Тема 10 Оцінювання машин та обладнання

На вивчення даної теми відводиться 4 години, з них на самостійне вивчення 2 години.

Самостійна робота № 31/10

Тема: Методичні підходи до оцінки машин і обладнання

Питання:

1.Оцінка машин і обладнання з використанням порівняльного підходу

2.Оцінка машин і обладнання з використанням дохідного підходу.

Ключові терміни і поняття:

-оцінка розсипом;

-оцінка потоком;

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Після визначення ринкової вартості нерухомості оцінювач повинен розрахувати ринкову вартість технічного оснащення підприємства, тобто вартість його робітників і силових машин, вимірювальних і регулюючих приладів, устаткування, пристроїв, обчислювальної техніки, транспортних засобів і т. і.

Об'єкти машин і устаткування характеризуються наступними від­мінними рисами:

• не пов'язані жорстко із землею;

• можуть бути переміщені в інше місце без спричинення непоправ­ного фізичного збитку як них самих, так і тієї нерухомості, до якої вони були тимчасово приєднані;

• можуть бути як функціонально самостійними, так і утворювати технологічні комплекси.

Залежно від цілей і мотивів оцінки об'єктом оцінки можуть бути:

- одна окремо взята машина або устаткування (типовий е випадок ви­значення страхової вартості, купівля-продаж, передача \ в оренду);

- безліч умовно незалежних одне від іншої одиниць машини устат­кування (типовий випадок - переоцінка основних фондів);

- виробничо-технологічні системи: комплекс машин і устаткування з урахуванням буття виробничо-технологічних зв'язку; (типовий випадок - при ліквідації підприємства, коли майно розпродається так, щоб на його основі потенційний покупець міг організувати виробництво, при оцінці машин і устаткування як частини оцінки ринкової вартості всіх активів).

В першому випадку оцінка йде «розсипом», в другому — ««потоком», а третьому має місце системна оцінка. При оцінці машин і устаткування важливою є правильність вибору методів оцінки. Ці методи спираються на три підходи: витратний, порівняльний (ринковий), доходний.

 

Рис. Методичні підходи до машин та обладнання

Витратний підхід в оцінці машин і устаткування ґрунтується на принципі заміщення. Для визначення вартості відновлення або вартості заміщення, що є базою розрахунків у витратному підході, необхідно розрахувати витрати (витрати), пов'язані із створенням, придбанням і установкою оцінюваного об'єкту.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості машин і устаткування представлений, перш за все, методом прямого порівняння. Об'єкт-аналог повинен мати те ж функціональне призначення, повну кваліфікаційну по­дібність і часткову конструкторсько-технологічну схожість.

Розрахунок методом прямого порівняння продажів здійснюється у декілька етапів.

1. Знаходження об'єкту-аналога.

2. Внесення коректувань в ціну аналога.

Для реалізації доходного підходу необхідно спрогнозувати очікува­ний доход від оцінюваного об'єкту. Стосовно машин і устаткування на­пряму вирішити цю задачу неможливо, оскільки доход створюється всім виробниче»—майновим комплексом (ПІК). При використанні доходного підходу пропонується поетапне вирішення задачі:

1. розраховується операційний доход від функціонування виробни­чої системи (або всього підприємства, або цеху або ділянки);

2. методом залишку визначається та частина доходу, яку можна від­нести до машинного парку цієї системи;

3. з допомогою методу дисконтування або методу капіталізації ви­значається вартість всього машинного парку.

ЛІТЕРАТУРА.

