Тема 1. Основні поняття електронної комерції

АНОТАЦІЯ

З’ясовується сутність, особливості і місце електронної комерції в інформаційному секторі економіки, а також її спільні та відмінні риси з електронним бізнесом. Значну увагу приділено класифікації моделей, розкриттю форм Е-комерції та механізмів її підтримки: законодавчій базі, електронному маркетингу та рекламі, платежам і комерційній взаємодії в Інтернет, інтернет-банкінгу, безпеці електронної комерції.

ВСТУП

Підготовка висококваліфікованих фахівців вимагає органічного поєднання освіти і набуття навичок практичної діяльності економістів. Реформа вищої школи, підготовка фахівців з комерційної діяльності – бакалаврів, магістрів, спеціалістів – потребує відповідного методичного забезпечення. Даний конспект лекцій має на меті сприяти цьому.

Предметом навчальної дисципліни «Електронна комерція» є вивчення можливостей комерційної взаємодії суб’єктів бізнесу з купівлі-продажу товарів, послуг (як матеріальних, так і інформаційних) з використанням принципів функціонування інформаційних мереж (глобальної комп’ютерної мережі Інтернет, мережі стільникового зв’язку, внутрішньої локальної мережі установи тощо).

Мета навчальної дисципліни «Електронна комерція» – допомогти студентам здобути знання щодо особливостей ведення електронної комерції в режимі реального часу (on-line) з використанням мережі як середовища для ведення бізнесу і як засіб для його реалізації.

Завдання дисципліни – надати студентам цілісну систему знань про ведення електронної комерції як складової електронного бізнесу.

Е-комерція як навчальна дисципліна має бути невід’ємною складовою сучасної бізнес-освіти. Місце її на перетині традиційних бізнес-дисциплін (менеджменту, маркетингу, логістики, основ фінансів, обліку, комерційної діяльності тощо) та інформаційних предметів (інформатики, комп’ютерних мереж і систем, систем управління базами даних, Web-програмування та ін).

У результаті вивчення і засвоєння основних положень дисципліни «Електронна комерція» студент повинен:

знати: основні поняття, визначення і терміни дисципліни «Електронна комерція»; технології використання функціональної мережі Інтернет; системи електронних платежів в Інтернет; систему законів щодо правового визначення електронних документів і електронного підпису, законодавчого врегулювання електронної комерції загалом; моделі розвитку електронного маркетингу і реклами; схеми використання електронної і мобільної торгівлі; механізми забезпечення захисту комерційної інформації під час передавання мережею;

вміти: аналізувати нормативну і економіко-технологічну інформацію в галузі електронної комерції; обґрунтовувати прогностичні оцінки; здійснювати закупівлі-продаж товарів (послуг) з використанням різнотипних електронних платіжних систем; вести бізнес, використовуючи віртуальні крамниці.

Конспект лекцій складається з 8 тем, кожна з яких містить зміст питань, що будуть розглядатися, їх сутність. Після кожної теми наводиться перелік питань для самоперевірки та тести. В кінці міститься глосарій і список рекомендованої літератури.

 

 

ЗМІСТ

	стор.
Тема 1. Основні поняття електронної комерції…………………...
Тема 2. Інтернет – основа електронного бізнесу………………….
Тема 3. Технологія електронних розрахунків……………………..
Тема 4. Інтерактивне банківське обслуговування………………...
Тема 5. Маркетинг в Інтернет………………………………………
Тема 6. Електронна торгівля. Мобільна торгівля…………………
Тема 7. Безпека і захист інформації в Інтернет…………………….
Тема 8. Перспективи розвитку електронної комерції…………….
Глосарій……………………………………………………………...
Рекомендована література………………………………………….

 

ТЕМА 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

 

План:

1.1. Електронна комерція в інформаційному секторі економіки.

1.2. Суб’єкти та напрями електронної комерції.

1.3. Процеси та бізнес-операції, в яких використовується електронна комерція.

1.4. Фактори розвитку систем електронної комерції.

1.5. Правова база використання електронної комерції.

Електронна комерція в інформаційному секторі економіки

Перехід розвинутих країн світу до постіндустріальної економіки (останнім часом учені-економісти вдалися до терміну «нова економіка», який пов’язаний з поширенням мережі Інтернет) та інформаційного суспільства став помітним явищем сучасної історії.

