Кому з відомих засновків масової пропаганди належать слова про те, що: «вся преса повинна бути на боці керівництва, викладати єдиний погляд».

1. А. Гітлеру;

2. Б. Мусоліні;

3. І. Сталіну.

166. «Паблік рилейшнз» виникли на новому етапі розвитку суспільства як:

1. комунікативна технологія;

2. політична стратегія;

3. економічна криза.

167. М. М. Євреїнов висунув ідею театральності нашого:

1. споживання;

2. харчування.

3. життя.

168. У багатьох культурах перформанс безпосередньо пов'язаний із мріями, фантазіями, прагненнями вчинити:

1. дозволене;

2. недозволене;

3. може а), може б).

169. Теоретичні соціологічні дослідження спрямовані на пошук і утвердження змінних соціологічних:

1. квадригм;

2. парадигм;

3. тетрадигм.

170. Соціальний процес здійснюється в трьох можливих формах: 1) об'єктній, тобто у формі послідовної зміни стану соціального об'єкта; 2) суб'єктній, або діяльнісній – у формі послідовних дій суб'єкта; 3) технологічній – у формі дотримання, здійснення певної:

1. технології (технологій);

2. зоології (біології);

3. космогонії (теології).

171. Кожна технологія передбачає однозначність виконання включених до неї процедур і:

1. аберацій;

2. операцій;

3. сигналізацій.

172. Вибори інтенсивність масової політичної діяльності:

1. обмежують,

2. не обмежують;

3. забув.

173. У Франції в Конституції 1958 року відбулося зрушення від парламентської системи в бік:

1. урядового правління;

2. президентського правління;

3. народного управління.

174. Ідеологія являє собою всеохопну систему, яка організує життя людей і надає йому:

1. осмисленість;

2. бездумність;

3. ознаки смерті.

175. Дж. Браун пов'язує з пропагандою також:

1. цензуру;

2. зелений колір;

3. не знаю.

176. у США «паблік рилейшнз» набрали сили в:

1. тридцяті роки ХХ ст.;

2. сорокові роки ХХ ст.;

3. п’ятдисеті роки ХХ ст.

177. Межа між перформансом та звичайним життям досить:

1. умовна;

2. міцна;

3. не знаю.

178. Театральний перформанс – це, за словами Євреїнова М.М.: «вияв і заміна типових бажань, стримуваних соціальною культурою, бажань, у першу чергу, злочинних з погляду…»:

1. суспільства;

2. Вашого друга:

3. сусіда по камері.

179. Емпіричні соціологічні дослідження пов'язані з одержанням «фактофіксувального»:

1. пізнання;

2. розвитку;

3. знання.

180. Аналіз – метод наукового дослідження, що полягає в розчленуванні цілого на:

1. частини;

2. ціле;

3. не знаю.

181. У тих країнах, де конкуренція і вибір – звичайні можливості, закон про вибори може відігравати важливу роль у збереженні того розподілу влади, що:

1. був;

2. є;

3. буде.

182. Вибори — засіб народного контролю над:

1. державою;

2. родиною;

3. організацією, у якій працює індивід.

183. У європейських парламентських республіках (ФРН, Італія та ін.) типовим є обрання президента:

1. народом;

2. парламентом;

3. нижньою палатою.

184. Ідеологія — не набір думок, переконань, цінностей чи настанов, а організоване вчення (доктрина), яке формує спрямованість, структуру, відтак і сам:

1. ідеал;

2. сенс життя;

3. ідеалізм.

185. Папа Урбан VIII створив відповідну конгрегацію пропаганди, яка керувала іноземними місіями католицької церкви, у:

1. 1633 році;

2. 1733 році;

3. 1833 році.

186. Відомий економіст Дж. Гелбрейт пов'язував нові типи людської поведінки з:

1. індустріалізацією;

2. феодалізацією;

3. фетишизацією.

187. Р. Шехнер подає загальне визначення перформансу – це дія, яку демонструє одна група людей перед:

1. державою;

2. іншою;

3. будівлею уряду.

188. Театральний перформанс – це особливої форми обмін:

1. інформацією;

2. емоціями;

3. рухами.

