Критерії оцінювання результатів модульної контрольної роботи

з курсу “Прикладні соціально-комунікаційні технології в політиці”

 

Модульна контрольна робота оцінюється за 12-ти бальною системою. Основа для визначення оцінки – рівень засвоєння студентами матеріалу, передбаченого освітньо-професійною програмою.

 

Критерії оцінювання:

10-12 балів заслуговує студент, який вірно відповів понад 90 % поставлених питань та завдань:

– показав всебічні, систематичні та глибокі знання навчально-програмного матеріалу;

– показав вміння вільно виконувати завдання, передбачені МКР;

– проявив вміння визначати та науково обґрунтовувати основні функції і принципи прикладних соціально-комунікаційних технологій;

– проявив творчі здібності в розумінні, викладенні і використанні навчально-програмного матеріалу.

7-9 балів заслуговує студент, який вірно відповів на 76 – 90 % поставлених питань та завдань у МКР:

– показав добрі знання навчально-програмного матеріалу курсу «Прикладні соціально-комунікаційні технології в політиці»;

– проявив вміння визначати основні закони, принципи і функції соціально-комунікаційних технологій;

– показав здатність систематизувати основні проблеми, що є предметом дисципліни.

 

4-6 балів заслуговує студент, який відповів на 60 – 75 % поставлених питань та завдань у МКР:

– показав знання навчально-програмного матеріалу дисципліни в обсязі, який необхідний для майбутньої роботи за спеціальністю;

– проявив вміння орієнтуватись у ключових проблемах соціально-комунікаційних технологій.

 

Менше 4 заслуговує студент, який розв’язав менше 60 % завдань передбачених МКР:

– показав досить низький рівень знань навчально-програмного матеріалу з курсу «Прикладні соціально-комунікаційні технології в політиці» в обсязі, який не відповідає мінімально необхідному рівню знань фахівця з даної спеціальності;

– допустив грубі помилки при виконанні МКР.

– не володіє об’ємом знань в обсязі, що не задовольняє мінімально необхідному навчально-програмному матеріалу з курсу «Прикладні соціально-комунікаційні технології в політиці»;

– неприпустимо помиляється в основних поняттях курсу;

 

Перелік питань, які виносяться на модульну контрольну роботу

з навчальної дисципліни “ Прикладні соціально-комунікаційні технології в політиці”

 

Теоретична частина

 

1. Значення терміну «соціальний процес».

2. Форми соціального процесу.

3. Аналітичні моделі соціальних процесів.

4. Значення терміну «технологія».

5. Технологізація та її ознаки.

6. Праксеологічна діяльність людини.

7. Діяльність людини як соціальна технологія.

8. Соціальні технології і квазітехнології.

9. Варіанти побудови багаторівневої моделі.

10. Теоретичні й емпіричні соціологічні дослідження.

11. Праксеологічні дослідження соціального простору.

12. Модель технологізації соціального простору.

13. Значення терміну «політичні вибори».

14. Категорії країн за характером політичних виборів.

15. Три форми контролю над державою.

16. Особливості сучасних політичних виборів як технологій.

17. Стратегія політичної кампанії.

18. Особливості розподілу влади в західних демократіях.

19. Технологія обрання президента.

20. Технологія обрання уряду країни.

21. Технології обрання і розпуску парламенту.

22. Технології взаємостосунків органів державної влади з президентськими структурами, законодавчими і судовими інститутами.

23. Види соціально-комунікаційних технологій.

24. Основи ідеології.

25. Технології проведення референдумів.

26. Види соціально-комунікаційних технологій.

27. Ідеологія як соціально-комунікаційна технологія.

28. Розрізнення значення слів «переконання», «цінності», «настанови» та «ідеології».

29. Зв’язок між ідеологією та особистістю.

30. Значення терміну «пропаганда».

31. Єдиний погляд режиму в пресі – основа тоталітаризму.

32. Груповий характер пропаганди.

33. Символічна комунікація як ознака пропаганди виборчої кампанії.

34. Значення терміну «паблік рилейшнз».

35. Політичні паблік рилейшнз.

36. Паблік рилейшнз Радянського Союзу.

37. Діапазон видів комунікації в паблік рилейшнз.

38. Визначення перформансу.

39. Роль ритуалу в поведінці людей.

40. Театрократія в теорії первормансу М. М. Євреїнова.

41. Перформанс в теорії і практиці В. Е. Мейерхольда.

42. Вербальні і невербальні моделі перформансу.

43. Роль квазіструктур у побудові радянських перформансів.

44. Політичний перформанс.

45. Основні методи ведення переговорів.

46. Стратегія прориву.

47. Переговори: підготовчий етап.

48. Ведення переговорів як соціально-комунікаційна технологія.

49. П’ять положень, які допоможуть вести переговори.

50. Технології канцелярії президента.

51. Діяльність людини як соціальна технологія.

