Міністерство охорони здоров’я Укрвїни

Міністерство охорони здоров’я Укрвїни

Лисичанське державне медичне училище

НАВЧАЛЬНО - МЕТОДИЧНИЙ

КОМПЛЕКС

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

З ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Автор: Дерев’янко О.О. - викладач української мови першої категорії

 

Рецензент:

 

Навчально-методичний комплекс забезпечення самостійної роботи студентів з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» містить програму самостійної роботи, методичні рекомендації щодо набуття знань, навиків, вид навчального завдання, форми контролю, рекомендовану літературу. Для студентів спеціальностей сестринська та лікувальна справа.

 

Розглянуто і схвалено на

засіданні циклової комісії

гуманітарних та соціально-

економічних

дисциплін

Протокол № від

Голова ц/к Сергеєва С.М.

 

 

ЗМІСТ

 

1. Вступ…………………………………………………………………………... 5

2. Програма самостійної роботи з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»……………………………………………….. 6

3. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії. Культура мовлення під час дискусії ……………….... 7-15

4. Специфіка мовлення фахівця Управління мовленням та його структурування за допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості…………………………………………………………………… 16-26

5. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет. Основні правила ділового спілкування……………………………………………………………….. 27-34

6. Типи термінологічних словників. Правила вживання термінів свого фаху, правила правопису слів-термінів та слів іншомовного походження………………………………………………………………. 35-41

7. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів. Складноскорочені слова, абревіатури і графічні скорочення.……………………………………... 42-45

8. Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Числівники, прийменники та дієслівні форми у професійному мовленні...................................................................................................... 46-49

9. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні………… 50-53

10. Оформлення довідково-інформаційних документів: виробничі звіти, виробничі протоколи, витяг з протоколу.……………………………… 54-61

11. Укладання фахових документів ………………………………………... 62-66

Використана література…………………………………………………….. 67

 

 

ВСТУП

Сучасна система освіти ставить завдання формувати гармонійно розвинуту, суспільно активну особистість, що вільно володіє рідною мовою, досягає високої культури спілкування. Отож завдання викладача полягає не тільки в тому, щоб дати молодому спеціалістові знання, а в тому, щоб сформувати потребу в них, виховати прагнення до постійної роботи над самовдосконаленням. Саме таку мету переслідує самостійна робота студента над вивченням окремих тем з української мови (за професійним спрямуванням).

Самостійна робота набула актуальності та стала важливою складовою навчально-виховного процесу, ефектив­ним засобом закріплення та поглиблення знань, розвитку вмінь і навичок практичної діяльності студентів.

Завдання, що покладаються на самостійну роботу студентів з української мови (за професійним спрямуванням), полягають у формуванні в них основ сис­темного, комплексного підходу до вивчення дисципліни.

Розроблені завдання для самостійної роботи студентів з української мови (за професійним спрямуванням) передбачають опрацювання ними окремих питань, які не розглядаються на практичних занять з відповідних тем навчальної дисципліни.

Контроль за самостійною роботою студентів здійснюється викладачем, який проводить лекційні та практичні заняття, через усне опитування на практичних заняттях, тестування, перевірку зошитів для самостійної роботи (де виконуються письмові завдання, подані нижче).

На вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» відводиться програмою 54 години, з яких 2 години відводиться на лекцію, 34 годин використовуються для проведення практичної роботи в аудиторії, 18 годин виділяється на самостійне вивчення матеріалу. Це такі розділи:

 

	Культура фахового мовлення	4 год.
	Етика ділового спілкування	2 год.
	Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні	8 год.
	Складання професійних документів	4 год.

 

Працюючи над матеріалами навчально-методичного комплексу, студент має можливість дистанційного спілкування з викладачем, оскільки текст викладу теми супроводжується методичними рекомендаціями. При вивченні тієї чи іншої теми важливо дотримуватись послідовності виконання, теоретичні питання слід законспектувати, практичні вправи виконати письмово у зошиті.