189. Прикладні соціологічні дослідження спрямовані на вивчення соціальних явищ і процесів з певними цілями, які й позначають особливості їх методологічного й організаційно-технологічного:

1. забезпечення;

2. небезпеки;

3. безпеки.

190. Аналітичні змінні — елементи або ознаки об'єкта, що підлягають виявленню, вимірові та:

1. розминці;

2. оцінці;

3. прицінці.

191. Сучасна концепція діяльності виходить із того, що визнається необхідність активності суб'єкта під час практичного й теоретичного відтворення:

1. дійсності;

2. близькості;

3. віддаленості.

192. Уряди майже неминуче прагнуть маніпулювати результатами:

1. заборів;

2. виборів;

3. погоди.

193. В Австрії вже після Другої світової війни було запроваджено парламентське правління, однак президент вибирається шляхом:

1. непрямих загальних виборів;

2. забув;

3. прямих загальних виборів.

194. Суть ідеологій полягає в політичних та релігійних:

1. вченнях;

2. забобонах;

3. святах.

195. Термін «пропаганда» походить від латинського слова «propagare», що означає:

1. посадку насіння в городі;

2. посадку саджанців у саду;

3. «посадку» людей до в’язниці.

196. Держава завжди оратор, а не:

1. гравець;

2. слухач;

3. політик.

197. Теорія перформансу аналізує масові процеси передачі:

1. інформації;

2. грошей;

3. харчей.

198. У політичній комунікації вирішуються питання про владні:

1. експреси;

2. процеси;

3. ексцеси.

199. Праксеологічні дослідження соціального простору розкривають принципи єдності і взаємозв'язку теорії і:

1. війни;

2. миру;

3. практики.

200. Аналізувати структуру соціального процесу – означає визначити його зміст і форму, учасників, напрям і:

1. обсяг;

2. розмір;

3. масштаб.

201. Діяльність – як індивідуальна, так і групова – має складну:

1. натуру;

2. клавіатуру;

3. структуру.

202. Якщо соціальні технлогії будуються на недосить вивіреній базі даних соціальних наук і соціальної статистики та на прогнозах, які важко перевірити, то в таких випадках правомірно говорити про:

1. квазітехнології;

2. тазікотехнології;

3. квантотехнології.

203. Праксеологічні дослідження соціального простору розкривають принципи єдності і взаємозв'язку теорії і:

1. ідеології;

2. практики;

3. політики.

204. Модель технологізації соціального простору конкретного рівня включає в себе такі елементи: соціальне середовище – соціальна діяльність:

1. контроль за особистістю;

2. соціальна взаємодія;

3. самореалізація особистості.

205. Глобальна модель виживання людства, розроблена американськими вченими на замовлення Римського клубу, була обчислена за критерієм скінченності та:

1. виснажуваності ресурсів;

2. перенаселення Землі;

3. парникового ефекту.

206. Поняття «технологія», як відомо, виникло і почало «працювати» в системі:

1. гуманітарного знання;

2. технічного знання;

3. юридичного знання.

207. При створенні умов, у яких можливий процес технологізації, потрібно враховувати: у соціальних процесах – збіг (або близькість) інтересів і потреб особистості і всіх, хто працює на підприємстві, у досягненні кінцевого результату; рівень потенційних можливостей:

1. машин (верстатів, приладдя, швидкість пересування в просторі);

2. особистості (освіта, професійні знання, психологічні дані, моральні якості);

3. програмних продуктів (електронних ресурсів, швидкість трафіку, дизайн оболонки).

208. Демократичні вибори дозволяють громадянам вибирати і зміщувати державних діячів, впливати на склад і поведінку:

1. царів і їхніх міністрів;

2. правлячих кіл країни;

3. закордонних митців.

209. Політична система, політичний процес у кінцевому підсумку визначають тип:

1. політичного режиму;

2. демократичного устрою;

3. капіталістичного змагання.

210. Комунікаційні технології XX століття стали індустріальними способами організації комунікаційних процесів у:

1. партії;

2. суспільстві;

3. цеху.

211. Ідеологія не знає національних:

1. кордонів;

2. забобонів;

3. меншин.

