ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ



Ава́нс –майнова цінність, що видається в рахунок наступних платежів. ́

Авансува́ння –дія за значенням авансувати.

Авансува́ти –видавати аванс кому-небудь.

А́верс –лицьовий бік монети або медалі.

Аві́зний –прикметник до авізо.

Аві́зо –офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції, яке надсилається одним контрагентом іншому.

Авізо́ваний –дієприкметник до авізувати.

Авізува́ти –повідомляти контрагента про виконання на його рахунку операції.

Аві́ста –напис на векселі, який засвідчує, що вексель може бути оплачений за пред’явленням або після певного часу, що минув від дня пред’явлення.

Автоматиза́ція –термін, який означає заміну ручної праці деяким автоматичним процесом, наприклад, контроль деталей машин іншими машинами, автоматичне фарбування.

Авуа́ри –різні активи: майно, наявні гроші (в національній та іноземній валюті), чеки, векселі, акредитиви, інші цінні папери, а також золото та різноманітні цінності, за рахунок яких здійснюються платежі, погашення боргів та зобов’язань їх власників, платіжний оборот між країнами.

Аге́нт –1) представник, довірена особа організації, установи і т. ін., що виконує різні доручення, завдання; 2) торговець, який представляє інтереси продавця чи покупця та виконує певні функції без права власності на товар.

Аге́нтський –прикм. до агент 1.

А́жіо –1) відхилення курсу цінних паперів від їхньої номінальної вартості в бік перевищення; 2) комісійний збір за обмін нерівноцінних валют або за обмін банкнот на металеві монети; 3) різниця в сумах валютного виторгу чи платежів, яка виникає внаслідок зміни співвідношення між курсами валют оплати та національної валюти від часу платежу.

Ажіота́ж –штучне підвищення чи зниження курсу біржових паперів або цін на товари для одержання прибутку.

Ажу́р – стан бухгалтерського обліку, при якому бухгалтерські записи на рахунках виконуються зразу ж після проведення певних господарських операцій або в установлені графіком терміни.

Акредити́в –грошовий документ, де міститься розпорядження (доручення) певної кредитної установи банку чи іншій установі про виплату фізичній або юридичній особі певної суми грошей на вказаних в акредитивах умовах.

Акселера́тор –коефіцієнт співвідношення приросту інвестицій і приросту національного доходу або ВВП.

Акти́ви –щось реально існуюче, що має ринкову або мінову вартість і утворює частину багатства або майна його власника.

Акце́пт –згода на оплату або гарантування оплати грошових, товарних і розрахункових документів, а також юридична згода на укладення угоди відповідно до пропозиції іншої сторони.

Акцептува́ти –затверджувати до оплати грошові документи (платіжні вимоги, рахунки, векселі і т. ін.) // приймати вексель, рахунок до оплати.

Акцесо́рний –привхідний. Акцесорний договір – додатковий договір або зобов’язання до договору, укладеного раніше між іншими державами.

Акци́з –різновид непрямого податку на товари масового споживання (тютюнові, лікеро-горілчані вироби та ін.).

Акци́зний –прикметник до акциз.

Акціоне́р –юридична чи фізична особа – власник акцій.

Акціоне́рний –стос. до акції // заснований на акціях.

Акціоне́рні ба́нки –банки, що утворюються у формі акціонерних товариств.

А́кція –вид цінного папера без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства.

Аліме́нти –утримання, яке зобов’язані надавати одні члени сім’ї іншим членам сім’ї, що потребують матеріальної допомоги.

Амортиза́ція –процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для відтворення зношених засобів праці.

Арбітра́ж –одночасні купівля і продаж цінних паперів, валюти і т. ін на різних ринках з метою отримання прибутку від різниці в цінах, валютних курсах і т. ін.

Асигна́ція –назва паперових грошей, які випускалися в Росії з 1769 р. по 1843 р. // (розм., заст.) взагалі паперовий грошовий знак.

Ауди́т –вид підприємницької діяльності, що є системою послуг підприємствам з метою перевірки фінансової звітності і правильності відображення у ній результатів фінансово-господарської діяльності, послуг в галузі бухгалтерського обліку, фінансів, податкового законодавства, банківської страхової справи за договорами на платній основі.

Ауди́торські організа́ції –фірми, що виконують контрольні, консультативні та інші функції на підставі угод з різними юридичними і фізичними особами.