1.Круш П.В.,Поліщук С.В. Оцінка бізнесу. Навчальний посібник.-К.,2004 с.96-100

2.. Оценка имущества и имущественных прав в Украине: Монография/ Лебедь Н.П., Мендрул А.Г., Ларцев В.С., Скрынько С.Л., Жиленко Н.В., Драпиковский А.И., Иванова И.Б. /Под ред. Н.П.Лебедь /Изд. второе, -К.: ООО «Информационно-издательская фирма «Принт-Экспресс». 2003,

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Методичні підходи до оцінки машин і обладнання
2. Відмінні риси машин і устаткування
3. Розкрийте сутність ринкового підходу до машин і устаткування
4. Розкрийте сутність доходногопідходу до машин і устаткування

 

Самостійна робота № 32/11

Тема: Особливості оцінки транспортних засобів

Питання:

1.Технічний огляд транспортного засобу

2.Ідентифікація дорожнього транспортного засобу

 

Ключові терміни і поняття:

-транспортний засіб

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчення даного питання необхідно розпочати з ознайомлення зМетодикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів,затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092

Класифікацію транспортних засобів необхідно здійснити відповідно до Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів «ДК 013-97.

Необхідно пам’ятати, що дана класифікація не включає машини сільськогосподарські і лісогосподарські (код 310100), які виділені з групи «Транспортні засоби» і віднесені до 3 групи основних фондів.

При розгляді даної теми необхідно відповідно до класифікації транспортних засобів показати етапи оцінки відповідно до застосовуваних підходів. Визначити фактори, які будуть впливати на процент збільшення(зменшення) вартості конкретного транспортного засобу. Скласти таблицю за такою схемою:

Найменування факторів	%	Примітка
ТЗ має сліди відновлювального ремонту		За наявності слідів відновлення 3-х деталей.
…		…

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Про автомобільний транспорт: закон України від5 квітня 2001 року N 2344-ІІІ (В редакції Закону N 3492-ІV від 23.02.2006)

2. Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів

Затверджено Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092

3.Міжнародний інститут бізнесу. Методичні матеріали до навчального курсу базової підготовки оцінювачів. К.2004

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.За якими ознаками класифікують транспортні засоби

 

2. Які особливості оцінки різних видів транспортних засобів

3.Визначити фактори, які будуть впливати на процент збільшення(зменшення) вартості конкретного транспортного засобу

3.Особливості проведення технічного огляду ТЗ

4.Методика проведення ідентифікації транспортного засобу

 

Самостійна робота №33/12

Тема: Класифікація нематеріальних активів

Питання:

1.Місце нематеріальних активів у майновому стані підприємств, їх класифікація

2.Сутнісна характеристика нематеріальних активів. Види нематеріальних активів

3.Ціноутворення на нематеріальні активи

Ключові терміни і поняття:

- нематеріальні активи

- нематеріальні ресурси

- авторська винагорода - плата творцю (винахіднику, автору) за використання об'єкта права інтелектуальної власності, розмір якої визначається договором з урахуванням положень нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності;

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства за умов ринкової економіки є ефективне використання нематеріальних активів.

Розпочинаючи вивчення даної теми, необхідно виокремити сукупність термінів та їх тлумачення. З цією метою необхідно ознайомитися з Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»»,

Нематеріальний актив – об’єкт інтелектуальної, в т.ч. промислової власності, в також аналогічні права, які визнані в встановленому законодавством порядку об’єктом права податкоплатника.

Наступним кроком в оволодінні темою має стати розгляд класифікації нематеріальних активів та шляхів реалізації прав власності на нематеріальні активи.

Відповідно Стандарту оцінюються майнові права на такі об'єкти права інтелектуальної власності: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці; інші об'єкти, що згідно із законодавством належать до об'єктів права інтелектуальної власності.

Завершенням у вивченні є розгляд питань технології оцінки організаційно-економічних привілеїв та засобів ідентифікації юридичних осіб, ціноутворення на нематеріальні активи

Оцінка вартості об'єктів інтелектуальної власності проводиться за допомогою методів, що спираються на доходний або витратний підхід. Застосування порівняльного підходу тут вельми ускладнене, оскільки ці об'єкти є оригінальними і часто не мають аналогів.

На дохідний підхід спираються два найпоширеніші методи: метод дисконтованих доходів і метод прямої капіталізації. Це найуніверсальніші методи, застосовні до будь-яких видів майнових комплексів.

