Дієслово, система. Інфінітив. Вид.

Дієслово означає дію як процес і виражає її у граматичних формах часу, особи, способу й виду. Дієслова- центральний клас слів що виступ ядром простих реч, та присуд та гол член у. Має ГК часу, особи, способу, стану і виду, деякі числа і роду, перех\неперех. Присудок

Інфінитив НФД – форма Д що озн дію без зв’язку її з суб’єктом, тому і без вказівки на особу, рід, число, час і сп. Має ГК виду і перех/неперех. Інф творетьсяза доп інф суф. –ти- і –ть- які приєдн до інф основи. Інф може бути гол і другор член реч.

Дієслівна система: інфінітив, дієвім. Форми, дієприкм, дієприслівник, форми на НО, ТО

ГК виду – хар-є процес дії в часі – доконаний (мин і майб час) і недоконаний (дія без вказівки на закінченість, з тривалістю і повторенням – буду стріляти). Форми творяться за доп. Префіксів (док вид – дописати, зробити) і суфіксів (прочитУВАти), черг гол (зачіпати - зачепити). Стан – активний (перехідні слова – дія на об’єкт), пасивний.

 

Категорія часу Д.

Час — граматична категорія дієслова, відношення дії до моменту мовлення. За допомогою часу висловлюється одночасність, передування або наслідок події відносно моменту мовлення або ж якоїсь іншої точки відліку. В УМ дієслівний час визначає подію по відношенню до моменту мовлення як одночасну (теперішній час), наступну або майбутню (майбутній час), минулу (минулий час) та таку, що вже відбулася до певного моменту в минулому (давноминулий час). Давноминулий час «Мати вже знала, що так станеться, коли він подзвонив і сказав, що не приїде».

Теп час не має граматичних ознак, твориться за доп флексій У,Ю – н.в. Майб час – мають доконаний (лише синтетичні форми - напишу) і недок (аналітична ф – буду писати, синтетична - писатиму). вид Мин час – флексії А О О\, інфінітив (робити).

Спо́сіб — відношення дії до дійсності Термін Т. Глинський

Дійсний спосіб (індикатив) означає реальну дію; є найбільш уживаним. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами. Значення минулого і теперішнього часу є реальним, а майбутнього — гіпотетичним, тому він може мати відтінок значення недійсного способу.

Недійсні способи наказовий та умовний. Умовний – бажана дія, нереальна (виконав би), має рід, число. Наказовий – не роби.

Дієслова в теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюються за особами.

Дієслово в першій особі називає дію тієї особи чи осіб, хто говорить: (я) вважаю, (ми) подумаємо, (ми) скажімо.

Дієслово в другій особі називає дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються: (ти) допоможеш, (ти) розкажи, (ви) керуєте, (ви) поясніть.

Дієслово в третій особі називає дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про кого або про що мовиться: (він) малює, (вони) знайомляться, (дерево) зеленіє, (дні) минають.

Дієслова в минулому часі дійсного способу і в умовному способі за особами не змінюються — вони змінюються лише за родами й числами: радів, раділа, раділо, раділи; радів би, раділа б, раділо б, раділи б. Форми роду й числа дієслів тут виконують синтаксичну функцію — вказують на зв'язок між словами (день змінив ніч і день змінила ніч).

Безособові дієслова виступають у ролі присудків у безособових реченнях. При них підмета не буває, але нерідко потрібен додаток у родовому, давальному, знахідному чи орудному відмінку: мені не спиться, йому не вистачає грошей, дорогу замело снігом.

Деякі дієслова не вживаються у формі 1-ї і 2-ї осіб через своє лексичне значення (дії, названі ними, не можуть виконуватися людьми), наприклад: текти, капати, жевріти, минутися, телитися, ягнитися, колоситися, рясніти тощо.

 

Кат неперехідності. Кат стану, особи. Безособові.

ГК перехідності-не є власне граматичною, а лексично-грамат. І тісно пов’язана з семантикою дієслова, а точніше із відношенням дії до суб’єкта і об’єкта. Перехідні дієслова – наз дію (кого, що?), що переходить на об’єкт і залежить від суб’єкта. Неперехідні – дія не потребує об’єкта (страви пахнуть)

Засоби вираження: Основа дієслова Префікси (їздити-обїздити) Суфікси неперехідності (ну, оті, ота, а, і,нича). Невласноперехідні дієслова – дія переходить на об’єкт, але у реченні він додаток (зауважити учню)

ГК стану пов з перех\неперех. це ГК, яка виражає відношення дії до суб’єкта і об’єкта, виявляючи взаємовідношення між ними.