У цьому процесі сформувалася ієрархічна конструкція інформаційного комплексу: у велетенській сфері інформаційної діяльності людей окреслився інформаційний сектор економіки, основну частину якої становить суто інформаційна індустрія. В останні роки в інформаційній індустрії виокремлюється ще одна, поки що не дуже масштабна за обсягами, але найперспективніша структура – Інтернет-економіка.

Перетворення основних бізнес-процесів з допомогою Інтернет-технологій, згідно з визначенням компанії IBM, і становить сутність електронного бізнесу (Е-бізнесу, e-business).

Е-бізнес – будь-яка ділова активність, що використовує можливості інформаційної мережі для модифікації внутрішніх і зовнішніх зв’язків компаній з метою створення прибутку. Е-бізнес – це ведення бізнесу через мережу Інтернет або інші електронні мережі.

Форми електронної бізнес-діяльності:

- е-комерція (e-commerce);

- е-торгівля (e-trade);

- е-консалтинг (e-consulting);

- е-видавництво (e-publishing house).

Е-комерція (e-commerce) є найважливішою складовою е-бізнесу, хоча часто ототожнюється з ним.

Е-комерція – різновид, бізнес-активності, в якій комерційна взаємодія суб’єктів бізнесу з купівлі-продажу товарів і послуг (як матеріальних, так і інформаційних) здійснюється з допомогою Інтернет або будь-якої іншої інформаційної мережі (мережі стільникового зв’язку, внутрішньої локальної мережі установи тощо).

Під електронною комерцією розуміють здійснення будь-яких форм ділових угод за допомогою інформаційних мереж. При цьому можуть бути забезпечені:

- надання інформації про товари та послуги в режимі on-line (реального часу);

- оформлення замовлень і видача рахунку в режимі on-line (реального часу);

- оплата й обробка трансакцій в режимі on-line (реального часу).

Трансакція – операція, угода, яка супроводжується взаємними поступками агентів; банківська операція.

Процеси та бізнес-операції, в яких використовується електронна комерція

Процеси і бізнес-операції, що використовують електронні засоби передачі і обробки інформації, які можуть бути віднесені до електронної комерції:

- встановлення контакту між потенційними замовниками і постачальниками;

- обмін комерційною інформацією;

- перед- і післяпродажна підтримка (надання детальної інформації про товари та послуги, консультування замовників і т.п.);

- організація систем певного циклу супроводження клієнтів (CRM) і постачальників (SCM);

- забезпечення маркетингових досліджень ринку;

- реклама, пропаганда торговельної марки і просування товарів (послуг);

- торгівля фізичними товарами та послугами, а також електронними матеріалами;

- надання орендних послуг;

- надання ліцензій;

- взаєморозрахунки (з використанням електронного переказу грошей, кредитних карток, електронних чеків і грошей);

- закупки;

- телеробота;

- факторинг;

- трейдинг;

- лізинг;

- консалтинг;

- інжиніринг;

- інвестування;

- страхування;

- банківські послуги;

- використання автоматизованих систем управління ресурсами підприємства;

- бухгалтерський облік;

- управління персоналом;

- поділ бізнес-процесів, спільне управління компаніями і їх торговельними партнерами (аутсорсинг, спільне розроблення продукту, розподілене спільне виробництво – віртуальне підприємство і т. п);

- арбітраж;

- інші форми комерційного співтовариства, такі як продаж і бронювання квитків на перевезення вантажів і пасажирів повітряним, морським і залізничним транспортом).

Електронна комерція об’єднує використання в комерційній діяльності широкий спектр комунікаційних технологій, включаючи електронну почту, факс, електронний обмін даними і електронні платежі, Інтернет, Інтранет (корпоративний Інтернет), Екстранет (електронний обмін інформацією із зовнішнім світом) і т. п.

 

 

Вимоги до платіжних систем

1. Конфіденційність (довіра, номер рахунку і номер банківської карти, що повідомляється продавцю, є секретним і повинен бути відомим тим, хто має на це законні права (банку емітенту банківської карти).

2. Цілісність інформації.

3. Аутентифікація (підтвердження того, що контрагенти є тими, за кого себе видають).

4. Авторизація (процес, в ході якого вимога на проведення трансакції схвалюється чи відхиляється платіжною системою. Також перевірка рахунку покупця).

