Стаття 47. Умови забезпечення платоспроможності страховиків

1. Платоспроможність страховиків забезпечується дотриманням встановлених вимог платоспроможності, оцінкою їх виконання Уповноваженим органом та його втручанням при невиконанні цих вимог.

2. Страховики зобов‟язані на кожну дату дотримуватися таких вимог платоспроможності:

1) сформувати технічні резерви в розмірі та в порядку, визначених Уповноваженим органом;

2) мати суму активів визначених цим Законом категорій для покриття в повному обсязі технічних резервів, розраховану в порядку, встановленому Уповноваженим органом;

3) мати регулятивний капітал у розмірі, не меншому від встановленого відповідно до вимог цього Закону;

4) виконувати умови участі в централізованих страхових резервних фондах у випадках, передбачених законодавством;

5) дотримуватися інших пруденційних нормативів, установлених Уповноваженим органом.

4. Мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється як найбільша з двох величин:

1) гарантійний фонд страховика або

2) нормативний запас платоспроможності.

5. Гарантійний фонд страховика встановлюється в розмірі:

1) 2 мільйони євро – для страховика, який здійснює види страхування інші, ніж ті, які належать до галузі страхування життя;

2) 3 мільйони євро – для страховика, який здійснює види страхування, які належать до галузі страхування життя;

3) 3 мільйони євро – для страховика, який здійснює страхування великих ризиків;

4) 3 мільйони євро – для перестраховика;

5) мінімального розміру гарантійного депозиту – для основної філії страховика-нерезидента.

6. Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює види страхування інші, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій із визначених величин, а саме:

перша – підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується (але не більше ніж на 50 відсотків) на суму страхових премій, належних перестраховикам;

друга – підраховується шляхом множення середньої річної суми страхових виплат за попередні 36 місяців (84 місяці для страховиків, що здійснюють страхування інше, ніж страхування життя, виключно за видами 8 та/або 9) на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується (але не більше ніж на 50 відсотків) на суму виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування. 33

 

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює види страхування, що належать до галузі страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

7. За результатами оцінювання системи управління страховика (якості управління ризиками, внутрішнього контролю та корпоративного управління), ринкової поведінки страховика та якості розкриття інформації (у звітності, що оприлюднюється, у звітності, що надається Уповноваженому органу, та інформації, що надається споживачам страхових послуг), а також дотримання пруденційних нормативів Уповноваженим органом встановлюються додаткові вимоги до регулятивного капіталу страховика.

Перелік показників та критеріїв оцінки системи управління, ринкової поведінки, розкриття інформації та дотримання пруденційних нормативів, а також порядок оцінювання та визначення розміру додаткових вимог до регулятивного капіталу за результатами оцінювання встановлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу. При цьому розмір додаткових вимог до регулятивного капіталу не може перевищувати граничних розмірів, установлених у пункті 8 цієї статті.

8. Граничний розмір додаткових вимог до регулятивного капіталу встановлюється в розмірі 30 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу, в тому числі:

1) 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу при недотриманні вимог до системи управління;

2) 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу при недотриманні вимог до ринкової поведінки та розкриття інформації;

3) 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу при недотриманні пруденційних нормативів.

9. Розмір регулятивного капіталу страховика визначається, як частина в активах, вимоги до яких встановлено частиною 10 цієї статті, що залишається після вирахування зобов‟язань, вимоги до яких встановлено частиною 11 цієї статті.

10. Сума активів, що приймається до розрахунку регулятивного капіталу, визначається як сума окремих статей активів балансу та сум на позабалансових рахунках з урахуванням таких особливостей:

1) активи, обтяжені іншими зобов‟язаннями, ніж зобов‟язання за договорами страхування, перестрахування та співстрахування, враховуються в розмірі, що не перевищує балансової вартості таких зобов‟язань;

2) активи, якими представлені технічні резерви, враховуються в загальному розмірі, що не перевищує розміру технічних резервів з урахуванням суми часток перестраховиків;

3) активи, якими відповідно до законодавства можуть бути представлені технічні резерви (крім прав вимоги до перестраховиків та активів, зазначених у пункті 1 частини 10 цієї статті), враховуються в розмірі, зменшеному на суми, які враховані в пункті 2;

4) права вимоги до перестраховиків враховуються лише в складі активів, якими представлені технічні резерви, з урахуванням встановлених обмежень щодо такого представлення;

