Глава II тема, види і ціль ораторської промови

Тема промови

Процес підготовки до промови завжди починається з вибору теми та виду виступу і визначення цільової установки.

Тема - це те, про що ведеться мова. На практиці нам рідко доводиться обирати тему виступу: як правило, тема не стільки обирається, скільки задається потребами життя. Це може бути виступ на зборах, учбова лекція, рекламна промова. Тема усного виступу не повинна бути широкою за обсягом.

Оратор не досягне успіху в підготовці виступу, якщо обмежиться лише вибором теми і не подумає про призначення промови. Напевно кожному доводилось спостерігати, як промовці деколи встають і починають говорити, не маючи чіткого уявлення про те, заради чого вони говорять і що, власне, хочуть сказати; в результаті збиваються, перевищують регламент і лише викликають невдоволення аудиторії. Чим менше часу відводиться на виступ, тим менше в ньому повинно бути проблем.

Основні рекомендації при підборі теми.

1. Обирайте тему, яка відповідає вашим знанням та інтересам.

Уявіть, що ви розмовляєте з товаришем, який захоплюється риболовлею. Якщо розпочати з ним розмову про вирощування квітів, а потім перевести розмову на риболовлю, то одразу кинеться в очі різка зміна в товаришеві. У нього з'явиться тема для розмови,] яка його цікавить і з якою він обізнаний. Те ж саме стосується і] оратора.

Визначаючи тематику, найперше подумайте про ті галузі знань,] в яких ви маєте особливий досвід чи теоретичну підготовку.! Обирайте таке коло питань, підготовка з яких може дати вам більше] знань, ніж мають ваші слухачі.

Не очікуйте, що вас одразу охопить всепоглинаючий інтерес до обраної теми. Натхнення виникає в процесі нагромадження знань і роздумів. Якщо тема захопила вас, можливо вона зацікавить слухачів. Готуючись до виступу, день за днем уживайтесь з темо» За тиждень наполегливої праці ви побудуєте для промови більї солідний фундамент із цікавого фактичного матеріалу, ніж за рокі випакового і байдужого спостерігання. Вона стане для ва< найхвилюючим предметом, і коли доведеться виступати пере;

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

публікою, слухачі з цікавістю будуть слухати вас.

2. Підбирайте доречну тему.

Настрій слухачів залежить від місця і часу. В аудиторії один, в особистому житті - інший. В побуті слухачі природньо сприймуть те, що в аудиторії їм видасться нудним чи смішним. Настрій змінюється і від моменту. На зібранні спортсменів чи політичному мітингу потрібні теми, що відповідають інтересам та умонастроям присутніх, а люди, що зібралися на бенкет, навіть фізично нездатні сприйняти солідний виступ на серйозну тему.

3. Обирайте тему, що відповідає аудиторії.

Тема повинна бути достатньо цікава, достатньо важлива, достатньо зрозуміла для слухачів. Для цього перед вибором теми важливо визначити рівень знань слухачів, їх виховання, рід занять, вік, особисті інтереси. В деяких випадках подібні фактори не мають суттєвого значення. Будь-який предмет, якщо його пояснити просто і конкретно, буде зрозумілий кожній аудиторії. Незрозумілою часто буває не тема, а її викладення, подання; найпростіша річ буде незбагненною, якщо викласти її безладно, безтолково.

Цікавість теми залежить головним чином від: а) основних інтересів аудиторії, б) групових інтересів, в)злободенних інтересів, г)конкретних інтересів, д) новизни теми, е)закладеного конфлікту.

Види виступів

Крім формулювання теми важливо визначити вид виступу. Основними видами (жанрами) ораторського виступу вважаються лекція, доповідь, промова.

Лекції поділяються на одноразові (публічні) і курсові (н-д, учбові лекції). Між ними є суттєва різниця. Учбова лекція, як частина курсу, як правило, є продовженням попередньої або передує наступній. Аудиторія учбової лекції - однорідний колектив слухачів, Увага яких визначається по меншій мірі двома мотивами — інтелектуальним (отримання знань) і моральним (здача екзамену ^За прослуханий курс).