5. Безпека (система повинна перешкоджати шахрайству і забезпечувати страхування платежів).

6. Підтримка широкого спектру платіжних інструментів.

7. Мінімізація собівартості трансакції (плата за обробку трансакції придбання товарів (послуг) входить в їх вартість, тому зниження ціни трансакції збільшує конкурентоспроможність продавця).

8. Можливість стороннього арбітражу і аудиту.

Банк-еквайер (банк продавця, розрахунковий банк) – банк, з яким пов’язаний електронний магазин, здійснює розрахунки з магазином по операціях, що проходять з участю кредитних карток. (В ньому може бути відкритий Merchant Account – рахунок продавця – підтвердження згоди банку брати платежі по пластиковим карткам від цього продавця). Зазвичай банк-еквайер працює з певним процесинговим центром.

Банк-емітент – випускає (емітує) картки, відриває клієнту рахунок, пов’язаний з карткою, проводить авторизацію платежів картками (підтверджує, що на рахунку є гроші) та здійснює переведення грошей з карткового рахунку клієнта на рахунок банка-еквайера.

 

 

Форми електронних платежів

1. Банківські картки (пластикові картки) – використовуються при великих і середніх платежах.

2. Електронні чеки.

3. Цифрові гроші.

 

3.3.1. Типи банківських карток:

Для фізичних осіб (резидентам і нерезидентам):

1. Розрахункова картка – банківська картка, що видана володарю коштів на банківському рахунку. Використання картки дозволяє утримувачу банківської картки згідно угоди між емітентом та клієнтом, розпоряджатися грошовими засобами в межах витратного ліміту, встановленого емітентом для оплати товарів і послуг чи отримання готівки.

2. Кредитна картка – банківська картка, використання якої дозволяє утримувачу банківської картки, згідно умов угоди з емітентом, здійснювати операції в розмірі наданої емітентом кредитної лінії і в межах витратного ліміту, встановленого емітентом для оплати товарів (послуг) і (чи) отримання готівки.

Для юридичних осіб:

1. Розрахункова корпоративна картка – банківська картка, використання якої дозволяє утримувачу, уповноваженого юридичною особою, розпоряджатися грошовими засобами, що є на рахунку юридичної особи, в межах витратного ліміту, який встановлений емітентом у відповідності з умовами договору з клієнтом.

2. Кредитна корпоративна картка – банківська картка, використання якої дозволяє утримувачу, що уповноважений юридичною особою, здійснювати операції в розмірі наданої емітентом кредитної лінії і в межах витратного ліміту, який встановлений емітентом у відповідності з умовами договору з клієнтом.

Банківські картки поділяються на типи:

1. З магнітною смугою.

2. З мікропроцесором.

3. Звичайні.

Картка з магнітною смугою являє собою дебетову картку.

Дебетова картка – картка має магнітну смугу, на якій закодована сума рахунку вкладника. Оплата по дебетовим карткам проводиться шляхом прямого списання грошей з рахунку платника (володаря картки) з суми грошей, що закодована на магнітній смузі. Тому дебетова картка не дозволяє утримувачу отримати товар при відсутності грошей на рахунку.

Дебетова картка видається вкладнику в банку лише при депонуванні його грошових засобів.

Картка з мікропроцесором називається смарт-карткою (англ.smart – розумний) або чіпова картка. Мікропроцесор може зберігати більше інформації про утримувача і його рахунок. Смарт-технологія передбачає наявність на карті внутрішніх криптографічних механізмів, які включають будь-які види махінацій з карткою. Смарт-картка має велику швидкість розрахунків (30 с), оскільки не потребує електронного зв’язку з банком-емітентом.

Смарт-картка – пластикова картка на якій замість магнітної смуги розміщена мікросхема. Може зберігати інформацію та виконувати операції з обробки інформації. Смарт-картка, призначена для електронних розрахунків, зберігає в пам’яті електронні гроші.

Звичайна банківська картка – картка з фіксованою купівельною здатністю, яка має на титульній стороні індекс (назву) виробника з його фірмовим знаком, ім’я утримувача і його ідентифікаційний номер, а на зворотній – підпис володаря картки.

Операції з використанням банківських карток передбачають наступних документів на паперовому носії (сліп, квитанція електронного терміналу) і (чи) в електронній формі (документ із електронного журналу терміналу чи банкомату), а також інших документів (квитанція банкомату і др.), що передбачені банківськими правилами чи договором.