Аукціо́ни –форма ринку, де потенційні покупці скоріше пропонують ціну на товари, ніж просто оплачують ціну, призначену продавцем.

Бага́ж –речі, що належать пасажирові і здаються ним для перевезення під відповідальність транспортної організації.

Ба́зис –основа, база.

Бала́нс –система взаємопов’язаних показників, що характеризують наявність матеріальних, трудових, грошових ресурсів і їх використання.

Ба́нк – фінансово-кредитна установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення.

Ба́нківський –прикметник до банк в значенні кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у країні, в тому числі випуск нових грошей.

Банкі́р –власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій; управляючий банком.

Ба́нк-кореспонде́нт – банк, який діє як агент іншого банку в тому місці, де в останнього немає відділення, або у випадку, коли останній з якихось причин сам не може здійснювати операції в цьому регіоні.

Ба́нк міжнаро́дних розраху́нків –міжурядова фінансова організація, заснована в 1930 році для допомоги і координації в перерахунку репараційних платежів Першої світової війни між національними центральними банками.

Банкно́ти –банківські білети: грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком.

Ба́нко –ціна або курс, за яким банк провадить продаж і купівлю цінних паперів.

Ба́нковий –прикметник до банк.

Банкру́тство –неспроможність боржника-підприємства, банку, іншої організації чи окремої особи платити за своїми борговими зобов’язаннями.

Ба́ртер –обмін товарами на безгрошовій основі, оформлений угодою.

Бе́дж –ідентифікатор трейдера на торгах, на якому є реєстраційний номер, фотокартка, ім’я трейдера та назва члена секції, яку він представляє.

Безава́нсовий –який здійснюється з урахуванням фактично виконаної роботи без нарахування і видачі авансу.

Безготівко́вий –той, який здійснюється без виплати готовими грішми, готівкою, у спосіб перерахування.

Безгроші́в’я –брак грошей.

Безприбутко́вий –той, який не дає прибутку; невигідний.

Безпроце́нтний – той, на якого не нараховуються проценти.

Безробі́ття –соціально-економічне явище, за якого частина населення не працює і знаходиться в стані активного пошуку роботи.

Безтова́рність –брак товарів.

Безтова́р’я –брак товарів.

Бі́знес –підприємництво, економічна діяльність, спрямовані на отримання прибутку.

Бізнесме́н –комерсант, підприємець, людина, діяльність якої спрямована на отримання прибутку.

Бізнесо́вий –прикм. до бізнес.

Бі́ржа –організаційно оформлений, постійно діючий ринок, де здійснюють торгівлю цінними паперами, нерухомістю і гуртову торгівлю товарами.

Біржова́ ціна́ –ціна товарів, що реалізуються через товарну біржу.

Бла́га –матеріальні предмети, що забезпечують економічний добробут.

Бла́нк – друкована стандартна форма документа або облікового реєстру, де передбачено необхідні реквізити (показники).

Бойко́т –спосіб політичної або економічної боротьби, що полягає в повній або частковій відмові від зносин з будь-якою особою, установою, державою, від участі в тих або інших організаціях, органах тощо.

Бо́ни –1) кредитні документи у формі цінних паперів, за якими їх власник може отримати певну суму грошей чи інші цінності; 2) тимчасові паперові гроші малого номіналу, що випускаються в обіг для забезпечення потреби в розмінних грошах; 3) паперові гроші, що вийшли з обігу і стали предметом колекціонування.

Боніфіка́ція –1) доплата до ціни товару, фактична якість якого вища від передбаченої угодою чи стандартом; 2) повернення податків, стягнених за товари, що вивозяться за кордон, з метою підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку; 3) державна субсидія, що надається з метою зменшення відсотків за кредит певній категорії осіб, які отримують позички; 4) одноразовий грошовий внесок власника облігацій державної позики у разі їх конверсії.

Бо́рг –зобов’язання, яке виникає в результаті запозичення фінансів або отримання товарів чи послуг у кредит, тобто за обіцянку заплатити пізніше.

Бра́к –зіпсована або неякісно виготовлена продукція.

Бро́кер –посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют.

Бро́кераж –виявлення браку і перевірки відповідності продукції стандартам або технічним умовам.

