Тема 2. Історія етнографічної науки в Україні.

Становлення української етнографії. Накопичення етнографічних знань за часів Київської Русі. Етнографічні дані за літописними джерелами. Українські літописи XV – середини XVII століть. Короткий Київський літопис. Полемічна література. Усна народна творчість.

Поглиблення етнографічних знань. “Синопсис” 1674 р. Видатні українські вчені-етнографи Григорій Новицький, Василь Григорович-Барський. Літопис Григорія Грабянки й етнографічні відомості про побут козаків. Етнографічні дані у збірнику Климентія Зиновіїва. Опис ремесел.

Становлення української етнографії як науки (кінець XVIII – середина XIX ст.). Перша експедиція в Україну під керівництвом А. Гільденштедта (1768-1774 рр.). Анкета-програма для опису України Ф. Туманського. Висвітлення культури й побуту українців у топографічних описах. Етнографічна діяльність Г. Калиновського (“Опис весільних обрядів…” 1777 р.), О. Рігельмана, Я. Марковича. Просвітницький напрям у розвитку української етнографії. Г. Сковорода, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко.

Розвиток української етнографії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Південно-Західний відділ Російського Географічного Товариства (1873-1876). Етнографічна діяльність П. Чубинського, Хв. Вовка, Д. Яворницького, В. Гнатюка, М. Сумцова. Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1873р.), “Записки НТШ”. “Київська старовина” (1882р.). Експедиції. Видання. Просвітницька діяльність. Збирання творів усної народної творчості. Роль університетів в активізації українознавчих досліджень. Діяльність українських вчених: В.Антонович, М.Костомаров, М.Максимович, Я.Головацький, П.Куліш. Українські письменники як етнографи: Т.Шевченко, М. Вовчок, І. Нечуй-Левицький, П.Мирний, В. Стефаник, М. Коцюбинський, Л. Мартович, Л. Українка, І. Франко, О.Вишня, І.Багряний, В.Барка, М.Рильський, Л.Костенко та ін.

Етнографи Єлисаветградщини – В. Ястребов, П. Рябков.

Українська етнографія в ХХ ст. Етнографічна комісія Всеукраїнської академії наук (1921-1933). Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка у Львові (1892-1939). Етапи піднесення і занепаду науки. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології (ІМФЕ) ім. М.Т. Рильського. Діяльність українських етнографів в еміграції. Праці етнографів з діаспори: О.Воропай, С. Килимник.

Українська етнографія за доби незалежності. Опрацювання та переосмислення наукової спадщини етнографів – членів Етнографічної комісії. Активізація діяльності академічних установ (ІМФЕ НАН України ім. М. Рильського (м. Київ), Інституту народознавства НАН України (м. Львів), відкриття кафедр українознавства у ВНЗ України. Діяльність Центру українознавства, кафедри етнології та краєзнавства КНУ ім. Т. Шевченка. Етнографічні музеї України. Періодичні видання. Проблематика сучасної етнографічної науки. Подолання етноцентричного підходу до вивчення етнонаціональних явищ. Етнопсихологічні дослідження, гендерна проблематика в етнографії, наукові прогнози щодо перебігу етнонаціональних процесів, міжетнічних взаємин.

Тема 3. Етногенеза українців.

 

Розробка українськими вченими (М. Грушевський, М. Брайчевський, О. Пріцак, Я. Дашкевич, А. Пономарьов, Л. Залізняк, Г. Півторак, В. Балушок) методологічних підходів до висвітлення проблеми етногенези українців на стику лінгвістики, археології, історії, етнографії, антропології, палеобіології. Застосування спеціальних наукових методів лінгвістичної археології (Т.Гамкрелідзе, В.Іванов, К.Тищенко), археологічної ретроспекції (Г.Коссіна), культурної типологізації (М.Гімбутас, К.Ренфрю, В.Сафронов, Л.Залізняк), етнологічної інтерпретації (Н.Яковенко, Я.Грицак, В.Балушок).

Дефініції етногенези українського етнолога О.Нельги. Наукові ідеї історика О.Пріцака.