Авторизація може бути голосова (дзвінок по телефону) чи проводитися з допомогою спеціального терміналу.

POS-термінал (POS – Point Of Sale) – торгівельні термінали – електронний пристрій, що призначений для обробки трансакцій при фінансових розрахунках з використанням пластикових карт з магнітною смугою і смарт-карток. На відміну від банку, що працює автономно, POS-термінал обслуговується касиром.

Термінал друкує 3 екземпляра чека (сліп): для клієнта, банку і торговельного підприємства.

Електронний журнал – сукупність документів в електронній формі, що складений з використанням банківських карт.

Процесинговий центр – створюється емітентами пластикових карток (банками) та їх об’єднаннями, дозволяє здійснювати авторизацію платежів по певних типах кредитних карток. Для того, щоб продавець зміг подати в процесинговий центр запит на авторизацію, він повинен укласти договір на обслуговування або з банком учасником платіжної системи або з самим процесинговим центром.

 

Рис. 3.1. Схема розрахунків за купівлю товару (послуги) з допомогою банківської карти в електронному режимі роботи

 

Умовні позначення до рис. 3.1:

1 - пересилка зашифрованого номеру карти з цифровим підписом;

2 – перевірка оригінальності карти і платоспроможності покупця;

3 – запит;

4 – авторизація;

5 - списання грошей з рахунку покупця;

6 - переказ грошей (платіж);

7 – зарахування грошей на рахунок продавця в банку;

8 – повідомлення продавця про перерахування грошей на його рахунок;

9 – помісячна виписка по рахунку покупця в банку.

Електронні чеки

В рамках технології управління рахунком альтернативою магнітним карткам слугують електронні чеки і системи «Клієнт-банк».

Електронний чек представляє собою документ (вид комерційного цінного паперу), в якому зазначається наказ платника своєму банку про перерахування грошей. Електронний розрахунковий чек має ті ж властивості, що і звичайний паперовий розрахунковий чек. Електронний чек подається покупцем через електронну пошту продавцю, що є утримувачем грошового платежу. Продавець надає чек в банк і отримує по ньому гроші. Після чого чек повертається покупцю (платнику) і є доказом факту платежу. Продавець поставляє товар додому.

Рис. 3.2. Схема розрахунків за купівлю товару(послуги) з допомогою електронного чеку

 

Умовні позначення до рис. 3.2:

1 - передача чеку продавцю за вибраний товар;

2 – перевірка чеку в банк для перевірки;

3 – аутентифікація;

4 – оплата;

5 – поставка товару додому покупцеві;

6 - повернення чеку банку покупця;

7 – списання грошей х рахунку покупця

8 – повернення чеку покупцеві.

 

Цифрові гроші

Цифрові гроші (digital cash) - синонімами є електронні гроші, цифрова готівка, електронна готівка – електронний аналог паперових готівкових грошей. Вони мають вигляд грошових знаків. Цифрові гроші являють собою ланцюг цифр, що визначає певну кількість грошей.

Цифрові гроші у формі завірених банком купонів являють собою ланцюг біт, що випускається і погашається банком.

Біт – одиниця кількості інформації в двійковій системі виміру (0,1).

Рис. 3.3. Схема платежу за покупку з допомогою цифрових грошей

Пояснення до рис. 3.3.

Покупець:

- вибирає будь-який товар (випадковий номер);

- присвоює йому вартість покупки (наприклад, 500 грн);

- шифрує номер;

- відсилає його в свій банк.

Банк покупця:

- отримавши номер, банк його розшифровує;

- проводить аутентифікацію;

- зменшує рахунок покупця на 500 грн;

- додає до номеру свій цифровий підпис;

- повертає номер покупцю.

Покупець:

- отримавши номер, покупець відсилає продавцю.

Продавець:

- отримавши номер від покупця, відсилає в свій банк.

Банк продавця:

- отримавши номер, банк перевіряє його;

- збільшує рахунок продавця на 500 грн.

З точки зору користувача (продавця чи покупця), система електронних грошей – мережа цифрових гаманців (електронних гаманців), кожен із яких представляє захищену клієнтську програму, що дозволяє переказувати або отримувати електронні гроші з інших гаманців, зберігати її у користувача або в Інтернет-банку, конвертувати, виводить із системи на традиційні банківські рахунки або в інші платіжні системи і т.д.