Порівняльний підхід використовується при оцінці ринкової вартості нематеріальних активів виходячи з даних про недавно закінчені операції з аналогічними нематеріальними активами.

 

Самостійна робота № 34/13

Тема: Підготовка фінансової документації в процесі оцінки

Питання:

1.Інфляційне коректування звітності в процесі оцінки

2.Нормалізація бухгалтерської звітності в процесі оцінки

3.Трансформація бухгалтерської звітності

Ключові терміни і поняття:

- звіт про фінансові результати

- коригування.

- нормалізований баланс.

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Підприємство подає інформацію про результати своєї діяльності, через фінансові звіти. Фінансові звіти призвані задовольняти потреби широкого кола споживачів:

- потенційних інвесторів;

- власників;

- адміністрацію підприємства;

- кредиторів і т.д

При вивченні даного питання необхідно ознайомитись зі звітом підприємства, вказати що являє собою звіт, які реквізити звіту та обґрунтувати значення звіту.

Баланс – це бухгалтерська таблиця, що містить інформацію про фінансовий стан підприємства на будь - який момент часу.

Робота оцінювача з внутрішньою документацію проводяться по наступним напрямкам:

- інформаційне коригування;

- нормалізація бухгалтерської звітності;

- трансформація бухгалтерської звітності;

- вирахування відносних показників.

При виконанні завдання необхідно вказати, що коригування документації – це приведення ретроспективної інформації за минулі періоди до спів ставного виду.

 

 

 

Самостійна робота № 35/13

Тема: Підходи до визначення ставки капіталізації і ставки дисконту

План:

1. Зв'язок між рівнем ризику і нормою необхідного доходу, ставкою дисконту і коефіцієнтом дисконтування.

2. Підходи до визначення безризикової складової в умовах України.

Ключові терміни і поняття:

- ставка капіталізації;

- дисконтування;

- ризик

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні даного завдання необхідно визначити види ризиків і здійснити їх аналіз у дисконтуванні чистих грошових потоків. При цьому необхідно знати, що ринкова оцінка бізнесу залежить від того які його перспективи. При вивченні ринкової вартості бізнесу враховується тільки на частину капіталу, яка може приносити доходи в тій чи іншій формі в майбутньому. При цьому важливо, на якому етапі розвитку бізнесу власник буде отримувати дані доходи і з яким ризиком це зв’язано. Всі ці фактори, що впливають на оцінку бізнесу, дозволяють враховувати метод дисконтування грошових потоків.

Метод капіталізації прибутку являється одним із варіантів доходного підходу до оцінки бізнесу діючого підприємства.

Сутність даного методу виражається формулою Вартість = Чистий прибуток

Ставка капіталізації

При виконанні даного завдання необхідно дати поняття ставці капіталізації та вказати основні етапи застосування методу капіталізації доходу.

Під ставкою дисконтування розуміється необхідна інвестору норма доходу на вкладений капітал у порівняні за рівнем ризику об'єкти Інвестування, Відповідно до визначення Стандартів оцінки, ставка дисконту це норма доходу, що використовується для визначення поточної вартості грошових потоків, які можуть бути отримані або сплачені в майбутньому.

Норма доходу., що вимагається Інвесторами, завжди залежить від рівня ризику, тобто ступеня невизначеності у відношенні можливих втрат, а також від доходності альтернативних варіантів інвестування. Приміром, жоден із розсудливих інвесторів не покладе свої кошти на депозит під однакові відсотки в колишні державні системні (маючі розгалужену мережу філій) банки, та в нещодавно створений вітчизняний банк. Щоб залучити вкладника, новому, ще не зарекомендувавшому себе, банку, необхідно значно збільшити процентні виплати по депозитних внесках. Збільшена процентна ставка є ні що інше як плата за ризик, тобто за рівень невизначеності, що може відбитися на діяльності господарського об'єкта. Також, жоден із вкладників не покладе в банк кошти на депозит під менші відсотки в тому випадку, якщо є альтернативна можливість вкладення (з ідентичним рівнем ризику) під більш високі.

