Націоналістичні підпільні та збройні формування

Після розколу 1940 р. в ОУН не було єдності щодо стратегічного союзника: прихильники А. Мельника дотримувалися недвозначної німецької орієнтації, крило С. Бандери вважало союз з Німеччиною тимчасовим, проголосивши на II великому зборі у квітні 1941 р. основним принципом "опору на власні сили українського народу. вони брали участь у формуванні українських військових частин "Нахтігаль" і "Роланд", а в районі Кракова створювали похідні групи для формування місцевих органів влади на території України. З початком німецько-радянської війни до Львова, Києва, Дніпропетровська, Харкова, Одеси рушили похідні групи ОУН для творення органів української влади.Одразу ж після відступу радянських військ зі Львова, скликані керівниками ОУН-Б при підтримці батальйону "Нахтігаль" Українські національні збори ЗО червня 1941 р., прийняли рішення відновити державну незалежність України та сформувати національний уряд (Українське державне правління), головою став Стецько.у Кракові було заарештовано С. Бандеру з групою провідників, а у Львові - Я. Стецька.. ОУН-Б перейшла у підпілля під проводом Миколи Лебедя і розпочала підготовку власних збройних сил для боротьби з окупантами, розширюючи підпільну мережу.З ініціативи мельниківців у листопаді 1941 р. в Києві було створено Українську Національну Раду на чолі з професором Величковським.Першим збройним націоналістичним формуванням, був загін Тараса Боровця (псевдо - Тарас Бульба\. Т. Боровець організував досить чисельний загін української міліції. його формування називалося "Поліська Січ". Штаб Боровця розташувався в м. Олевськ. Велика територія у трикутнику Слуцьк-Гомель-Житомир опинилася під його контролем. У листопаді 1941 р., ведучи переговори з керівництвом рейхскомісаріату "Україна", Боровець поставив вимогу визнати "Поліську Січ" українською військовою частиною.У травні 1942 р. відбулася Почаївська конференція ОУН-М, на якій заступником А. Мельника і головою Проводу в Україні обрали О. Кандибу-Ольжича, За його ініціативою мельниківці приступили до формування власних військових загонів, значно зріс їхній приплив у бульбівські формування.Восени 1942 р. в середовищі ОУН-Б почали посилюватися антинімецькі настрої, на початку жовтня 1942 р. на Поліссі та Волині створено перші бойові відділи ОУН-Б під командою Сергія Качинського (Остапа). Саме 14 жовтня 1942 р. вважається днем створення Української Повстанської Армії..Третя конференція ОУН-Б у лютому 1943 р. прийняла рішення про перехід до збройної партизанської боротьби. Командувачем партизанськими відділеннями на Волині було призначено Романа Клячківського (Клима Савура).

На початку квітня бульбівці захопили районний центр Степань. Німецькі гарнізони змушені були залишити Топоровицю, Людвипілля, Дорожну, Олики. У Крем'янці, Ковелі, Луцьку було звільнено з тюрем в'язнів.Улітку 1943 р. в українському повстанському таборі почалася боротьба за лідерство. з літа 1943 р. можна говорити про УПА як єдину партизанську формацію. Тоді від німців було очищено велику територію трикутника Ковель-Рівне-Сарни. Деякими районами УПА володіла повністю.