Для роботи з електронною готівкою користувач встановлює в себе програму – електронний гаманець, яка вміє виконувати наступні операції:

- отримувати електронні купюри від іншого електронного гаманця або банку-емітенту (для вводу в платіжну систему);

- зберігати електронні купюри;

- перевіряти їх оригінальність;

- передавати їх в інший електронний гаманець чи в банк-емітент (для погашення виводу із платіжної системи);

- вести журнал платежів (операцій);

- надавати інформацію про стан гаманця і т. д.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Що являє собою електронна платіжна система?

2. Які вимоги до платіжних систем?

3. Яка різниця між банком-еквайером та банком-емітентом?

4. Які типи банківських карток використовуються для фізичних осіб?

5. Які типи банківських карток використовуються для юридичних осіб?

6. Назвіть типи банківських карток. Яка між ними різниця?

7. Яка роль процесингового центру в системі електронних платежів?

 

Тести:

1. Підтвердження того, що контрагенти є тими, за кого себе видають:

а) авторизація;

б) аутентифікація;

в) безпека.

 

2. Організація, що забезпечує інформаційну та технологічну взаємодію між учасниками традиційної платіжної системи:

а) управлінський центр;

б) електронний гаманець;

в) процесинговий центр.

 

3. Банк, що випускає картки, відкриває клієнту рахунок, пов'язаний з карткою, проводить авторизацію платежів картками та здійснює переведення грошей з одного рахунку на інший:

а) банк-емітент;

б) банк-еквайер;

в) процесинговий центр.

 

4. Банківська картка, за допомогою якої можна списувати гроші з рахунку володаря картки з суми грошей, що закодована на магнітній смузі:

а) дебетова картка з магнітною смужкою;

б) смарт-картка;

в) звичайна банківська картка.

 

5. Електронний аналог паперових готівкових грошей, що мають вигляд грошових знаків:

а) електронні чеки;

б) цифрові гроші;

в) банківські картки.

 

6. Тип банківської картки, яка дає можливість здійснювати операції в розмірі наданої емітентом кредитної лінії і в межах витратного ліміту:

а) кредитна картка;

б) розрахункова картка;

в) кредитно-розрахункова картка.

 

7. Банківська операція по переказу грошових коштів з одного рахунку на інший:

а) авторизація;

б) трансакція;

в) аутентифікація.

 

8. Тип банківської картки, за допомогою якої утримувач розпоряджається грошовими засобами в межах витратного ліміту:

а) кредитна картка;

б) розрахункова картка;

в) кредитно-корпоративна картка.

 

9. Документ, в якому зазначається наказ платника своєму банку про перерахування грошей, який подається покупцем через електронну пошту:

а) заява;

б) смарт-картка;

в) електронний чек.

 

Приклади інтернет-банкінгу

Інтернет-банкінг – необхідний різновид послуг, які надають певні банки. У пострадянських країнах існує кілька систем інтернет-банкінгу.

Система «Internet Клієнт-Банк» «Приватбанку» (www.pbank.dp.ua). З її допомогою корпоративні клієнти, уклавши відповідну угоду з банком, мають можливість керувати своїм рахунком через Internet, а саме:

- здійснювати підготовку внутрішньодержавних і міжнародних платежів і відправляти їх до банку в режимі реального часу;

- отримувати в будь-який час виписки щодо стану рахунка;

- вести архів платіжних документів за певний період з можливістю перегляду, копіювання, отримання звітних форм.

Електронні платежі за системою «Клієнт-Банк» у «міжнародному комерційному банку» (МКБ) (м. Київ). Автоматизована система «Клієнт-Банк» МКБ являє собою програмно-технічний комплекс, що забезпечує можливість здійснювати роботу з банком безпосередньо зі свого офісу з використанням комп’ютерної техніки і засобів телекомунікації телефонними каналами зв’язку, що комутуються.

Система орієнтована на роботу з одним користувачем і припускає установку в клієнтів, що регулярно взаємодіють з банком.

