Ім і відміни. Іі і іу відміни. Абревіатури

Усі змінювані іменники залежно від їх роду та закінчень у називному відмінку однини поділяються на чотири відміни.

II ВІДМІНА

До цієї відміни належать:

а) іменники чоловічого роду без закінчення (з основою на приголосний) і з закінченням -о в називному відмінку однини: рік, голуб, поріг, в’яз, коровай, зброяр, красень, Максим, Степан; дядько, батько, тато, Павло, неньо;

б) іменники середнього роду з закінченнями -о, -є, -я в називному відмінку однини (крім тих, у яких при відміню­ванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн-): плече, водоймище, пекло, чорнило, лігво, лукавство, дівчатко, поголів’я, терпіння.

Серед іменників II відміни теж виділяють три групи: тверду, м’яку і мішану.

Тверда група До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вй-хор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, шофер, папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, калам-бур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир. До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.

М’яка група До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар - бондаря, козир - козиря, лікар - лікаря, писар - писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар - букваря, вівчар - вівчаря, друкар – друкаря. До м’якої групи належать іменники середнього роду з закінченням -є та -я (без суфіксів -єн-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле, життя, завдання, збіжжя,здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я.

Мішана група. До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи:сторож, слухач, ткач, товариш, вітрище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення:вугляр - вугляра, каменяр - каменяра.вантаж, дощ,сторож, слухач, ткач, товариш, вітрище;також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: каменяр - каменяра

До мішаної групи належать іменники середнього роду з закінченням -є при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.

Четверта ВІДМІНА

Іменники середнього роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я),а при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача, вовча, зайча, курча, дитинча, дівча, пташа, лоша, пастуша, маля, янголя, соколя, ягня, левеня, козеня, чаєня, лелеченя, рученя, ноженя, бровеня, плем’я, тім’я, сім’я, вим’я, ім’я.

Абревіатури відмінюються:

1.Ім. що склад. З початковоо складу прикмет. І повністю іменника (хімзавод) 2.Ім., які склад. З початкових звукосполучень різних слів (універмаг) 3.Ініціально-звукову сполуки (ВУЗ, ЗАГС)

Невідмінюються:1У якому других компонент це ім. в непрямому відмінку (завкафедра) 2.Звукові абревіатури (МТС)

 

Прикметник, грам кат, ф-ції. Розряди, пор, синтаксис ф, зак.

П – частина мови, що виражає ознаку предмета безпосередньо або через його відношення до інших – який?яка?чий? Щерба – без ім. немає П.

Синтаксичні ф-ції: означення, підмет або додаток при субстанцівації. (наречена, розумний).

Розряди за значенням: якісні (наз ознаку, що виявляється в більшій чи меншій мірі – тепла, найтепліша), відносні (наз ознаку за відношенням її до ін. предмета – шкіряний – до шкіри), присвійні (приналежність до предмета - батьків).

Якісні прикметники мають ступінь пор-ння – міру або ступінь ознаки у пор-ні з ін. предметами. Немає єдиної думки, більшість виділяє вищий та найвищий ступінь. Вищий ступінь – більша міра (суфікси Ш, ШИ, ІШ чи слово БІЛЬШ-МЕНШ). Найвищий ступінь – найвища міра ознаки (префікс НАЙ, частка ЯК,ЩО. Аналітична форма - найбільш).

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.

Прикметники мають дві групи відмінювання:

тверду — з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини: білий, біла, біле; гарячий, гаряча, гаряче; народний, народна, народне; батьків, батькова, батькове;

м'яку — з основою на м'який н або й: синій, синя, синє; ранній, рання, раннє; безкраїй, безкрая, безкрає.

За типом закінчення розрізняють повні (відмінювані) та короткі (невідмінювані) форми прикметників.

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен.

Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.

 

Займенник: лексич значення, морф, розряди, грам. Ознаки.

З – частина мови, включає в себе слова, які вказують на предмет, ознаку, кіл-ть, але не називає його. Займенники подібно до іменників, прикметників ічислівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?

За значенням і граматичними ознаками займенники в українській мові поділяються на три групи:

ті, що співвідносяться з іменниками (я, ти, вона, дехто, абищо, і т. д.)

ті, що співвідносяться з прикметниками (твій, ваш, чийсь, нічий, і т. д.)

ті, що співвідносяться з числівниками (скільки, стільки, казна-скільки, ніскільки і т. д.)

Розряди займенників за значенням:

особові (я, він, ми) зворотні (себе) вказівні (той, цей). Близькі за значенням до такого поняття як Артикль. означальні (весь, всякий, кожен) питальні (хто?, що? котрий?) питально-відносні (хто, що, який, котрий) неозначені (декотрий, абихто, що-небудь) заперечні (ніхто, ніякий, ніскільки) присвійні (свій, мій, наш, його, її, їхній).

Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у контексті. Займенник не має свого постійного лексичного значення. Він щоразу залежно від мовної ситуації, певною мірою пристосовуючи свою граматичну форму до тих слів, замість яких його вжито, вказує на інші явища, наповнюється іншим змістом. форму займенника треба узгоджувати з родом і числом іменника, замість якого цей займенник ужито. Морфологічні ознаки: особа (перша - Я, ТИ,займ СЕБЕ не має Н.В., друга ТИ, ВИ, третя ВІН) Варто пам'ятати, що займенники не змінюються за особами, а належать до певної з них.число. Рід мають лише особові займенники третьої особи однини: він (чоловічий), вона (жіночий), воно (середній). Відмінок усі особові займенники змінюються за відмінками.

У реченні роль підмета, присудка або другорядного члена – додатка. Прономіналізація – перехід займ в ін.. частину мови (числівник другий, прикм цілий).

 

Числівник, розряди, відм.

Ч – частина мови, що означає число, кількість, порядковий номер при лічбі. Розряди Ч: кількісні та порядкові. Кількість означають число або кількість і відповідають скільки? Мають 4 групи: власне К., неозначено-К – багато, кілька, співвідносяться з прися та займ., К-збірні двоє, троє, К-дробові. Порядкові Ч – означають порядок при лічбі однорідних предметів.

Числівник один відмінюється за родами, числами та відмінками, як займенник той (дуже подібно до відмінювання прикметників).

Числівник один має рід і відміну і відм як займенник. Числівники два (дві), три, чотири відмінюються так:

Н. два — дві Р. двох Д. двом З. = Н. або Р. О. двома М. (на) двох три трьох. Два має рід тільки в Н.В та З.В. Числівники від 3 до 999 роду не мають. Числівники п'ять — десять, числівники на -дцять і на -десят у непрямих відмінках мають паралельні (стилістично нейтральні) форми. У числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування. у числівниках на -десятії в українській мові (на відміну від російської) перша частина не змінюється. Числівники сорок, дев'яносто, сто у всіх непрямих відмінках, крім знахідного, що дорівнює називному, мають закінчення –а. У числівниках, що позначають сотні, відмінюються обидві частини

У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини. Дробові відм в чисельнику – як кількісні, в знаменнику – порядкові. Неозн-ос. Відм. Як Ч. ДВА.