Формування української етногенетичної ніші. Природньо-географічна та соціальна складові етногенези. Індоєвропейська проблема. Праіндоєвропейські елементи в духовній культурі українців. Господарсько-культурні типи. Етнолінгвістична класифікація етносів. Етнологічні проблеми давньої історії. Етнологічна характеристика землеробів неоліту України (трипільська культура). Кіммерійські, скіфські, сарматські, фракійські, германські, тюркські та інші етноси: етнологічний аналіз. Слов’яни на території України. Поділ слов’ян на венедів, антів, склавинів. Розселення слов’ян на території України в V – IX ст. Сусіди слов’ян. Хозари, печеніги, торки, половці. Етнологічна характеристика слов’ян та їх сусідів. Слов’янські племена на території України, їх культура, побут, звичаї. Етноніми Русь, Україна. Київська Русь. Етнографічна характеристика етнічних спільнот, що становили соціальну складову української етногенетичної ніші. Антропологічна та етнолінгвістична характеристика українського етносу.

Традиційні матеріальна та ДУХОВНА культура українців

Тема 4. Основні та допоміжні галузі господарства українців. Промисли та ремесла.

 

Землеробство. Системи землеробства. Народна агротехніка. Традиційні знаряддя обробітку ґрунту, збору урожаю та переробки сільськогосподарської продукції. Дослідження агрокультури українців В. Довженюком. Основні галузі: рільництво, городництво та садівництво. Народні методи селекції. Л. Симиренко. Землеробські звичаї.

Скотарство. Види свійських тварин і птиці поширені в Україні. Місцеві породи. Способи утримання худоби та форми випасу в різних регіонах України. Стійлово-пасовищне утримання худоби та відгінне скотарство. Способи догляду за тваринами. Полонинське господарство. Традиційні способи переробки продукції тваринництва. Умови життя пастухів на полонинах. Ритуал запалювання ватри. Звичаї, пов’язані зі скотарством.

Збиральництво. Заготівля плодів, ягід, грибів, соків. Знаряддя збиральництва, способи обробки та збереження. Заготівля кормів для тварин (сіно, листя, гілки, плоди) Використання дикоростучих рослин в народній медицині.

Рибальство. Традиційні риболовецькі центри. Знаряддя лову та способи рибальства (вудки, ості, хватки, переміти, кармаки, ятери, кошулі, верші, ізи, гатки). Рибальство в Запорозькій Січі. Рибні заводи. Способи обробки риби, приготування страв. Рибальські забобони, фольклор.

Мисливство. Центри мисливства. Знаряддя мисливства. Мисливство в Запорозькій Січі (лисичники).

Бджільництво. Бортництво. Домашнє бджільництво. Типи вуликів (борті, колоди, дуплянки, сапеткові вулики). Центри бджільництва. Пасічництво на Запорожжі. Винахід П. Прокоповичем рамкового вулика. Використання воску та меду в ритуалах. Звичаї, пов’язані з бджільництвом.

Лісозаготівельні промисли. Форми власності на ліс. Способи лісозаготівлі та транспортування деревини. Побут лісорубів. Способи випалювання вугілля, куріння смоли, дьогтю, виготовлення поташу.

Гончарство. Традиційні центри гончарства (Опішня, Кролевець, Ізюм, Бубнівка, Львів). Конструкція гончарного круга. Ручний і ніжний гончарний круги. Центри гончарства на Кіровоградщині. Способи добування глини. Гутництво. Центри гутництва (Комарів на Волині та інші).

Солеваріння. Соляні джерела Карпат. Способи видобування соляної ропи і виварка солі. Зберігання та перевезення солі.

Чумацтво. Історія промислу, традиційні осередки чумацтва на українських землях. Традиційні чумацькі шляхи. Особливості чумацької громади (валки).Чумацький побут. Чумацький фольклор.

Обробка вовни й рослинного волокна. Способи обробки льону та конопель. Ткацтво. Типи ткацьких верстатів (горизонтальний – кросна, вертикальний). Перший ткацький верстат в Україні. Ткацькі цехи (Самборський, Львівський, Городецький, Київський). Види ткацької продукції. Звичаї, пов’язані з ткацтвом. Кравецтво.

Обробка шкіри. Вироби зі шкіри та рогу. Шевство, чинбарство, кушнірство, лимарство.

Обробка дерева. Вироби з дерева. Техніки випалювання, видовбування. Бондарство, стельмахування, теслярство, столярство.

Обробка каменю. Каменотеси, шліфувальники, ювеліри.

Обробка металів. Ковальство. Ковальські інструменти. Сільська кузня. Розвиток ковальства в містах.

Занепад ремесел в 30-х – 80-х рр. ХХ ст.