Клієнт має можливість:

- підготувати, відкоригувати й роздрукувати платіжні документи в національній валюті;

- відправити платіжні документи в банк для оброблення операціоністами;

- здійснювати облік стану введених і відправлених у банк документів;

- після завершення операційного дня банку одержувати з банку за запитом виписки з особистих рахунків;

- оперативно контролювати поточний стан рахунку з урахуванням зовнішніх надходжень на нього;

- робити наприкінці дня архівну копію оброблених документів і переглядати документи з архіву на необхідну дату;

- обмінюватися з банком нерегламентованими повідомленнями і завантажувати файли, передані банком, передавати файли і переглядати передані.

Система «Телебанк» (banking.guta.ru/telebank). Реалізована у «Гута-банку»; дає змогу приватним особам самостійно керувати своїми рахунками по телефону, через Internet і WAP. У моделі дистанційного банківського обслуговування, якої дотримується «Гута-банк», Internet є одним із можливих каналів банкінгу.

Створюючи «Телебанк», розробники прагнули, щоб клієнт міг керувати своїм рахунком з допомогою різноманітних каналів доступу. Нині через офіс, телефон та Інтернет клієнти можуть здійснювати абсолютно однакові операції. Через цю систему можна цілодобово продавати і купувати валюту, здійснювати грошові перекази, оперативно оплачувати комунальні послуги, міжнародні і міжміські дзвінки, стільниковий і пейджинговий зв’язок, рахунки провайдерам, рахунки інтернет-крамниць тощо.

Безпека системи «Телебанк» у «Гута-банку» забезпечується електронним цифровим сертифікатом і усім, що з ним пов’язано.

Цифровий сертифікат – електронний ідентифікатор, який підтверджує справжність користувача і містить інформацію про нього.

Система «Банк-Клієнт Онлайн» «Гута-банку». Забезпечує повноцінне розрахункове і депозитне обслуговування через Інтернет корпоративним клієнтам і дає змогу:

- одержувати інформація про залишки на рахунку установи;

- здійснювати платежі; платежі, проведені через систему «Банк-Клієнт Онлайн» до тринадцятої години, здійснюються в той самий робочий день.

Для підключення установи до системи необхідно укласти договір з банком і отримати електронний сертифікат. Система „Банк-Клієнт Он лайн” може бути інтегрована з програмним забезпеченням бухгалтерського обліку, яке використовується у компанії, з метою зниження витрат на ведення обліку і укладення квартальної звітності.

Система Interbank компанії R-Style Lab (www.softlab.ru). Ця система – програмний комплекс, призначений для дистанційного банківського обслуговування клієнтів. Система Interbank, як і «Телебанк», використовує різноманітні канали електронної взаємодії: телефон, глобальну мережу, електронну пошту, мобільні засоби зв’язку, займаючи позицію між автоматизованою банківською системою, яка функціонує в банку, і клієнтом.

В Україні послуги інтернет-банкінгу надаються ще «Кредит промбанком», «ВАБанком», «Аваль», «Правекс банком» та іншими.

Отже, в Україні вже сформувався певний національний ринок інтернет-банкінгу. Його головною проблемою з точки зору перспектив розвитку вітчизняної електронної комерції, є неможливість здійснення банками оперативних дешевих платежів. Існує два напрямки вирішення цього завдання:

- перехід абсолютної більшості національних банків до масового використання систем інтернет-банкінгу;

- вдосконалення тарифної політики банків, яка була б спрямована на врахування розміру платежів, щоб клієнтам було доцільно здійснювати мікро платежі.

Мікроплатіж – розрахунки в нижньому ціновому діапазоні (менше одного долара).

Щодо інтернет-банкінгу, то існує декілька хибних поглядів. Перший: інтернет-банкінг обслуговує клієнтів тільки у віртуальному просторі, тобто існує в мережі функціонує завдяки мінімізації своїх витрат. Насправді інтернет-банкінг – одна з моделей роботи реальних банків, які в недалекому майбутньому стануть багатоканальними і будуть поєднувати різні канали доступу клієнтів: телефонний, через Інтернет, з допомогою стільникового зв’язку тощо.

Другий: інтернет-банкінг усуне операціоністів з процесу обслуговування клієнтів, і всі процеси відбуватимуться автоматично. Однак у будь-якому випадку, участь людини необхідна.

І третій: інтернет-банкінг – це остання стадія розвитку банкінгу. Проте це не так, тому що відбувається постійний розвиток як телекомунікацій, так і форм банківського обслуговування.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Які основні функції комерційних банків?

2. Що таке інтернет-банкінг?

