До складу мети і технології соціальної діяльності входить

1. суб'єктивний компонент,

2. об’єктивний складник,

3. предметний чинник.

55. Різноманіття — закон розвитку:

1. соціальної групи,

2. суспільства,

3. комунікації.

56. В умовах нинішніх революційних змін у світі одні види соціальної діяльності відмирають, поступаючись дорогою новим, інші:

1. змінюються,

2. замінюються,

3. затінюються.

57. Щоб діяльність дістала право називатися технологією, вона мусила бути свідомо і планомірно «розчленована» на елементи, що реалізуються:

1) з порушенням логіки,

2) у певній послідовності,

3) при дотриманні законів природи.

58. В. Афанасьев, зазначаючи, що соціальна технологія є специфічним посередником між процесами, що проходять об'єктивно, і суб'єктивною діяльністю людей, органічно пов'язує її з соціальним управлінням, у якому їй належить «своє місце», — забезпечення дії всього механізму:

1) економічного порядку,

2) хаотичного регресу,

3) соціального управління.

59. При розробці кожної соціально-економічної проблеми слід продовжувати діяльність з проектування і впровадження науково обґрунтованих:

1. технологій управління,

2. кризових намірів,

3. економічних стратегій.

60. Розробка технології соціальної діяльності передбачає всебічне знання структури людської:

1) діяльності,

2) суті,

3) природи.

61. Демократичні вибори дозволяють громадянам:

1. не вибирати і не зміщувати державних діячів,

2. вибирати і заміщувати державних діячів,

3. вибирати і зміщувати державних діячів.

62. На поведінку навіть найжорсткіших автократів, наприклад, може впливати сама думка про можливість того, що їхня політика здатна спровокувати непокору народу, організацію підпільних рухів:

1. бунти й повстання,

2. повені й посуху,

3. реформи й прогрес.

63. Вибори створюють можливість громадянам впливати на поведінку:

1. президента сусідньої держави,

2. керівників,

3. один одного.

64. Створення механізму демократичних виборів означає, що, навіть коли державці спроможні примусити населення до послуху, значення громадської думки:

1. зберігається,

2. не зберігається,

3. пролонгується.

65. В умовах демократичних виборів громадська думка і влада правителів не обов'язково перебувають в обернено пропорційній залежності, а можуть потенційно:

1. співіснувати,

2. конфліктувати,

3. руйнувати.

66. Вибори являють собою засіб виявлення масових настроїв, який сам по собі підлягає формальному урядовому контролю і:

1. обліку,

2. зраді,

3. маніпуляції.

67. Правила проведення виборів можуть використовуватись для скорочення або навіть виключення можливості:

1. впливу через них,

2. обману завдяки ним,

3. інтеграції з їхньою допомогою.

68. Закон про вибори в демократичному контексті, як правило, використовується для організації висловлення масової думки таким чином, щоб обернути його силу:

1. проти режиму,

2. на користь режиму,

3. проти самого себе.

69. Підтримка різноманітних перерозподільчих соціальних програм значніша серед тих представників електорату, котрі:

1. не реєструються,

2. реєструються,

3. не голосують за жодного з кандидатів.

70. Важливим елементом кампанії є:

1. її план,

2. стратегія,

3. тактика.

71. Коли реєстрація виборців здійснюється автоматично під контролем уряду, рівень участі вищий, ніж у випадку, коли кожен громадянин має:

1. самостійно зареєструватися,

2. не самостійно зареєструватися,

3. самостійно не зареєструватися.

72. Рівень участі у виборах значною мірою пов'язаний також із соціально-економічним статусом та:

1. освітою людей,

2. статю людей,

3. соціальною роллю.

73. Політична система, політичний процес у кінцевому підсумку визначають тип політичного:

1. усвідомлення ролі народу,

2. режиму,

3. мислення,

74. Характер політичної влади впливає на механізм її функціонування через визначення функцій різних:

1. гілок,

2. палок,

3. дрючків.

75. Стосовно державної організації є загальновизнана думка про те, що структура державних органів мусить будуватися на концепції розподілу:

1. житла,

2. влади,

3. бюджету.

76. Законодавча діяльність покладається на:

1. парламент країни,

2. уряд,

3. президента.

77. Виконавча влада може діяти виключно на основі:

1. незаконних повноважень,

2. законних рівноважень,

3. законних повноважень.

78. В європейських парламентських республіках (ФРН, Італія та ін.) типовим є обрання президента:

1. парламентом,

2. народом,

3. урядом.

79. Сучасна структура влади, як і раніше, характеризується, швидше, принципом єдності:

1. народу,

2. влади,

3. суду.

80. Якщо співпрацю парламенту і уряду порушено, можливість компромісів:

1. вичерпано,

2. з’являється,

3. веде до процвітання влади.

