 17

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО- РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З

ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ

МОЖЛИВОСТЯМИ 19

2.1 Моделі соціально-психологічної реабілітації 19

2.2.Змістово-організаційне забезпечення соціальної реабілітації дітей з

обмеженими психофізичним и можливостями. 22

2.3. Соціальна робота з сім'єю дітей з обмеженими функціональними

можливостями 25

Висновки до 1 розділу 30

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

ДОДАТКИ 37

ВСТУП

 

Актуальність роботи. В останні роки в Україні відзначається збільшення кількості дітей з функціональними обмеженнями. Причиною є зниження рівня медичного обслуговування в Україні, зростання наркоманії й алкоголізму, підвищення екологічної небезпеки, зниження можливостей повноцінного харчування і відпочинку, погіршення умов праці. Це актуалізує проблему раннього супроводу таких дітей з метою сприяння їхньому розвитку, попередженню вторинних відхилень, психологічної допомоги батькам та забезпечення подальшої успішної соціалізації. Водночас в сучасній Україні проблема раннього виявлення та супроводу дітей з порушеннями психофізичного розвитку залишається злободенною внаслідок недостатнього теоретичного вивчення, наявності протиріч нормативно-правового регулювання, складностей взаємодії медичних, педагогічних та соціальних установ, низького ресурсного забезпечення (фінансового, кадрового, навчально-методичного).

Важливе місце у підготовці дітей з обмеженими психофізичними можливостями до інтеграції в соціальне середовище займають питання їх соціальної реабілітації.

Соціокультурна трансформація сучасного українського суспільства тісно пов’язана з розширенням сфери соціальної політики, одним із пріоритетів якої є забезпечення повноцінного функціонування суспільства, яке неможливе без створення умов для самореалізації кожної окремої людини. Об’єктами такої політики на сьогодні дедалі більше стають різноманітні групи населення, що потребують специфічних підходів та методів роботи.Процеси реформування соціального, економічного, культурного та політичного життя в Україні сприяли загостренню проблем невідповідності прав та можливостей окремих членів та груп суспільства. Особи, що визнані суспільством як девіанти або мають обмежені фізичні можливості, чи люди, що перебували у складних життєвих ситуаціях, часто неспроможні до повноцінної життєдіяльності внаслідок втрати частини соціально важливих функцій. Наприклад, часто вони не можуть адаптуватися до суспільних змін, інтегруватися у соціум, зайняти бажану економічну чи соціальну позицію тощо. Відповідно, існує потреба в соціальній реабілітації та відновленні означених функцій таких осіб. Виходячи з вищесказаного, була визначена мета дослідження.

Проблему організації соціальної роботи з дітьми з особливими потребами широко розроблені дослідниками різних галузей: педагогіки, соціальної педагогіки та корекційної педагогіки (Акатов Л.І., Антонов А.І., Берко В.Г., Бойко М.Д.), психології (Бондаря В.І., Карської А.Й.,Толстухової С.В.).

Разом з тим в Україні недостатньо висвітлені питання системи соціально – реабілітаційної роботи з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Таким чином, недостатня теоретична розробленість цієї проблеми, необхідність її глибокого й послідовного вирішення на рівні стали підставою для вибору теми дослідження: «Проблема соціалізації дітей з обмеженими розумовими можливостями»

Об'єкт дослідження - соціальна робота з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Предмет дослідження – система соціально- реабілітаційної роботи з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Мета – науково обґрунтувати, змістовно розробити систему соціальної реабілітації в роботі з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями.

Завдання дослідження:

1. Виявити проблеми соціалізації дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

2. Розглянути законодавчу базу, щодо забезпечення соціального захисту дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

3. Проаналізувати сутність соціально- психологічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями

4.Розробити й обґрунтувати систему соціально-психологічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

Для вирішення поставлених завдань було використано наступні методи дослідження: аналіз соціологічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з метою визначення науково-теоретичного підґрунтя дослідження; контент-аналіз нормативних документів (законів України, програм і планів роботи реабілітаційних центрів).

Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз документальних даних, педагогічне спостереження.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