Дослідить фіскальну політику з урахуванням пропозиції. Крива Лаффера та можливість її практичного застосування в Україні.

В 80-ті рр. ХХ ст. у найбільш розвинутіших західних країнах набули поширення заходи фіскальної політики, спрямовані на стимулювання сукупної пропозиції. Теоретичним обґрунтуванням цього є теорія економіки пропозиції. Головна ідея - скорочення податків сприяє розширенню не лише сукупного попиту, а й сукупної пропозиції, а відтак, і економ. зростанню, і зниженню цін. Вплив скорочення податків на сукупну пропозицію здійснюється за такими напрямами:

зниження особистих податків збільшує використовуваний дохід і посилює стимули до праці і підприємницької діяльності. Працівники розширюють пропозицію праці в економіці, підприємці розширюють свою діяльність, розробляють нові продукти та використовують нові технології;

зниження податків на прибутки підприємців і особистих податків, а також зросла трудова активність унаслідок підвищення стимулів до праці через збільшення використовуваного доходу створюють умови для зростання приватних заощаджень, а відтак і інвестицій, наявного капіталу та потужностей і тому – сприяють росту сукупної пропозиції, тим більше, що скорочення податків підвищує ефективність інвестицій.

вплив фіскальної політики, пов’язаної зі зниженням податків на сукупну пропозицію, можна продемонструвати за допомогою моделі AD-AS:

Тепер припустимо, що держава знизила рівень податкових ставок. Згідно з кейнсіанською теорією цей захід ви­кличе збільшення сукупного попиту. Тому на крива AD₁ переміститься вправо в положення AD₂. Внаслі­док зростання AD обсяг ВВП збільшиться від Y₁ до Y₂. Водночасно підвищиться ціна від P₁до P₂, тобто виникне ін­фляція. Але згідно з теорією економіки пропозиції стимулювальна фіскальна політика доповнюється збільшенням сукупної пропозиції. Крива AS₁ переміщується вправо в положення AS₂. Це зумовлює подальше зростання обсягів в-ва, тобто від Y₂ до Y₃ і відповідне зменшення безробіття. Водночас знижується ціна - з P₂до P₃.

Важливою функцією фіскальної політики окрім стимулювання економ. зростання, підвищення рівня зайнятості через перерозподіл нац. доходу є акумуляція ресурсів для фінансування соц. програм. Реалізація всіх функцій бюджетно-податкової політики значною мірою залежить від наповнення бюджету.

Вплив податків на доходи держ. бюджету в довгостроковому періоді був досліджений англійським економістом А. Лаффером. Крива Лаффера відбиває зв’язок між ставками оподаткування і обсягом податкових надходжень до бюджету.

Разом із зростанням податкової ставки доходи бюджету також збільшуються, але до певної межі. Вони сягають максимуму при певному рівні ставки оподаткування, який унаслідок цього є оптимальним. При подальшому зростанні рівня оподаткування доходи бюджету будуть скорочуватися і при 100 % ставці знову стануть нульовими. Пояснення ґрунтуються на тому, що після певної межі (35-40%) подальше зростання податків знищує стимули до праці і підприємницької діяльності, а також провокує перехід від офіційної економіки до тіньової. Якщо ставки оподаткування нижчі від оптимальних, бюджет недоотримає доходи, що також несе негативні наслідки для розвитку нац. економіки і зростання рівня життя. Коефіцієнт Лаффера необхідно розраховувати для конкретної економіки і на певний відрізок часу.

Дослідить фіскальну політику та державний бюджет. Фактичне, потенційне та циклічне бюджетне сальдо. Проблеми збалансованості державного бюджету України.

Згідно з БюджК держ. бюджет — це план формування та використання фін. ресурсів для за­безпечення завдань і функцій, які здійснюються державою. Доходи бюджету - усі надхо­дженя, що здійснюються на безповоротній основі, включаючи трансферти, дарунки, гранти. Видатки - кошти, що спрямовуються на фінанс. запланованих держ. програм і заходів, погашення основної суми держ. боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Залежно від співвідношення між доходами і видатками бю­джет може бути збалансованим або незбалансованим (мати дефіцит або профіцит).