Після вивчення матеріалу, виділеного на самостійне вивчення, студенти повинні знати: основні вимоги до усного професійного спілкування, лексичні норми сучасної української мови, в т.ч. галузева термінологія, фразеологія, складноскорочені слова і абревіатури; особливості морфології і синтаксису ділових текстів, правила укладання професійних документів.

Студенти повинні вміти: в повній мірі дотримуватися культури усного спілкування, правильно користуватись лексичним багатством мови, грамотно застосовувати морфологічні форми, вправно будувати речення, відповідно до вимог офіційно-ділового стилю складати тексти професійних документів.

 

ПРОГРАМА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

№ п/п	Тема	Кількість годин	Форми контролю
	Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії. Культура мовлення під час дискусії.		Усне та тестове опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів.
	Специфіка мовлення фахівцяМайстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.Управління мовленням та його структурування за допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості.		Презентація виступів, перевірка зошитів.
	Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет. Основні правила ділового спілкування.		Опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів.
	Типи термінологічних словників.Правила вживання термінів свого фаху, правила правопису слів-термінів та слів іншомовного походження.		Опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів.
	Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів Складноскорочені слова, абревіатури і графічні скорочення.		Опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів.
	Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Числівники, прийменники та дієслівні форми у професійному мовленні.		Опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів.
	Синтаксичні норми сучасної української літературної мови. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.		Опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів.
	Оформлення довідково-інформаційних документів: виробничі звіти, виробничі протоколи, витяг з протоколу.		Опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів, підсумкова контрольна робота, екзамен.
	Укладання фахових документів		Опитування на практичних заняттях, перевірка зошитів, підсумкова контрольна робота, екзамен.

Самостійна робота № 1.

Проблема

Варіант

переваги

недоліки

Методика проведення обговорення:

1. Ведучий (головуючий) ставить задачу для обговорення.
2. Учасникам надається основна інформація по проблемі, історичні факти, дати, події тощо (це може бути частиною домашнього завдання).
3. Ведучий (головуючий) ділить колектив на групи по 4-6 чоловік. Кожній групі роздаються таблиці та яскраві фломастери. Визначається час на виконання завдання (10-15 хв.).
4. Учасники дискусії заповнюють таблицю й приймають рішення по проблемі.
5. Представники кожної групи розповідають про результати. Викладач може порівняти отримані результати, відповісти на питання учасники дискусіїв.

Ø Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Суть методу і його мета:

Ця форма дискусії сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі. Група з 3-5 чоловік веде дискусію на зарання обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або задають питання учасникам бесіди.

Ток-шоу дає можливість чітко виразити різні точки зору за заданою темою, але для цього основні учасники обговорення повинні бути добре підготовлені. У всіх рівні умови – 3-5 хвилин. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялись від заданої теми. Ток-шоу добре проводити спареними уроками (1,5 год.)

Методика проведення дискусії:

Принцип “мозкового штурму” простий. Ви збираєте групу учасники дискусіїв, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку.

Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, що виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувались правила, при необхідності втручатися. Перший етап триває до тих пір, доки з'являються нові ідеї.

3. Ведучий об'являє коротку перерву, щоб учасники налаштувались на критичний лад мислення. Починається II етап. Тепер учасники “мозкового штурму” згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дощі). Проаналізувати і вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання, учасники приходять до рішення.

Методика проведення.

Розподіл ролей. Розподілити учасники дискусіїв на 2 групи: в підтримку резолюції і ту, що виступає проти. Нагадати учасниками поряд проведення дебатів. Вибрати голову і його помічника, який буде слідкувати за регламентом.

Підготовка учасників заняття. Учасники дискусії повинні підготувати “конструктивні аргументи” (які ґрунтуються на 3-5 положеннях, логічно викладені й підкріплені фактами). Вони повинні спробувати уявити, якими будуть доводи супротивника, і підготуватися спростувати ці доводи.

Учасникам треба пояснити користь від участів дебатах: набуття навичок знаходити переконливі докази для супротивника, що не поділяє ваші переконання; вміння розуміти і поважати право інших на особисті переконання.