На III надзвичайному Великому зборі (серпень 1943 р.) ОУН-Б засудила більшовицьку й фашистську програми та політичні концепції і запропонувала систему вільних народів у власних самостійних державах, як "єдиного ладу, який дасть справедливу розв'язку національного і соціального питання" у цілому світі. Попередню національну політику, суть якої зводила до гасла "Україна для українців", було відкинуто заради прав національних меншин. Змінилася також керівна структура ОУН: одноосібне керівництво було замінено колегіальним. Було обрано Бюро проводу зтрьох осіб (Р. Шухевич, 3. Матла та Д. Маївський).Улітку 1943 р. ОУН почала формувати озброєні загони в Галичині, які з тактичних міркувань виступали під назвою Укра-Шська народна самооборона. Загалом у липні-листопаді 1943 р. УПА провела 120 боїв, Намагаючись одноосібно утвердитися на Волині, УПА вела також бойові дії проти радянських партизанів та загонів Армії Крайової..З осені 1943 р. одноосібним "господарем" в націоналістичному русі в Західній Україні остаточно стала ОУН-Б. її військовий орган став Головним штабом УПА, який дислокувався поблизу Львова. Очолив його Роман Шухевич ("Тур", "Тарас Чупринка"). На нього Провід ОУН поклав також обов'язки голови ОУН-Б. Одночасно з листопада 1943 р. Р. Шухевич став називатися головнокомандувачем військами УПА із званням генерал-хорунжий. Клпм Савур був призначений командиром групи УПА "Північ", яка діяла на Волині та Поліссі.У 1944 р., коли Червона армія вийшла на Правобережну Україну, антинімецьких акцій з боку УПА поменшало. У цей час УПА, за наказами Проводу ОУН, готувалася до тривалої боротьби за визволення України від тоталітарного сталінського режиму. У липні 1944 р був створений надпартійний центр - Українська головна визвольна рада (УГВР), яку очолив харків'янин К. Осьмак. На першому засіданні Ради було обрано Генеральний Секретаріат. Його очолив Р. Шухевич.Українська Повстанська Армія почала формуватися восени 1942 р.

Початок розгрому німецьких військ на території Укр.

З виходом німецької армії у межиріччя Дону і Волги почалася велика битва на Волзі (17 липня 1942 р. - 2 лютого 1943 р 19 листопада 1942 р. під Сталінградом вони почали контрнаступ,. Перемога на Волзі відіграла вирішальну роль, спричинивши корінний перелом в ході німецько-радянської.Почався випуск нової зброї.Завдяки цьому та поставкам за ленд-лізом з Англії та США 1943 р. було досягнуто воєнно-економічної переваги над Німеччиною, що дало змогу Червоній армії здійснити великі наступальні операції.Головні зусилля радянських військ зосереджувалися на якнайшвидшому звільненні Донбасу. У кінці грудня 1942 р. першим населеним пунктом, очищеним від німецьких військ, було село Півнівка Міловського району Луганської області. Продовжуючи наступ, у середині лютого 1943 р. Південно-Західний фронт під командуванням генерала Миколи Ватутіна вийшов на лінію міст Красноград-Новомосковськ-Синельникове-Слов'янськ.Воронезький фронт, оволодівши на початку лютого 1943 р. Курськом і Білгородом, також переніс дії на територію України і 16 лютого вибив гітлерівців з Харкова.але німці в березні знову захопили Харків і Білгород.Воєнно-політичне керівництво Німеччини прагнуло розгромити Південно-Західний фронт у районі Курського виступу.Курська битва (5 липня - 23 серпня 1943 р.) була надзвичайно кровопролитною. 23 серпня 1943 р. німців вибили з Харкова, 21 вересня - з Чернігова, 23 вересня - з Полтави.

Жорстокі бої розгорнулися в Донбасі, де німці створили сильну оборону по річці Міус, так званий "Міус-фронт.8 вересня 1943 р. гітлерівські війська відступили з центру Донбасу -міста Донецька. Німецькі дивізії відходили за Дніпро.Увесь жовтень 1943'р. радянське командування накопичувало війська біля Дніпра, готуючись до наступу. На звільненій території України польові військкомати вже в 1943 р. мобілізували близько 2 млн. українців..Спочатку було вирішено завдати удару на південь від Києва - з району Великого Букрина, а допоміжний–з Лютезького плацдарму північніше міста.Зрештою, ділянку наступу було перенесено: вирішальним став Лютезький плацдарм. Наприкінці жовтня та на початку листопада 1943 р. було завершено складне перегрупування військ з лівого на праве крило фронту. 3 листопада почався наступ радянських військ на північ від Києва. Удар був раптовим і несподіваним для противника.. Вранці 6 листопада 1943 р. столицю України було визволено від ворога.Напружені бої тривали і на півдні України. У ході вдало проведеної операції війська 2-го і 3-го Українських фронтів ліквіду-вали запорізький плацдарм німців і 14 жовтня 1943 р. звільнили Запоріжжя, а 25 жовтня - Дніпропетровськ.