Ситуація публічної лекції складніша. Аудиторія тут звичайно змішана, лектор їй невідомий. Це потребує від лектора додаткових усиль, майстерності адаптації, вміння швидко оцінити аудиторію і ^еРебудовуватись на ходу, враховуючи реакцію присутніх.

В доповіді надаються відомості, ставляться завдання і даються °^МенДації, що стосуються діяльності певного колективу. Як

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

правило, доповідь робиться на зборах, нарадах, де вона стає предметом обговорення, критики і доповнюється новими положеннями. У звітній доповіді повідомляється про результати роботи за певний період.

Зразком політичної промови можуть слугувати виступи керівників партій, рухів, уряду. Вони, як правило, носять програмний характер і стосуються важливих внутрішніх і зовнішніх політичних та економічних проблем.

Мета агітаційної промови - в лаконічній та емоційній формі роз'яснити якесь важливе питання і схилити аудиторію на бік оратора.

Агітаційні промови загалом можна розділити на три групи: а) промови з метою надихнути на щось, б) промови з метою переконати в чомусь, в) промови з метою викликати активну реакцію.

Мітингова промова присвячується злободенній проблемі і має високий емоційний накал. Як правило, вона відображає думку, інтереси присутніх і має мобілізуючий характер.

Розважальна промова не має іншої мети, ніж та, що заключається в ній самій. Вона сама по собі повинна розважити, звеселити, потішити слухачів, її часто можна почути на бенкеті чи в інших обставинах, коли люди зустрічаються з метою приємно провести час. В ній усмішка і серйозна думка, правда і вигадка, гумор, карикатура і перебільшення.

Оцінка аудиторії

Визначаючи тему і вид виступу, оратор повинен оцінити аудиторію і середовище, де відбуватиметься виступ. Оратору-початківцю можна порекомендувати наступну схему оцінки аудиторії.

1. Загальні відомості про аудиторію: який її соціально-демографічний склад (професія, освіта, вік, стать) і ступінь однорідності, які мотиви (інтелектуальні, моральні чи естетичні) спонукали слухачів.які можливі установки і настрій аудиторії, її фізичний стан.

2. Чи зручні час і середовище для сприйняття промови.

3. Відношення аудиторії до теми виступу: наскільки важлива тема для аудиторії, наскільки слухачі ознайомлені з темою, з яких можливих джерел отримала аудиторія інформацію з даної теми.

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

4. Відношення аудиторії до оратора: яке можливе відношення до оратора; які відомості має аудиторія про оратора; звідки ці відомості; чи зустрічалася з оратором раніше. Перераховані відомості отримують різними шляхами: з особистого знайомства з аудиторією і спостереження за нею, зі спілкування з організаторами зборів і навіть з чуток.

Ціль промови

Як і будь який вид людської діяльності, ораторське мовлення є цілеспрямованим, і вже на перших етапах підготовки необхідно усвідомити ціль свого виступу. В залежності від цілі, промова може мати інформаційний чи перекопувальний характер, хоча такий поділ досить умовний для сучасного ораторського мовлення: інформація поєднується з переконанням і навпаки.

Інформаційна промова повинна відповідати наступним вимогам: давати знання, нове уявлення про предмет, бути актуальною, тобто відповідати запитам аудиторії, пробуджувати зацікавленість і допитливість аудиторії.

Вона може бути розповідною, описовою, роз'яснювальною. Відчуття руху, що надає розповідність, конкретність, яка характерна для опису і закономірний порядок, властивий для роз'яснення -найважливіші риси, притаманні промові, що має пізнавальне значення.

Переконання - це повідомлення, яке має на меті змінити сталі погляди, стосунки чи сформувати нові. Вміння переконувати - головне в ораторському мистецтві. Переконати аудиторію — означає змусити її погодитись з оратором, прийняти погляди оратора як свої власні.

Крім переконання в ораторській промові використовується і такий вид впливу, як навіювання. Намагаючись навіяти якусь думку, оратор апелює насамперед до почуттів, емоцій, традицій аудиторії. Певною силою навіювання володіють яскраві переконливі факти, Цитати, ілюстрації і т.п. Певний вплив має і авторитет оратора.