Під коефіцієнтом дисконтування розуміється коефіцієнт зв'язку між теперішньою і номінальною вартістю грошових потоків

У західній практиці в якості безризикового приймається доход по довгострокових урядових облігаціях з терміном погашення 10 років, оскільки даний вид інвестицій вважається найменш ризикованим, і рівень їх доходності періодично публікується в засобах масової інформації. У середньому, номінальна ставка доходу по довгострокових урядових облігаціях із терміном погашення 10 років у США, Японії і провідних європейських країнах становить близько 6 — 8% річних, а реальна — від 2,5 до 4,5%, в залежності від рівня інфляції.

У державах з нестабільною грошовою одиницею та незбалансованим бюджетом такий підхід застосувати неможливо, оскільки частка ризикової складової в нормі доходу по державних цінних паперах досить значна. В умовах України найбільш доцільно в якості безризикової використовувати ставку по короткостроковим депозитним внескам вільно конвертованій валюті в системних (маючих розгалужену мережу філій) провідних комерційних банках України — «Промінвестбанку», «Укрексімбанку», «Укрсоцбанку», «Форум», «Укрсиббанк» та інших. Номінальна ставка доходу по депозитних внесках юридичних осіб у найбільш надійних банках, в залежності від умов та розмірів внесків, становить від 6 до 9% річних. Середня реальна (без врахування річного рівня інфляції долара в розмірі 3-4%) річна процентна ставка по депозитних валютних внесках для юридичних осіб у вказаних банках становить порядку 7-8% річних. Слід зазначити, що вказана безризикова ставка включає також і ризик країни, тобто додатковий ризик вкладень в Україну, як країну із нестабільною політико-економічною ситуацією. Додатковий ризик вкладень в Україну (ризик країни), на думку закордонних інвесторів, становить 8-10%. Отже, додаючи до середньої безризикової процентної ставки ризик країни (додатковий ризик інвестувань в Україну), ми одержуємо безризикову складову, що використовується при розрахунках західними компаніями.

При появі на українському ринку єврооблігацій, ставку доходу по ним цілком можна вважати безризиковою. Використання в якості безризикової норми доходу по цим цінним паперам буде більш коректним, у порівнянні з доходами по валютним депозитним внескам.

Станом на листопад 2009 року найбільш довгостроковими є довгострокові урядові облігації на строк 3 роки з номінальною доходністю 15,7% річних.

 

Самостійна робота № 36/13

Тема: Витратний підхід до оцінки бізнесу

Питання:

1. Методика оцінки

2. Метод вартості чистих активів

Ключові терміни і поняття:

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При розгляді питань даної теми необхідно врахувати, щовитратний підхід базується на визначенні суми витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки на дату оцінки з подальшим її коректуванням на суму його зношування й знецінення. Основними методами витратного підходу є: метод відтворення й метод заміщення функціональним аналогом.

Практично два методи цього підходу ідентичні й різняться лише процедурою визначення або валової вартості відтворення, або валової вартості заміщення об'єктом аналогом. Витратний підхід рекомендується застосовувати, коли заміщення об'єкта оцінки шляхом його відтворення фізично можливо й економічно доцільно, а також для оцінки спеціалізованих об'єктів, ринок купівлі-продажу яких відсутній. Витратний метод в оцінці бізнесу розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Балансова вартість активів і зобов'язань підприємства внаслідок інфляції, змін кон’юнктури ринку, використовуваних методів обліку, як правило, не відповідають ринковій вартості. У результаті перед оцінювачем виникає завдання проведення коригування балансу підприємства. Для здійснення цього попередньо проводиться оцінка обґрунтованої ринкової вартості активу балансу окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і з обґрунтованої ринкової вартості активів підприємства віднімається поточна вартість усіх його зобов'язань. Результат показує оцінну вартість власного капіталу підприємства. Базовою формулою у витратному методі є:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання.