Тестові завдання

1. Дискусія –

а) роздум проблемного характеру колективного обговорення;

б) проводиться з обмеженою кількістю учасників і охоплює невелику кількість питань;

в) усний виступ з метою висловлення певної інформації, яка повинна впливати на розум, почуття і волю слухачів;

г) одна з найпоширеніших форм публічних виступів, що поєднує риси писемної та усної форм мовлення.

2. Основне правило ведення дискусії:

а) говори все, що спадає на думку;

б) стверджуй те, в чому впевнений, навіть, якщо не можеш аргументувати;

в) не зважай на думки інших;

г) поступись опонентові усім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого

такого, чого не можеш довести.

 

 

Самостійна робота № 2.

Література

1. Зубков М.Сучасне ділове мовлення. - Харків, 2008.- 304-311с.

2. Шевчук С.В.Українське ділове мовлення.-К.: Арій, 2007.-482-487с.

Кількість годин: 2 год.

Вид навчального завдання: скласти опорний конспект, підготувати виступ відповідно до одного з видів публічного мовлення, мультимедійну презентацію.

Методичні вказівки

При опрацюванні даної теми необхідно звернути увагу на складові публічного виступу. Це - подолання страху перед аудиторією, визначення цілі виступу, самоналаштування, оволодіння аудиторією, композиція.

Текст виступу має бути логічним і послідовним. Його можна легко запам'ятати, а згодом обходитися і без нього. Промовець зможе говорити спокійно, невимушено, більше апелювати до слухачів, спостерігати за їхньою реакцією.

Увага! Побудова публічного мовлення залежить від виду та жанру.

Зверніть увагу! Редагування тексту виступу - важливий етап його підготовки. Щоб відредагувати текст, необхідно його прочитати, домагаючись повного розуміння всього змісту. Таке розуміння досягається у процесі кількаразового читання і риторичного аналізу за таким алгоритмом:

1. Тема виступу

2. Авторський задум.

3. Жанр виступу.

4. Тип мовлення, стиль.

5. Особливості будови.

6. Риторичні фігури.

7. Тропи.

8. Внутрітекстові зв’язки.

9. Дотримання правописних норм.

10. Засоби усної виразності, якщо текст озвучено.

Запам’ятайте: вдало складений текст виступу на 90 % гарантує його успіх. Однак повний успіх виступу за добре складеним текстом залежить від: володіння матеріалом; володіння самим собою; володіння аудиторією.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте значення знання мови фахового спрямування для майбутньої

професійної діяльності.

2. У чому полягає сутність професійного публічного мовлення, де його використовують?

3. Дайте визначення поняття «виступ» та охарактеризуйте його види.

4. Які б ви дали рекомендації виступаючому при підготовці до публічного виступу?

5. Сформулюйте правила техніки викладу виступу.

6. Якими ви користуєтеся джерелами для підготовки виступу на заняттях?

Форми контролю

 

Поточний -перевірка конспекту, презентація виступів.

Підсумковий - підсумкова контрольна робота.

 

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Види публічного мовлення

Ø соціально-політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд, ділова доповідь, промова);

Ø академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);

Ø судове (звинувачувальна та захисна промова);

Ø урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);

Ø церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви).

 

Жанри публічних виступів

 

У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії.

Доповідь - це значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції. У доповіді наявний значний фактичний матеріал (тому її тези часто пропонують слухачам заздалегідь); вона, як правило, розрахована на підготовлену аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо. Різновиди доповіді: ділова, політична, звітна, наукова.

Промова - це невеликий (до 10-15 хв) усний виступ, що має на меті висвітлення певної інформації, вплив не тільки на розум, а й на волю й почуття слухачів. Давньоримська схема: що, для чого, у який спосіб - і зараз актуальна для промовця. Промова повинна бути логічно струнка, переконлива, емоційно насичена. Основні різновиди промов: ділова, ювілейна, святкова, агітаційна, мітингова.