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

Показники держ. бюджету	Рік
Дефіцит (-), профіцит	697,3	-680,7	1 215,8	-1 043,1
у % до ВВП	0,4	-0,3	0,5	-0,4

Фіскальна політика завжди вирішує складну альтернативу: стабілізація економіки чи збалансування бюджету. Існуєть різні бюджетні концепції.

Концепція збалансування бюджету на щорічній основі -мета держ. фін. - щорічно збалансований бюджет. Проте такий підхід вступає у суперечність з фіска­льною політикою, зорієнтованою на виконання стабілізаційної функції.

Концепція збалансування бюджету на циклічній основі - бюджет має балансуватися не щорічно, а протягом економ. циклу. В роки падіння в-ва держава, щоб стиму­лювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки та/або збільшує державні закупівлі, що спрямовує бюджет до дефіциту. В роки інфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційне збільшує чисті податки та/або скорочує державні закупівлі, що викликає бюджетний профіцит.

Концепція функціональних фінансів - фіскальна політика має за мету під­тримання макро- стабільності, а держ. бюджет виконує роль інструмента для її досягнення.

Стан держ. бю­джету залежить як від дискреційних заходів фіскальної політи­ки, так і від економічного циклу. З метою розмежування впливу на держ. бюджет фі­скальної політики і циклічних коливань у сучасному макро- аналізі виділяють ф актичний бюджет - фактично отримані надхо­дження та здійснені видатки, б юджет за повної зайнятості (потенційний) - надходження і видатки визначають­ся на базі припущення, що економіка функціонує за повної зайнятості (безробіття дорівнює природній нор­мі), а обсяг в-ва — потенційному ВВП.

Найбільшою проблемою для фіскальної політики є бюджетні дефіцити, які ми визначаємо на базі співвідношення між чистими податками і державними закупівлями:

Бюджетний дефіцит = Чисті податки - Держ. закупівлі.

Фактичний дефіцит (де­фіцит фактичного бюджету) виникає тоді, коли фактично отри­мані державою чисті податки менші за державні закупівлі. Та­кий дефіцит обчислюється на базі фактичного доходу за фор­мулою: Фактичний дефіцит = Чисті податки - Держ. закупівлі.

Структурний дефіцит = Чисті податки - Держ. закупівлі, за умови, що в економіці спостерегається повна зайнятість та в-во ВВП на потенційно можливому рівні.

Циклічний дефіцит дефіцит бюджету за циклічного падіння в-ва. Ці втрати відображує. Він обчислюється як різ­ниця між фактичним і структурним дефіцитами.

Оскільки фактичний дефіцит відображує як структурний, так і циклічний дефіцит, він не може слугувати надійним індикатором ефективності фіскальної політики. Структурний дефі­цит (характеризує бюджет без циклічного компонента) відображає вплив лише дискреційної фіскальної політики. Вона може вважатися ефективною, тобто антицикліч-ною, лише в тому випадку, коли під час падіння в-ва стимулює економіку, але ціною тимчасового збільшення фактич­ного дефіциту за рахунок зростання структурної складової. Якщо в умовах падіння в-ва держава не вдається до стимулювальних фіскальних заходів і не збільшує структурний дефіцит, то така фіскальна політика є неефективною, тобто не виконує стабілізаційну функцію.
21.Розкрийте сутність грошово-кредитної політики, її завдання, види, інструменти.

Монетарна політика - це мистецтво управління пропозицією грошей. Згід­но ЗУ «Про НБУ» монетарна політика — «це комплекс заходів у сфе­рі грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання еко­ном. зростання, стримання інфляції та забезпечення стабі­льності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу».