 

81. У тих країнах, де конкуренція і вибір – звичайні можливості, закон про вибори може відігравати важливу роль у збереженні того розподілу влади, що:

1. був;

2. є;

3. буде.

82. Вибори — засіб народного контролю над:

1. державою;

2. родиною;

3. організацією, у якій працює індивід.

83. У європейських парламентських республіках (ФРН, Італія та ін.) типовим є обрання президента:

1. народом;

2. парламентом;

3. нижньою палатою.

84. Ідеологія — не набір думок, переконань, цінностей чи настанов, а організоване вчення (доктрина), яке формує спрямованість, структуру, відтак і сам:

1. ідеал;

2. сенс життя;

3. ідеалізм.

85. Папа Урбан VIII створив відповідну конгрегацію пропаганди, яка керувала іноземними місіями католицької церкви, у:

1. 1633 році;

2. 1733 році;

3. 1833 році.

86. Відомий економіст Дж. Гелбрейт пов'язував нові типи людської поведінки з:

1. індустріалізацією;

2. феодалізацією;

3. фетишизацією.

87. Р. Шехнер подає загальне визначення перформансу – це дія, яку демонструє одна група людей перед:

1. державою;

2. іншою;

3. будівлею уряду.

88. Театральний перформанс – це особливої форми обмін:

1. інформацією;

2. емоціями;

3. рухами.

89. Прикладні соціологічні дослідження спрямовані на вивчення соціальних явищ і процесів з певними цілями, які й позначають особливості їх методологічного й організаційно-технологічного:

1. забезпечення;

2. небезпеки;

3. безпеки.

90. Аналітичні змінні — елементи або ознаки об'єкта, що підлягають виявленню, вимірові та:

1. розминці;

2. оцінці;

3. прицінці.

91. Сучасна концепція діяльності виходить із того, що визнається необхідність активності суб'єкта під час практичного й теоретичного відтворення:

1. дійсності;

2. близькості;

3. віддаленості.

92. Уряди майже неминуче прагнуть маніпулювати результатами:

1. заборів;

2. виборів;

3. погоди.

93. В Австрії вже після Другої світової війни було запроваджено парламентське правління, однак президент вибирається шляхом:

1. непрямих загальних виборів;

2. забув;

3. прямих загальних виборів.

94. Суть ідеологій полягає в політичних та релігійних:

1. вченнях;

2. забобонах;

3. святах.

95. Термін «пропаганда» походить від латинського слова «propagare», що означає:

1. посадку насіння в городі;

2. посадку саджанців у саду;

3. «посадку» людей до в’язниці.

96. Держава завжди оратор, а не:

1. гравець;

2. слухач;

3. політик.

97. Теорія перформансу аналізує масові процеси передачі:

1. інформації;

2. грошей;

3. харчей.

98. У політичній комунікації вирішуються питання про владні:

1. експреси;

2. процеси;

3. ексцеси.

99. Праксеологічні дослідження соціального простору розкривають принципи єдності і взаємозв'язку теорії і:

1. війни;

2. миру;

3. практики.

100. Аналізувати структуру соціального процесу – означає визначити його зміст і форму, учасників, напрям і:

1. обсяг;

2. розмір;

3. масштаб.

101. Діяльність – як індивідуальна, так і групова – має складну:

1. натуру;

2. клавіатуру;

3. структуру.

102. Якщо соціальні технлогії будуються на недосить вивіреній базі даних соціальних наук і соціальної статистики та на прогнозах, які важко перевірити, то в таких випадках правомірно говорити про:

1. квазітехнології;

2. тазікотехнології;

3. квантотехнології.

103. Праксеологічні дослідження соціального простору розкривають принципи єдності і взаємозв'язку теорії і:

1. ідеології;

2. практики;

3. політики.

104. Модель технологізації соціального простору конкретного рівня включає в себе такі елементи: соціальне середовище – соціальна діяльність:

1. контроль за особистістю;

2. соціальна взаємодія;

3. самореалізація особистості.

105. Глобальна модель виживання людства, розроблена американськими вченими на замовлення Римського клубу, була обчислена за критерієм скінченності та:

1. виснажуваності ресурсів;

2. перенаселення Землі;

3. парникового ефекту.

106. Поняття «технологія», як відомо, виникло і почало «працювати» в системі:

1. гуманітарного знання;

2. технічного знання;

3. юридичного знання.

107. При створенні умов, у яких можливий процес технологізації, потрібно враховувати: у соціальних процесах – збіг (або близькість) інтересів і потреб особистості і всіх, хто працює на підприємстві, у досягненні кінцевого результату; рівень потенційних можливостей:

1. машин (верстатів, приладдя, швидкість пересування в просторі);

2. особистості (освіта, професійні знання, психологічні дані, моральні якості);

3. програмних продуктів (електронних ресурсів, швидкість трафіку, дизайн оболонки).