Лекція - це публічний виступ, основним призначенням якого є пропаганда наукових знань. Лекція містить науково доведену й перевірену інформацію, визнану в науковому світі. Лекції різноманітні за своїм змістом і формою викладу. Залежно від слухацької аудиторії розрізняють два основні типи лекцій: популярні (розраховані на непідготовленого слухача) й академічні (розраховані на слухача, який має певний рівень знань).

Виступ у дискусії - це лаконічний (до 2-5 хв), чітко аргументований виклад певного погляду на проблему. Виступ найчастіше не готується завчасно і є спонтанною мовною реакцією на щойно почуте на зборах, нараді, семінарі, науковій конференції тощо. Полемічність, стислість, точність і чіткість формулювань - основні риси виступу.

Презентація - одна з цікавих і переконливих форм інформації про нове виробництво, нові товари фірми, нову книгу, новий товар тощо. На кожну презентацію потрібно спеціально запросити людей. Проводить її організатор (ведучий), який має в найдохідливішій формі розповісти про предмет презентації. Презентацію потрібно готувати. Для цього необхідно:

визначити її цілі;

Ø персональний склад запрошених: керівник організації, особа, відповідальна за підготовчу роботу, спеціаліст із предмета презентації, спеціаліст із запрошеної аудиторії;

Ø визначити, в якому приміщенні буде проходити презентація;

Ø підготувати допоміжні матеріали, сувеніри.

На презентацію рекомендують запрошувати 50—200 осіб, зазначаючи, що чим менше людей, тим менш офіційною буде зустріч, тим легше встановити з ними діалогічне спілкування і впливати на них.

Тестові завдання

1.Виберіть правильний варіант характеристики виступу:

а) виступ характеризується попередньою підготовленістю з чітко продуманими проблемами;

б) виступ характеризується емоційністю, а тому він ніяк не пов'язаний з проблемами, висвітленими в доповіді;

в) виступ відрізняється від лекції спонтанністю, лаконічністю і

непідготовленістю;

г) він торкається тільки кількох проблем, висвітлених у допо­віді, тому

будується як набір реплік.

2.Посткомунікативний етап публічного виступу включає:

а) формування методологічних принципів, визначення позицій, добір та оцінювання матеріалу, що стане основою виступу;

б) визначення стратегії і тактики майбутнього виступу та його основної ідеї, вирішення питань, пов'язаних з її трактуванням, відпрацювання змісту виступу, добір засобів та прийомів його передавання;

в) центральний у процесі спілкування, творча робота промовця перед слухачами;

г) визначення результативності зустрічі зі слухачами.

3. Виберіть правильний варіант характеристики промови:

а) промова - це непідготовлений виступ, що народжується під час

мітингу;

б) промова - це усний підготовлений виступ з інформацією, яка має вплинути на розум, почуття й волю слухачів;

в) промова й доповідь - це синоніми.

г) вирішення спірного питання.

4. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

а) ретельно готуватися до неї, основну увагу зосереджувати на власному

«я», говорити швидко;

б) ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним, враховувати

точку зору співбесідника;

в) ретельно готуватися до неї,висловлювати думки точно, логічно,

постійно перебивати співбесідника, щоб встигнути все сказати;

г) ретельно готуватися до неї, основну увагу зосередити на думці вашого

співбесідника.

5. Щоб утримувати увагу слухачів, потрібно:

а) говорити голосно;

б) говорити тихо;

в) постійно змінювати інтонацію;

г) пристосовувати свій голос до тієї обстановки, де відбувається

спілкування.

 

Самостійна робота № 3 .

Література

1. Зубков М.Сучасне ділове мовлення. - Харків, 2008.- 9-12с.

2. Шевчук С.В.Українське ділове мовлення.-К.: Арій, 2007.-13-16

Кількість годин: 2 год.

Вид навчального завдання: скласти опорний конспект, виконати вправи, тестові завдання.