3. Які можливості користувачам надає інтернет-банкінг?

4. Назвіть приклади систем інтернет-банкінгу в Україні?

 

Тести:

1. Можливість використання банківських операцій за допомогою телефонного зв’язку:

а) інтернет-банкінг;

б) телебанкінг;

в) РС-банкінг.

 

2. Доступ до банківського рахунку за допомогою персонального комп’ютера і прямого модемного з’єднання з комп’ютерною мережею банку:

а) РС-банкінг;

б) SM-банкінг;

в) відео-банкінг.

 

3. Оплачувати комунальні платежі користувачі мають змогу за допомогою:

а) комп’ютерної мережі;

б) електронної пошти;

в) інтернет-банкінгу.

 

4. Надання інформації клієнтам про стан їхніх розрахунків, а також виписки по рахунку за необхідний період часу за допомогою служби коротких повідомлень, що забезпечуються всіма операторами стільникового зв’язку:

а) інтернет-банкінг;

б) SM-банкінг;

в) РС-банкінг.

 

5. Можливість здійснювати всі стандартні операції, до яких може вдаватися клієнт в офісі банку (за винятком операцій з готівкою) через Інтернет:

а) РС-банкінг;

б) ІР-телефонія;

в) інтернет-банкінг.

 

6. Оплачувати рахунки за освітні послуги користувачі мають змогу за допомогою:

а) комп’ютерної мережі;

б) електронної пошти;

в) інтернет-банкінгу.

 

7. Можливість віртуального спілкування клієнтів банку з його службовцями за допомогою спеціальних пристроїв, устаткованих телемоніторами:

а) інтернет-банкінг;

б) відео-банкінг;

в) мобільний-банкінг.

 

8. Розрахунок в нижньому ціновому діапазоні (менше одного долара):

а) низький розрахунок;

б) мікроплатіж;

в) занижений діапазон.

 

9. Оплачувати рахунки за стільниковий та пейджинговий зв'язок користувачі мають змогу за допомогою:

а) комп’ютерної мережі;

б) електронної пошти;

в) інтернет-банкінгу.

 

Інтернет-реклама

Головна аудиторія відвідувачів Інтернет – відносно молоді люди з доходами вище середнього, тобто дуже приваблива для рекламодавців категорія населення.

Інтернет–реклама – це реклама в мережі. Інтернет-реклама, як правило, має двоступінчатий характер. Перша ступінь – зовнішня реклама, що розміщується рекламодавцем на сайті видавництва. Серед можливих видів реклами можна виділити: банери, текстові блоки, байрики (невелике рекламне вікно, що випливає одночасно при завантаженні web-сторінки), міні сайти, interstitials (рекламна виставка, на все вікно браузера, яка з’являється перед завантаженням сайту). Ця реклама, як правило, має посилання безпосередньо на сайт рекламодавця (друга ступінь).

Web-видавництво – володар рекламної площадки, яка може бути сайтом або іншим електронним видавництвом, наприклад, листом розсилань, що публікує рекламу.

Відмінності Internet-реклами від звичайної традиційної реклами:

- можливість автоматизації глибокого і оперативного аналізу рекламних заходів;

- оперативні та економічні зміни і коригування рекламних заходів;

- зворотний зв’язок з користувачем;

- ефективний спосіб впливу на цільову аудиторію і конкретних користувачів (таргетинг);

- висока якість контакту через Internet з цільовою аудиторією.

Банерна реклама. Банер (banner – транспарант, прапор) – рекламний модуль (носій) на сайті, як правило, у вигляді анімованого файлу. Виглядає як прямокутна картинка або текст. Важливим є розмір банера, від якого залежить швидкість його завантаження, а, значить, і ймовірність попадання його в поле зору споживачів.

Банерна реклама – один з найпоширеніших способів реклами в Інтернет. Зарекомендував себе як вдалий шлях для підвищення рівня відвідування сайтів, потужний інструмент для створення іміджу компанії.

Є два шляхи розміщення банерної реклами:

- індивідуальні домовленості з конкретними сайтами (платні або на основі взаємного обміну банерами);

- звернення до послуг агенції інтернет-реклами, яка пропонує розміщення на ряді сайтів.

Один із важливих показників, які потрібно приймати до уваги, - статистика відвідування сторінок сайту-контрагенту.