52. Ознаки наявності соціальнокомунікаційних технологій у сучасному суспільстві.

53. Ідеологія і культура: ознаки соціальнокомунікаційної технологізації.

54. Технології кольорових революцій: суть, ознаки, структура, функції.

55. Соціальнокомунікаційні технології громадянських війн.

56. Технологія цензури як селективний контроль інформації на користь окремого погляду.

57. Виборчі технологій та політична відповідальність.

58. Засоби політичного маркетингу як соціальнокомунікаційної технології (адмінресурс, брудні технології, виборча інженерія, тиск на політичних опонентів, підконтрольні ЗМІ).

59. Основні ознаки масової політичної свідомості українського суспільства.

60. Моделі впливу ЗМІ на масову політичну свідомість.

 

Тестова частина

 

1. Соціальні явища – це явища взаємодії людей, здійснювані в:

1) соціальному просторі,

2) державі,

3) у світі.

2. Соціальні процеси тісно переплітаються з:

1) політичними,

2) біологічними,

3) хімічними.

3. Знайдіть помилку у твердженні: «Соціальний процес здійснюється в трьох можливих формах:

1) об'єктній,

2) суб'єктній,

3) технологічній,

4) критичній».

4. Щоб аналізувати окремі процеси, і не тільки соціальні, - необхідно знати, що саме аналізувати, тобто визначити:

1) аналітичні змінні,

2) лематичні зміни,

3) аналогічні зміни.

5.Аналітичні змінні – елементи або ознаки об'єкта, що підлягають виявленню, вимірові та:

1) обмірці,

2) оцінці,

3) обкатці.

6. Аналізувати структуру соціального процесу — означає визначити його зміст і форму, учасників, напрям і:

1) масштаб,

2) обсяг,

3) бюджет.

7. Коли зміни в якійсь системі призводять до збіднення і зникнення її складових елементів і відносин, наявних між ними, можна говорити, що така система зазнає:

1) прогресу,

2) регресу,

3) синтезу.

8. Якщо розвиток наближає якусь систему до певного позитивного ідеалу, ми називаємо це:

1) прогресом,

2) регресом,

3) синтезом.

9. Масштаб соціального процесу — це соціальний простір, на який він:

1) має надію,

2) напливає,

3) поширюється.

10. Одні й ті ж процеси (співпраця, конфлікт) можуть бути як локальними, так і:

1) моральними,

2) аморальними,

3) глобальними.

11. Прагнення обмежити соціальний процес певним місцем і не допускати його поширення зветься:

1) локалізацією,

2) інтервенцією,

3) облігацією.

12. Прагнення до розширення соціального процесу визначається як:

1) локалізація,

2) глобалізація,

3) інавгурація.

13. Динамічна модель соціального процесу зважає на фактор часу, інакше кажучи, розглядає його в:

1) часовому вимірі,

2) земельному кадастрі,

3) просторовому вимірі.

14. Динамічні змінні — такі змінні, які дозволяють аналізувати соціальний процес у:

1) тимчасовому вимірі,

2) часовому вимірі,

3) багатовекторному вимірі.

15. Соціальний процес, як і будь-який інший, детермінований певними:

1) родинами,

2) світлинами,

3) причинами.

16. Те, що викликає, зумовлює, змінює або тягне за собою соціальний процес, називатимемо його причиною, або:

1) психологічною змінною,

2) факторною змінною,

3) соціальною зміною.

17. Якщо розглядати будь-який соціальний процес, наприклад, соціалізацію або соціальну адаптацію, то неважко запримітити, що вони детерміновані не однією, а кількома факторними змінними, які в сукупності іменуються:

1) факторною моделлю соціального прогресу,

2) факторною моделлю соціального регресу,

3) факторною моделлю соціального процесу.

18. Фактори змінні, які самі по собі не викликають соціального процесу, але без яких він не може існувати, назвемо:

1) умовами,

2) розмовами,

3) клейнодами.

19. Взяті разом, джерела, умови і фактори утворюють причини соціального:

1) регресу,

2) процесу,

3) ребусу.

20. Джерела й умови детермінують соціальний процес у цілому, його зміст, тоді як фактори впливають на окремі його:

1) змінні,

2) риси,

3) моделі.

21. Умови бувають достатніми і:

21. останніми,

22. недостатніми,

23. допоміжними.

22. Німецький соціолог Леопольд фон Візе зробив свого часу спробу дати повну класифікацію всіх процесів, можливих у:

1) стосунках між людьми,

2) природі,

3) космосі.

23. Який німецький соціолог зробив свого часу спробу дати повну класифікацію всіх процесів, можливих у стосунках між людьми:

1) Леопольд фон Візе,

2) Карл Маркс,

3) Ліон Вітгенштейн.

24. Польський соціолог Ян Щепаньський запропонував свою типологію соціальних:

1) груп,

2) процесів,

3) типів.