Методичні вказівки

Запам'ятайте, що мова - це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці і творчості багатьох поколінь. У її глибинах філософський розум, виготовлений естетичний смак, поетичне чуття, сила надзвичайної чутливості до найтонших переліків людських почуттів і явищ природи. Разом із тим мова - це і своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання, розвою та поступу народу. Мова належить до так званих вторинних систем, існує в людському суспільстві і реалізується в процесі мовлення. Нарешті, мова - це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності.

Запам'ятайте: літературна мова - це оброблена, унормована форма загально радної мови, яка в усному та писемному різновидах обслуговує всі сфери суспільного життя, в т.ч забезпечує професійне спілкування громадян.

Спілкування - це обмін інформацією її особою іншій за схемою: мовець – слухач.

Вимоги до усного мовлення:

1. До змісту (творчість, не двозначність, логічна послідовність вкладу, стислість, відповідальність змісту до обставин мовлення).

2. До мовних засобів (багатство лексики, відповідальність мовних засобів до змісту і обставин мовлення, стилістична вправність, нешаблонність у побуті висловлювання.)

3. До голосу (Виразність дикції, відповідальність сили і тембру голосу, швидкості мовлення до ситуації)

4. До поведінки (тактовність і ввічливість у ставленні до співрозмовника, внутрішня розкутість і відкритість, вияв зацікавленості темою, загальна висока культура поведінки у поєднанні з почуттям власної гідності та повагою до присутніх, знаття і дотримання універсальних величин усного спілкування: погляду, усмішки, відстані).

Зверніть увагу, що обов'язковою умовою усного спілкування є дотримання мовленнєвого етикету, тобто сукупність правил мовленнєвої поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (форми звертання, подяки, вибачення тощо).

Зверніть увагу, що українська літературна мова має статус державної мови після прийняття Закону про мови в УРСР (29.10.1989) та Конституції України (28.06.1996), де сказано «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всіх території України».

Вимоги до мови професії:

1. Користування державною мовою при обов’язковому дотриманні всіх норм літературної мови.

2. Досконале знання і використання професійної термінології лексики.

3. Професійне удосконалення фахової майстерності і мовної вправності у професійній діяльності.

 

Розмежуйте поняття «мовлення» і «спілкування»

Мовлення – це сукупність мовленнєвих дій, мета яких впливає із загальної мети спілкування і реалізується в сучасній і письменній формах.

Пам'ятайте! Якщо Ви хочете навчитися говорити, спілкуватися українською мовою:

Ø слухайте, як говорять нею люди, для яких українська мова є рідною;

Ø слухайте радіо, платівки, магнітофонні записи; читайте українські газети, журнали, заучуючи цілі уривки тексту;

Ø думайте українською мовою і тільки нею; повторюйте слова, вирази і цілі фрази, поки вони самі приходитимуть вам у голову для того, щоб висловити потрібну думку; найголовніше - робіть це свідомо!

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Які завдання спеціаліста певного профілю у професійному спілкування?

2. Поясність, в чому особливості мовлення і спілкування.

3. Які ви запам’ятали ознаки зразкового мовлення?

4. Яких правил потрібно дотримуватись під час дискусії?

5. Що потрібно пам’ятати, щоб навчитися гарно спілкуватися українською мовою?

Форми контролю

 

Поточний -перевірка конспектів, усне опитування, виконання вправ.

Підсумковий - підсумкова контрольна робота, екзамен.

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

 

Правила для слухача

Ø Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.

Ø Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.

Ø Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.

Ø Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.

Ø Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.

Ø Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.

Ø Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.

Ø Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.

Ø Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.

Ø Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.

У кожному суспільстві етикет поступово розвивався як система правил поведінки, система дозволу й заборон, що формують загалом моральні норми. Етикет і мовлення тісно пов'язані між собою. Манера мовлення, стиль, дозвіл чи заборона говорити одне й не говорити інше, вибір мовних засобів як маркер приналежності до певного середовища – все це наявне в наших мовленнєвих виявах. Мовленнєвий етикет можна визначити як правила, що регулюють мовленнєву поведінку. Це широка зона одиниць мови й мовлення, яка словесно виражає етикет поведінки, дає нам в руки ті мовні багатства, які є в кожному суспільстві для вираження неконфліктного ставлення до людей, а етикет регулює складний вибір доречного засобу конкретною людиною, для її конкретного адресата, у конкретному випадку, ситуації.