Ефективним є розміщення банерів на спеціалізованих тематичних серверах. Такі банери приводять на сайт не випадкових, а найбільш зацікавлених відвідувачів – цільову аудиторію.

Для того, щоб розмістити банер маловідомого сайту на сторінках великих корпорацій з декількома десятками тисяч відвідувачів в день, необхідно звернутися до посередника – служби по обміну банерами або банерообмінній мережі.

Головний критерій ефективності банера – CTR (click through ratio) – контакт проходження – показник ефективності Internet-реклами, виміряний як відношення числа натискань на рекламні об’яви до числа показників. CTR інколи називають відгуками; виражається у відсотках. В середньому цей показник лежить в межах 0,3-8%.

Рекомендації до підвищення ефективності банерної реклами:

1. Використання напису «Натисни тут» (за даними Infoseek, фраза «click here» збільшує кількість натискань на 44%).

2. Використання анімацій (рух притягує погляд);

3. Використання інтерактивних банерів (лінійки прокрутки, кнопки тощо);

4. Лаконічність тексту банера;

5. Невелика гама кольорів;

6. Обмеження у використанні графіки і т.д.

Участь у рейтингах і реєстрація в каталогах. Для участі в рейтингах необхідно встановити на сайті лічильник відвідувань.

Лічильник відвідувань – це сервіс, призначений для виміру відвідувань на сайті. Він, як правило, складається з 2 частин:

1) код, який розміщується на сторінках сайтів-учасників для збору даних;

2) програмний механізм (робот), що збирає інформацію про відвідування сайтів-учасників в базу даних на сервер, обробляє її і представляє у вигляді статистичних звітів. Як правило, лічильники беруть участь у рейтингах.

Відмінність каталогів web-ресурсів від рейтингів в тому, що останні постійно сортують сайти за вигодою по визначеному кількісному критерію, як правило – це відвідування сайту. Може бути інший рейтинг, де сортування по іншому критерію (порядок зниження симпатій глядачів).

З позиції сайтпромоутінгу головна відмінність рейтингів від каталогів в тому, що позицію в рейтингу можна покращити шляхом зміни відвідувань сайту; позиція ж в каталогах не залежить від сайтів-учасниікв.

Служби каталогів (просто каталоги) – тематично структуровані колекції посилань на інтернет-ресурси з їх описом.

Каталоги бувають:

- загально-об’ємні (горизонтальні);

- вузькотематичні при спеціалізованих сайтах (вертикальні).

Обмін посиланнями. Одним із способів привернення уваги відвідувачів – обмін посиланнями між сайтами. Цей спосіб створює основу для розширення цільової аудиторії. Процес обміну посиланнями: підприємець знаходить сайт, на якому б хотів бачити посилання на свій web-ресурс, домовляється з видавництвом і ставить посилання на даний сайт у себе на відповідній сторінці. У відповідь на сайті-партнері появляється посилання на сайт підприємця.

Профайлінг і персоналізація. Профайлінг – систематичний збір інформації від користувачів для майбутнього використання її в індивідуальному маркетингу.

Способи збору інформації від користувачів:

- добровільне надання інформації користувачем: реєстрація, опитування, конкурс, пропозиція надання додаткових послуг за інформацію;

- аналіз поведінки користувача на сайті. Для цього використовується технологія cookies і спеціальне програмне забезпечення, що дозволяє використовувати дані.

Персоналізація – система надання користувачеві персонально орієнтованого контенту в залежності від попередньо зібраної інформації про інтереси та надання переваг цьому користувачеві.

Коли користувач заходить в книжковий Internet-магазин і його зустрічають рекомендації певної книги, вибраної на основі профайлінгу користувача – це персональний контент.

E-mail реклама. На механізмі E-mail базуються багато популярних засобів оповіщення в Інтернет: індивідуальні листи, списки розсилань, дискусійні листи, спам, вірусний маркетинг тощо.

Індивідуальні листи – механізм, який дозволяє розіслати лист з прямим зверненням до людини.

Список розсилань – механізм, який дозволяє розіслати поштове повідомлення деякій групі зацікавлених користувачів.

Дискусійні листи – листи, що створюються для обміну інформацією при обговоренні питань за визначеною темою.

Спам – повідомлення, що присилається отримувачу від невідомих людей, організацій, яким отримувачі не надавали на це дозволу (згоди). Спам