Бро́керидж –винагорода, яку отримують брокери, що встановлюється у процентах від вартості угод або у фіксованій сумі.

Бру́тто –вага товару разом з упаковкою.

Бу́м –фаза зростання в економічному циклі. Термін вживається для позначення тільки дуже великих відхилень вгору від довгострокового тренда.

Бухга́лтерська зві́тність –система узагальнених підсумків бухгалтерського обліку, що характеризує господарсько-фінансовий стан підприємства, фірми, підприємця.

Бухга́лтерський о́блік –система безперервного, взаємопов’язаного й документального спостереження і контролю за станом засобів, їх джерел, фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, фірм тощо.

Бюдже́т –кошторис доходів і видатків держави, підприємства, установи, фірми за певний період. Сума прибутків особи або родини на певний час.

Ва-ба́нк –на всі гроші, що є в банку: а) грати на всі гроші, що є в банку; 2) діяти, ризикуючи всім.

Ва́ловий націона́льний проду́кт (ВНП) –поточна ринкова вартість всього обсягу кінцевого продукту, виробленого в країні за певний проміжок часу, як правило, за рік.

Вальва́ція –визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом, а за вагою вміщеного в ній валютного металу.

Валю́та –грошова одиниця країни (гривня – валюта України,
долар – валюта США і т. д.); тип грошової системи, що дії в країні (золота, срібна, платинова, паперова); іноземні гроші, які використовує держава в міжнародному платіжному обороті (монети, векселі, чеки тощо).

Валю́тний –стосується валюти.

Валю́тно-фіна́нсовий –стосується до міжнародних грошових розрахунків і кредитних відносин, пов’язаний з ними.

Валютува́ння –зазначення строку, з якого починається нарахування процентів на суми, що дебетуються або кредитуються.

Вара́нт –посвідчення, видане складом на прийняті для зберігання товари.

Ва́учер – іменний приватизаційний чек, який сам по собі не дає права володіння конкретною власністю, але може бути обмінений на акції підприємства, що підлягає приватизації, тобто проданий.

Векселеда́вець –боржник, який отримав товар у кредит і дав кредитору письмове боргове зобов’язання (вексель).

Векселедержа́тель –1) особа, яка володіє векселем і має право на отримання вказаної в ньому суми; 2) податковий орган за місцем реєстрації векселедавця.

Ве́ксель –цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя.

Верифіка́ція –перевірка істинності, встановлення достовірності.

Ви́граш –чиста вигода від дії певного характеру.

Ви́грашний –прикметник до виграш.

Ви́нагоро́ди –все те, що конкретна людина вважає цінним і бажаним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.

Випро́дування –дія за знач. випродувати.

Випро́дувати –продавати частинами.

Виробни́к –той, що виробляє, виготовляє яку-небудь продукцію.

Виробни́цтво –процес, де взаємодіють робоча сила, засоби й предмети праці з метою створення продукції, виконання робіт або надання послуг.

Виробни́чий –1) стосується виробництва; 2) який здійснює виробництво, виготовлення якої-небудь продукції.

Високоприбутко́вий –той, який дає великі прибутки.

Ви́торг –дохід торгових (комерційних) фірм.

Ви́трати –загалом міра того, що повинно бути віддане для отримання чого-небудь іншого шляхом купівлі, обміну або виробництва.

Відкри́та еконо́міка –економіка, що бере участь у міжнародній торгівлі.

Відку́пник –той, хто одержував право стягати державні податки з населення.

Відтво́рення –постійне відновлення процесу виробництва та розвиток на цій основі продуктивних і виробничих відносин.

Відхо́ди виробни́цтва –неминучий побічний продукт економічної діяльності. У виробництві благ і наданні послуг використовуються матеріали й енергія, а при видобутку ресурсів, виробництві і споживанні утворюються відходи, що можуть забруднювати довкілля, як не будуть повертатися до наступного використання.

Відчу́ження –термін, який використовував Карл Маркс для опису ментальності робітників у капіталістичній системі.

Відшкодо́вувати –давати кому-небудь щось інше замість витраченого, загубленого, знищеного й т. ін.; поповнювати витрати, збитки чимсь іншим.

Віреме́нт –банківська операція; перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи на поточний рахунок іншої.

Вкла́ди –грошові кошти населення, підприємств та організацій у банках.

Вла́сність –майно, належне кому-, чому-небудь.