108. Демократичні вибори дозволяють громадянам вибирати і зміщувати державних діячів, впливати на склад і поведінку:

1. царів і їхніх міністрів;

2. правлячих кіл країни;

3. закордонних митців.

109. Політична система, політичний процес у кінцевому підсумку визначають тип:

1. політичного режиму;

2. демократичного устрою;

3. капіталістичного змагання.

110. Комунікаційні технології XX століття стали індустріальними способами організації комунікаційних процесів у:

1. партії;

2. суспільстві;

3. цеху.

111. Ідеологія не знає національних:

1. кордонів;

2. забобонів;

3. меншин.

112. Вибори — це ледве не єдиний засіб, через який навіть найпасивніші громадяни можуть винагороджувати чи карати державних діячів за дії:

1. ними звершені;

2. не ними звершені;

3. народом звершені.

113. Зростання протиріч у країнах Східної Європи, врешті-решт, призвело до кризи структур:

1. виробництва;

2. влади;

3. економіки.

114. Комунікативні технології XX століття не терплять жодного дилетантства, мають розроблятися професіоналами і реалізуються на аудиторіях:

1. обмежених розмірів;

2. небачених розмірів;

3. студентів.

115. Переконання, вірування – це уявлення, які здаються раціональними, про те, що таке:

1.біле і чорне;

2.мир і війна;

3.«істинне» і «хибне».

116. Лінія керівництва завжди правильна, підкреслював:

4.А. Гітлер;

5.М. Горбачов;

6.Тутанхамон.

117. Наведене судження «Нація має одне бажання: вона прагне, щоб її вели, хоче вірити лідерові, бажає бачити лідерів, які не дискутують один з одним» знаменує:

1.демократизм;

2.тоталітаризм;

3.лібералізм.

118. Згідно із 3. Фройдом, гумор стосується заборонених сфер:

1.діяльності;

2.життя;

3.мистецтва.

119. Дипломатія належить до прикладних соціально-комунікаційних технологій, тому що є:

1.принципами філософії взаємин між націями;

2.законами міжнародної комунікації;

3.системою розв'язання конфліктів.

120. Метод принципових переговорів орієнтує сторони на обговорення проблеми, а не:

1. осіб учасників;

2. системи переговорів;

3. принципів переговрів.

121. У варіанті побудови багаторівневої моделі «матрьошка» - це соціальні стосунки, які мають багатоукладний характер і відтворюються таким чином, що будь-яка попередня система входить до наступної на рівні видозміненої:

1. системи;

2. підсистеми;

3. підпідсистеми.

122. Вибори створюють можливість громадянам впливати на поведінку:

1. підлеглих;

2. керівників;

3. студентів.

123. Демократизація структури влади неможлива без визнання і реалізації політичного:

1. негативізму;

2. плюралізму;

3. егоїзму.

124. Переконання не потребують:

1. віри;

2. оцінок;

3. впевненості.

125. Єдиний погляд, принципово позитивний характер інформації — основа тоталітарної організації:

1. комунікаційних складників;

2. комунікативних процесів;

3. символічних оцінок.

126. А. Гітлер писав, що «ні з соціал-демократа, ні з профспілкового лідера націонал-соціаліста не вийде, а ось із комуніста:

1. завжди»;

2. не завжди»;

3. не знаю».

127. Сміх – це агресивна поведінка «своїх» протии:

1. «наших»;

2. «ваших»;

3. «чужих».

128. Сміх – це агресивна поведінка «своїх» протии:

1. «чужих»;

2. «своїх»;

3. «наших».

129. Переговори, що зачіпають інтереси людей (а вони не можуть їх не зачіпати), неминуче впливають на:

1. світ;

2. емоції;

3. кохання.

130. У варіанті побудови багаторівневої моделі «вир» − це розвиток, який нагадує турбулентний процес: нові форми володіють більшим ступенем організованості і менш схожі на старі у відповідний момент:

1. розвитку;

2. занепаду;

3. спаду.

131. Соціальний простір являє собою величезне різноманіття соціальних:

1. ексцесів;

2. процесів;

3. професій.

132. Ймовірно, якнайсильніша громадська думка, коли державці зазнають страху перед:

1. непокорою;

2. покорою;

3. покаранням.

133. Структура державних органів мусить будуватися на концепції розподілу:

1. грошей;

2. землі;

3. влади.

134. Цінності споріднені з емоційним уявленням про:

1. «добре» чи «погане»;

2. чорне і біле;

3. початок і кінець.