Активний-виражає дію, що залежить від суб’єкта і спрямована на об’єкт (Художник написав картину)

Пасивний-виражає дію,яка залежить від об’єкта і спрямована на суб’єкт (Картина написана художником)

Виражається: Постфіксом -СЬ –СЯ ФОРМИ ПАСИВНИХ ДІЄПРИКМ (написана) Форми на -НО –ТО.

ГК особи-вираж.грамат.відношення дії до діяча. Є 3 особові форми:

1особа- дія належить особі (я пишу текст)

2особа-назив. Дію, яка стосується співрозмовника (ти пишеш текст)

3особа-вираж.дію, яка стосується особи, що не бере участь в розмові

Безособові дієслова- це ті, що озн.дію чи стан, що не пов’язана з суб’єктом. Ці дієслова є головним членом безособових речень. Мають особові форми, але не зв’язані з особою. (Узнаєш лиху годину). Не мають кат. особи

За лексичним значення: Бажання і відчуття (хочеться) Фізичний стан істот(мерзнути) Стихійні явища (вечоріє) Оцінка міри, стану(вистачає) Виражає знач. Успіху(щастить)

 

Кат роду та числа в Д. Дієвідміни. Дві основи Д.

Зміна дієслів за способами, часами і числами називається дієвідмінюванням. Д. визнач за закінченням теп та майб часу

До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-і особі множини мають закінчення -уть, -ють, до ІІ — з закінченням -ать, -ять. При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних. Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму — є. Д. можна розглядати за основою інфінітива – І – односкладова основа на голосний (Пити)іржати, ревіти, хотіти.

Категорія роду в дієслів виявляється тільки у формі минулого часу. При цьому дієслово повинно бути в дійсного або умовному способі і в однині.

Ще один спосіб визначення роду дієслів — підставка відповідних особистих займенників 3-його особи (він, вона, воно).

Категорія числа властива всім формам дієслова, крім форм інфінітива й дієприслівників.

Дієслово БУТи – архаїчної групи, ЇСТИ, ДАТИ

 

Дієприкметник.

Дієприкметник – форма дієслова яка виражає ознаку предмету за дією, яка предмет набув сам або під дією ЯКИЙ?

Дієсл озн дієприкм: 1. категоріальне значення процесуальності(подарована книга) 2. схожість форм, 3. ГК виду, часу, стану, перехідності, 4. має зв’язки прилягання(написаний вчора) і керув(написаний олівцем) Прикметниові озн дієприкм: 1. рід, число, відмінок, 2. синтаксис ф-ція в реч=означення

Активні – наз озн що зумовлена дією самого предмету(працюючі робітники).

Актив дієприкм теп часу твор від дієсл осн теп часу(3 ос мн теп часу) +суф –уч-, -юч-, -ач-, -яч-→ сплять-сплячий

Актив дієприкм мин часу твор від осн інфінітива префіксованих неперех дієсл док виду +суф –л- → замліти-замлілий; від осн інф + суф –ш- → перемогти-перемігший

Пасивні – наз ознаку предмету зумовлену дією ін. предмета(звільнений народ) Творяться від осн інф перех дієслів +суф –н-, -ен-, -т-(звільнити-звільнений)

Відмінювання –як прикм тв. Групи. У реченні – означення, підмет (учений), присудок, утворює дієприкм звороти. Мають теп і мин час.

 

Дієприслівник

Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.

Як і інші форми дієслова, дієприслівник має граматичне значення недоконаного (що роблячи? — читаючи) або доконаного (що зробивши? — прочитавши) виду. Уреченні в ролі обставини

Спільні ознаки з прислівником: незмінюваність; залежність від дієслова, що виявляється у синтаксичній ролі обставини: Жайворонок, співаючи. Подібно до дієслів має кат виду, перех\неперех.

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу (3-ої особи множини) за допомогою суфіксів:від І дієвідмін — -учи (-ючи),від II дієвідміни – ачи (-ячи)нес[уть]+учи –> несучи,малю[ють] + ючи –> малюючи,нос[ять] + ячи –> носячи,стеж[ать] + ачи–> стежачи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за допомогою суфіксів -ши (коли основа закінчується приголосним звуком) або -вши (коли у кінці основи є голосний звук): Прибіг[ти] + ши –> прибігши, Дописа[ти] + вши –> дописавши.

Форма на –но,-то,це безособова фома дієприслівника. Присудкові форми на -но, -то. Безособові слова. Адвербалізація – перехід у прислівник (якщо вжито без пояснюючого слова - читав сидячи)