Вне́ски –грошові кошти (готівкою або у безготівковій формі, в національній або в іноземній валюті), що передані в банк власником (або третьою особою) на користь власника на певних умовах.

Гара́нт –держава, організація чи особа, які гарантують що-небудь; поручитель.

Гаранті́йні ви́плати –виплати, що мають забезпечити можливі витрати в заробітній платі працівникам, які певний час не виконували своїх обов’язків з поважних причин.

Гара́нтія –порука в чомусь, забезпечення чого-небудь // передбачене законом чи певною угодою зобов’язання, за яким юридична чи фізична особа відповідає перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов’язань.

Гендлюва́ти –торгувати з метою наживи; баришувати, спекулювати.

Господа́рство –1) сукупність виробничих відносин того чи іншого суспільного укладу; спосіб виробництва; 2) все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка; 3) галузь якого-небудь виду виробництва; виробнича одиниця.

Госпо́дарський –прикм. до господар // належний, властивий господарю.

Господа́рський –1) стос. до господарства (все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка) // який відає господарством якої-небудь установи, організації; 2) стос. до ведення господарства; 3) стос. до предметів хатнього господарства або який використовується в домашньому господарстві; 4) пов’язаний з використанням у господарстві // який ґрунтується на правильному веденні господарства; економічний, раціональний; 5) який добре веде господарство, дбає про нього, дотримується економії.

Господа́рчий –те саме, що господарський.

Госпрозрахунко́вий –прикм. до госпрозрахунок // який знаходиться на госпрозрахунку.

Госпрозраху́нок –скорочення: господарський рахунок.

Готі́вка –форма існування грошей, використовується як засіб обігу, а у деяких випадках – і функції засобу платежу.

Гра́нт –кошти, що передаються якою-небудь організацією або приватною особою іншим організаціям або приватним особам і які не є результатом деякого обміну, а становлять безповоротний трансфертний платіж.

Гри́вня –1) грошова одиниця Української Народної Республіки (1918 – 1920 рр.); 2) національна валюта України з 2 вересня 1996 р.

Гро́ші –економічна категорія, що означає специфічний товар, який у суспільстві виконує роль загального еквівалента.

Грошо́во-креди́тна полі́тика –частина економічної політики, спрямована на досягнення таких широких цілей, як стабільність зайнятості та цін, економічне зростання і зовнішній платіжний баланс за допомогою контролю грошово-кредитної системи через такі її характеристики: грошова маса, рівень і структура ставок процента, а також інші її показники, що впливають на доступність кредиту.

Грошолю́бство –жадібність до грошей, прагнення до наживи.

Ґату́нок –сорт, розряд виробу за якістю.

Ґеше́фт –спекулятивна, вигідна угода // вигода, бариш, зиск.

Ґрю́ндерство –масове невпорядковане заснування акціонерних товариств, страхових компаній, що супроводжуються великою емісією цінних паперів, біржовими спекуляціями, створенням тимчасових, фіктивних фірм, шахрайством.

Дарува́ння –спосіб передачі права власності іншій особі, підтверджений нотаріально завіреним договором.

Де́бет –ліва сторона бухгалтерського рахунку.

Дебіто́ри –боржники, тобто підприємства, організації, установи або окремі громадяни, які заборгували даній юридичній чи фізичній особі.

Девальва́ція –метод стабілізації валюти після інфляції паперових грошей.

Де́мпінг – 1) продаж товару за низькими цінами з метою звільнення від надлишкових товарно-матеріальних запасів або захоплення ринку збуту; 2) продаж товару за кордоном за цінами, нижчими, ніж витрати виробництва.

Депози́т –сума грошей, позичена певному фінансовому інституту, н-д, банку, будівельному товариству або фінансовому дому, на умовах, що дозволяють вилучення з чи без повідомлення або таких, що передбачають їх повернення через конкретний період часу, – такі гроші звичайно називають грошима, які перебувають “на депозиті”.

Депозита́рій –одна або кілька держав, міжнародна міжурядова організація або головна адміністративна посадова особа такої організації, що зберігають оригінали міжнародного багатостороннього договору і всіх документів, що його стосуються (заяв, ратифікованих грамот тощо).

Депо́рт –біржова угода на термін, що укладається на фондовій біржі спекулянтами в розрахунку на зниження курсу цінних паперів з метою одержання курсової різниці.

