Проаналізуйте попит на гроші, його різновиди та графічну інтерпретацію. Рівновага на грошовому ринку.

Попит на гроші охоплює: 1) попит на гроші для операцій; 2) попит на гроші як активи.

Попит на гроші для операцій, по­в'язаний з обслуговуванням усіх ділових угод в економіці. Кількість грошей, що потрібна для здійснення операцій у нац. економіці, відображає кількісне рівняння обігу, яке записують так: M * V = P * Y (рівняння Фрідмена), де М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Y — обсяг національного продукту в реальному вираженні.

Відома й інша форма запису (кембридж­ське рівняння): M = k * P * Y, де k = 1/V - величина, обернена до швидкості обігу грошей. Коефіцієнт k показує частку номінальних грошових залишків у доході (P * Y ).

Загальний попит на гроші для операцій відображає ту кількість грошей, яку економічні суб'єкти хотіли б мати для здійснення діло­вих операцій.

Кількість грошей можна виразити через кількість товарів і послуг, які можна за них купити. Кількість товарів і послуг, яку можна купи­ти за певну номінальну кількість грошей, називають реальними грошо­вими залишками, або реальними грошовими запасами (М / Р).

Функція попиту на гроші - характеризує величину грошових зали­шків, якими люди хочуть володіти. Проста функція попиту на гро­ші має вигляд: (M / P)^d = k * Y

де (M / P)^d - реальні грошові залишки; k = 1 / V величина, що обернена до швидкості обігу грошей. Коефіцієнт k показує кількість грошей, якою люди хочуть володіти на кожну одиницю доходу.

Функція попиту на гроші як активи відображає обернену залеж­ність між величиною попиту на реальні грошові залишки та дина­мікою номінальної процентної ставки: (M / P)^d = L(i)

Реальну альтернативну вартість нагромадження грошей визначає реальна % ставка (r), скоригована на рівень інфляції (очікуваний тем­п інфляції) (t’): I = r + t’

Функцію попиту на гроші як активи можна записати:

(M / P)^d = L (r + t’)

Зі зниженням реальної % ставки попит на реаль­ні грошові залишки зростає, а із збільшенням інфляції - зменшується.

Сукупний попит на гроші — це загальна кількість грошей, якою економічні суб'єкти хочуть володіти для здійснення ділових операцій та нагромаджувати у вигляді активів.Тобто сукупний попит на гроші є сумою операційного попиту та попиту на гроші як активи: (M / P)^d = L(і,Y)

Чим вищий рівень доходу Y, то більший попит на реальні грошові залишки; чим вища номінальна % ставка і, - менший.

Якщо в нац. економіці % ставка дуже висока, то попит на гроші зменшуватиметься до тієї мінімальної величини, яка потрібна для проведення ділових операцій. У разі низької % ставки альтернативна вартість нагромадження грошей прямує до нуля. Еко­номічну ситуацію, за якої попит на гроші не має обмежень з боку процентної ставки, називають пасткою ліквідності. Цій ситуації від­повідає процентна ставка r *.

Рівновага на грошовому ринку:

Припустімо, що центр. банк утримує пропозицію грошей на рівні M^s. Рівень цін у короткостроковому періоді не змінюється, тому реальні та номінальні змінні у моделі збігаються, зокрема r = і.

Оскільки реальна пропозиція грошей зафіксована на рівні (M / P)^S то крива пропозиції грошей є вертикальною лінією. Крива попиту на гроші L є спадною. Рівновага досягається у точці, в якій попит на гроші дорівнює їхній пропозиції, тобто (M / P)^S= L(i, Y).

Мобільна % ставка утримує ринок грошей у рівнова­зі. Залежно від динаміки % ставки економічні суб'єкти змінюють структуру своїх активів, що відновлює рівноважне зна­чення % ставки.

Коливання % ставки бувають 2 видів: коливання, пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку та коливання внаслідок зміни екзогенних змін­них — пропозиції грошей та величини доходу.

Припустімо, що на грошовому ринку іс­нує процентна ставка, що нижча за рівноважну (і₁ < і *). За цього її рівня попит на гроші перевищує їхню пропозицію. Щоб пристосу­ватися до нестачі грошових коштів, економічні суб'єкти продавати­муть свої активи, зокрема облігації. Однак надходження грошей від продажу облігацій у кишеню од­нієї людини є втратою іншої. Ра­зом із тим масові намагання продажу облігацій спричиняють зрос­тання їхньої пропозиції порівняно з попитом на них, і їх ціни знижуватимуться. Зниження ціни обліга­цій підвищує % ставку.

За % ставки і₂, яка перевищує рівноважну і*, виникає надлишкова пропозиція грошей. Економічні суб'єкти масово купують облігації, що підвищує їхню ціну. Зростання ціни облігацій знижує % ставку, яка пря­мує до рівноважного рівня і*.

Коливання рівноважних значень % ставки пов'язані зі змінами екзогенних змінних грошового ринку — рівня ВВП (доходу) та пропозиції грошей.

Припустімо, що внаслідок монетарної політики пропозиція грошей зменшилася від (M / P)^S₁ до (M / P)^S₂. За попередньої рівноважної % ставки тепер величина попиту на гроші перевищує величину про­позиції грошей. Економічні суб'єкти намагати­муться пристосуватися до нестачі грошових коштів, продаючи свої активи, зокрема облігації. Це знижуватиме ціни облігацій, підвищу­ватиме процентну ставку і зменшуватиме попит на гроші, який зрів­новажується із пропозицією грошей.

Нехай центр. банк збільшив пропозицію грошей до (M / P)^S₃. За наявної % ставки пропозиція грошей перевищує попит на них. Відтак економічні суб'єкти починають активно купувати облігації, що підносить їхню ціну. Зростання ціни облігацій знижуватиме про­центні ставки. Оскільки тепер альтернативна вартість володіння грішми помітно нижча, то економічні суб'єкти збільшуватимуть кількість грошей — готівки і чекових депозитів, якими вони володіють.

Зміна рівня доходу, наприклад його зростання від Y₁, до Y₂, збіль­шує попит на гроші. За незмінної пропозиції грошей (М/Р) виникає надлишковий попит на них. Економічні суб'єкти намагаються при­стосуватися до цієї ситуації за допомогою продажу облігацій, що призведе до зростання % ставки і триватиме доки не встановиться нова рівноважна % ставка.

Графічно вплив зміни доходу на рівноважну процентну ставку зображаємо переміщенням кривої попиту на гроші. Зі збільшенням доходу ця крива перемістилася вправо з. В резуль­таті рівноважна процентна ставка зросла.

Зменшення доходу за даної пропозиції грошей знижує рівноваж­ну процентну ставку, і крива переміщується вліво.

Описаний механізм встановлення і підтримання рівноваги на грошовому ринку успішно працює лише у ринковій економіці з роз­винутим ринком цінних паперів та адекватною реакцією економіч­них суб'єктів на зміни тих чи інших змінних, наприклад процентної ставки.