Цілі ГКП поділяють на кінцеві (основні, стратегічні) та проміжні (допоміжні, тактичні).

Кінцеві цілі - це макро- змінні, що характеризують загальні результати функціонування економіки і на досягнення яких монетарна політика має націлювати весь комплекс своїх заходів - зростання реального ВВП, зменшення без­робіття та зниження інфляції. Окремі кінцеві цілі узгоджуються між собою (зростанння ВВП - зменшення безробіття), але можуть бути й суперечними (зменшення інфляції - зростання ВВП, зменшення безробіття).

Проміжні цілі - макро- змінні, що опосередковують вплив монетарної політики на кінцеві цілі - пропо­зиція грошей, % ставку, обсяг кредитування, рівень за­боргованості тощо.

Інструменти ГКП:

Операції на відкритому ринку - купівля-продаж ЦБ ц/п на відкритому ринку з метою регулю­вання пропозиції грошей. шляхом впливу на резерви банків як компонента грошової бази і, з урахуванням грошового мультиплікатора, зміни пропозицію грошей в економіці. Розрізняють динамічні (мета - ці­леспрямовані зміни величини банківських резервів і пропозиції грошей) і захисні операції (покликані нейтралізувати дію чинників, які можуть викликати небажані зміни в банківських резервах і пропозиції грошей).

Операції на валютному ринку — це валютні інтервенції, які здійснюються у формі купівлі-продажу ЦБ ін. валюти. Якщо ЦБ виходить на валютний ринок як покупець, то на певну суму він збільшує обіг нац. валюти. І навпаки. Операції на валютному ринку справляють прямий вплив на банківські резерви, грошову базу і пропозицію грошей, проте основна мета - регу­лювання курсу нац. валюти та валютних резервів.

Облікова (дисконтна) ставка - це % ставка, за до­помогою якої НБУ надає кредити бан­кам для рефінансування їхньої діяльності. Облікова ставка є най­нижчою серед ставок рефінансування і водночас слугує орієнти­ром для всієї системи % ставок. З її зниженням знижуються інші ставки рефінансування, зростає попит банків на кредити ЦБ, що збільшує резерви банківської системи, обсяги кредитування економіки і — пропозицію грошей. Практика показує, що у разі підвищення рівня інфляції на 1 %, облікова ставка зростає на 1,5 %, а у разі зниження темпів приросту ВВП на 1 % — зменшується на 0,5 %.

Нормативи обоє 'язкового резервування - це мінімальні но­рми депозитів банків, які вони зобов'язані зберігати на безпроцентних рахунках ЦБ - з одно­го боку це гарантує мінімальний рівень ліквідності банків, з іншого - виступає як інструмент, за допомогою якого ЦБ впливає на здатність банків збільшувати пропозицію грошей, тобто створювати гроші.

Види монетарної політики:

Стриму­вальна або політика "дорогих грошей" -спрямована на об­меження зростання цін у нац.економіці. Цю по­літику ЦБ може про­водити, продаючи державні ц/п на відкритому ринку, збіль­шуючи норму резервування та під­ вищуючи облікову ставку. Ці заходи зменшують резерви банків або розмір грошового мультиплікатора, а отже пропозицію грошей, а відтак су­купні видатки, що стримує темпи зростання цін. За стримувальної політики крива пропозиції грошей вертикальна або дуже крута.

Стимулювальна або політика "дешевих грошей"- спрямована на підвищення рівня зайнятості, і, відповідно, на прискорення економ. зростання.Для збільшення сукупних видатків, щоб залучити незайняті ресур­си, ЦБ повинен збільшити пропозицію грошей. Цьо­го він може досягти через купівлю ц/п на відкритому ринку, зниження облікової ставки або зменшення норми резерву­вання. За стимулювальної монетарної політики крива пропозиції грошей є положистою, або висхідною.

У перехідних економіках значення ГКП як одно­го з механізмів регул. нац. економіки безперервно зростає.