Різновидом навіювання є спонукальна промова, яка також в значній мірі впливає на почуття, породжуючи психічну сприйнятливість. Крім того, їй притаманний невід'ємний, характерний тільки для неї елемент: спонукальна промова повинна змусити слухача відчути потребу зробити те,про що його просить °Ратор.

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

Щоденно ми просимо інших щось зробити. Хлопець звертається до дівчини: "Підемо в кіно". Це короткий заклик до дії. Продавець питає покупця: "Чи не купите ще чогось?" Він підказує бажану для нього дію покупцю. Про що може просити оратор аудиторію? Наведемо типові приклади публічних закликів.

Для виступів на комерційні теми характерні заклики купувати різні товари, акції, заключати страхові угоди і т.п.

Заклики надавати підтримку спрямовані на користь благочинних організацій та спілок, церкви та різних фондів. Політичні заклики стосуються голосування за того чи іншого кандидата на офіційну посаду, референдумів тощо.

Заклик прийняти активну участь стосується громадської роботи в організації чи релігійній спільноті; можна пропонувати прочитати книгу, відвідати виставу, прослухати спеціальний курс навчання.

Звернення, що стосуються особистої поведінки, зачіпають питання покращення здоров'я; закликають не палити, займатися спортом, бути чесним, ввічливим, ощадливим і т.п.

Інформація, переконання, навіювання і спонукання часто перекривають один одного. В одній промові оратор може інформувати аудиторію, переконувати її і спонукати до якихось дій. Тому в ораторській промові не можна нехтувати якимось з цих видів впливу на аудиторію чи протиставляти їх.

При визначенні цілі виступу необхідно встановити ступінь його впливу на аудиторію. В кожному конкретному випадку ораторський виступ може бути спрямований на те, щоб посилити чи послабити ті чи інші переконання, оцінки чи установки аудиторії, тобто викликати незначну зміну відношення до дійсності чи якісним чином змінити погляди аудиторії — переконати її. Ефективність будь-якої промови визначається саме тим, наскільки ступінь її впливу відповідає цілі оратора.

Усвідомлюючи загальну ціль виступу, оратор повинен точно сформулювати і її конкретну ціль, тобто чітко уявити собі, що повинні пізнати слухачі, в чому переконатися, що зробити.

Підбір матеріалів

Після того, як обрані тема і вид виступу, визначена ціль, оратор | складає схему майбутньої промови. Схема виступу — це ще не! план, оскільки план - це порядок розподілу у промові вже]

підібраного і обробленого матеріалу. В схемі визначаються лише основні напрямки руху думки оратора. Форма її довільна.

Схема виступу є основним документом на наступному етапі підготовки промови чи виступу - етапі підбору матеріалів. Якими ж джерелами користується оратор?

Засоби масової інформації. Радіо, телебачення, кіно, преса (книги, брошури, журнали, газети) у відповідності зі специфікою кожного є джерелом різноманітної оперативної і в той же час достатньо глибокої інформації, яка може бути використана у виступі оратора.

При читанні дотримуйтесь наступних правил:

1. Читайте більше, ніж практично необхідно. Промови, які найбільше вражають, утворюються в результаті повноти знань. Необхідно мати великий запас відомостей і даних, з якого можна відібрати найпотрібніше. Готуючи доповідь зі злободенного питання навряд чи можна обмежитись книгами та статтями, написаними декілька років тому. У ваших інтересах як доповідача знайти останні дані. З іншого боку, кожне поточне питання має власну історію, яку також необхідно знати.

2. Читайте без упередження і критично. Не давайте першому автору, на якого ви випадково наштовхнулись, одразу визначити напрямок ваших думок; не зупиняйте свій вибір тільки на тих джерелах, ідеї яких співпадають з вашими. Найскладніше відшукати і досліджувати ті дані, які суперечать вашим переконанням. Але не існує іншого засобу вияснити, праві ви чи ні. Не хвилюйтесь, якщо після всебічного вивчення питання доведеться змінити думку. Нове переконання, солідно обгрунтоване, стане вашим власним надбанням на противагу старому забобону, який не був продуктом вашої думки.