Держа́вний бо́рг –сума заборгованості держави перед кредиторами.

Держа́вний бюдже́т –фінансова програма діяльності уряду на певний термін (переважно на рік); склад майбутніх доходів і видатків держави; кошти, які концентруються у державі для виконання певних функцій.

Дефіци́т –в галузі грошово-фінансових відносин – перевищення видатків над доходами. Нестача часу, сировини, продуктів, грошей тощо порівняно з потребою в них.

Дефля́ція –зниження загального рівня цін.

Дивіде́нд –дохід, одержаний власником акції за рахунок прибутку акціонерного товариства.

Ди́лер (ма́клер, джо́бер) –особа або фірма, які виступають на біржі від свого імені і здійснюють посередницькі торгові операції за власні кошти.

Диско́нт –доход, який одержують банки при обліку боргових зобов’язань.

Дистриб’ю́тор –фірма, яка відіграє роль торговця за договором на основі привілейованого права на продаж.

Диференці́йна ре́нта –одна з форм доходу сільськогосподарських підприємств, пов’язана з використанням середніх та кращих за родючістю і місцерозташуванням земель.

До́лар –грошова одиниця США та деяких інших країн.

Допомо́га –будь-який приплив капіталу або інша допомога, надана країні, що не в змозі дістати кошти за допомогою природних ринкових механізмів.

Дота́ція –асигнування з Державного бюджету для регулювання доходів окремих бюджетів підприємств (організацій, установ), в яких затрати перевищують одержані доходи.

Дохо́ди –грошові надходження за одиницю часу юридичних і фізичних осіб; показник господарської діяльності підприємств, установ, організацій, фірми, підприємця.

Дрібнотова́рний –заснований на приватній власності дрібних виробників на засоби і результати виробництва.

Евіка́ція –відчуження покупцем набутого ним майна на тих засадах, що майно було відчужене поза волею власника, а також з інших причин, які існували ще до продажу майна.

Еквівале́нт –товар, в якому виражається вартість іншого товару.

Еконо́міка –1) наука, яка вивчає поведінку людей з погляду відносин між їх цілями й обмеженими засобами, що допускають альтернативне використання; 2) господарство країни, області, району, галузі; 3) найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів людської діяльності, а також їх ефективного використання.

Економі́ст –фахівець у галузі економіки, який може працювати у різних галузях народного господарства, на підприємствах, в організаціях, установах тощо. Основні функції його полягають у складанні виробничих планів, прогнозів на базі використання бухгалтерських, статистичних та інших даних, проведення аналізів діяльності роботи тощо.

Економі́чна полі́тика –комплекс економічних цілей і заходів, що забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку економічної системи.

Економі́чна систе́ма –сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Економі́чна тео́рія –наука, що досліджує як використовувати обмежені ресурси для задоволення потреб людства.

Економі́чний –прикметник до економіка у значенні сукупність суспільно-виробничих відносин.

Економі́чний при́мус –спосіб впливу на виробничу діяльність людей і її регулювання за допомогою зміни умов виробництва.

Економі́чні відно́сини –визначають: які знаряддя праці необхідно застосовувати, як вони повинні використовуватись і оновлюватись; які і якої якості сировину та матеріали використовувати, за якою ціною їх закуповувати і де; який режим праці встановити, як і з якою віддачею працюють люди, як вони використовують засоби виробництва, якої якості випускають продукцію тощо.

Еконо́мний –1) який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь; 2) який сприяє економії, здійснює її.

Еконо́мський –прикметник до економія а значенні поміщицьке господарство капіталістичного типу.

Експлуата́ція –систематичне використання людиною продуктивних сил (родовищ корисних копалин, залізниць,
машин і т. ін.).

Експлуатува́ння –дія за значенням експлуатувати – піддавати експлуатації кого-, що-небудь.

Е́кспорт –вивіз з країни товарів, капіталу, цінних паперів тощо для реалізації їх на зовнішньому ринку.

Екю́ –старовинна французька золота і срібна монета із зображенням щита.

Емба́рго –заборона державною владою ввозити або вивозити товар і валюту.

Емі́сія –випуск державою або приватними об’єднаннями цінних паперів (акцій, облігацій), банкових білетів, паперових горошей.