Ми бачимо і відчуваємо на собі повсякденно, що культура спілкування в суспільстві низька. Мовлення молодих людей характеризується багатослів’ям, заміною власне українських слів іншомовними, суржиком, діалектною, сленговою лексикою, воно далеке від високої культури спілкування. Яка полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови, а й залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується посиленням уваги до мовної освіти в країні, потребою формування особистості, яка б відзначалася свідомим ставленням до рідної мови, мовленнєвою активністю на всіх етапах оволодіння мовою, пізнання і впливу, високою культурою спілкування в різних життєвих ситуаціях.

У зв’язку з цим фахівцем з великої літери можна вважати ту людину, яка не лише володіє високою кваліфікацією, а й є духовно багатою, творчою компетентною осо­бистістю. Формування такого спеціаліста дедалі більше пов’язується з глибоким знанням української мови, з її тонкощами, таїною як усного, так і писемного професійного мовлення. На роботі, крім професійної майстерності, велике значення має вміння чи невміння встановлювати і підтримувати добрі стосунки з людьми.

Кожна людина має свої переваги і недоліки, які варто враховувати у процесі спілкування, має свою життєву позицію і переконання, які впливають на її точку зору у прийнятті того чи іншого рішення, має свої смаки, які бажано знати і не критикувати, вона є вихованцем певних традицій, які слід поважати. Тим більше, уміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а й у безпосередніх ділових контактах із колегами.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

 

Завдання №1. Дотримуючись культури мовлення, продовжіть речення за поданим початком.

Не можу погодитися…

Дозвольте заперечити, моя думка з цього питання дещо інша…

Аргументи недостатньо переконливі, тому що…

Припустимо, що…

На жаль, ви мене не зрозуміли…

 

Завдання №2. Знайдіть у наведених реченнях слова або вирази, що не відповідають стилістичним і лексичним нормам сучасної української літературної мови. Підкресліть їх і напишіть правильний варіант.

Я рахую, що це питання можна розглянути в слідуючий раз. Мова йшлася про нові технології виробництва. У боротьбі за збільшення ефективності сільськогосподарського вироб­ництва рішучу роль відіграє орендний підряд. Поступили в продаж вироби акціонерського товариства «Труд». Збори акціонерів проголосили відкритими. Ми виконали поставлені перед нами задачі. Акт було складено у трьох екземплярах. Ми розробили необхідні міри по поліпшенню умов праці.

 

Завдання №3. Доберіть із різних джерел і запишіть п’ять крилатих висловів про українську мову. Розкрийте зміст одного з них.

 

Тестові завдання

1. Мовлення - це:

а) код, відомий усім представникам певного мовного колективу;

б) процес і результат спілкування, який матеріалізується у звуках, мі­міці; інтонації і жестах;

в) засіб спілкування;

г) біологічне явище.

2. Мовлення повинно бути точним, що передбачає вимоги:

а) добирати найточніші слова, чітко формулювати думку, за потреби звертатися до тлумачного, синонімічного словника;

б) виділяти найважливіші слова, висловлювати своє ставлення до того, про що говориш;

в) дотримуватися нових норм (правильної вимови, побудови речень);

г) продумувати тему й основну думку висловлювання.

3. Усне ділове мовлення супроводжується:

а) використанням розмовної лексики;

б) використанням діалектизмів, жаргонізмів;

в) мімікою, жестами;

г) використанням суржику.

Самостійна робота № 4.

Методичні вказівки

 

Запам’ятайте! Термінологічний словник - один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано термінологію галузі (кількох галузей) знань. Теорією і практикою укладання словників займається термінологічна лексикографія. Розроблення загальної класифікації документів є одним із провідних напрямків документознавства, класифікація термінологічних словників розглядається в колі проблематики термінографії.