25. Якщо під час суперництва з'явиться прагнення ліквідувати конкурента або якусь його систему предметів або цінностей, то суперництво перетвориться на:

1) конфлікт,

2) хаос,

3) порядок.

26. Процеси, які змінюють соціальну організацію спільності, розгалужуються на процеси реорганізації і:

1) преорганізації,

2) дезорганізації,

3) переорієнтації.

27. Технологічний погляд на соціальний процес — це погляд з позиції його оптимізації, визначення і віднайдення адекватних шляхів, способів і:

1) методик,

2) методологій,

3) методів.

28. Результат — це те, що досягається по завершенні соціального процесу або його:

1) циклу,

2) факту,

3) етапу.

29. Наслідки соціального процесу — це його:

1) прямі результати,

2) непрямі результати,

3) опосередковані результати.

30. Некеровані змінні — ті змінні соціального процесу (структурні, динамічні, факторні), на які не можна вплинути і які не підлягають:

1) зміні,

2) корекції,

3) впливу.

31. Те, що вважається некерованою змінною для одного суб'єкта, може виявитися для іншого:

1) вбивчою,

2) руйнівною,

3) керованою.

32. Обмеження — ті умови, які накладаються на соціальний:

1) процес,

2) регрес,

3) прогрес.

33. Ефективність — змінна соціального процесу, яка виражає його оцінку з погляду:

1) очікуваного результату,

2) неочікуваного результату,

3) проблеми походження результату.

34. Якщо фактичний результат близький до очікуваного, значить, це процес:

1) ефективний,

2) неефективний,

3) неочікуваний.

35. Спрямованого впливу не буває без порушень, помилок, викликаних некомпетентністю нашого:

1) втручання,

2) вірування,

3) сумніву.

36. Аналіз реальних результатів нинішньої економічної реформи, реалізації її численних концепцій виявляє дуже серйозні стратегічні:

1) розрахунки,

2) помилки,

3) досягнення.

37. Поняття «технологія», як відомо, виникло і почало «працювати» в системі знання:

1) технічного,

2) математичного,

3) хімічного.

38. Загальний смисл «технології» розкривається як вчення про майстерність, вміння щось:

1) робити,

2) руйнувати,

3) очікувати.

39. Можливість технологізації соціальної діяльності міститься в структурі самої людської:

1) лояльності,

2) діяльності,

3) порядності.

40. Можна по праву говорити про вирізнення єдиної спільної засади процесу технологізації в будь-яких формах його прояву — це система:

1) відтворення,

2) спотворення,

3) руйнування.

41. Проблема технологізації соціальної діяльності не менш актуальна, ніж впровадження нової технології в:

1. матеріальне виробництво,

2. духовне життя,

3. ідеальне уявлення.

42. Значення технології полягає, насамперед, у тому, що вона надає людській діяльності:

1) ірраціонального смислу,

2) рис народності,

3) раціональнішого характеру.

43. Технологізація відповідає суб'єктивному прагненню людини визначити той природний алгоритм, який полегшить її діяльність і підвищить її:

1) ефективність,

2) зайнятість,

3) зацікавленість.

44. Першою ознакою технологізації є:

1) розмежування,

2) гомогенізація,

3) синкретизм.

45. Завдання технологізації — не тільки реально якомога повніше впливати на природні і соціальні процеси, а сприяти перетворенню відповідно до:

1) мети певної соціальної групи,

2) цілей суспільства,

3) задач Уряду.

46. Друга ознака будь-якої технологізації — координованість і поетапність дій по досягненню шуканого:

1) дефіциту,

2) результату,

3) профіциту.

47. Деякі сучасні технології (наприклад, у виробництві кристалів) дозволяють протягом кількох днів або годин одержати матеріали, які природа створювала:

1) роками і століттями,

2) тисячоліттями,

3) днями.

48. Третя, досить суттєва ознака технологізації: кожна технологія передбачає однозначність виконання включених до неї:

1) процедур і операцій,

2) видів діяльності,

3) форм перетворення.

49. Чим значніші відхилення від продиктованих технологією параметрів, тим реальніша небезпека деформувати весь процес і одержати результат, що:

1) не відповідає очікуваному,

2) відповідає очікуваному.

50. Будь-яка соціальна діяльність може бути представлена у вигляді ланцюга певних процедур і:

1) законів,

2) операцій,

3) принципів.

51. Нині метод вивчення будь-яких аспектів життя з погляду діяльності став одним з:

1) провідних,

2) традиційних,

3) нереалізованих.

52. Категорія «діяльність» має ключове значення при глобальному аналізі історичного процесу, закони якого є не що інше як закони функціонування і розвитку суспільно організованої:

1) лояльності,

2) діяльності,

3) сприятливості.

53. Групова (виробнича) діяльність, у плані охоплення дійсності, не тільки ширша, ніж індивідуальна, але й складніша за:

1) змістом,

2) структурою,

3) обсягом.