Еміте́нт –установа або підприємство, що випускає в обіг цінні папери, банкноти або паперові гроші, тобто здійснює емісію.

Енергопромисло́вий ко́мплекс –господарчий комплекс, що складається з промислового підприємства і великої електростанції.

Є́вро –грошова одиниця більшості країн Європейського Союзу.

Євровалю́та –кошти в іноземній валюті, що нагромадились у банках європейських країн і використовуються для розрахунків за межами країн-емігрантів цієї валюти.

Єврокреди́ти –міжнародні позики, що надаються великим комерційним банком за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

Європе́йська асоціа́ція ві́льної торгі́влі (ЄАВТ) – мала зона вільної торгівлі. Європейська організація з питань полегшення і розширення торгівлі існує з 4.01.1960 р. на основі підписання Стокгольмської конвенції.

Європе́йський інвестиці́йний ба́нк –банк розвитку, створений 1957 р. відповідно до Римського договору про утворення Європейського економічного співтовариства.

Європе́йський Сою́з –це об’єднання, утворене з міжнародних організацій (Європейського товариства з атомної енергії, Європейського економічного співтовариства та Європейського об’єднання вугілля і сталі) з метою формування спільного ринку, економічного розвитку країн-учасниць, зміцнення співпраці між ними, вільного переміщення товарів, послуг і капіталу.

Єврори́нок –міжнародний ринок позичкових капіталів, де операції здійснюються у євровалютах.

Євроста́т –статистичне управління Європейського співтовариства.

Євроче́ки –чек, що приймається до сплати у кожній з країн-учасниць європейської банківської системи.

Єди́ний економі́чний про́стір (ЄЕП) –об’єднання національних територій ряду країн, в рамках якого діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила діяльності у зовнішньоекономічній, в т.ч. валютно-фінансовій, інвестиційній сферах.

Жира́нт –особа, яка робить на звороті векселя або чека передавальний напис.

Жира́т –особа, на яку жирант переводить вексель або чек.

Жи́ро –вид безготівкових розрахунків; передавальний напис на звороті векселів, чеків або кредитних засобів.

Жироба́нк –банк, який здійснює безготівкові розрахунки між своїми клієнтами.

Заво́д –промислове підприємство з відповідним рівнем механізації виробничих процесів.

За́йнятість –це сукупність соціально-економічних відносин між людьми щодо забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою участі їх у суспільно корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Зако́н про Федера́льну торго́ву комі́сію –уведений в дію 1914 р. у США, що заснував Федеральну торгову комісію з повноваженнями у сфері бізнесу, призначену для розслідування “організації, ділової поведінки, практики й управління” компаній, що здійснюють комерційну діяльність між штатами, а також для боротьби з “нечесними методами конкуренції”.

Закриття́ –процес, за допомогою якого фірма припиняє свою діяльність, її власність реалізують і розподіляють серед кредиторів, а за наявністю залишків – серед її членів.

За́куп –у Київській Русі – бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього.

Закупіве́льний –стосується закупівлі.

За́купка –те, що куплене; куплений товар.

Заку́пка –дія за значенням закуповувати– одержувати за гроші, купувати що-небудь, переважно у великій кількості.

За́лишок –різниця між фактичним значенням змінної і значенням, отриманим з оціненого рівняння.

За́лік –погашення взаємних платіжних зобов’язань.

Заоща́дження –дохід, не витрачений на товари та послуги в рамках поточного споживання.

Запа́с –показник, величина якого не має часового виміру, наприклад, запас капіталу.

Запа́си –запаси товарів, які має фірма, необхідні на випадок тимчасових неочікуваних коливань виробництва або обсягів продажів.

Заплати́ти –віддати плату за що-небудь.

Запла́чений –дієприкм. до заплатити.

Запро́даний –дієприкм. до запродати.

Запро́да́ти –див. запродувати: 1) (заст.) те саме, що продавати; 2) (заст.) укладати попередній договір про продаж чого-небудь, одержуючи задаток; 3) (перен.) зраджувати кого-, що-небудь з корисливою метою.

Заробі́тна пла́та –частина національного доходу в грошовій формі, яка в результаті його розподілу надходить працівникам залежно від кількості та якості затраченої праці, що створює матеріальну зацікавленість у результатах праці.

Заробі́ток –те, що зароблене, плата за виконану роботу.

