Лекція № 1. Риторика як наука і навчальна дисципліна

Мета: пояснити, що є предметом вивчення риторики як науки; окреслити роль і місце риторики в античному світі, визначити внесок східних слов’ян у розвиток риторики; з’ясувати причину актуальності поновлення статусу риторики як науки та навчальної дисципліни в сучасній Україні.

План

1. Риторика − наука про мистецтво красномовства.

2. Основні поняття класичної риторики.

3. Основоположні розділи класичної риторики.

4. Зв’язок риторики з іншими науками.

5. Види та жанри красномовства. Закони риторики.

 

Література

1. Абрамович С. Риторика та гомілетика [Текст]: навч. посібник для студ. теологічних, філософ. і філол. фак. ун-тів / С. Абрамович. - Чернівці: Чернівецький держ. ун-т ім. Юрія Федьковича, 1995. Ч. 1:. - [Б. м.]: [б.в.], 1995. - 170 с.

2. Андреев В. И. Деловая риторика [Текст]: практический курс делового общения и ораторского мастерства / В. И. Андреев. - М.: Народное образование, 1995. - 208 с.

3. Молдован В. В. Судова риторика [Текст]: навч. посібник / В. В. Молдован; Міжнародний фонд "Відродження". - К.: Заповіт, 1996. - 319 с.

4. Осипова Н. Ф. Риторика [Текст]: планы семинарских занятий, задания и метод. рекомендации: для студ. гуманит. спец. / Н. Ф. Осипова; Харьковский гуманитарный ин-т "Народная украинская академия". - Х.: [б.в.], 1995. - 60 с.

5. Риторика [Текст]: програма курсу для курсантів і слухачів відомчих вищих юрид. закладів юрид. освіти / уклад. Г. С. Онуфрієнко; Запорізький юридичний ін-т. - Запоріжжя: Павел, 1997. - 24 с.

 

 

Сьогодні, як ніколи раніше, актуально звучать слова Чехова: " Можливо, і ми колись дочекаємося, що наші юристи, професори і взагалі посадові особи, які за обов’язками служби мають говорити не лише вчено, але й зрозуміло і гарно, не виправдовуватимуться тим, що вони "не вміють" говорити. Адже в принципі для інтеліґентної людини погано говорити повинно б вважатися такою непристойністю, як не вміти читати й писати, і в справі освіти й виховання навчання красномовства слід було б вважати неминучим".

Наразі в Україні посилюється інтерес до такої призабутої за тоталітарних часів класичної науки як риторика. У багатьох вищих навчальних закладах, гімназіях, школах введено курс риторики. Можна сказати, що викладання риторики в Україні не починається, а відновлюється, тому що з давніх часів в українській освітній системі риторика була однією з основних гуманітарних дисциплін, досить згадати Києво-Могилянську риторичну школу.

Авторитет цієї науки здавна, її вплив на життя суспільства настільки великі, що її називали «мистецтвом керувати розумом» (Платон) і ставили в один ряд з мистецтвом полководця й поета. Цицерон говорив, що «є два мистецтва, які можуть поставити людину на найвищий щабель поваги: один – мистецтво полководця, інший – мистецтво хорошого оратора». Слово «риторика» кожний із нас сприймає по-різному. Для одного воно асоціюється з бажанням опанувати ораторським мистецтвом, для другого – воно виступає як синонім пустослів’я, третій – сприймає слова «риторика», «красномовство», «ораторське мистецтво» як синоніми. Розглянемо співвідношення між цими поняттями.

Насамперед риторика − це наука лінгвістична, тобто мовознавча, більше того живомовна. Такою вона виникла в Давній Греції, і на це розраховані всі її постулати. Сподівання на те, що можна незнання, не володіння українською мовою прикрити риторикою, є марними. Саме мова дає можливість реалізувати себе як духовну особистість, ідентифікуватися з власним «я», з колективом, суспільством, нацією. Адже життя людини пов’язане безпосередньо зі спілкуванням. Як стверджує американський спеціаліст Френк Стелла, представник ділового світу вимовляє за день до 30 тисяч слів. Немає професії, яка б не вимагала спілкування, можливо лише професія астронома-спостерігача, але він також розмовляє із зірками. Людина ніколи не залишається наодинці, бо навіть тоді, коли поруч з нею нікого немає, вона подумки до когось або до чогось звертається. Тож без мови неможливі ділові контакти, а для того, щоб вони були успішними, слід збагнути суть науки, в основі якої − мистецтво спілкування. Ця наука називається риторика. Адже на бесіди за життя людина витрачає два з половиною роки. Кожен за життя наговорює близько 400 томів по 1000 сторінок кожен. Отже, риторика − наука успіху.