Витратний підхід доцільно використовувати в наступних випадках:

- при відсутності даних для використання інших методів;

- для оцінки будинків спеціального призначення;

- для цілей страхування;

- для цілей оподатковування.

При вивченні питання розрахунок вартості методом чистих активів необхідно розглянути етапи реалізації методу:

-оцінюється нерухоме майно підприємства за ринковою вартістю;

-визначається ринкова вартість машин і устаткування;

-виявляються й оцінюються нематеріальні активи;

-визначається ринкова вартість фінансових вкладень

-товарно-матеріальні запаси переводяться в поточну вартість;

-визначається вартість власного капіталу шляхом віднімання з обґрунтованої ринкової вартості суми активів поточної вартості всіх зобов’язань.

 

Самостійна робота № 37/13

Тема: Оцінка вартості контрольних та неконтрольних пакетів акцій

Питання:

1. Основні етапи вибору методів оцінки.

2. Особливості оцінки контрольних пакетів акцій

3.Оцінка неконтрольних пакетів акцій

Ключові терміни і поняття:

- цінні папери;

- акції;

- контрольний пакет акцій

- неконтрольний пакет акцій

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

При виконанні завдання необхідно усвідомити, що у процесі оцінки часто потрібне визначення ринкової вартості не всього підприємства, не всіх 100% акцій (паїв) підприємства, а лише конкретного пакета (паю). Тут необхідним стає визначення впливу на вартість пакета наступних факторів: якою - контрольною або неконтрольною -є частка оцінюваного пакета; який вплив на цю вартість ступеня ліквідності акцій підприємства й ін.

Оцінювачеві при виведенні підсумкової величини вартості потрібно знати: які виправлення й у якому обсязі використати. У кожному конкретному випадку це залежить, по-перше, від того, яка частка володіння акціями оцінюється. Вона може бути неконтрольним або контрольним пакетом. Ступінь контролю впливає на вартість оцінюваної частки, тому дуже важливо визначити вартість контролю.

По-друге, розмір знижки або премії обумовлений методами оцінки.

При знаходженні вартості володіння контрольним пакетом використовуються методи: дисконтованих грошових потоків, капіталізації доходів, угод, вартості чистих активів і ліквідаційної вартості.

Методи дохідного підходу дозволяють розрахувати вартість контрольного пакета так:

- виражають ціну, що інвестор заплатив би за володіння підприємством;

- розрахунок грошових потоків базується на контролі за рішеннями адміністрації щодо господарської діяльності підприємства.

При використанні методів майнового підходу одержують вартість контрольного пакета акцій, оскільки тільки власник контрольного пакета може визначати політику в області активів: отримувати, використовувати або продавати (ліквідовувати) їх.

При розрахунку по методу угод одержують величину оцінюваної вартості на рівні володіння контрольним пакетом, оскільки цей метод заснований на аналізі цін контрольних пакетів акцій подібних компаній.

За допомогою методу ринку капіталу визначається вартість володіння неконтрольним пакетом, а саме вартість вільно реалізованої меншої частки, тому що при цьому методі застосовується інформація про котирування акцій на фондових ринках. Якщо оцінювачеві потрібно одержати вартість на рівні контрольного пакета, то до вартості, отриманої методом ринку капіталу, треба додати премію за контроль. Для одержання ж вартості міноритарного пакета з вартостей контрольного пакета, розрахованої методами дохідного, майнового підходів, методом угод, необхідно відняти знижку за неконтрольний характер.

По-третє, у визначенні знижки або премії відіграє роль тип акціонерного товариства. Традиційно в країнах з ринковою економікою функціонують акціонерні товариства двох типів: закриті й відкриті. Ці товариства випускають акції, за рахунок чого формують власний капітал. Різниця між відкритими й закритими акціонерними товариствами зводиться до наступного: закриті мають право розподіляти акції тільки серед засновників й акції можуть продаватися третім особам лише за згодою більшості акціонерів. Акції тільки відкритих акціонерних товариств можуть перебувати у вільному обігу.”