135. Тоталітарна пропагандистська структура виходить із того, що вербальна (чи символічна) реальність сильніша, ніж:

1. славетне минуле;

2. реальна дійсність;

3. ірреальне майбутнє;

136. Передвиборчу боротьбу слід піднести до:

1. пропагандистських кампаній;

2. соціалістичного змагання;

3. чемпіонату Європи.

137. З урахуванням поведінки тварин ритуали роблять комунікацію:

1. різкішою;

2. затишною;

3. чіткішою.

138. У своїй першій фазі революції (як французька 1792 року, так і російська 1917 року) являють собою карнавал, в якому змішуються верхи і низи, де заборонене стає:

1. недозволеним;

2. дозволеним;

3. не знаю.

139. У варіанті побудови багаторівневої моделі «сходинки» − це зміна парадигм відтворення на якісно новому рівні сприйняття соціального життя; технологічний розрив водночас знаменує новий етап у відтворенні соціальної:

1. схеми;

2. системи;

3. сирени.

140. Соціальні явища – це явища взаємодії людей, здійснювані в соціальному:

1. просторі;

2. ажіотажі;

3. утисненні.

141. Створення механізму демократичних виборів означає, що, навіть коли державці спроможні примусити населення до послуху, значення громадської думки:

1. не зберігається;

2. зберігається;

3. затримується.

142. Створення механізму демократичних виборів, однак, означає, що, навіть коли державці спроможні примусити населення до послуху, значення громадської думки:

1. зберігається;

2. не зберігається;

3. не знаю.

143. Виконавча влада може діяти виключно на основі законних:

1. повноважень;

2. похибок;

3. не знаю.

144. Цінності передбачають можливість:

1. аналізу;

2. зіставлення;

3. синтезу.

145. Інтелігенти, як вважав А. Гітлер, тільки тим і перейняті, що шукають об'єкт:

1. спокуси;

2. критики;

3. насолоди.

146. Рекламна риторика особистість претендента:

1. заворожує;

2. підносить;

3. руйнує.

147. Перформанси для випадкової аудиторії влаштовують у спеціальні:

1. часові інтервали;

2. обмежені умови;

3. розширені межі.

148. Нині чимало реальних подій театралізується, щоб вони могли потрапити на екрани:

1. телевізорів;

2. кінотеатрів;

3. не знаю.

149. У варіанті побудови багаторівневої моделі «ланцюг» − це формування зв'язків і стосунків у кожній підсистемі з метою досягнення компромісу з кожним діючим фактором, до того ж зміна характеру зв'язку однієї з «ланок» веде до зміни його в усьому:

1. «просторі»;

2. «ключі»;

3. «ланцюгу».

150. Не можна правильно зрозуміти соціального процесу, якщо випустити з уваги роль:

1. свідомості;

2. пам’яті;

3. совісті.

151. Ознака будь-якої технологізації – координованість і поетапність дій по досягненню шуканого:

1. негативу;

2. результату;

3. чоловіка.

152. Вибори являють собою засіб виявлення масових:

1. пристроїв;

2. настроїв;

3. безладів.

153. Суд повинен виходити тільки із законів, що існують, і не може виступати в ролі:

1. законовиконавця;

2. законопослушника;

3. законодавця.

154. Цінності передбачають можливість:

1. зіставлення;

2. забавки;

3. запиту.

155. Альтернативність преси, на думку А. Гітлера, призводить до загибелі держави, в якій:

1. вона не видається;

2. вона продається;

3. вона видаються.

156. Якщо реклама зорієнтована на продаж товару, то «паблік рилейшнз» займаються «проштовхуванням»:

1. грошей;

2. іміджу;

3. товару.

157. Р. Шехнер дозволяв своїм глядачам у виставі «Макбет», наприклад, підходити ближче до:

1. сцени;

2. виходу;

3. входу.

158. Невідомі особи і, зазвичай, мовчазні групи мають можливість дістати комунікативну владу, коли вони вчинять щось, гідне:

1. новин;

2. оплати;

3. нагороди.

159. Трирівнева модель соціального пізнання охоплює:

1. три рівні;

2. два рівні;

3. чотири рівні.

160. Оскільки людина – істота не тільки соціальна, але й:

1. біологічна;

2. хронічна;

3. патологічна.

161. Вибори являють собою засіб виявлення масових:

1. замахів;

2. повстань;

3. настроїв.

162. Вибори обмежують масштаб масової політичної участі і:

1. не виступають як референдум;

2. виступають як референдум;

3. не знаю.

163. У системі президентського правління президент обирається:

1. народом;

2. парламентом;

3. урядом.

164. Цінності завжди:

1. сталі;

2. відносні;

3. не знаю.