Найпереконливіше визначення риторики, яке ґрунтується на класичних уявленнях, що склалася у світовій практиці, зробив А.Авелічев:» Риторика − це наука про способи переконання, різноманітні форми переважно мовного впливу на аудиторію, що справляється з урахуванням особливостей останньої та задля того, щоб здобути бажаний ефект».

Словники літературознавчих термінів визначають це поняття (від грецького ораторське мистецтво) як науку красномовства. Отже, традиційно риторику сприймають як науку про красномовство. Як ораторське мистецтво виникла в Елладі, звідки поширилася на Стародавній Рим та новочасну Європу. У братських школах доби бароко була обов’язковою дисципліною. До її складу входила поетика, що викладалася у вигляді обов’язкового навчального предмета “Семи великих мистецтв”.

Отже, риторика – це ораторське мистецтво, теорія ораторського мистецтва; нау ка красномовства, наука про закони управління мислиннєво-мовленнєвою діяльністю тощо.

За концепцією Галини Сагач риторика розглядається як наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвої діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності. Дослідниця зазначає, що риторика є наукою (не мистецтвом) і тому риторику не слід ототожнювати з ораторським мистецтвом. Адже якщо риторики людину можна навчити, то ораторським мистецтвом може оволодіти той, у кого є схильність до цього виду творчості. На відміну від ораторського мистецтва, риторика є основою базою, необхідною передумовою для розвитку ораторських здібностей.

Отже, риторика – це наука і мистецтво, бо як кожна наука має правила й закони (те, що існує або існувало), і, як мистецтво, вона – творчий процес: творить те, чого ще немає.

Ораторське мистецтво – майстерність виголошення усного слова, що ґрунтується на засвоєнні основних положень риторики, а також особистісних якостях промовця.

Ритор – оратор у Давній Греції та Давньому Римі, а з ІІІ ст. до н.е. ще й учитель практичного красномовства, у широкому розумінні – викладач, кваліфікація якого дозволяє йому успішно навчати ораторському мистецтву, мистецтву красномовства.

Сучасний зміст терміна “риторика ”. Риторика – це учення про мовлення в найширшому смислі, про індивідуальне використання мовних традицій за різних обставин соціально-культурного життя. Риторика – це мистецтво говорити так, щоб за допомогою аргументів, доказів, мовних і немовних засобів, сполучаючи раціональне й емоційне, досягти бажаного результату, змінити стереотипи сприйняття слова, думки та, відповідно, змінити реакцію й поведінку слухачів. Особливе значення займає сучасна риторика серед гуманітарних наук у США. Утім, для американців це не просто наука, а предмет державної ідеології. Саме тому риторика там – центральний предмет підготовки з рідної мови.

Як навчальна дисципліна риторика складається з чотирьох частин: історії, теорії, практики, техніки.

Особливості риторики як навчальної дисципліни полягає в тому, що оволодіння нею пов’язане не тільки зі знаннями, але й з навичками.

Приклад. Уявіть ситуацію: відомий американський оратор (Бредемайер) виступає перед 250 слухачами з теми щодо проведення відеоконференцій. Успіх неймовірний. Оратор закликає учасників до дискусії, але напосеред зали виходить молода людина й говорить:» Вітаю щиро Вас, ви розвалили своєю доповіддю цю надзвичайно цікаву тему. Мої компліменти, пане Бредемайере!» І з почуттям гідності повільно направляється до виходу. Що робити в цій ситуації? Бредемайер голосно, але твердо відповів (хоча коліни тремтіли):» Якщо ти думаєш, що пізнав істину, подай, доведи її іншому так, як подають пальто, щоб зручніше було його одягти, а не тикай нею в ніс, як мокрою хустинкою. У вашому випадку це була мокра хустинка, на жаль». Тиша, і грім оплесків. Отже, оратора начитаний, не розгубився, доречно пригадав висловлювання швейцарського письменника Макса Фріша.