Завершувати вивчення даної теми необхідно питанням оцінки неконтрольних пакетів акцій. Існують три основних підходи до оцінки неконтрольних (міноритарних) пакетів.

Перший підхід — «зверху-вниз». Він включає три етапи:

1. Методами дисконтованих грошових потоків, капіталізації доходів, вартості чистих активів, ліквідаційної вартості, а також методом угод оцінюється вартість усього підприємства.

2. Розраховується пропорційна неконтрольному пакету частина загальної вартості підприємства. Базовою величиною, з якої віднімається знижка за неконтрольний характер пакета, є пропорційна даному пакету частка в загальній вартості підприємства, включаючи усі права контролю.

3. Визначається, а потім віднімається із пропорційної частки знижка на неконтрольний характер. На цьому ж етапі повинно бути встановлено: наскільки необхідна і яка величина додаткової знижки на недостатню ліквідність.

Другий підхід — «горизонтальний». При такому підході необов'язково визначати вартість усього підприємства. Дані для оцінки вартості неконтрольного пакета можна взяти з даних із продажу порівнянних неконтрольних пакетів відкритих компаній і здійснити розрахунок методом ринку капіталу. У зв'язку з тим, що дані по цих угодах ставляться до відкритих компаній, коли мова йде про закриті компанії, необхідно відняти знижку за недостатню ліквідність для визначення вартості неконтрольного пакета.

Третий підхід — «знизу-нагору». У двох попередніх підходах оцінювач починає розрахунок з якоїсь величини (вартості всього підприємства або вартості порівнянних неконтрольних пакетів), а потім віднімає з неї необхідні знижки, як би йде вниз. У третьому підході оцінювач, навпаки, починає знизу, підсумовуючи всі елементи вартості неконтрольного пакета.

Власник неконтрольного пакета має два джерела фінансування вартості:

- прибуток, розподілений у формі дивідендів;

- виторг від продажу неконтрольного пакета.

Ці очікувані майбутні виплати розглядаються оцінювачем у якості дисконтованих майбутніх доходів, тобто очікувані, прогнозовані (по строках і сумі) дивіденди й прогнозований (по строках і сумі) виторг від продажу в майбутньому міноритарного пакета беруться за основу грошового потоку. По відповідній ставці дисконту вони приводяться до поточної вартості, і потім визначається вартість міноритарного пакета. Можна розрахувати інакше: при розрахунку ґрунтуватися на прогнозі не обмеженого в часі потоку дивідендів без обліку залишкової вартості.

Недолік же ліквідності в неконтрольних пакетах у закритих компаніях може бути врахований двома способами:

- через збільшення ставки дисконту;

- через розрахунок знижки за недостатню ліквідність.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Круш П.В., Поліщук С.В. Оцінка бізнесу: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004, ст.108-116

2. Пазинич В. І. Оцінка об'єктів нерухомості: Навч. посіб: — К.: ЦУЛ, 2009. — 434 с.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дати визначення – цінні папери

2. Назвіть основні етапи вибору методів оцінки

3. Особливості оцінки контрольного пакету акцій

4. Назвіть джерела фінансування вартості які має власник неконтрольного пакету акцій

 

Самостійна робота № 38/13

Тема: Розрахунок окупності

План:

1. Розрахунок окупності через "точки беззбитковість ".

2. Графічне зображення "точки беззбитковості"

Ключові терміни і поняття:

-точка беззбитковості;

- термін окупності

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

При вивченні даної теми необхідно ознайомитися з поняттям точка беззбитковості.

Розрахунок окупності дозволяє вияснити, через якмй час і на яких умовах окупиться куплений об’єкт.