212. Вибори — це ледве не єдиний засіб, через який навіть найпасивніші громадяни можуть винагороджувати чи карати державних діячів за дії:

1. ними звершені;

2. не ними звершені;

3. народом звершені.

213. Зростання протиріч у країнах Східної Європи, врешті-решт, призвело до кризи структур:

1. виробництва;

2. влади;

3. економіки.

214. Комунікативні технології XX століття не терплять жодного дилетантства, мають розроблятися професіоналами і реалізуються на аудиторіях:

1. обмежених розмірів;

2. небачених розмірів;

3. студентів.

215. Переконання, вірування – це уявлення, які здаються раціональними, про те, що таке:

1. біле і чорне;

2. мир і війна;

3. «істинне» і «хибне».

216. Лінія керівництва завжди правильна, підкреслював:

1. А. Гітлер;

2. М. Горбачов;

3. Тутанхамон.

217. Наведене судження «Нація має одне бажання: вона прагне, щоб її вели, хоче вірити лідерові, бажає бачити лідерів, які не дискутують один з одним» знаменує:

1. демократизм;

2. тоталітаризм;

3. лібералізм.

218. Згідно із 3. Фройдом, гумор стосується заборонених сфер:

1. діяльності;

2. життя;

3. мистецтва.

219. Дипломатія належить до прикладних соціально-комунікаційних технологій, тому що є:

1. принципами філософії взаємин між націями;

2. законами міжнародної комунікації;

3. системою розв'язання конфліктів.

220. Метод принципових переговорів орієнтує сторони на обговорення проблеми, а не:

1. осіб учасників;

2. системи переговорів;

3. принципів переговрів.

221. У варіанті побудови багаторівневої моделі «матрьошка» - це соціальні стосунки, які мають багатоукладний характер і відтворюються таким чином, що будь-яка попередня система входить до наступної на рівні видозміненої:

1. системи;

2. підсистеми;

3. підпідсистеми.

222. Вибори створюють можливість громадянам впливати на поведінку:

1. підлеглих;

2. керівників;

3. студентів.

223. Демократизація структури влади неможлива без визнання і реалізації політичного:

1. негативізму;

2. плюралізму;

3. егоїзму.

224. Переконання не потребують:

1. віри;

2. оцінок;

3. впевненості.

225. Єдиний погляд, принципово позитивний характер інформації — основа тоталітарної організації:

1. комунікаційних складників;

2. комунікативних процесів;

3. символічних оцінок.

226. А. Гітлер писав, що «ні з соціал-демократа, ні з профспілкового лідера націонал-соціаліста не вийде, а ось із комуніста:

1. завжди»;

2. не завжди»;

3. не знаю».

227. Сміх – це агресивна поведінка «своїх» протии:

1. «чужих»;

2. «своїх»;

3. «наших».

228. Переговори, що зачіпають інтереси людей (а вони не можуть їх не зачіпати), неминуче впливають на:

1. світ;

2. емоції;

3. кохання.

229. У варіанті побудови багаторівневої моделі «вир» − це розвиток, який нагадує турбулентний процес: нові форми володіють більшим ступенем організованості і менш схожі на старі у відповідний момент:

1. розвитку;

2. занепаду;

3. спаду.

230. Соціальний простір являє собою величезне різноманіття соціальних:

1. ексцесів;

2. процесів;

3. професій.

231. Ймовірно, якнайсильніша громадська думка, коли державці зазнають страху перед:

1. непокорою;

2. покорою;

3. покаранням.

232. Структура державних органів мусить будуватися на концепції розподілу:

1. грошей;

2. землі;

3. влади.

233. Цінності споріднені з емоційним уявленням про:

1. «добре» чи «погане»;

2. чорне і біле;

3. початок і кінець.

234. Тоталітарна пропагандистська структура виходить із того, що вербальна (чи символічна) реальність сильніша, ніж:

1. славетне минуле;

2. реальна дійсність;

3. ірреальне майбутнє;

235. Передвиборчу боротьбу слід піднести до:

1. пропагандистських кампаній;

2. соціалістичного змагання;

3. чемпіонату Європи.

236. З урахуванням поведінки тварин ритуали роблять комунікацію:

1. різкішою;

2. затишною;

3. чіткішою.