Зверніть увагу! Термінологічні словники, відображаючи лексику спеціальної сфери, мають чітко окреслене функційне призначення - відображати поняттєво-термінологічний апарат різних галузей науки й техніки та забезпечувати наукову, навчальну, виробничу діяльність. Це зумовлює критерії відбору термінологічного матеріалу за читацькою адресою. Термінологічні лексикографічні праці призначено широким коламнауковців, викладачів, студентів усіх спеціальностей або певної спеціальності, аспірантів, слухачів підготовчих відділень, слухачів системи підвищення кваліфікації, учнів, науково-технічних працівників. Однак існують словники, які виникли як наслідок спостереження за професійною лексикою окремих категорій фахівців чи угруповань мовців.

Термінологічним словникам останнього десятиріччя притаманна видова розгалуженість за широтою охоплення термінологічної лексики.

 

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте типи термінологічних словників.

2. Розкрийте умови розвитку стандартизації термінології.

3. Яких правил застосування іншомовної лексики слід дотримуватись в професійному мовленні?

4. Проведіть дослідження професійної лексики та з’ясуйте рівень використання в ній іншомовних слів.

5. З яких мов найбільше запозичені терміни?

6. Про що свідчать іншомовні запозичення в українській мові?

Форми контролю

Поточний -усне опитування.

Підсумковий - підсумкова контрольна робота, екзамен.

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Тестові завдання

Самостійна робота № 5.

Література

1. Зубков М.Сучасне ділове мовлення. - Харків, 2008.- 47-49с.

2. Паламар Л.М. Мова ділових паперів.-К.: Либідь,2000.-250-276с.

Кількість годин: 2 год.

Вид навчального завдання: скласти тези до лекційного матеріалу.

Методичні вказівки

У текстах документів можуть уживатися скорочені слова. При цьому типи і способи скорочення слів визначаються чинним «Українським правописом» і ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в український мові в бібліографічному описі».

Увага! Розрізняють кілька типів скорочень (абревіатур):

1. Скорочення, які утворені з частин слів, називають одиничні установи, заклади тощо: Укрінформ, Рівнерада, Мін’юст, Кабмін;

2. Скорочення, які утворені з частин слів, називають родові назви: райрада, медінститут, техробітник;

3. Скорочення, які утворені з початкових (ініціальних) літер, пишуться великими літерами і можуть відмінюватися: ВАТ, ТО, НДІ; у ВАКу, до ТЮГу;

4. Графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі; при цьому зберігається написання великих і малих літер, дефісів; на місці скорочення ставиться крапка (крім стандартних скорочень мір: м, см, мм): півд.-зах., Півн. крим. канал, акад., див., і т.ін., напр., до н.е., о., оз., пор.

Слова не скорочуються на голосний (крім початкового в слові) і на ь, наприклад: укр., україн., українськ.

Запитання для самоконтролю

1. Сформулюйте принципи правопису складноскорочених слів і абревіатур у зв’язку з правилами словотвору?

2. Як часто використовуються абревіатури у вашому професійному мовленні?

3. Вкажіть особливості застосування графічних скорочень.

Форми контролю

Поточний -перевірку конспекту.

Підсумковий – підсумкова контрольна робота.

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Тестові завдання

1.Складноскорочені слова - це:

а) абревіатури;

б) слова-штампи;

в) прикладки;

г) складні слова.

2. Графічні скорочення вимовляються:

а) скорочено;

б) повністю;

в) і повністю, і скорочено;

г) в різних випадках по-різному.

3. Виберіть правильне твердження:

а) крапка ставиться при скорочених назвах мір;

б) слова на письмі завжди скорочуються на голосний;

в) не ставиться крапка і між подвоєними буквами, що вказують на

множину;

г) власні складноскорочені назви пишуться з малої букви.

4. Виберіть правильний варіант скороченого написання слів район, область, порівняйте, місто:

а) р., об., порівн.., міс.;

б) р-н, обл., пор., м.;

в) р.-н., о., порівн., міс