Розрахунок окупності модна розрахувати через ставку дисконту.

В цьому випадку термін окупності буде величиною, оберненою до ставки дисконту.

Ток= 1 / Д.

Метод розрахунку окупності через беззбитковість ґрунтується на розподілі витрат, які здійснюються з метою отримання доходу на:

-ціну купівлі об’єкта;

-постійні, тобто незмінні зі зміною величини грошових надходжень;

Змінні, змінюються зі зміною величини грошових надходжень.

1. графічне зображення точки беззбитковості має вигляд:

Витрати

Кількість продаж

О

 

 

Самостійна робота №39/13

Тема: Оцінка ризику пов 'язаного з ймовірними доходами

План:

1. Методика визначення вартості ризику пов'язаного з ймовірними доходами

Ключові терміни і поняття:

-коефіцієнт варіації

-ризик

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Ризик-це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом. Ризик -категорія імовірнісна і його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання будь-якого фінансового випадку.

Основні види підприємницького ризику:

1.Виробничий ризик. Повязаний з виробництвом продукції, товарів, послуг із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення ризику: можливе зниження передбачуваних обємів виробництва, ріст матеріальних та інших витрат, сплата підвищених відрахувань та податків.

 

2.Комерційний ризик.. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг.Причини- зниження обємів реалізації товарів і послуг у результаті зміни конюнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, непередбачене зниження обєму закупок, втрати товару в процесі обертання, підвищення витрат у процесі обертання (в торгівлі). У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає із специфіки тих або інших господарських операцій. Не6езпека таких втрат - це комерційні ризики. Комерційний ризик означає невпевненість у можливому результаті, невизначеність цього результату діяльності. Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики.

3.Фінансовий ризик. Виникає у сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами. Вони звязані з ймовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням

У випадку, коли майбутні доходи по різним інвестиційним проектам оцінюється з певною ймовірністю, ризики купівлі об’єктів визначається за допомогою середньоквадратичних відхилень і коефіцієнтів варіації по кожному інвестиційному проекту.

Найвище значення середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації характерні для найбільш ризикових варіантів.

Основні поняття і терміни.

ЛІТЕРАТУРА.

1.Лебедь Н.П. Мендрул А.Г. Практическое пособие экспертной оценке предприятия К. 1996,ст. 121-123.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Назвыть основны види підприємницького ризику

2.Як визначається ризик, пов’язаний з ймовірними доходами?

3.Яке співвідношення між коефіцієнтом варіації і ризиком?

 

Самостійна робота 40/13

Тема Особливості оцінки обєктів незавершеного будівництва

Питання:

1. Класифікація об'єктів незавершеного будівництва.

2. Особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва.

3. Визначення вартості незавершеного будівництва.

Ключові терміни і поняття:

-обєкти незавершеного будівництва (ОНБ)

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні даної теми необхідно знати класифікацію об’єктів незавершеного будівництва. Вказати особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва.

Здійснити аналіз організації і технології оцінки об’єктів незавершеного будівництва.

Виявити проблеми продажу об’єктів незавершеного будівництва.

Рішення про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва приймаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями, органами приватизації в Автономній Республіці Крим на підставі переліку об'єктів, що підлягають приватизації. У разі приватизації об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою рішення про приватизацію такого об'єкта органи приватизації приймають спільно із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів або його органами на місцях.

Вартість об'єкта незавершеного будівництва для продажу на аукціоні, за конкурсом, під розбирання або шляхом викупу, а також для передачі його до статутного капіталу господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією визначається на підставі даних балансу без урахування суми індексації вартості об'єкта незавершеного будівництва, обчисленої за індексами, встановленими Державним комітетом статистики України.

У разі відсутності документів, необхідних для проведення оцінки об'єкта незавершеного будівництва за зазначеною процедурою, початкова вартість (ціна продажу) об'єкта, вартість внеску держави можуть визначатися шляхом проведення незалежної оцінки.

