Тема:3 податки і податкова система

4.1. Сутність податків, їх функції та види.

4.2. Податкова система, її принципи. Податкова політика дер­жави.

4.3. Характеристика основних податків і зборів податкової систе­ми України.

4.1. Сутність податків, їх функції та види

 

За своєю економічною сутністю податки — це економічні відно­сини, які виникають між державою та юридичними і фізичними осо­бами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків.

Податки є економічною основою функціонування держави, най­важливішою формою регулювання ринкових відносин, головним ме­тодом мобілізації державних доходів і обов’язковим елементом еко­номічної системи країни.

За організаційно-правовою сутністю податки — це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в центра­лізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконан­ня державою покладених на неї функцій.

Окрім податків, формами акумуляції грошових коштів бюджетом виступають обов’язкові платежі:

- податкові платежі — це обов’язкові збори, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником (наприклад, плата за воду, землю);

- відрахування, внески — це обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення (наприклад, збір на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства).

Характерними рисами податку порівняно з обов’язковими платежами є наступні:

- справляється на умовах безповоротності — повернення подат­ку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законо­давством передбачені пільги щодо цього податку;

- односторонній характер встановлення — оскільки податок сплачується для покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротним і сплата його не пород­жує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- сплачується лише до бюджету, а не до іншого централізованого або децентралізованого фонду фінансових ресурсів;

- не має цільового призначення;

- є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юри­дичної сили.

Згідно із Податковим кодексом України, податком є обов’язко­вий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України збір (плату, внесок) визначає як обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваже­ними органами та особами юридично значимих дій.

До основних елементів податку відносять:

ü Суб’єкт оподаткування, або платник податків, — фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов’язок платити податок.

Носій податку — фізична чи юридична особа, яка у кінцевому під­сумку здійснює витрати зі сплати податку.

Суб’єкт оподаткування, чи платник, не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, на­приклад, щодо обкладення митом якого-небудь товару. Зрозуміло, що воно буде перекладене на споживачів шляхом надбавки до ціни.

Якщо суб’єкт оподаткування може перекласти свій податок на іншо­го, то він уже не є носієм податку.

ü Об’єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслі­док наявності яких сплачується податок (дохід, майно тощо). Об’єкт оподаткування вимірюється в одиницях оподатку­вання.

На практиці використовують два підходи до оцінки об’єкта: кіль­кісний (натуральний) і грошовий.

ü Джерело сплати податку — дохід суб’єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок. За деяки­ми податками об’єкт і джерело збігаються.

ü База оподаткування — законодавчо закріплена частина дохо­дів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок.

ü Ставка податку — розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від побудови податків розрізняють тверді (абсолютна сума на одиницю об’єкта оподаткування) й часткові (визнача­ються у визначених частках до об’єкта оподаткування) ставки.

ü Сфера дії податку — сукупність носіїв податку, на яких у кін­цевому підсумку лягає його тягар.

ü Податкові пільги — законодавчо закріплений перелік умов, за наявності яких платник податку зменшує податкові зобов’я­зання.

ü Податковий період — термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання.

ü Податкова квота — частка податку в доході платника (сума до­ходу, яка перераховується в бюджет через податкову систему).

ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ

1. Фіскальна – функція, за допомогою якої відбувається вилучення частки доходів юридичних і фізичних осіб з метою формування фінансових ресурсів держави.

2. Розподільча (регулюючо-розподільча, економічна) — відбуваєть­ся перерозподіл вартості національного доходу між державою та її суб'єктами, і через елементи податку держава має можли­вість регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Податки при надходженні до бюджетів знеособлюються — пере­творюються в єдину масу, а потім розподіляються за призначенням.

3. Соціальна — полягає у підтриманні соціальної рівноваги шля­хом зміни співвідношення між доходами і витратами різних со­ціальних груп.

Залежно від прагнення рівномірного розподілу податкового тис­ку виділяють наступні види систем оподаткування:

- система пропорційного оподаткування — рівна частка податку в доходах незалежно від їх величини;

- система прогресивного оподаткування — чим вищий дохід, тим більша частка коштів стягується до бюджетів;

- система регресивного оподаткування — ставки знижуються зі збільшенням доходів.

4. Державного регулювання — проявляється через встановлення та зміну системи оподаткування, а також через вплив податків на різні сторони діяльності платників. З огляду на це податки мо­жуть виконувати як стимулюючу (зменшення бази оподаткуван­ня, зниження ставок, встановлення пільг), так і стримуючу роль (встановлення податків на товари, які шкідливі для здоров'я).

5. Контрольна — платники податків повинні сплачувати подат­кові платежі своєчасно і в повному обсязі, що зумовлює необ­хідність створення та існування органів Державної податкової служби.