237. У своїй першій фазі революції (як французька 1792 року, так і російська 1917 року) являють собою карнавал, в якому змішуються верхи і низи, де заборонене стає:

1. недозволеним;

2. дозволеним;

3. не знаю.

238. У варіанті побудови багаторівневої моделі «сходинки» − це зміна парадигм відтворення на якісно новому рівні сприйняття соціального життя; технологічний розрив водночас знаменує новий етап у відтворенні соціальної:

1. схеми;

2. системи;

3. сирени.

239. Соціальні явища – це явища взаємодії людей, здійснювані в соціальному:

1. просторі;

2. ажіотажі;

3. утисненні.

240. Створення механізму демократичних виборів означає, що, навіть коли державці спроможні примусити населення до послуху, значення громадської думки:

1. не зберігається;

2. зберігається;

3. затримується.

241. Створення механізму демократичних виборів, однак, означає, що, навіть коли державці спроможні примусити населення до послуху, значення громадської думки:

1. зберігається;

2. не зберігається;

3. не знаю.

242. Виконавча влада може діяти виключно на основі законних:

1. повноважень;

2. похибок;

3. не знаю.

243. Цінності передбачають можливість:

1. аналізу;

2. зіставлення;

3. синтезу.

244. Інтелігенти, як вважав А. Гітлер, тільки тим і перейняті, що шукають об'єкт:

1. спокуси;

2. критики;

3. насолоди.

245. Рекламна риторика особистість претендента:

1. заворожує;

2. підносить;

3. руйнує.

246. Перформанси для випадкової аудиторії влаштовують у спеціальні:

1. часові інтервали;

2. обмежені умови;

3. розширені межі.

247. Нині чимало реальних подій театралізується, щоб вони могли потрапити на екрани:

1. телевізорів;

2. кінотеатрів;

3. не знаю.

248. У варіанті побудови багаторівневої моделі «ланцюг» − це формування зв'язків і стосунків у кожній підсистемі з метою досягнення компромісу з кожним діючим фактором, до того ж зміна характеру зв'язку однієї з «ланок» веде до зміни його в усьому:

1. «просторі»;

2. «ключі»;

3. «ланцюгу».

249. Не можна правильно зрозуміти соціального процесу, якщо випустити з уваги роль:

1. свідомості;

2. пам’яті;

3. совісті.

250. Ознака будь-якої технологізації – координованість і поетапність дій по досягненню шуканого:

1. негативу;

2. результату;

3. чоловіка.

251. Вибори являють собою засіб виявлення масових:

1. пристроїв;

2. настроїв;

3. безладів.

252. Суд повинен виходити тільки із законів, що існують, і не може виступати в ролі:

1. законовиконавця;

2. законопослушника;

3. законодавця.

253. Цінності передбачають можливість:

1. зіставлення;

2. забавки;

3. запиту.

254. Альтернативність преси, на думку А. Гітлера, призводить до загибелі держави, в якій:

1. вона не видається;

2. вона продається;

3. вона видаються.

255. Якщо реклама зорієнтована на продаж товару, то «паблік рилейшнз» займаються «проштовхуванням»:

1. грошей;

2. іміджу;

3. товару.

256. Р. Шехнер дозволяв своїм глядачам у виставі «Макбет», наприклад, підходити ближче до:

1. сцени;

2. виходу;

3. входу.

257. Невідомі особи і, зазвичай, мовчазні групи мають можливість дістати комунікативну владу, коли вони вчинять щось, гідне:

1. новин;

2. оплати;

3. нагороди.

258. Трирівнева модель соціального пізнання охоплює:

1. три рівні;

2. два рівні;

3. чотири рівні.

259. Оскільки людина – істота не тільки соціальна, але й:

1. біологічна;

2. хронічна;

3. патологічна.

260. Вибори являють собою засіб виявлення масових:

1. замахів;

2. повстань;

3. настроїв.

261. Вибори обмежують масштаб масової політичної участі і:

1. не виступають як референдум;

2. виступають як референдум;

3. не знаю.

262. У системі президентського правління президент обирається:

1. народом;

2. парламентом;

3. урядом.

263. Цінності завжди:

1. сталі;

2. відносні;

3. не знаю.