 

ЛІТЕРАТУРА.

1. Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва: закон України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 45, ст.375 (Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010 }

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

1. Вказати класифікацію об’єктів незавершених будівництвом
2. Особливості оцінки об’єктів незавершених будівництвом
3. Особливості оформлення акту приймання передачі документації по незавершеному будівництву

 

Самостійна робота 41/13

Тема: Збір і аналіз інформації про діяльність підприємства.

Питання:

1. Проведення попереднього огляд у підприємства.

2. Підготовка і підписання договору по експертній оцінці.

3. Основні елементи збору інформації для звіту експертної оцінки.

Ключові терміни і поняття:

- обмежувальні умови;

- замовник;

- завдання на оцінку;

- робоча программа;

- календарний план

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Вивчення даної теми доцільно розпочати з основних етапів оцінки.

Ознайомлення замовника з обмежувальними умовами – один з етапів оцінки. Його метою є захист інтересів замовника і експерта-оцінювача.

При виконанні завдання необхідно охарактеризувати основні обмежувальні умови оцінки вартості підприємства та порядок ознайомлення з ними замовника.

Робоча програма по оцінці вартості підприємства є додатком до договору про оцінку вартості підприємства. Програма складається у вигляді таблиці: № з/п, назва робіт, додаток.

Виконуючи завдання, необхідно дати характеристику основним етапам робочої програми.

Закінчення вивчення теми рекомендується висвітлення питань оплати послуг експерта-оцінювача.

Розмір оплати послуг експерта залежить від багатьох факторів. Тому необхідно висвітлити ці фактори.

З метою правильної організації роботи щодо оцінки вартості майна необхідно дотримуватися певної послідовності дій та вибрати найоптимальнішу для конкретного об’єкта методику оцінки. В загальному вигляді оцінка вартості підприємства включає такі етапи:

1. Укладання договору на проведення оцінки вартості підприємства. Оцінка виконується на підставі договору між суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) і замовником оцінки або на підставі відповідної ухвали суду. Замовником оцінки вартості підприємства можуть бути його власники, керівництво, органи державної влади. Перед укладанням угоди (чи перед поданням заявки на тендер щодо участі в оцінці) оцінювач повинен ідентифікувати об’єкт оцінки, мету, ознайомитись із загальною інформацією про підприємство й, у разі необхідності, особисто оглянути об’єкт оцінки.

 

2. Збір вихідної інформації про об’єкт оцінки. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ оцінювача до об’єкта оцінки, отримання ним необхідної та достовірної інформації про підприємство. Під час збору вихідних даних оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі суттєві відомості про об’єкт оцінки, зокрема дані про його правовий стан, техніко-економічні характеристики, інформацію про стан ринку об’єкта оцінки та продукції, яку реалізує підприємство.

3. Вибір та обґрунтування методології оцінки.

4. Застосування методичних підходів, методів та оцінних процедур.

5. Проведення аудиторської перевірки та інвентаризації майна (якщо це передбачено законодавством чи обраним методологічним підходом).

6. Узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів і методів оцінки.

7. Складання звіту про оцінку підприємства та висновку про вартість об’єкта оцінки на дату оцінки.

 

Самостійна робота 42/14

Тема:Загальні вимоги до рецензування звіту про оцінку майна

Питання:

1.Випадки проведення рецензування

2.Зміст реценції

Ключові терміни і поняття:

- звіт про оцінку;

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд питань теми необхідно розпочати з визначення сутності звіту про оцінку майна та його основних реквізитів.

Звіт про оцінку є документом, що містить висновки щодо його вартості та підтверджує виконані оцінювачем процедури з оцінки підприємства. Вимоги до змісту звіту, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.

Звіт про оцінку повинен містити такі основні позиції:

- опис об’єкта оцінки;

- відомості про мету оцінки та обґрунтування відповідної бази оцінки;

- перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

- викладення всіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

- опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних під час виконання оцінки;