ВИДИ ПОДАТКІВ

Існують різні види податків:

1) за способом вилучення:

- прямі податки — це податки, які передбачають, що об'єктом оподаткування виступає прибуток, дохід, майно (податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, пла­та за землю);

- непрямі податки — об'єктом оподаткування виступають гос­подарські операції, у цьому випадку податки є надбавкою до ціни і сплачуються кінцевим споживачем (ПДВ, акцизний податок, мито);

2) за ознакою органів державної влади, що встановлюють подат­ки і збори:

- загальнодержавні податки і збори — обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі та є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій тери­торії України. Ці податки можуть формувати дохідну части­ну як державного, так і місцевого бюджетів (податок на при­буток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, збір за спеціальне використання води тощо);

- місцеві податки і збори — обов'язкові платежі, які встанов­люються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній тери­торії. Ці податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів (податок на нерухоме майно, відмінне від земель­ної ділянки, єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів тощо);

3) за характером використання:

- загальні податки — обов'язкові платежі, які знеособлюються при надходженні до бюджету (ПДВ, акцизний податок, по­даток на прибуток підприємств та ін.);

- спеціальні (цільові) податки — обов'язкові платежі, які ма­ють цільове призначення;

4) за характером ставок:

- податки з твердою ставкою — обчислюються у грошових одиницях на одиницю об'єкта оподаткування;

- податки з відсотковою (частковою) ставкою — обчислюють­ся у відсотках до об'єкта оподаткування;

5) за характером відсоткових ставок:

- регресивні податки — податки, ставки по яких знижуються зі збільшенням доходів;

- пропорційні податки — передбачають рівну частку податку в доходах незалежно від їх величини;

- прогресивні податки — податки, які передбачають, що чим вищий дохід, тим більша частка коштів стягується до бюд­жетів;

6) за економічним змістом об'єкта оподаткування:

- податки на доходи та прибутки — стягуються із чистого до­ходу з фізичних та юридичних осіб у момент його отриман­ня (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);

- податки на майно — стягуються внаслідок наявності кон­кретного виду майна, що перебуває в приватній, колектив­ній та державній власності;

- податки на споживання — стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг (непрямі податки);

7) за суб'єктом оподаткування:

- податки з юридичних осіб;

- податки з фізичних осіб;

- змішані податки — податки, платниками яких є фізичні та юридичні особи;

8) за джерелом сплати:

- податки, які входять до валових витрат та собівартості;

- податки, які сплачуються з прибутку підприємства або ка­піталу;

- податки, які входять до ціни виробу;

9) за способом стягнення:

- розкладні податки — по цих податках уряд визначає загальну суму податкових надходжень, необхідних для забезпечення функціонування держави, а потім ця сума розподіляється між адміністративними одиницями, уряди яких, у свою чергу, до­водять до кожного платнику нараховану суму податків. Роз­кладні податки являють собою історичну форму справляння податків, яка характеризується низькою податковою технікою;

- квотарні (обкладні) податки — сума податку для кожного платника визначається залежно від обсягів та величини по­даткової бази і ставок (квот) податку, така форма справлян­ня податків є більш сучасною.

 

Однією з найважливіших характеристик податкової системи кра­їни є її структура з позиції співвідношення прямих і непрямих по­датків.

При цьому економічним критерієм поділу є кінцевий платник податків, а юридичним — платник у бюджет з позиції законодавства. Як правило, у випадку непрямих податків економічний і юридичний критерії не збігаються: кінцевим платником прямих податків є той, хто отримує дохід, володіє майном, а кінцевим платником непрямих податків — споживач товару. Саме тому непрямі податки називають податками на споживання.

Прямі податки — це обов'язкові платежі, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування, причому сплата такого податку може призводити до вартісного зменшення об'єкта оподаткування. В Україні прямими податками є податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість, збір за першу реєстра­цію транспортного засобу та ін.

До особливостей прямого оподаткування слід віднести наступне:

- прямі податки вважаються більш соціально справедливими, передусім з огляду на платоспроможність їх платників, якщо об'єктом оподаткування є дохід, прибуток, майно;

- прямі податки характеризуються більш важким сприйняттям платниками податків;

- прямі податки мають відносно складний механізм визначення бази оподаткування та розрахунку суми податку, а відтак ви­магають складнішого механізму справляння;

- з фіскальної точки зору надходження до бюджету від прямих податків можуть бути нестабільними, нерівномірними і склад­но прогнозованими.

Непрямі податки, на відміну від прямих, включаються в ціну товару, тобто їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. В Україні непрямими податками є податок на додану вартість, акцизний податок, мито та ін.

Визначальними рисами непрямого оподаткування є:

- обернено пропорційна залежність від платоспроможності плат­ників, внаслідок чого непряме оподаткування є важчим тяга­рем на населення з низькими доходами. Через це непрямі по­датки є більш соціально несправедливими; більшість непрямих податків характеризується відносно про­стим порядком визначення бази оподаткування та обчислення суми податку;

- непрямі податки характеризується нормальним психологічни­ми сприйняттям, оскільки включаються в ціну і є менш поміт­ні і м и для споживача;

- з фіскальної точки зору непрямі податки характеризуються більш стабільними і рівномірними надходженнями.

 

З позиції економічного зростання вважається, що непряме опо­даткування — оподаткування споживання — становить меншу небез­пеку для економічного розвитку, ніж оподаткування особистих до­ходів і прибутку підприємств.