За́соби виробни́цтва –сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ.

За́соби пра́ці –сукупність засобів, за допомогою яких люди впливають на предмети праці з метою одержання продукції або виконання певних робіт.

Заста́ва –спосіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами терміни.

Збу́т това́рів –послідовність етапів процесу продажу, а саме: пошук та оцінка потенційних споживачів торговими агентами, укладення угод, обмін товару на гроші (чи на еквівалент вартості) та перевірка результатів.

Зві́льнення –звільнення найманих працівників працедавцем.

Змі́нний капіта́л –частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили (тобто на заробітну плату робітників); змінюється у процесі виробництва.

Зобов’я́зання –будь-які претензії, фактичні або потенційні, до приватної особи чи організації.

І́мідж –формування і підтримання сталого позитивного враження про товар, послуги, підприємство, що виготовляє або реалізує товар; є запорукою надійного становища на ринку.

Іміта́ція –створення образу, моделі економічного об’єкту або процесу, його штучне відтворення з метою дослідження, вивчення, прогнозування.

І́мпорт –ввіз з-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Інвентариза́ція –періодична перевірка наявності і стану матеріальних цінностей у натуральному виразі грошових коштів і розрахунків, а також зіставлення цих даних з бухгалтерським обліком.

Інвести́ції –це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиці́йний ба́нк –банківська установа, яка займається фінансуванням і довгостроковим кредитуванням народного господарства.

Інве́стор –фізична або юридична особа, яка вкладає свої кошти, майно та немайнові права в цінні папери.

Інвестува́ти –1) робити інвестиції; 2) купувати акції якої-небудь компанії, щоб стати її співвласником або одержувати дохід на вкладений капітал.

І́ндекс –число, що виражає значення чого-небудь, наприклад, ціни або валового національного продукту за даний період часу в абсолютних величинах, але стосовно базового періоду, значення для якого довільно прийнято за 100.

Індекса́ція –спосіб збереження реальної величини грошових вимог і доходів в умовах інфляції.

І́ндекс ці́н –зведений показник динаміки і співвідношення цін на товар.

Інде́нт – пропозиція на закупівлю товарів за цінами і на умовах гаданого покупця.

Індика́тор збі́гу –ряди економічних даних, які змінюються разом із циклом ділової активності; тобто економічний показник досягатиме свого максимуму в період, який приблизно збігається з піком ділової активності, і мінімуму, коли ділова активність мінімальна.

Індосаме́нт –передавальний напис на цінних паперах, векселях, чеках, коносаментах, який підтверджує перехід права за вказаними документами до іншої особи.

Ін’є́кції –екзогенні добавки до доходу фірм або домогосподарств, що не є результатом безпосередніх витрат приватного сектору.

Інжині́ринг –вид діяльності з надання на комерційній основі різноманітних інженерно-консультативних послуг щодо створення об’єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктури.

Інка́со –банківська операція, при якій банк за дорученням клієнта отримує плату за надіслані на його адресу товари та надані послуги на основі грошових, товарних і розрахункових документів.

Іннова́ції –термін, який часто використовують як синонім до слова “винахід” і відносять до технологічного удосконалення виробничих процесів, до досягнення нових характеристик та комбінацій властивостей продуктів, що продаються на ринку.

Інтегра́ція –(книжн.) доцільне об’єднування та координація дій різних частин цілісної системи.

Інтенсифіка́ція виробни́цтва –процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці тощо відповідно до найновіших досягнень науково-технічного прогресу.

Інфля́ція –процес зростання загального рівня цін.

Інфраструкту́ра –комплекс галузей народного господарства, які обслуговують промисловість, сільське господарство, транспорт.

Іпоте́ка –різновид застави нерухомого майна (головним чином, землі і будівель) з метою одержання позички.

Када́стр –опис та оцінка будь-яких об’єктів.

Казна́ –фінансові кошти держави, які формуються і використовуються через спеціальну державну структуру – казначейство.

Капіта́л –економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини, де вартість внаслідок діяльності робочої сили приносить додаткову вартість, самозростає.

Капіталовкла́дення –вкладення в основний капітал, здійснювані фірмами, урядом, урядовими установами або приватними особами.

Капіталоство́рення –чиста надбавка до основного капіталу після відрахування амортизації.





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.70.175 (0.039 с.)