Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах

Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних, назв, що потребують особливого оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці вимірювання, у ділових паперах записують словами.

Наприклад: Механікам цеху виготовити не більше двадцяти верстатів. Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць вимірювання, його пишуть цифрами.

Наприклад: До магазину терміново привезли 150 центнерів картоплі, 40 центнерів яблук.

Складні чи складені числівники записують цифрами

Наприклад: На історичний факультет прийнято 156 студентів.

Порядкові числівники вводять у документи з відповідним відмінковим закінченням.

Наприклад: На колгоспних ланах працюватимуть студенти перших курсів.

Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50%, 100-кілометровий і 100-км. Щодо вживання займенників, то всі документи пишуть від першої особи множини, хоча сам займенник ми пропускають.

Наприклад: Повідомляємо...; Просимо...; Надсилаємо... Якщо цей займенник потребує форми давального відмінка, його також не вживають. Наприклад: Повідомляємо, що одержані машини працюють нормально.

У деяких документах з метою пом'якшення категоричності вимоги вводять займенник вам. Наприклад: Прошу Вас підготувати лекцію й прочитати її 12 жовтня 1998 року.

Найпоширенішою частиною мови в ділових паперах є дієслово теперішнього часу першої чи третьої особи множини. Наприклад: Нагадуємо...;

Запевняємо...; Повідомляємо... або Редакція звертається; Деканат просить.

Недоконаний вид виражають складеними формами. Наприклад: Заняття будуть розпочинатися о 8 годині 40 хвилин.

Доконаний вид частіше використовують з префіксами. Наприклад: Негайно розглянути пропозицію. Прошу завізувати цей документ.

Наказовий спосіб у ділових паперах передають здебільшого з допомогою інфінітивної форми чи інших лексичних засобів. Інфінітив використовують для вираження більш категоричних ви В українській мові кількісні числівники відмінюють за відмінками. Числівник один відмінюють за родами, наприклад: один протокол, одне підприємство, одна довідка. Числівник два також має граматичне значення роду: два при зв'язку з іменниками чоловічого й середнього роду (два міста, два управління), дві у поєднанні з іменниками жіночого роду (дві установи, дві фабрики). Це значення роду виражають лише у формах називного й знахідного відмінків.

Значення роду також мають числівники іншомовного походження, наприклад: нуль градусів, тисяча

висловлювань. Мільйон гектарів, мільярд кілометрів, мільйон кілограмів. У реченні такі числівники можуть виступати зі своїм давнім іменниковим значенням, і тоді вони мають форму множини на відміну від числівників, які множини не мають.

Наприклад: тисяча демонстрантів вийшло на площу, мільйон трудящих живе в цьому мікрорайоні.

В усному мовленні числівник один може опускатися при іменнику (карбованець, літр, кілограм, метр), наприклад: не вистачає карбованця, купили кілограм цукру, зекономили тонну пального.

При числівниках два (дві), три, чотири називного та знахідного відмінків у назвах неживих предметів вживають іменники у формі називного відмінка множини, хоча наголос зберігається такий, як в однині. Наприклад: дві статті, три зошити, чотири документи.

Числівники п'ять, шість і т. д. у формах називного й знахідного відмінків керують іменниковою формою родового відмінка множини, наприклад: п'ять заяв, шість протоколів, двадцять доручень, двадцять п'ять угод.

Кількісні числівники узгоджуют ься з іменниками у непрямих відмінках, наприклад: до двох місяців, трьома термінами, чотирма способами, у п'яти районах, на семи поверхах, у п'ятнадцяти школах.

Числівники сорок, дев'яносто, сто у непрямих відмінках мають закінчення^-а, наприклад: сорока вагонів, дев'яноста карбованців, ста процентів.

У числівниках від двохсот до дев'ятисот відмінюються обидві частини, наприклад: двохсот метрів, двомстам робітникам, двомастами підприємствами, на двохстах заводах.

У складених числівниках відмінюються всі слова, наприклад: двохсот двадцяти, тисячі п 'ятистам, тисячею сьомастами.

При складених числівниках, що закінчуються на один, одна, одне, іменник ставлять в однині, наприклад: сорок один карбованець, шістдесят одна організація. Якщо іменник стоїть у множині, то числівник один також вживають у множині, наприклад: двадцять одні двері, сто сімдесят одні окуляри.

При числівниках, що закінчуються на два, три, чотири, іменники стоять у називному відмінку, наприклад: п'ятдесят два дні, тридцять дві станції, сорок чотири роки, вісімдесят три ящики.

Якщо у групі підмета є слова типу більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало тощо, присудок вживають у формі однини. Наприклад: більшість організацій прийшла на збори, на столах лежало багато протоколів, переважна більшість справ уже розглянута.

Форму множини присудка використовують, якщо підмет або присудок є однорідними членами речення. Наприклад: / вже не один, а безліч фактів підтверджували його правоту.

Якщо у складі підмета вживають числівники до десяти, то присудок найчастіше має форму множини. Наприклад: п'ять підприємств виконують свої плани вчасно.

Зверніть увагу:

а) слова розпорядження, відрядження, виконання, завдання, найменування пишуть з двома н;

б) слова ім'я, пред'явити пишуть з апострофом.

Коли використовують числівники на позначення великої кількості,

а також іменники сто, тисяча, мільйон, мільярд, переважає присудок у формі однини. Наприклад: чотириста двадцять інженерів підвищило свою кваліфікацію.

Збірні числівники означають кількість предметів у їх єдності, наприклад: троє підприємств, четверо об'єднань.

До складу збірних числівників входять також слова обоє, обидва, обидві. Наприклад: обидва директори, обидві фабрики, обоє завдань.

33.Особливості використання займенників у діловому мовленні
Займенник - це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники у мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.І.

Вживання особових займенників у документах.
1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).
2. У розпорядчих документах займенник /я/ обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).
3. Займенник /я/ в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським /ми/, а також, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (..ми дійшли таких висновків).
4. Займенники третьої особи (він, вона воно, вони) в орудному відмінку мають /н/ і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.
5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без /н/: завдяки їм, назустріч їй, всупереч йому).
6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант - на ньому (а не на нім).
7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження - Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів (товарів) Вашої фірми. 10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).11. Для показу суворого об'єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Вам опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення - Надсилаємо для ознайомлення. 12. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися - пропоную Вам з'явитися, прошу уточнити - прошу Вас уточнити.
13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено - я запровадив, нами запропоновано - ми запропонували, ними переказано - вони переказали, вами доведено - ви довели.
14. Не слід використовувати займенники особи в присутності тих, про кого йде мова.II.

Присвійні займенники в документах.
1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.
2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм - на моєму; на твоїм - на твоєму, па їхнім - на їхньому, на вашім -на вашому.
3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не їх (від - вони): їх обладнання - їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції- надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію -реалізовано їхню продукцію.
4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І.П. не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину - Він власноруч відремонтував особисту машину.
5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозицій - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції. III.

Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах.
1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм -у чийому, був відсутній якийсь час -був відсутній деякий час, сі продукти - ці продукти, цеї домовленості - цієї домовленості, казна-який звіт - невідомо який звіт, котрогось із присутніх - декого з присутніх, тая нарада - та нарада, абичим завершили - невідомо чим завершили, тії розробки - тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними.
2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток.
3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ - що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає..., учасники зборів, які проголосували..., контракт, що був підписаний...
4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...
5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.