5) інші активи, крім зазначених у пунктах 1, 2 та 3 частини 10 цієї статті, приймаються до розрахунку в розмірі, встановленому нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, з урахуванням того, що не враховується:

I. вартість нематеріальних активів;

II. дебіторська заборгованість, строк якої перевищує три місяці;

III. вартість векселів;

 

 

IV. вартість інших цінних паперів, якщо такі цінні папери не пройшли лістинг відповідно до норм законодавства та не перебувають в обігу на фондовій біржі або торговельно-інформаційній системі;

 

6) для цілей розрахунку регулятивного капіталу Уповноважений орган може вимагати застосування страховиками лише певного методу оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

7) суми, що обліковуються на позабалансових рахунках, можуть бути враховані при розрахунку регулятивного капіталу відповідно до вимог частини 13 цієї статті.

11. Сума зобов‟язань, що приймається до розрахунку регулятивного капіталу, визначається в розмірі суми зобов‟язань за балансом з урахуванням суми часток перестраховиків у технічних резервах, зменшеної на суму субординованого боргу, що відповідає вимогам частини 12 цієї статті та збільшеної на суми на позабалансових рахунках, що враховуються відповідно до вимог частини 13 цієї статті.

12. На вимогу страховика та наявності наданих ним підтверджень Уповноважений орган може надати дозвіл не враховувати в складі зобов‟язань при визначенні регулятивного капіталу суму субординованого боргу (але не більше 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованим боргом повністю сплачено страховику;

2) в договорі про отримання субординованого боргу міститься положення, згідно з яким у випадку банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованим боргом можуть бути повернені лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;

3) договір про надання субординованого боргу може бути змінений лише після погодження з Уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків коштів такого субординованого боргу складають субординовані позики з визначеною датою погашення;

5) для позик із визначеною датою погашення початковий термін погашення має становити не менше п‟яти років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик має надати Уповноваженому органу для схвалення план, що показує, як розмір регулятивного капіталу буде утримуватися або буде приведений до нормативного рівня на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг становить складову частину регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх 5 років до дати виплати зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості;

6) субординовані позики, термін погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови п‟ятирічного повідомлення, окрім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина регулятивного капіталу, чи коли для дострокового погашення вимагається згода Уповноваженого органу;

7) кошти за субординованим боргом за умовою договору не можуть бути повернені страховиком раніше ніж через 5 років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованим боргом за заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможності страховика.

13. Сума на позабалансовому рахунку, розмір якої становить не менше 10 відсотків підсумку активів балансу, враховується при розрахунку регулятивного капіталу в порядку та в розмірі, встановлених Уповноваженим органом.

14. Страховик має достатній рівень регулятивного капіталу, якщо розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до частини 9 цієї статті, перевищує величину, що розраховується як сума 35

 

мінімального розміру регулятивного капіталу та встановлених Уповноваженим органом додаткових вимог до регулятивного капіталу.

15. Зменшення розміру регулятивного капіталу нижче достатнього рівня є індикатором раннього попередження про можливі проблеми з платоспроможністю і потребує здійснення страховиком плану фінансового оздоровлення по відновленню розміру регулятивного капіталу, загальні вимоги до якого встановлюються Уповноваженим органом.

16. При зменшенні розміру регулятивного капіталу нижче мінімального розміру регулятивного капіталу Уповноважений орган застосовує до страховика заходи впливу в установленому порядку.

17. При зменшенні розміру регулятивного капіталу в порівнянні зі станом на попередню звітну дату більш ніж на 10 відсотків страховик разом зі звітністю має надати Уповноваженому органу пояснення щодо причин такого зменшення.

18. Незважаючи на відповідність розміру регулятивного капіталу встановленим вимогам, Уповноважений орган має право в будь-який момент вимагати збільшення страховиком регулятивного капіталу у випадку, якщо Уповноважений орган обґрунтовано вбачає існування загрози інтересам страхувальників та інших споживачів страхових послуг через виникнення негативної ситуації на ринках розміщення активів страховика.

19. Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджуються Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

20. Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми регулятивного капіталу та технічних резервів, страховик зобов'язаний:

1) укласти договір перестрахування за умови, що частина ризику, яка залишається в страховика, не може перевищувати встановлених у цій частині обмежень та;

2) забезпечити набрання чинності договором перестрахування не пізніше набрання чинності договором страхування.