3. Читайте з користю. Читайте вдумливо, прагніть того, щоб матеріал, який ви вивчаєте в даний момент приніс найбільшу користь. Не піддавайтесь спокусі ухилитись від головної цілі заради чогось цікавого, але такого, що не стосується вашої теми. Привчайтесь вчитуватись в статті і книги в пошуках потрібної інформації. Користуйтесь порадою Бекона: "Деякі книги можна спробувати, інші - проковтнути, і, кінець-кінцем небагато які треба Розжувати і перетравити".

Особисті знання і досвід оратора, які мають безпосереднє відношення до теми майбутнього виступу - важлива умова

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

змістовності і переконливості публічної промови. Особистісний аспект у промові завжди підвищує її дієвість, наближаючи оратора до аудиторії, роблячи середовище більш інтимним. Розповідь про те, що бачив на власні очі і відчув сам, звучить емоційніше і вплине сильніше, ніж ціла ланка ретельно дібраних аргументів.

Але у молодих ораторів досвід звичайно обмежений. Тому на допомогу може прийти метод передачі матеріалу, запозиченого в інших осіб, як дещо, пережите чи відчуте особисто. В такому способі передачі матеріалу, якщо він використовується вміло і тактично, немає нічого поганого.

Особисті контакти оратора -важливе джерело повідомлень і фактів, безпосередньо пов'язаних з життям, найбільш близьких конкретній аудиторії. При підготовці до виступу слід уважно прислуховуватись до пропозицій, зауважень, оцінок інших людей, вміти узагальнювати матеріал, що підказує саме життя. Використовуючи особисті контакти в процесі підготовки до виступу, оратор повинен володіти майстерністю вести бесіду з людьми, здійснювати коротке інтерв'ю. Під час розмов з людьми, як знайомими, так і незнайомими, ми перевіряємо себе, свої думки, ніби збагачуємо теорію життям. Під час спілкування в нас нерідко виникають думки, які без цього спілкування так і лишилися б у глибині свідомості.

Під час прослуховування інших промовців, оратор повинен оволодівати навичками не тільки фіксування цікавої інформації, але і критичної оцінки виступів, їх композиції, аргументації, мовлення, поведінки оратора перед публікою і т.п. Подібна оцінка і співставлення з власним досвідом завжди корисні для оратора, особливо молодого і недосвідченого.

В процесі обробки матеріалу корисно вести записи. У кожного оратора своя техніка ведення записів. В одних випадках джерело конспектується, в інших - робляться узагальнюючі та систематизовані записи. Одні ведуть записи у зошитах, інші надають перевагу паперу стандартного розміру, записуючи тільки з одного] боку листа. В останньому випадку записи можна використовувати більш оперативно, розрізаючи і переклеюючи будь-яку частину конспекту. Дехто використовує карточки, на яких зручно записувати і цифри, цитати. Карточки під час виступу можна розкласти на столі,! попередньо згрупувавши їх.

Крім перерахованих, можна використовувати і інші способи записів у відповідності з особистим досвідом і бажанням.

Після того, як основний матеріал зібрано, настає важливий період обмірковування, осмислення, співставлення зібраних даних, фактів і ідей, що при цьому виникли.

Сумлінний оратор обдумує майбутню промову ранком і ввечері, за письмовим столом і під час дороги на роботу, під час їжі І на прогулянці. Він обговорює фрагменти промови з друзями і колегами, перевіряючи на них ті чи інші положення майбутнього виступу. Обдумування промови - серйозний творчий акт. Ораторська промова - це не сума матеріалів, зібраних з різних джерел, а оригінальне, породжене у творчих муках творіння.

Контрольні питання:

1. Які фактори треба враховувати при визначенні теми виступу?

2. Які основні види ораторських виступів Ви знаєте? Чим відрізняється доповідь від лекції?

3. В чому відмінність переконання від навіювання і спонукання?

4. Як співвідносяться загальна і конкретна цілі промови?

5. Які джерела матеріалів можуть використовуватись при підготовці до виступу?

6. В чому полягає осмислення зібраного для промови матеріалу?

Глава III КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