Стаття 48. Технічні резерви

1. З метою забезпечення поточних та майбутніх зобов‟язань за договорами страхування страховики зобов‟язані створити технічні, включаючи математичні резерви, за кожним видом страхування, на які страховик має ліцензію в тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

2. Страховики зобов'язані формувати і вести облік технічних резервів у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, станом на будь-яку дату.

3. Страховики можуть формувати такі технічні резерви:

1) резерв незароблених премій;

2) резерв ризиків, які не минули;

3) резерви збитків, які включають резерв заявлених, але не врегульованих збитків, та резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

4) резерв коливань збитковості (резерв вирівнювання);

5) математичні резерви; 36

 

6) резерв за договорами інвестиційного страхування;

7) резерви премій та знижок страхувальнику;

8) резерв катастроф;

9) інші технічні резерви, встановлені нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Уповноважений орган встановлює перелік обов‟язкових технічних резервів у залежності від видів страхування.

4. Технічні резерви, зазначені в пунктах 5-7 частини третьої цієї статті, збільшуються повністю або частково на суму доходів від розміщення цих резервів, беручи до уваги умови договорів страхування та відповідні математичні формули розрахунку технічних резервів.

5. Розрахунок технічних резервів виконується страховиком на підставі затвердженого страховиком положення про формування технічних резервів, що розробляється страховиком відповідно до правил формування технічних резервів, установлених Уповноваженим органом. Положення посвідчується актуарієм, який відповідає вимогам чинного законодавства.

6. Положення про формування технічних резервів підлягає реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. У разі, якщо страховик запроваджує нове положення про формування технічних резервів або вносить зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати нову редакцію положення про формування технічних резервів, зміни та (або) доповнення до нього для реєстрації до Уповноваженого органу.

7. Розрахунок математичних резервів страховика, який здійснює страхування життя, має бути здійснений виключно актуарієм.

8. Розрахунок технічних резервів із використанням актуарних методів страховиком із видів страхування, інших, ніж страхування життя, має бути підтверджений висновком актуарія. Цей висновок додається до фінансового звіту страховика.

9. Страховики одночасно з розрахунком технічних резервів за кожним договором на будь-яку дату зобов‟язані визначати обсяг страхових зобов'язань страховика (страховика-нерезидента), перестраховика (перестраховика-нерезидента), який прийняв на себе ризики в перестрахування за цим договором.

10. Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.

11. Кошти технічних резервів не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Активи, якими представлені технічні резерви, не можуть бути предметом застави.

12. Кошти технічних резервів за договорами, які належать до галузі страхування життя, не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами, які віднесені до галузі страхування життя і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин.

13. Страховики зобов‟язані мати активи, які відповідають вимогам законодавства та в розмірі не меншому, ніж величина суми технічних резервів та гарантійного фонду страховика.

14. Кошти технічних резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

1) грошові кошти на поточному рахунку;

2) банківські вклади (депозити, сертифікати);

3) нерухоме майно;

4) акції, облігації, іпотечні цінні папери, цінні папери інститутів спільного інвестування, інші цінні папери, які відповідають вимогам, встановленим Уповноваженим органом;

 

 

5) права вимоги до страховика (страховика-нерезидента), перестраховика (перестраховика-нерезидента), який прийняв на себе ризики в перестрахування;

6) банківські метали;

7) кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше ніж через один рік після набрання чинності договором страхування та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

8) готівка в касі відповідно до законодавства.

 

15. Правила розміщення коштів технічних резервів установлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

16. Кошти технічних резервів повинні розміщуватись з урахуванням терміну виконання зобов‟язань за договорами страхування.

17. Уповноважений орган може прийняти рішення щодо розміщення коштів технічних резервів страховика в інші види активів за умови, що вони пов‟язані з новими інвестиційними інструментами.

18. Не менше 90 відсотків коштів технічних резервів філії страховика-нерезидента повинні бути розміщені на території України.

19. У випадку пов'язаних між собою страховиків інвестиції в статутний капітал іншого страховика, що належить до однієї страхової групи, не є активами для покриття технічних резервів страховика.

20. У випадку, якщо Уповноважений орган має обґрунтовані підозри щодо ринкової вартості активів, якими представлені технічні резерви та гарантійний фонд страховика, Уповноважений орган може призначити за рахунок страховика незалежного оцінювача, який відповідно до законодавства має відповідний дозвіл із метою встановлення ринкової вартості відповідних активів.